Рішення від 20.10.2025 по справі 44/258-б

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.10.2025Справа № 44/258-б (910/3932/25)

За позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (02121, м. Київ, вул. Світла, 3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Догмат" (04123, м. Київ, вул. Западинська, 5, оф. 507)

про стягнення заборгованості у розмірі 173 475,22 грн.

В межах справи № 44/258-б

За заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача Лях О.О. - представник

Від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 44/258-б за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на стадії процедури санації, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.02.2013.

28.03.2025 до Господарського суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Догмат" про стягнення заборгованості у розмірі 173 475,22 грн.

Також 28.03.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.04.2025 відмовлено в задоволенні заяви Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.04.2025 позовну заяву залишено без руху.

10.04.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Догмат" про стягнення заборгованості у розмірі 173 475,22 грн. в межах справи № 44/258-б про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та постановлено позовну заяву розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

09.05.2025 до Господарського суду м. Києва надійшли відзив відповідача на позовну заяву, заява відповідача про застосування позовної давності та клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.05.2025 розгляд справи призначено на 21.07.2025.

13.05.2025 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.07.2025 розгляд справи відкладено на 06.10.2025.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.10.2025 розгляд справи відкладено на 20.10.2025.

У судовому засіданні 20.10.2025 представник позивача надав пояснення по суті позову та підтримав його в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

25.08.2021 між Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Догмат" (далі - відповідач, замовник) було укладено Договір про надання послуг по зберіганню матеріалів та паркування автомобілів №65-07 (далі - договір).

За умовами зазначеного договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по зберіганню матеріалів в частині приміщень РММ площею 10 кв.м. та паркуванню транспортних засобів на асфальтованому майданчику площею 275 кв.м. (п.1.1 договору).

Розділом 2 договору передбачено, що виконавець зобов'язується надати місця для зберігання матеріалів (обладнання, металевих конструкцій, інструменту) та надати місця для паркування транспортних засобів. В свою чергу, замовник зобов?язується: дотримуватись правил внутрішнього розпорядку, визначених виконавцем, нести відповідальність за дотримання вимог Правил охорони праці, які затверджені наказом Державного комітету України по нагляду за охорони праці №5 від 13.01.1997, пожежну безпеку, своєчасно і в повному обсязі сплачувати виконавцю вартість наданих послуг по зберіганню матеріалів та паркуванню транспортних засобів.

Згідно із п. 3.1 договору за надані послуги замовник щомісяця перераховує на поточний рахунок виконавця грошові кошти в сумі 10 000,00 грн., разом з ПДВ.

Рахунки на оплату за надані згідно договору послуги надаються замовнику щомісячно. Термін сплати - до 20 чиста поточного місяця (п.3.4. договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2021. Дія договору може бути пролонгована на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін, за десять днів до закінчення договору не виявили бажання його припинити (п.7.1, 7.2 договору).

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав, в свою чергу, відповідач систематично порушував виконання умов договору в частині оплати наданих послуг, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 100 000,00 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Так, згідно із ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч.1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

В матеріалах справи містяться докази, зокрема, акти виконаних робіт, наданих послуг та акт звіряння взаємних розрахунків, що підтверджують порушення строків оплати відповідачем за укладеним договором, відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 100 000,00 грн.

Відповідач, в свою чергу, проти задоволення позову заперечує та зазначає, що матеріали позовної заяви, як і додані документи на підтвердження її вимог, не містять доказів на підставі яких можливо було б зробити висновки про прострочення виконання зобов'язань з оплати послуг за договором.

Крім того, відповідач зазначає, що для того, щоб визначити чи настало прострочення оплати за послуги за кожен із місяців у якому вони надавались, необхідно визначити дату надання замовнику рахунків на оплату.

Водночас, наведене спростовується позивачем, оскільки за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер, на це звернув увагу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №915/641/19.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити вартість наданих послуг. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

Пунктом 3.1. договору передбачено що замовник щомісяця перераховує на поточний рахунок виконавця грошові кошти, пунктом 3.4. договору передбачено що термін сплати - до 20 числа поточного місяця, тому суд погоджується з доводом позивача, про те, що відповідач був обізнаний про суму та строки оплати, яку мав здійснити за отримані послуги.

Щодо наданого акту звіряння взаємних розрахунків, відповідач зазначає, що зазначений акт не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Однак позивач акцентує увагу суду на тому, що в матеріалах справи містяться акти виконаних робіт, наданих послуг, які підписані уповноваженими особами сторін і які підтверджують факт надання послуг. Акт звіряння розрахунків, був доданий до позовної заяви для інформування суду щодо стану розрахунків між сторонами.

У зв'язку із порушенням умов договору і, як наслідок, виникненням заборгованості, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №01/784 від 29.10.2024 з вимогою погасити заборгованість розмірі 70 000,00 грн.

В матеріалах справи містяться квитанція та опис вкладення у цінний лист, якими підтверджується факт направлення претензії відповідачу, проте останній на претензію не відповів, заборгованість у повному розмірі не погасив.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що при перевірці тренінгу відправлень Укрпошта, який зазначений в описі та квитанції, а саме, 0215400031351, встановлено, що дані відправлення за вказаним номером на даний час відсутні, тому що незареєстровані у системі Укрпошта, тож лише наявність опису та чеку відправлень не є належним свідченням направлення претензії відповідачу, а дані трекінгу відправлень Укрпошта повністю спростовують факт такого направлення.

Проте позивач зауважує, що відповідно до п. п. 106-109,113 Правил надання послуг поштового зв'язку відправник, адресат, або уповноважена ними особа мають право звернутися з заявою до оператору поштового зв'язку для отримання необхідної інформації про реєстроване поштове відправлення протягом шести місяців з дня прийняття його до пересилання. Заява не розглядається у разі, коли заявник не є ні відправником, ні адресатом, ні уповноваженою особою; минув встановлений для прийняття заяв строк.

Як наслідок, оскільки з дати відправки листів минуло понад 6 місяців - відомості про вручення листів відповідачу відсутні, відтак і чек, і опис вкладення є належним і допустимим доказами направлення претензії відповідачу.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення вищезазначених норм законодавства та умов Договору про надання послуг по зберіганню матеріалів та паркування автомобілів №65-07 від 25.08.2021 не здійснив оплати за надані послуги, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 100 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 9 484,93 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 50 765,64 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 236 ГПК України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, суд вважає дані розрахунки обґрунтованими, такими, що не суперечить положенням договору та нормам чинного законодавства, відповідно виконані позивачем вірно. У зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 9 484,93 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 50 765,64 грн., також підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 13 224,65 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 ГК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 4.3.5 договору замовник за порушення строку оплати за вимогою виконавця зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день такого прострочення.

На думку відповідача, виконавцем (позивачем) не виконаний п. 4.3.5. договору в частині направлення замовнику вимоги про сплату пені, а тому обов'язок такої сплати у відповідача відсутній.

В свою чергу, як було зазначено вище, матеріалами справи підтверджується факт направлення відповідачу претензії за вих.№ 01/784 від 29.10.2024 з вимогою про сплату заборгованості.

Окрім цього, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

В обґрунтування цієї вимоги відповідач зазначає, що прострочення виконання зобов'язань виникло під час дії військового стану, що зумовило зниження економічних показників підприємства, а також те, що порушення строків оплати відповідачем не спричинило негативних наслідків для кредиторів позивача.

Позивач щодо таких вимог заперечує та просить суд звернути увагу на те, що відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували факт зниження економічних показників ТОВ "Догмат".

До того ж, у позовній заяві міститься інформація про те, що позивач перебуває в процесі санації і договір, що є предметом спору було укладено на виконання плану санації позивачем. Невиконання відповідачем зобов'язань за договором перешкоджає, а іноді і унеможливлює здійснювати позивачем розрахунки з кредиторами, сплачувати податковий борг, сплачувати податки та заробітну плату.

Щодо твердження відповідача, про те, діями позивача завдано збитків відповідачу, у зв'язку з тим, що позивачем не дотримано умови договору та діючого законодавства в частині реєстрації податкових накладних, що позбавило відповідача права на податковий кредит у розмірі 33 333,40 грн., частина якого вже безповоротно втрачена у зв'язку з протермінуванням часової межі, яка надає право на включення несвоєчасно зареєстрованих податкових накладних, суд погоджується з доводом позивача, що відшкодування збитків на користь відповідача внаслідок нереєстрації податкових накладних не є предметом даного спору.

З огляду на викладене, суд відхиляє вимогу відповідача про зменшення розміру пені.

Відтак, здійснивши перевірку розрахунку пені, наведеного позивачем в позовній заяві, в розмірі 13 224,65 грн., суд вважає даний розрахунок обґрунтованим, таким, що не суперечить положенням договору та нормам чинного законодавства. У зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 13 224,65 грн. підлягає задоволенню.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності в частині нарахування інфляційних витрат та 3% річних за період з 01.01.2022- 28.03.2022, суд зазначає таке.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

ЦК України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Отже, у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) до 30.06.2023.

Крім того, 24.02.2022 у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому, указами Президента воєнний стан неодноразово продовжено, зокрема, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 793/2025 від 20.10.2025 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05:30 05.11.2025 строком на 90 діб.

Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 03.02.2026.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 19 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Отже, з наведеного вбачається, що у пункті 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності.

Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності» виключено пункт 19 розділу «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України».

Вищевказаний закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 №108, відтак, набирає чинності з 04.09.2025.

Таким чином, з 04.09.2025 поновлюються строки, перелік яких був визначений пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України.

За вказаних обставин, з урахуванням положень п. 12 та п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині нарахування інфляційних витрат та 3% річних за період 01.01.2022 - 28.03.2022 заявлені у межах строку позовної давності, а тому заява відповідача про застосування до позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності в частині нарахування інфляційних витрат та 3% річних за період 01.01.2022- 28.03.2022 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Догмат" (04123, м. Київ, вул. Западинська, 5, оф. 507, код ЄДРПОУ 41230904) на користь Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (02121, м. Київ, вул. Світла, 3; код ЄДРПОУ 33096517) заборгованість в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 50 765 (п'ятдесят тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 64 коп., 3 % річних в розмірі 9 484 (дев'ять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 93 коп., пеню в розмірі 13 224 (тринадцять тисяч двісті двадцять чотири) грн. 65 коп., судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Копію рішення направити сторонам, керуючому санацією, Державному агентству відновлення та розвитку інфраструктури України та Київській обласній прокуратурі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.11.2025.

Суддя П.П. Чеберяк