21 листопада 2025 року Справа № 915/341/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116 (код ЄДРПОУ 42399676)
до відповідача Очаківського дитячого оздоровчого закладу «Вітрила» Миколаївської обласної ради, вул. Першотравнева, буд. 1А, м. Очаків, Миколаївська область, 57500 (код ЄДРПОУ 04590211)
про стягнення коштів в сумі 20 930, 96 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Очаківського дитячого оздоровчого закладу «Вітрила» Миколаївської обласної ради грошові кошти у загальній сумі 20 930, 96 грн., з яких: 4 716, 82 грн. - основного боргу; 14 719, 62 грн. - пені; 897, 33 грн. - 3 % річних; 597, 19 грн. - інфляційних втрат.
Позивач просить суд судовий збір в сумі 2 422, 40 грн. стягнути з відповідача.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.04.2024 позовну заяву (вх. № 3791/24 від 29.03.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до відповідача Очаківського дитячого оздоровчого закладу «Вітрила» Миколаївської обласної ради про стягнення коштів в сумі 20 930, 96 грн. залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ІI. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 13-2302/22-БО-Т від 05.12.2022, а саме зобов'язань щодо оплати за поставлений в січні - березні 2023 року природний газ на загальну суму 253 790, 14 грн., який оплачено відповідачем частково в сумі 249 073, 32 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 4 716, 82 грн.
За порушення виконання грошових зобов'язань позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано 3 % річних та інфляційні втрати, а також пеню відповідно до умов договору та законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України, ст. 193, 216-217, 231, 264-265 ГК України та умовами договору.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.
Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2024 про відкриття провадження у справі, направлена на адресу відповідача, отримана останнім 24.04.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
05.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - постачальник) та Очаківським дитячим оздоровчим закладом «Вітрила» Миколаївської обласної ради (далі - споживач) укладено договір постачання природного газу № 13-2302/22-БО-Т від 05.12.2022.
Відповідно до умов договору споживач є юридичною особою, що створена та діє відповідно до законодавства України і є бюджетною установою / організацією; ЕІС-код споживача 56XS00004GE5V00X.
Відповідно до п. 13.1 договору даний договір набирає чинності з « 01» січня і діє в частині поставки газу до « 31» березня 2023 р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.
Цей договір може бути підписаний також електронними цифровими підписами (ЕЦП) уповноважених представників сторін з урахуванням вимог чинного законодавства.
Договір підписано сторонами і скріплено печатками сторін.
Суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Відповідно до абз. 1 п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з січня 2023 року по березень 2023 року (включно), в кількості 19,0 тис. куб.метрів (дев'ятнадцять тисяч куб.метрів), в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди).
Відповідно до п. 2.3 договору підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Відповідно до п. 3.1 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 3.5.3 договору споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Відповідно до п. 3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Відповідно до умов абз. 4 п. 4.1 договору всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553, 89 грн.
Відповідно до п. 4.3 договору загальна вартість цього договору на дату укладення становить 262 103, 26 грн., крім того ПДВ 52 420, 65 грн., разом з ПДВ - 314 523, 91 грн. (триста чотирнадцять тисяч п'ятсот двадцять три грн. дев'яносто одна копійка).
Відповідно до п. 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Відповідно до п. 5.3 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.
Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100 % вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100 % оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.
Відповідно до п.п. 4 п. 6.2 договору споживач зобов'язаний, зокрема, прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Відповідно до п.п. 4 п. 6.3 договору постачальник має право, зокрема, отримувати оплату за переданий за цим договором природний газ в розмірі та в строки визначені цим договором.
Відповідно до п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Відповідно до 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3 % річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Додатковою угодою № 1 від 30.01.2023 внесено зміни до договору № 13-2302/22-БО-Т від 05.12.2022 року постачання природного газу, зокрема, викладено в наступних редакціях п. 2.1 та п. 4.3 договору.
Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2) постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 01.01.2023 року по березень 2023 року (включно), в кількості 15,54 тис.куб.метрів (п'ятнадцять тисяч п'ятсот сорок куб.метрів), в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди).
Відповідно до п. 4.3 договору (в редакції додаткової угоди № 1) загальна вартість цього договору становить 214 372, 9 грн., крім того ПДВ - 42 874, 55 грн., разом з ПДВ - 257 247, 45 (двісті п'ятдесят сім тисяч двісті сорок сім) грн. 45 коп.
Додатковою угодою № 2 від 30.01.2023 до договору № 13-2302/22-БО-Т від 05.12.2022 викладено в новій редакції п. 14 договору «Адреси і реквізити сторін».
Відповідно до умов вищезазначених додаткових угод решта умов договору залишаються незмінними і обов'язковими для виконання сторонами.
Додаткові угоди підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Суду не подано доказів розірвання або визнання додаткових угод недійсними.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу за період з січня 2023 по березень 2023 природний газ на загальну суму 253 790, 14 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, а саме:
- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2023 на суму 134 542, 55 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2023 на суму 113 956, 13 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2023 на суму 5 291, 46 грн.
Судом встановлено, що акти зі сторони споживача не підписано.
На підтвердження факту направлення актів на електронну пошту відповідача «vitrula_ochakiv@ukr.net», яка зазначена у договорі, позивачем подано суду роздруківки листів з електронної пошти.
Відповідно до листа ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (оператор ГТС) від 06.12.2023 № ТОВВИХ-23-17673 щодо надання інформації, наданої на адвокатський запит позивача, у вигляді витягу (-ів) з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо фактичних обсягів споживання природного газу споживачів (зокрема, відповідача), ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" надав наступну інформацію.
Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS00004GE5V00X у період з 01.01.2023 по 31.03.2023 та віднесений в алокацію постачальника ТОВ «ГП «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-код 56X930000010610X), становить:
з 01.01.2023 по 31.01.2023 - 8 127, 55 куб. м;
з 01.02.2023 по 28.02.2023 - 6 883, 95 куб. м;
з 01.03.2023 по 31.03.2023 - 319, 65 куб. м.
Судом встановлено, що відповідачем частково здійснено оплату за поставлений природний газ згідно зазначених вище актів у розмірі 249 073, 32 грн., що підтверджуються довідкою АТ «Ощадбанк» № 16/2-09/62569/2023 від 29.09.2023 за період з 05.12.2022 по 31.08.2023 та реєстром надходжень коштів за період з 05.12.2022 по 31.08.2023, а саме:
- платіжна інструкція № 48 від 27.03.2023 на суму 128 018, 77 грн.;
- платіжна інструкція №53 від 30.03.2023 на суму 6 523, 78 грн.;
- платіжна інструкція №116 від 29.06.2023 на суму 114 530, 77 грн.;
Призначенням платежу у зазначених вище платіжних інструкціях є оплата за газопостачання природного газу за договором № 13-2302/22-БО-Т від 05.12.2022.
11.07.2023 позивач звернувся до відповідача з листом № 125/2/3-5920 від 11.07.2023, яким направив на адресу відповідача акти приймання-передачі природного газу та просив у найкоротший термін повернути позивачу підписані та скріплені печаткою примірники актів.
Факт направлення листа з додатками підтверджується наявними у матеріалах справи описом вкладення у лист з печаткою відділення поштового зв'язку, поштовою накладною 0411638963698, чеком поштового відправлення та копією конверту.
Суду не подано доказів підписання та повернення відповідачем на адресу позивача вищевказаних актів, як і не подано доказів направлення мотивованої відмови.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за переданий в період з січня 2023 по березень 2023 природний газ становить 4 716, 82 грн. (253 790, 14 грн. - 249 073, 32 грн.).
Невиконання відповідачем зобов'язання з оплати за переданий природний газ у порядку та строки, передбачені умовами договору, стало підставою для стягнення заборгованості в розмірі 4 716, 82 грн., а також нарахованої пені, 3 % річних та інфляційні втрати.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
4.1. Правове регулювання договірних відносин.
В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарського зобов'язання), яке (зобов'язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України (тут і далі по тексту судового рішення в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.
Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об'єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).
Договір, який є обов'язковим для його сторін, містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов'язки, тобто виконати свою частину зобов'язання. Кожна зі сторін у зобов'язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони.
Водночас зобов'язання, невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб, якщо інше не визначено таким договором або законом. Верховний Суд наголошує, що таке невиконане зобов'язання має виконуватися або припинятися на вже погоджених сторонами у договорі умовах, незважаючи на визначений строк дії такого договору. Закінчення строку дії договору не дає сторонам права відійти від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення, та діяти на свій власний розсуд (постанова КГС ВС від 14.02.2024 № 911/94/23).
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року по справі № 922/541/17, від 03.04.2018 року по справі № 924/29/17, від 03.04.2018 року по справі № 908/1076/17, від 11.04.2018 року по справі № 915/13/17, від 12.04.2018 року у справі № 924/22/17.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме у справі "Кечко проти України" (заява N 63134/00) від 8 листопада 2005 року державні установи не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (пункт 26).
У справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" відсутність у державної установи необхідних коштів, не є виправданням для невиконання грошового зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно) (п. 63-64 постанови КГС ВС від 25.07.2023 у справі № 910/18430/21).
Відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання (постанови КГС ВС від 21.01.2022 у справі № 925/1545/20, від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17).
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" (тут і далі - в редакції від 01.01.2023) споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до ст. 12-1 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу споживачам, що є бюджетними установами відповідно до Бюджетного кодексу України, закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), здійснюється з урахуванням таких особливостей:
1) договір постачання природного газу не може діяти більше ніж до кінця календарного року, наступного за роком, в якому його укладено;
2) припинення постачання, транспортування, розподілу природного газу на об'єкти таких споживачів дозволяється за умови належного повідомлення споживача не менше ніж за 10 днів до дня припинення.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Відповідно до абз. 1 п. 3 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила № 2496) (тут і далі - в редакції від 29.10.2022) постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Відповідно до абз. 1 п. 2 розділу ІІ Правил № 2496 постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Відповідно до п. 11 розділу ІІ Правил № 2496 розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу.
У випадку недоплати вартості природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок відповідно до умов договору постачання природного газу. У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.
Датою оплати рахунка (здійснення розрахунку) є дата, на яку були зараховані кошти на рахунок постачальника.
Відповідно до абз. 2 п. 18 розділу ІІ Правил № 2496 постачальник має право отримувати від споживача своєчасну оплату за природний газ відповідно до умов договору.
Відповідно до абз. 4 п. 20 розділу ІІ Правил № 2496 споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами.
4.2. Правове регулювання нарахування та стягнення пені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, який діяв на час спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
4.3. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі “Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
05.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Очаківським дитячим оздоровчим закладом “Вітрила» Миколаївської обласної ради» (споживач) укладено договір постачання природного газу № 13-2302/22-БО-Т від 05.12.2022.
На виконання умов договору позивачем за період з січня 2023 по березень 2023 передано відповідачу природний газ на загальну суму 253 790, 14 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Судом враховано, що акти приймання-передачі природного газу за період з січня по березень 2023 не підписано зі сторони споживача. Враховуючи факт направлення позивачем відповідачу актів приймання-передачі природного газу, відсутність доказів повернення відповідачем позивачу підписаних актів приймання-передачі природного газу, відсутність доказів надання відповідачем позивачу мотивованої відмови від підписання актів (п. 3.5.3 договору), суд, керуючись умовами п. 3.5.4 договору, дійшов висновку, що обсяги поставленого газу вважаються узгодженими сторонами.
Відповідачем частково проведено оплату за переданий в січні 2023-березні 2023 природний газ в сумі 249 073, 32 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 716, 82 грн., строк оплати якої настав в силу ст. 530 ЦК України, п. 5.1, п. 5.3 договору.
Станом на дату розгляду справи відповідачем не подано суду доказів оплати заборгованості за природний газ, як і не спростовано позовних вимог.
Отже, вимога про стягнення 4 716, 82 грн. - заборгованості за переданий природний газ є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення пені, то суд зазначає наступне.
Позивачем нараховано відповідачу 14 719, 62 грн. - пені.
Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за січень 2023 року за період з 16.03.2023 по 30.03.2023 (включно); за лютий 2023 за період з 18.04.2023 по 29.06.2023 (включно); за березень 2023 за період з 15.05.2023 по 30.11.2023 (включно). Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення з урахуванням здійснених відповідачем оплат. Період нарахування визначено позивачем правильно та в межах шестимісячного строку, передбаченого ст. 232 ГК України. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи. Отже, нарахування пені в сумі 14 719, 62 грн. є обґрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Позивачем нараховано відповідачу 897, 33 грн. - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за січень 2023 року за період з 16.03.2023 по 30.03.2023 (включно); за лютий 2023 за період з 18.04.2023 по 29.06.2023 (включно); за березень 2023 за період з 15.05.2023 по 30.11.2023 (включно).
Розрахунок суми 3 % річних у сумі 897, 33 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства (ст. 625 ЦК України), фактичним обставинам та матеріалам справи. Період нарахування позивачем визначено правильно. Під час нарахування 3 % річних враховано часткові оплати, здійснені відповідачем. Розгорнутий розрахунок 3 % річних наявний в матеріалах справи. Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню.
Позивачем також нараховано відповідачу 597, 19 грн. - інфляційних втрат за зобов'язанням лютого 2023 року за період з 01.05.2023 по 31.05.2023, березня 2023 за період з 01.06.2023 по 30.11.2023.
Розрахунок суми інфляційних втрат у сумі 597, 19 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства (ст. 625 ЦК України), фактичним обставинам та матеріалам справи. Період нарахування позивачем визначено правильно. Під час нарахування інфляційних втрат враховано часткові оплати, здійснені відповідачем. Розгорнутий розрахунок інфляційних втрат наявний в матеріалах справи. Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню.
Враховуючи, що 3 % річних, інфляційні втрати (ст. 625 ЦК України) та пеня (ст. 551 ЦК України, ст. 232 ГК України, який діяв на час спірних правовідносин) нараховані відповідно до вимог законодавства та умов п. 7.2 договору, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відмови у стягненні вищевказаних сум.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Очаківського дитячого оздоровчого закладу “Вітрила» Миколаївської обласної ради, вул. Першотравнева, буд. 1А, м. Очаків, Миколаївська область, 57500 (код ЄДРПОУ 04590211) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116 (код ЄДРПОУ 42399676):
- 4 716, 82 грн. (чотири тисячі сімсот шістнадцять грн. 82 коп.) - основного боргу;
- 14 719, 62 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот дев'ятнадцять грн. 62 коп.) - пені;
- 897, 33 грн. (вісімсот дев'яносто сім грн. 33 коп.) - 3 % річних;
- 597, 19 грн. (п'ятсот дев'яносто сім грн. 33 коп.) - інфляційних втрат;
- 2 422, 40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 21.11.2025.
Суддя Е.М. Олейняш