"28" жовтня 2025 р.
м. Київ
Справа № 911/2653/25
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Москалика О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БТКГРУП" (04053, місто Київ, провулок Бехтеревський, будинок 4А, офіс 2, код ЄДРПОУ 41324353)
до Козинської селищної ради (08711, Київська обл., Обухівський р-н, селище міського типу Козин, вул. Партизанська, будинок 2, код ЄДРПОУ 04362697)
про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, та зобов'язання вчинити дії
за участю представників:
позивача: Старик Володимир Михайлович;
відповідача: Іщенко Сергій Миколайович,
Історія розгляду справи.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БТКГРУП" (далі - Товариство) до Козинської селищної ради, в якій позивач просить суд:
- визнати Рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 17.07.2025 №29-69-VIII «Про розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БТКГРУП» протиправним та скасувати;
- зобов'язати Козинську селищну раду Обухівського району Київської області повторно розглянути клопотання ТОВ «БТК ГРУП» щодо відведення у користування, шляхом укладення договору оренди земельних ділянок кадастровий номер: 3223155400:03:018:0031 - 0,1265 га; 3223155400:03:018:0032 - 0,1185 га; 3223155400:03:018:0033 - 0,1262 га; 3223155400:03:018:0034 - 0,1374 га; 3223155400:03:018:0035 - 0,1374 га; 3223155400:03:018:0036 - 0,1360 га; 3223155400:03:018:0037 - 0,1341 га; 3223155400:03:018:0038 - 0,1279 га; 3223155400:03:018:0047 - 0,1269 га; 3223155400:03:018:0048 - 0,1230 га; 3223155400:03:018:0049 - 0,1078 га; 3223155400:03:018:0071 - 0,0542 га; 3223155400:03:018:0072 - 0,0542 га у Київській області, Обухівський район, Козинська територіальна громада, смт Козин для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1401505980000, що складається з складської будівлі літера «Б1» площею 601,6 кв.м., замощення літера «б», площею 1928 кв.м., нежитлової будівлі літера «Б5» площею 54,1 кв.м.
Позивач обґрунтовує позов тим, що є власником об'єкта нерухомого майна - складської будівлі літ. «Б1» площею 601,6 кв.м., замощення літ. «б» площею 1928 кв.м. та нежитлової будівлі літ. «Б5» площею 54,1 кв.м., розташованих на спірних земельних ділянках, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №431643656 від 17.06.2025, а тому він має право на отримання в оренду зазначених земельних ділянок без проведення земельних торгів, відповідно до положень ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, проте відповідачем було відмовлено у передачі в оренду вказаних земельних ділянок.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.08.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого судового засідання призначено на 15.09.2025.
Через систему «Електронний суд» 15.09.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.09.2025 відкладено розгляд справи у підготовчому провадженні на 29.09.2025.
29.09.2025 судове засідання у справі № 911/2653/25 не відбулося у зв'язку з проблемами у роботі системи відеоконференцзв'язку, що унеможливило належну фіксацію судового засідання та проведення розгляду справи із застосуванням підсистеми відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.10.2025 призначено розгляд справи у підготовчому провадженні на 13.10.2025.
Через систему «Електронний суд» 10.10.2025 від ТОВ «БТКГРУП» надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечував проти доводів викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі. Також представник позивача просив розглядати справу без його участі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.10.2025 суд, вирішив, в порядку пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 28.10.2025.
У судовому засіданні 28.10.2025 представник позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.
За наслідками судового засідання 28.10.2025 судом виготовлено та підписано вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Фактичні обставини справи і доводи сторін у справі.
Позивач зазначає, що він є власником нерухомого майна, про що свідчить Інформаційна довідка №431643656 від 17.06.2025, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1401505980000, що складається з складської будівлі літера «Б1» площею 601,6 кв.м., замощення літера «б», площею 1928 кв.м., нежитлової будівлі літера «Б5» площею 54,1 кв.м. відповідно до Технічного паспорта, реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01:8711-1607-7931-1005 та фактично розташовані на земельних ділянках кадастровий номер:
3223155400:03:018:0031 - 0,1265 га; 3223155400:03:018:0032 - 0,1185 га; 3223155400:03:018:0033 - 0,1262 га; 3223155400:03:018:0034 - 0,1374 га; 3223155400:03:018:0035 - 0,1374 га; 3223155400:03:018:0036 - 0,1360 га; 3223155400:03:018:0037 - 0,1341 га; 3223155400:03:018:0038 - 0,1279 га; 3223155400:03:018:0047 - 0,1269 га; 3223155400:03:018:0048 - 0,1230 га; 3223155400:03:018:0049 - 0,1078 га; 3223155400:03:018:0071 - 0,0542 га; 3223155400:03:018:0072 - 0,0542 га.
Позивач вказує, що право власності на нежитлові будівлі набуте на підставі договорів купівлі-продажу від 16.11.2017 частки (вид спільної власності: спільна часткова; розмір частки: 1/2) нежитлових будівель, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. за реєстраційним номером 141 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 38181267 від 16.11.2017), 142 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 38181785 від 16.11.2017).
10.07.2025 Товариство звернулося до Козинської селищної ради з клопотанням про передачу в оренду спірних земельних ділянок відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про оренду», в якому просив передати в користування земельні ділянки орієнтовним розміром 1,5101 гектарів у Київській області, Обухівський район, Козинська територіальна громада, смт Козин шляхом укладення відповідного договору оренди для обслуговування нежитлових будівель, що належать ТОВ «БТКГРУП» на праві приватної власності, про що свідчить Інформаційна довідка 431643656 від 17.06.2025, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1401505980000, що складається з складської будівлі літера «Б1» площею 601,6 кв.м., замощення літера «б», площею 1928 кв.м., нежитлової будівлі літера «Б5» площею 54,1 кв.м. відповідно до Технічного паспорта, реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01:8711-1607-7931-1005 та розташовані на спірних земельних ділянка.
Проте рішенням від 17.07.2025 №29-69-VIII «Про розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БТКГРУП» Козинська селищна рада відмовила у передачі в оренду, посилаючись, зокрема, на наявність арештів на частину земельних ділянок, невідповідність цільового призначення, наявність споруд, що перебувають у власності ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», та перебування окремих ділянок у приватній власності.
Позивач не погоджується з такими висновками відповідача, вказуючи:
- рішенням Козинської селищної ради № 29-69-VІІІ від 17.07.2025 позивачу відмовлено у передачі в оренду земельних ділянок, на яких розташовані зазначені об'єкти. У рішенні відповідач послався на низку обставин, зокрема: - наявність арештів на окремі земельні ділянки; - наявність на частині ділянок споруд, що нібито належать іншим особам (ПрАТ «Укрпрофоздоровниця»); - відсутність повноважень ради щодо розпорядження частиною земель. Позивач не погоджується з такими висновками, вказуючи, що вони не відповідають фактичним даним і порушують його права як власника нерухомого майна.
- на момент прийняття Козинською селищною радою оскаржуваного рішення арешти на відповідні земельні ділянки були вже скасовані. Зокрема, ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 09.07.2025 у справі № 372/4440/15-к скасовано арешти, накладені ухвалою від 16.11.2015 у межах кримінального провадження №12012100230000147. Відтак, на момент розгляду клопотання позивача будь-які обтяження на спірні земельні ділянки були відсутні, а тому відповідач не мав правових підстав відмовляти у передачі землі.
- позивач заперечує наявність на спірних земельних ділянках об'єктів, що належать ПрАТ «Укрпрофоздоровниця». На підтвердження цього він посилається на рішення судів у справах №372/1252/15-ц та №372/5487/23, якими встановлено незаконність вилучення земель санаторію «Жовтень» з користування державного підприємства та їх подальшої передачі у приватну власність. На думку позивача, ці судові рішення свідчать про те, що права ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» на спірні ділянки відсутні, а відповідно посилання відповідача на наявність майна цієї юридичної особи є безпідставним.
- позивач вважає, що, набувши право власності на об'єкти нерухомості, він набув і право користування земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розташовані, відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України. З огляду на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та будівлі, позивач стверджує, що відповідач зобов'язаний був оформити договір оренди землі для забезпечення права користування під об'єктами власності позивача.
- на переконання Позивача, Козинська селищна рада, приймаючи рішення про відмову у наданні земельної ділянки, діяла з перевищенням повноважень та всупереч принципам добросовісності і розсудливості, а також порушила принцип venire contra factum proprium, оскільки сама скасувала арешт земель, а потім посилалася на його існування.
У зв'язку з викладеним Позивач вважає рішення Козинської селищної ради № 29-69-VIII від 17.07.2025 незаконним, таким, що порушує його право користування земельними ділянками, і просить суд скасування рішення селищної ради, яким відмовлено у наданні в оренду земельних ділянок орієнтовною площею 1,5101 га, розташованих у межах Козинської територіальної громади, для обслуговування належних позивачу нежитлових будівель і зобов'язати раду розглянути клопотання щодо відведення у користування спірних земельних ділянок.
Козинська селищна рада зазначає, що рішення ради № 29-69-VІІІ від 17.07.2025, яким відмовлено ТОВ «БТКГРУП» у передачі в користування земельних ділянок орієнтовною площею 1,5101 га для обслуговування нежитлових будівель, прийнято правомірно, з урахуванням чинного законодавства та фактичних обставин, встановлених органом місцевого самоврядування під час розгляду клопотання позивача.
Щодо наявності на спірних земельних ділянках об'єкта нерухомого майна ПрАТ «Укрпрофоздоровниця»
Козинська селищна рада посилається на матеріали справи № 910/26/22 (911/2442/24), яка розглядалася Господарським судом міста Києва за позовом Козинської селищної ради до ТОВ «Клінічний санаторій «Жовтень» про розірвання договору оренди земельної ділянки. У зазначеній справі представник відповідача підтвердив наявність на земельній ділянці з кадастровим номером 3223155400:03:018:0026 об'єкта нерухомого майна - медпункту (пляжу) площею 39,7 кв. м., який входить до складу майнового комплексу санаторію «Жовтень» і належить ПрАТ «Укрпрофоздоровниця». У зв'язку із зазначеним Козинська селищна рада у січні 2025 року ініціювала перевірку фактичного використання земельної ділянки, доручивши Постійній комісії з питань земельних відносин здійснити виїзд на місцевість. 4 лютого 2025 року комісією за участю сертифікованого інженера-геодезиста Харченко О.В. проведено обстеження ділянки та встановлено, що об'єкт нерухомого майна (медпункт) фактично розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами 3223155400:03:018:0036 та 3223155400:03:018:0037. З огляду на це, відповідач вважає, що вказані ділянки не можуть бути передані позивачу в оренду, оскільки на них розміщене майно іншої юридичної особи.
Щодо арешту земельних ділянок
Козинська селищна рада зазначає, що станом на момент прийняття рішення № 29-69-VІІІ від 17.07.2025 в Державному реєстрі речових прав залишалися чинними записи про арешти земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:018:0032, 3223155400:03:018:0034 та 3223155400:03:018:0049. Хоча ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 09.07.2025 у справі № 372/4440/15-к арешти було скасовано, відповідні зміни у реєстрі на дату прийняття рішення селищною радою ще не були внесені. Заяви про зняття арешту були подані лише 29.07.2025. Тому на час розгляду питання орган місцевого самоврядування діяв у межах актуальних відомостей Державного реєстру, що не підтверджували зняття обтяжень.
Щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:03:018:0071 та 3223155400:03:018:0072
Козинська селищна рада наголошує, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:018:0071 та 3223155400:03:018:0072 утворені у результаті поділу земельної ділянки 3223155400:03:018:0050, державна реєстрація яких проведена 28.12.2023, а право власності зареєстровано 11.01.2024. При цьому рішенням Обухівського районного суду від 01.04.2024 у справі № 372/5487/23, яким усунуто перешкоди у здійсненні Козинською селищною радою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, йшлося про повернення ділянки 3223155400:03:018:0050, яка на той момент уже не існувала як окремий об'єкт у кадастрі. Отже, правових підстав для розпорядження новоутвореними ділянками у ради не було, що виключає можливість їх передачі в оренду позивачу.
Щодо правового режиму об'єкта «замощення літера “б»»
Козинська селищна рада звертає увагу, що відповідно до положень статті 134 Земельного кодексу України передача в оренду земель комунальної власності здійснюється переважно на конкурентних засадах, за винятком випадків розташування на ділянках будівель або споруд, які перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб. Замощення, на яке посилається Позивач як на частину свого об'єкта нерухомості (площа 1928 кв.м. , літера «б»), не є ні будівлею, ні спорудою у розумінні законодавства, оскільки не має ознак об'єкта капітального будівництва та не призначене для постійного перебування людей або виконання спеціальних технічних функцій. Відповідно, наявність такого замощення не створює у позивача права вимагати передачі земельної ділянки в оренду поза конкурсною процедурою.
У зв'язку з наведеним Козинська селищна рада просить суд відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач не погоджується з доводами, наведеними Козинською селищною радою у відзиві, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними доказами. Зазначає, що відповідач безпідставно посилається на наявність на спірних земельних ділянках об'єктів нерухомості, які нібито належать ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», оскільки за даними державних реєстрів та технічної документації на цих ділянках розташовані будівлі, що перебувають у власності позивача. Крім того, арешти, на які посилається відповідач, були скасовані ухвалою суду до моменту прийняття оскаржуваного рішення, а замощення, зазначене у складі об'єкта нерухомого майна позивача, є його невід'ємною приналежністю, що підтверджує право користування земельною ділянкою без проведення торгів.
Таким чином, позивач вважає, що рішення селищної ради № 29-69-VІІІ від 17.07.2025 прийнято без достатніх правових підстав, з порушенням норм земельного законодавства та принципу добросовісності у діяльності органів місцевого самоврядування, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Висновки господарського суду.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондується з положеннями статті 20 ГК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права у спосіб, нею обраний.
Відповідно до статті 21 ЦК України акт індивідуальної дії органу місцевого самоврядування може бути визнаний недійсним у разі, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси осіб.
Таким чином, для визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним необхідна одночасна наявність двох обставин: - недодержання саме в момент прийняття рішення чинного на момент такого прийняття законодавства; - порушення прийняття такого рішення прав або охоронюваних законом інтересів (в даному спорі - позивача).
При цьому, оскільки законність оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування оцінюється судом саме в момент його прийняття, то і порушення прав позивача повинно мати місце саме в цей в момент.
За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, рішення органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування приймається на підставі: проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) та/або надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок у разі поділу та/або об'єднання земельних ділянок.
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.
Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази, їх пояснення, перевіривши правові підстави заявлених позовних вимог та доводи заперечень, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з таких мотивів.
Частиною 1 ст. 134 Земельного кодексу України встановлено загальне правило, згідно з яким земельні ділянки державної та комунальної власності передаються у користування на конкурентних засадах. Виняток із цього правила передбачено ч. 2 ст. 134 ЗК України, відповідно до якої земельні ділянки можуть бути передані в оренду без проведення торгів у разі розташування на них об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Суд зазначає, що застосування цього винятку є можливим лише за умови наявності самостійного об'єкта нерухомого майна, право власності на який зареєстровано у встановленому законом порядку, та лише в межах земельної ділянки, необхідної для його обслуговування.
Позивач як підставу для застосування вказаної норми посилається на наявність у нього об'єкта нерухомості: складської будівлі літ. «Б1», нежитлової будівлі літ. «Б5» та замощення літ. «б». Водночас, як убачається з відомостей Державного реєстру речових прав, замощення не зареєстроване як самостійний об'єкт нерухомості, йому не присвоєна адреса, воно не є будівлею або спорудою. Крім того площа "замощення" як частини об'єкта нерухомого майна про яке йде мова в відомостях з державного реєстру речових прав складає лише 254 м2 водночас позивач стверджує, що "замощення" складає 1928 м2 посилаючись лише на довідку видану ФОП Вадим Добржанський, що не відповідає відомостям реєстру.
При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з Порядком проведення технічної інвентаризації, затвердженим постановою КМУ № 488 від 12.05.2023, замощення - спеціальне покриття вздовж зовнішнього боку стін будівлі для захисту фундаментів від атмосферних опадів. Тобто, замощення є елементом благоустрою і не належить до об'єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації.
Суд наголошує, що замощення, майданчики та аналогічні елементи не є капітальними об'єктами і не можуть бути підставою для переходу прав на земельну ділянку.
Отже, замощення літ. «б» не може бути правовою підставою для застосування ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України. Застосування винятку можливе лише щодо будівель літ. «Б1» та «Б5», щодо яких позивач заявляє про своє право власності.
Щодо належності об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельних ділянках 3223155400:03:018:0036 та 3223155400:03:018:0037.
З матеріалів справи та акта комісії від 04.02.2025 та пояснень сторін убачається, що на зазначених земельних ділянках розташований об'єкт майнового комплексу санаторію «Жовтень», який належить ПрАТ «Укрпрофоздоровниця».
Будь-які докази, що спростовують цю інформацію або підтверджують, що саме будівлі позивача знаходяться на цих земельних ділянках, Товариством до суду не надано.
Суд зазначає, що наявність спорів щодо права власності на об'єкти нерухомості виключає можливість безумовного застосування положень ч. 2 ст. 134 ЗК України для отримання земельної ділянки без проведення торгів.
Таким чином, у частині земельних ділянок 0036 та 0037 позивач не довів, що лише його об'єкт, розташований в межах цих ділянок, за наявності відомостей про розташування в їх межах об'єкту майнового комплексу санаторію «Жовтень», який належить ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», що унеможливлює застосування механізму передачі спірних земельних ділянок на підставі ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України виключно щодо позивача без урахування інтересів ПрАТ «Укрпрофоздоровниця».
Щодо чинності арештів земельних ділянок
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 09.07.2025 у справі № 372/4440/15-к арешти з окремих земельних ділянок були скасовані.
Однак станом на дату прийняття рішення Козинською селищною радою - 17.07.2025 року - відповідні записи про обтяження залишалися чинними у Державному реєстрі речових прав.
Орган місцевого самоврядування, діючи на підставі даних офіційного реєстру, мав законні підстави вважати, що обтяження не припинені, і відтак не міг передати земельні ділянки в оренду до усунення реєстраційних обмежень.
Таким чином, дії ради були вчинені у межах повноважень і з урахуванням офіційних відомостей станом на дату прийняття рішення.
Щодо прав позивача як співвласника (1/2 частки) та переходу прав на земельну ділянку.
Позивач зареєстрував право власності на 1/2 частки будівель,хоча сам договір купівлі-продажу частки до матеріалів справи не подано. Позивач не надав інформації щодо другого співвласника, не подав доказів припинення або переходу його частки, а також не обґрунтував, яким чином він може вимагати передачі в оренду всієї земельної ділянки, на якій розташована будівля у спільній частковій власності.
Стаття 120 Земельного кодексу України передбачає перехід прав на земельну ділянку лише у межах та обсязі, необхідних для обслуговування відповідної частки в об'єкті.
Стаття 377 ЦК України встановлює: до набувача частки у будівлі переходить право на земельну ділянку відповідно до його частки, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Суд зазначає, що співвласник частки будівлі не може претендувати на весь обсяг прав на земельну ділянку, якщо не довів припинення чи передачу права іншими співвласниками.
У даній справі позивач - не довів, що другий співвласник відмовився від свого права на землю; - не довів, що вся площа запитуваних ділянок необхідна саме для обслуговування 1/2 частки будівель; - не надав пояснень щодо фактичного використання ділянки іншим співвласником; - не обґрунтував, чому він вимагає передачу в оренду усіх 13 ділянок загальною площею понад 1,5 га, а не пропорційної чи спільної частини земельної ділянки.
Для визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним необхідні дві умови: порушення норм законодавства у момент прийняття рішення; порушення прав позивача внаслідок такого рішення.
Однак, позивач не довів наявності реального права на отримання земельних ділянок у повному обсязі, а також не довів порушення його прав у момент прийняття оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що замощення, на яке посилається позивач, не є самостійним об'єктом нерухомого майна та не може бути правовою підставою для застосування ч. 2 ст. 134 ЗК України; частина спірних земельних ділянок фактично містить об'єкти майнового комплексу санаторію «Жовтень», що виключає можливість їх передачі лише позивачу; арешти, накладені на частину ділянок, на момент прийняття оскаржуваного рішення залишалися чинними в Державному реєстрі речових прав; позивач є власником лише 1/2 частки будівель, але заявляє вимогу про передачу в оренду всієї площі земельних ділянок без урахування прав та інтересів іншого співвласника; а також позивач не довів порушення своїх прав у момент прийняття рішення ради, що у сукупності свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.
У сукупності ці обставини свідчать про відсутність у Позивача правових підстав для застосування «пільгового» порядку, передбаченого ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України у тому обсязі, що заявлявся перед відповідачем.
З огляду на наведене позовні вимоги ТОВ «БТК ГРУП» є юридично та фактично необґрунтованими, не підтверджені належними доказами, суперечать вимогам Земельного та Цивільного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судові витрати позивача, понесені ним в межах розгляду спору, залишити за позивачем.
В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункто 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2025.
Суддя А.Ф. Черногуз