21 листопада 2025 року Справа № 915/643/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ НИКСТРОЙ», вул. Спаська, 75А/1, офіс 206, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 40858857)
про стягнення грошових коштів у сумі 10 269, 40 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ НИКСТРОЙ»:
- заборгованість за теплову енергію в сумі 7 412, 53 грн.
- 2 342, 33 грн. - інфляційних втрат;
- 514, 54 грн. - 3% річних.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 3 028, 00 грн. - судового збору.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на адресу суду не надходило.
Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2024, направлена на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ НИКСТРОЙ», вул. Спаська, 75А/1, офіс 206, м. Миколаїв, повернута на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто на адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
При цьому, сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Неотримання вищенаведених ухвал у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідками дій (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2024 у справі № 914/3445/23).
Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
В рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України».)
В рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2024 направлена на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ НИКСТРОЙ», вул. Спаська, 75А/1, офіс 206, м. Миколаїв, яка зазначена у позовній заяві та відомостях з ЄДРЮОФОПГФ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття необхідних та достатніх заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та можливість розгляду справи за відсутності відповідача.
Крім того, судом також враховано, що відповідачем в порушення ст. 6 ГПК України не зареєстровано електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 3523 від 01.10.2019, а саме зобов'язань щодо оплати у порядку та строки, встановлені умовами договору, теплової енергії, яка постачалась позивачем в опалювальні періоди 2020-2021, 2021-2022 до нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Новосільська 5/1.
Внаслідок невиконання зобов'язання з оплати за поставлену в період з січня 2021 по 02.12.2021 включно теплову енергію виникла заборгованість в сумі 7 412, 53 грн.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 526, 610, 612, 624 ЦК України, Закону України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.11.2018 № 315 та судовою практикою.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідачем не подано в порядку ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.10.2016 № 876 «Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради» вирішено нежитловим приміщенням по вул. Новосільській, 5 (літ А прим. з № 1 по № 5 заг. площ. 29,8 м2), які належать територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, надати таку адресу: вул. Новосільська, 5/1.
19.09.2018 між Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТ НИКСТРОЙ» (орендар) укладено договір оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 19.09.2018 (далі - договір оренди № 2134).
Відповідно до п. 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно (надалі - майно), керуючись протоколом № 2 від 29.08.2018 засідання конкурсної комісії, створеної на підставі наказу Управління комунального майна Миколаївської міської ради від 12.07.2018 № 225/03 «Про проведення конкурсу та затвердження конкурсної комісії по проведенню конкурсу на право оренди 11 об'єктів міської комунальної власності», а саме:
нежитлові приміщення першого поверху літ. «А-2» (приміщення з А» № 1-1 по № 1-5); загальною площею 29,8 кв.м. розміщені за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Новосільська, 5/1 (п'ять дріб один), що знаходяться на балансі ПП «ЖЕК-10», вартість яких визначена згідно з висновками експерта - ПП «Консалтингова фірма Снейл» і становить за експертною оцінкою 64 600, 00 грн., станом на 31.05.2018.
Право власності на нерухоме майно, яке передасться в оренду, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 січня 2017 року номер запису про право власності: 18597665, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1149129948101.
Майно передається в оренду для використання під адміністративні потреби.
Відповідно до п. 2.3 договору оренди власником майна залишається територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Відповідно до п. 5.6 договору оренди орендар зобов'язується укласти договори із відповідними підприємствами на користування комунальними послугами (вода, каналізація, тепло, газ, енергопостачання).
Відповідно до п. 10.1 договору оренди цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 11.09.2018 до 11.09.2023 (з одинадцятою вересня дві тисячі вісімнадцятого року до одинадцятого вересня дві тисячі двадцять третього року) включно. Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, Сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його нотаріальною посвідчення та проведення державної реєстрації, тобто з 11 вересня 2018 року (одинадцятого вересня дві тисячі вісімнадцятого року).
Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін, а також посвідчено Горбуровим К.Є., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області та зареєстровано в реєстрі за № 2134.
02.12.2021 між Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради (орендодавець) та ТОВ «СМАРТ НИКСТРОЙ» (орендар) укладено договір про припинення договору оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності, посвідченого 19.09.2018, Горбуровим К.Є., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області за реєстровим № 2134, відповідно до умов якого сторони домовились про припинення терміну дії вказаного договору на підставі п. 10.4 договору оренди № 2134 від 19.09.2018 (п. 1 договору про припинення).
Договір про припинення підписано сторонами та скріплено печатками сторін, а також посвідчено Горбуровим К.Є., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області та зареєстровано в реєстрі за № 3309.
01.10.2019 між ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» (далі - енергопостачальна організація) та ТОВ «СМАРТ НИКСТРОЙ» (далі - споживач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 3523 від 01.10.2019.
Відповідно до п. 9.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2020. Відповідно до вимог частини 3 статті 631 ЦК України умови цього договору застосовуються до відносин, що виникли до укладання договору, а саме з 19.09.2018 р., але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 9.2 договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Відповідно до п. 10.4 договору додатки № 1, 1/1, 3, 4 є невід'ємною частиною цього Договору.
Договір з додатками підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до розділу 1 договору за цим договором Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія постачається Споживачу у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання. Нормативна річна кількість теплової енергії, що постачається Споживачу, вартість річної нормативної кількості теплової енергії відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору, зазначені у додатку 1 до цього договору.
Відповідно до п. 4.2.1 договору Енергопостачальна організація зобов'язується забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з договором.
Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться: за приладами обліку, у разі відсутності - розрахунковим способом.
Відповідно до абз. 1 п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться по тарифах, встановлених для ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", в грошовій формі, або по узгодженню сторін іншими, не забороненими діючим законодавством, засобами.
Відповідно до п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до п. 6.4 договору Споживач до 20 числа поточного розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Відповідно до п. 6.6 договору Споживач щомісяця отримує акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді за попередній місяць. Споживач зобов'язаний протягом п'яти календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу Енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п'яти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра Енергопостачальній організації, акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді вважається прийнятим Споживачем і кількість спожитої теплової енергії визнаною по розрахунках Енергопостачальної організації.
Відповідно до розділу 7 договору за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов'язань, крім випадку письмової відмови сторони.
Відповідно до п. 7.2.2 договору Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1,0 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, на підставі положення Закону України від 20.05.99 р. № 686-XIV.
Відповідно до п. 10.3 договору договір набуває чинності з моменту укладення договору оренди або купівлі-продажу. При виникненні обставин, не обумовлених цим договором, сторони зобов'язані керуватися Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж та іншими нормативними документами, що регулюють відносини сторін з приводу теплопостачання.
Відповідно до додатку 1 до договору «Дані про об'єкт теплоспоживання» об'єкт теплоспоживання ТОВ «СМАРТ НИКСТРОЙ», розташований за адресою: вул. Новосільська, буд. 5/1.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1087 від 04.11.2020 «Про початок опалювального періоду 2020-2021 рр. у житловому фонді та на інших об'єктах м. Миколаєва» вирішено розпочати опалювальний період на всіх об'єктах житлового фонду, інших об'єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 06.11.2020. Підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 249 від 09.04.2021 «Про закінчення опалювального сезону 2020-2021 рр.» вирішено закінчити опалювальний сезон з 12.04.2021 на всіх об'єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1106 від 29.10.2021 «Про початок опалювального періоду 2021-2022 рр. у житловому фонді та на інших об'єктах м. Миколаєва» вирішено розпочати опалювальний період на всіх об'єктах житлового фонду, інших об'єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 01.11.2021. Підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 263 від 28.03.2022 «Про закінчення опалювального сезону 2021-2022 рр.» вирішено закінчити опалювальний сезон з 29.03.2022 на всіх об'єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2252 від 30.11.2020 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 січня 2020 року № 84», встановлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послугу з постачання теплової енергії.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 984 від 13.10.2021 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-змінною частиною та умовно-постійною частиною.
Наказом ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" № 473 від 22.09.2021 затверджено плату за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами.
ПАТ "Миколаївська ТЕЦ" в опалювальний період 2020-2021 надавались послуги з теплозабезпечення приміщень за адресою: вул. Новосільська 5 (ПП Управляюча компанія ЖЕК 10), до складу яких входять орендовані відповідачем приміщення за адресою вул. Новосільська 5/1, що підтверджується нарядом на підключення від 10.11.2020, нарядом на підключення від 08.11.2021.
На звороті нарядів на підключення зазначено про підключення точки обліку 35231 ТОВ "СМАРТ НИКСТРОЙ" (офісно-складські приміщення).
Факт постачання теплової енергії у спірний період підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями споживання теплової енергії абонента за періоди: з 17.12.2020 по 26.01.2021, з 26.01.2021 по 25.02.2021, з 25.02.2021 по 30.03.2021, з 30.03.2021 по 04.2021, за 29.11.2021, з 07.11.2021 по 08.12.2021.
Судом також встановлено, що за період з січня 2021 по квітень 2021 на виконання умов договору позивачем забезпечено постачання теплової енергії до об'єкту теплоспоживання за адресою вул. Новосільська 5/1 на загальну суму 4 675, 56 грн., про що сформовано відповідні акти прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді, а саме:
- акт прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді № 3523 від 31.01.2021 (за січень 2021) на суму 1 292, 52 грн. з ПДВ;
- акт прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді № 3523 від 28.02.2021 (за лютий 2021) на суму 1 648, 44 грн. з ПДВ;
- акт прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді № 3523 від 31.03.2021 (за березень 2021) на суму 1 359, 96 грн. з ПДВ;
- акт прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді № 3523 від 30.04.2021 (за квітень 2021) на суму 374, 64 грн. з ПДВ.
Акти прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді не підписано відповідачем.
Для проведення оплати за вищевказаний період позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату, а саме:
- рахунок № 3523 за січень 2021 на суму 1 292, 52 грн. з ПДВ;
- рахунок № 3523 за лютий 2021 на суму 1 648, 44 грн. з ПДВ;
- рахунок № 3523 за березень 2021 на суму 1 359, 96 грн. з ПДВ;
- рахунок № 3523 за квітень 2021 на суму 374, 64 грн. з ПДВ;
Судом також встановлено, що за період з листопада 2021 по грудень 2021 на виконання умов договору індивідуального договору № 3523 від 01.11.2021 про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, позивачем надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії (теплова енергія, умовно-постійна частина та абонплата) до об'єкту теплоспоживання за адресою вул. Новосільська 5/1 на загальну суму 2 736, 97 грн., про що сформовано відповідні акти надання послуг, а саме:
- акт надання послуг № 3523 від 30.11.2021 (за листопад 2021) на суму 1 388, 23 грн. з ПДВ;
- акт надання послуг № 3523 від 31.12.2021 (за грудень 2021) на суму 1 348, 74 грн. з ПДВ;
Акти надання послуг не підписано відповідачем.
Для проведення оплати за вищевказаний період позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату, а саме:
- рахунок № 3523 за листопад 2021 на суму 1 388, 23 грн. з ПДВ;
- рахунок № 3523 за грудень 2021 на суму 1 348, 74 грн. з ПДВ.
Отже, загальна сума заборгованості становить 7 412, 53 грн. (4 675, 56 грн. + 2 736, 97 грн.)
24.04.2024 позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 335-ю від 24.04.2024, в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість за спожиту теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії за період з 01.01.2021 по 02.12.2021, яка станом на 23.04.2024 становила 7 412, 53 грн.
До претензії позивачем додано рахунки та акти надання послуг за період з січня 2021 по квітень 2021 та з листопада 2021 по грудень 2021.
На підтвердження факту направлення претензії з додатками на адресу відповідача позивачем подано суду опис вкладення у лист з поштовим ідентифікатором 0503852566053 з печаткою відділення поштового зв'язку, список згрупованих поштових відправлень та фіскальний чек.
Суду не подано доказів оплати відповідачем грошових коштів в сумі 7 412, 53 грн., що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом про стягнення суми основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
4.1. Правове регулювання договірних правовідносин.
На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
4.2. Правове регулювання постачання теплової енергії, надання послуг з постачання теплової енергії.
Відповідно до абз. 1 ст. 275 ГК України (тут і далі по тексту судового рішення в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. 2, 3 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.
Закон України "Про теплопостачання" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" основні терміни вживаються в такому значенні:
балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;
постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;
теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до абз. ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.
У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
10.12.2017 набрав чинності Закон України "Про житлово-комунальні послуги", який введено в дію 01.05.2019 та який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 2, 6, 11, 13 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги":
- виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;
- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
- плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води);
- споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Відповідно до п. 2, 7 ч. 3 ст. 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування належать:
- встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону;
- прийняття рішення про початок та закінчення опалювального періоду з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами та іншими нормативними документами.
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Відповідно до п. 1, 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема:
- укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом;
- оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;
- у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги має право звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору.
Відповідно до п. 2, 10 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов'язаний:
- готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором;
- у разі укладення індивідуального договору або індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем здійснювати розподіл загальнобудинкового обсягу послуг між співвласниками багатоквартирного будинку у передбаченому законодавством та договором порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.
Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 5 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Відповідно до абз. 1 п. 3 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Відповідно до абз. 9-11 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:
плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;
плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.
Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до п. 1 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції від 01.10.2021) (далі - Правила № 830) регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Відповідно до п. 8 Правил № 830 постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.
Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.
Відповідно до абз. 1-4 п. 13 Правил № 830 надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги") може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Відповідно до абз. 6 п. 13 Правил № 830 фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Відповідно до абз. 1 п. 24 Правил № 830 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Відповідно до абз. 1, 3 п. 31 Правил № 830 вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.
У разі зміни (коригування) тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію та не потребує внесення сторонами додаткових змін до договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до п. 32 Правил № 830 плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Відповідно до п. 35 Правил № 830 розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Відповідно до п. 36 Правил № 830 споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.
Відповідно до п. 37 Правил № 830 споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Відповідно до абз. 1, 2 п. 40 Правил № 830 у разі несвоєчасного здійснення платежів за послуги споживач сплачує пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Відповідно до п.п. 5 п. 45 Правил № 830 індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
Умовами індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (типовий договір), який затверджено Правилами № 830, передбачено наступне.
Відповідно до п. 1 договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 2 договору даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця www.ntec.mk.ua.
Відповідно до п. 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надану послуги, факт отримання послуги.
Відповідно до п. 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:
обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Відповідно до п. 7 договору виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем обсягу, температури та величини тиску.
Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (зайве закреслити).
Відповідно до п. 9 договору контроль якісних та кількісних характеристик послуги здійснюється за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії та іншими засобами вимірювальної техніки.
Відповідно до п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).
Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.
Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).
Відповідно до п. 12 договору у разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу.
Відповідно до п. 17 договору зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця.
Відповідно до п. 22 договору розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" здійснює виконавець.
Відповідно до п. 30 договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р, № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця www.ntec.mk.ua.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Відповідно до п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті виконавця www.ntec.mk.ua.
У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.
У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.
Відповідно до п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.
Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Відповідно до п. 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Відповідно до п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до п. 35 договору за бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Відповідно до п. 38 договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.
Відповідно до п.п. 3, 6 п. 41 договору споживач зобов'язаний, зокрема:
- оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором;
- у разі несвоєчасного здійснення платежу за послугу сплачувати пеню в розмірі, встановленому цим договором.
Відповідно до п.п. 4, 5 п. 42 виконавець має право, зокрема:
- обмежити/припинити надання послуги в разі її несплати або оплати не в повному обсязі в порядку і строки, встановлені Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та цим договором, крім випадків, коли якість та/або кількість послуги не відповідає умовам цього договору;
- звертатися до суду в разі порушення споживачем умов цього договору.
Відповідно до п. 44 договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону.
Відповідно до п. 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Відповідно до п. 51 договору цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Відповідно до п. 52 договору якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не повідомить письмово іншій про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Закон України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором.
Зняття показань вузлів розподільного обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється споживачами, якщо інше не передбачено договором.
Законодавством України передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі-продажу, обов'язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Тобто відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.
Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18) та від 13 листопада 2019 року у справі № 686/14833/15-ц (провадження № 61-26205св18).
Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Так, позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини (постанови КГС ВС від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17 та від 21.05.2019 року у справі № 922/4239/16).
4.3. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі “Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що у період з 19.09.2018 по 02.12.2021 нежитлове приміщення першого поверху літ. “А-2» (приміщення з А» 1-1 по №1-5; загальною площею 29,8 кв.м., розміщені за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв., вул. Новосільська, 5/1 перебували у користуванні ТОВ «СМАРТ НИКСТРОЙ» на підставі договору оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 19.09.2018, який укладено між Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради (орендодавець) та відповідачем.
01.10.2019 між ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ» та ТОВ “СМАРТ НИКСТРОЙ» було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 3523 від 01.10.2019.
Судом встановлено, що позивачем ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» в опалювальний період 2020-2021, 2021-2022 постачалась теплова енергія до об'єкта за адресою вул. Новосільська, 5 (ПП Управляюча компанія ЖЕК 10), до складу якого входять орендовані відповідачем приміщення за адресою вул. Новосільська 5/1, що підтверджується наявними в матеріалах справи нарядами на підключення та відомостями споживання теплової енергії.
Орендовані відповідачем нежитлові приміщення за адресою вул. Новосільська 5/1, м. Миколаїв знаходяться в системі централізованого опалення будинку, який оснащено будинковим лічильником.
Так, судом встановлено, що за період з січня 2021 по квітень 2021 на виконання умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 3523 від 01.10.2019 позивачем забезпечено постачання теплової енергії в гарячій воді до об'єкту теплоспоживання за адресою вул. Новосільська 5/1 на загальну суму 4 675, 56 грн., про що сформовано відповідні акти прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді, які не підписано споживачем.
Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів мотивованої відмови відповідача від підписання актів, враховуючи відсутність доказів повернення відповідачем актів на адресу енергопостачальної організації, суд дійшов висновку, що акти прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді за січень 2021 - квітень 2021 в силу умов п. 6.6 договору вважаються прийнятими споживачем, а кількість спожитої теплової енергії визнаною по розрахунках енергопостачальної організації.
Суду не подано доказів оплати заборгованості в сумі 4 675, 56 грн., строк оплати якої настав в силу ст. 530 ЦК України, п. 6.5 договору, як і не спростовано позовних вимог в цій частині жодними доказами у справі.
Як вказано вище, 10.12.2017 набрав чинності Закон України "Про житлово-комунальні послуги", який введено в дію 01.05.2019 та який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до абз. 1 п. 3 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 13 Правил № 830 надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, а договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Так, Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, затверджено, зокрема, типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до абз. 4 п. 13 Правил № 830 індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
01.10.2021 на офіційному веб-сайті товариства www.ntec.mk.ua опублікована інформація щодо укладення нових договорів, а також типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, а також заява-приєднання до індивідуального договору.
Отже, з 01.11.2021 з користувачем нежитлового приміщення за адресою вул. Новосільська 5/1 у м. Миколаєві діє (набрав чинності) індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 3523 від 01.11.2021, який є публічним договором приєднання з урахуванням вимог ст. 633, 640, 641, 642 ЦК України.
Судом встановлено, що за період з листопада 2021 по грудень 2021 на виконання умов договору індивідуального договору № 3523 від 01.11.2021 про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, позивачем надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії (теплова енергія, умовно-постійна частина та абонплата) до об'єкту теплоспоживання за адресою вул. Новосільська 5/1 на загальну суму 2 736, 97 грн., про що сформовано відповідні акти надання послуг, які відповідачем також не підписано. Отже, в силу приписів ст. 530, 610, 612 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 32, 35, 36, 45 Правил № 830 та умов п. 30, 32, 34, 41 договору у споживача виник обов'язок оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором, а саме щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Суду не подано доказів оплати відповідачем грошових коштів в сумі 2 736, 97 грн. за надані послуги з постачання теплової енергії в листопаді 2021- грудні 2021, як і не спростовано позовних вимог.
Загальна сума заборгованості (основний борг) становить 7 412, 53 грн. (4 675, 56 грн. + 2 736, 97 грн.).
Отже, позовна вимога про стягнення 7 412, 53 грн. - основного боргу за теплову енергію є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Позивачем нараховано відповідачу 514, 54 грн. - 3 % річних за прострочення виконання грошових зобов'язань. Нарахування здійснено за період з 01.06.2021 по 30.04.2024.
Позивачем також нараховано відповідачу 2 342, 33 грн. - інфляційних втрат за зобов'язаннями, які виникли за період з січня по квітень 2021 та листопад - грудень 2021. Нарахування інфляційних втрат здійснено за період з червня 2021 по березень 2024 (включно).
Розрахунки суми 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично правильними, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (ст. 625 ЦК України), фактичним обставинам та матеріалам справи. Періоди нарахування позивачем визначено правильно. Розгорнуті розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат наявні в матеріалах справи. Отже, позов в частині стягнення 514, 54 грн. - 3 % річних та 2 342, 33 грн. - інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 3 028, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “СМАРТ НИКСТРОЙ», вул. Спаська, 75А/1, офіс 206, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 40858857) на користь позивача Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966) на р/р НОМЕР_1 в ПАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478:
- 7 412, 53 грн. (сім тисяч чотириста дванадцять грн. 53 коп.) - заборгованості за теплову енергію.
3. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “СМАРТ НИКСТРОЙ», вул. Спаська, 75А/1, офіс 206, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 40858857) на користь позивача Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль», Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966) на р/р НОМЕР_2 в ПАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478:
- 514, 54 грн. (п'ятсот чотирнадцять грн. 54 коп.) - 3 % річних;
- 2 342, 33 грн. (дві тисячі триста сорок дві грн. 33 коп.) - інфляційних втрат;
- 3 028, 00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) - судового збору.
4. Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 21.11.2025
Суддя Е.М. Олейняш