ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.11.2025Справа № 910/848/25
Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., за участю секретаря судового засідання Севериненко К.Р., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІСТЕЙ К»
про розстрочення виконання рішення суду
у справі №910/848/25
За позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІСТЕЙ К»
про стягнення 7 006 981,88 грн
Представники сторін:
від позивача: Литвиненко Ю.А.;
від відповідача: Якимчук С.М.;
Київська міська рада (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІСТЕЙ К» (надалі - відповідач) про стягнення суми безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 7,2539 га за кадастровим номером 8000000000:75:314:0011 у сумі 7 006 981,88 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІСТЕЙ К» на користь Київської міської ради 6 797 185,10 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою та 81 566,21 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІСТЕЙ К» про розстрочення виконання рішення задоволено частково. Розстрочено виконання рішення строком на 6 місяця, згідно із наступним графіком сплати заборгованості:
1) до 25.10.2025 - 1 146 458,55 грн;
2) до 25.11.2025 - 1 146 458,55 грн;
3) до 25.12.2025 - 1 146 458,55 грн;
4) до 25.01.2026 - 1 146 458,55 грн;
5) до 25.02.2026 - 1 146 458,55 грн;
6) до 25.03.2026 - 1 146 458,55 грн.
15.10.2025 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 видано відповідний наказ.
27.10.2025 до суду надійшла заява відповідача про виправлення описки в судовому рішенні, в якій останній фактично просить виправити помилки в наказі суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІСТЕЙ К» про виправлення помилки в наказі у справі № 910/848/25 залишено без розгляду, з підстав наведених в ухвалі.
06.11.2025 від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІСТЕЙ К» про розстрочення виконання рішення суду у справі №910/848/25 та призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІСТЕЙ К» про розстрочення виконання рішення суду у справі №910/848/25 на 18.11.2025.
18.11.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення в яких останній просить відмовити у задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Суд установив, що рішенням Господарського суду м. Києва від 16.09.2025 позов задоволено частково, з відповідача стягнуто заборгованість та одночасно в резолютивній частині рішення розстрочено його виконання на шість місяців, згідно із наступним графіком сплати заборгованості:
1) до 25.10.2025 - 1 146 458,55 грн;
2) до 25.11.2025 - 1 146 458,55 грн;
3) до 25.12.2025 - 1 146 458,55 грн;
4) до 25.01.2026 - 1 146 458,55 грн;
5) до 25.02.2026 - 1 146 458,55 грн;
6) до 25.03.2026 - 1 146 458,55 грн,
тобто до 25.03.2026, шляхом сплати боргу частинами у визначені судом строки.
Зазначене рішення не скасовано, воно набрало законної сили, і питання порядку та строків виконання вже було вирішено судом у межах цього ж провадження.
06.11.2025 відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про повторне розстрочення виконання рішення суду на 11 місяців, із наступним графіком сплати заборгованості:
1) до 25.11.2025 - 566 432,09 грн;
2) до 25.12.2025 - 566 432,09 грн;
3) до 25.01.2026 - 566 432,09 грн;
4) до 25.02.2026 - 566 432,09 грн;
5) до 25.03.2026 - 566 432,09 грн;
6) до 25.04.2026 - 566 432,09 грн;
7) до 25.05.2026 - 566 432,09 грн;
8) до 25.06.2026 - 566 432,09 грн;
9) до 25.07.2026 - 566 432,09 грн;
10) до 25.08.2026 - 566 432,09 грн;
11) до 25.09.2026 - 566 432,09 грн,
тобто до 25.09.2026, посилаючись на ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення за заявою сторони, а також установити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частина 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що:
- розстрочення/відстрочення виконання рішення є винятковим заходом, який застосовується лише за наявності обґрунтованих, документально підтверджених обставин, що істотно ускладнюють виконання;
- при вирішенні такого питання суд має дотримуватися балансу інтересів стягувача і боржника, принципів співмірності й правової визначеності;
- зміна способу чи порядку виконання рішення не може призводити до зміни суті самого рішення чи перегляду висновків суду щодо способу захисту.
16.09.2025 ухвалюючи рішення по суті спору, суд фактично вже оцінив фінансовий стан відповідача, розмір його заборгованості, інтереси стягувача, забезпечив баланс між ними і, з урахуванням цих обставин, свідомо визначив розстрочку виконання рівними частинами до 25.03.2026.
Тобто питання строків та порядку погашення заборгованості вже було предметом судового розгляду та відображено у резолютивній частині рішення, яке набрало законної сили.
Саме це рішення є тим актом правосуддя, який визначає остаточний спосіб та строки відновлення порушеного права позивача.
Одночасно, ст. 331 Господарського процесуального кодексу України справді допускає можливість відстрочити/розстрочити виконання рішення; змінити спосіб або порядок його виконання, у тому числі й після набрання ним законної сили та на стадії примусового виконання.
Однак Верховний Суд та Конституційний Суд України послідовно зазначають, що розстрочка виконання рішення не є новим рішенням по суті спору і не може підмінювати собою зміну самого судового акта. Суд, вирішуючи питання про розстрочку, не може змінювати суть рішення, зокрема - фактично відтерміновувати реальне виконання на надмірно тривалий строк, що нівелює обов'язковість судового рішення.
Крім того, обмеження ч. 5 ст. 331 ГПК («не більше одного року з дня ухвалення рішення») стосується сукупного строку розстрочки/відстрочки, наданої щодо конкретного судового рішення.
У цій справі рішення ухвалено у 16.09. 2025, яким уже передбачено розстрочку до 25.03. 2026 (на 6 місяців).
Заявник звертаючись до суду просить змінити порядок розстрочення виконання рішення, а саме з 6 місяців, згідно графіку сплати заборгованості визначеного судом:
1) до 25.10.2025 - 1 146 458,55 грн;
2) до 25.11.2025 - 1 146 458,55 грн;
3) до 25.12.2025 - 1 146 458,55 грн;
4) до 25.01.2026 - 1 146 458,55 грн;
5) до 25.02.2026 - 1 146 458,55 грн;
6) до 25.03.2026 - 1 146 458,55 грн,
на 11 місяців, згідно графіком сплати заборгованості визначеного заявником:
1) до 25.11.2025 - 566 432,09 грн;
2) до 25.12.2025 - 566 432,09 грн;
3) до 25.01.2026 - 566 432,09 грн;
4) до 25.02.2026 - 566 432,09 грн;
5) до 25.03.2026 - 566 432,09 грн;
6) до 25.04.2026 - 566 432,09 грн;
7) до 25.05.2026 - 566 432,09 грн;
8) до 25.06.2026 - 566 432,09 грн;
9) до 25.07.2026 - 566 432,09 грн;
10) до 25.08.2026 - 566 432,09 грн;
11) до 25.09.2026 - 566 432,09 грн.
Тобто відповідач (заявник) фактично просить змінити розмір щомісячного платежу, що підлягає сплаті та збільшити період розстрочення, продовживши розстрочку з 6 місяців на 11 місяців, а саме до вересня 2026 року, тобто вийти на максимальний річний ліміт.
Хоча формально запропонований відповідачем кінцевий строк (вересень 2026 року) ще перебуває в межах «одного року з дня ухвалення рішення», сама по собі можливість не означає автоматичний обов'язок суду задовольнити таку заяву. Необхідною умовою є наявність нових, виняткових, належно підтверджених обставин, які:
- не були відомі та не могли бути враховані судом у вересні 2025 року при наданні первісної розстрочки;
- настали вже після ухвалення рішення та надання першої розстрочки;
- настільки істотно змінили ситуацію, що виконання рішення навіть у вже пом'якшеному (розстроченому) режимі стало надмірно ускладненим або неможливим.
Відповідач у заяві від 06.11.2025 посилається на складний фінансовий стан, наявність заборгованості перед іншими кредиторами, загальну економічну ситуацію тощо. Проте, аналогічні доводи вже заявлялися та були враховані судом під час ухвалення рішення суду 16.09.2025, коли й було надано розстрочку до 25.03.2026 включно. Нових, якісно інших обставин, що виникли після ухвалення рішення й істотно змінили б можливість виконання, заявою не наведено та доказами не підтверджено.
За змістом заяви відповідач фактично не обґрунтовує наявність нових виняткових обставин, а лише просить суд переглянути свою ж дискрецію щодо строків погашення боргу, вже реалізовану у рішенні господарського суду міста Києва від 16 вересня 2025 року.
Таким чином, заява спрямована не стільки на усунення нових перешкод у виконанні рішення, скільки на подальше пом'якшення режиму виконання на користь боржника, що без належних підстав порушує принцип правової визначеності та баланс інтересів сторін, оскільки, по-перше, стягувач уже змушений очікувати виконання до березня 2026 року, по-друге, додаткове продовження строку до вересня 2026 року ще більше відтерміновує реальне відновлення його порушеного права, по-третє, при цьому відсутні докази того, що за наданий додатковий час відповідач реально зможе виконати рішення у повному обсязі.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що первісна розстрочка, передбачена у резолютивній частині рішення від 16.09.2025, вже є реалізацією повноважень суду за ст. 331 ГПК України та враховує обставини, на які посилається відповідач. Нові, виняткові обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у вже розстроченому режимі, відповідачем не доведені, а повторне розстрочення виконання рішення до вересня 2026 року за відсутності таких нових обставин фактично призвело б до невиправданого затягування виконання рішення та порушення прав стягувача. Зміна строків виконання у запропонований спосіб виходила б за межі допустимого процесуального коригування порядку виконання і наближалась би до фактичної зміни балансу прав і обов'язків сторін, уже визначеного рішенням суду по суті спору.
Відтак підстав для задоволення заяви відповідача про повторне розстрочення виконання рішення суду від 16.09.2025 не вбачається, у зв'язку з чим у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІСТЕЙ К» про розстрочення виконання рішення суду у справі №910/848/25 відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена та підписана 20.11.2025.
Суддя Я.А.Карабань