ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.11.2025Справа №910/4643/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Морозова С.М., при секретарі судового засідання Кот О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро Енергоінвест», Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгородне
до Державного підприємства “Гарантований покупець», м. Київ
про стягнення 13 042 396,98 грн,
За участю представників сторін:
від позивача: Журкевич М.В. (адвокат за ордером серія АІ№1987183 від 08.09.2025);
від відповідача (заявника): Ковальчук Ю.О. (адвокат за довіреністю №283-д від 24.06.2025).
Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпро Енергоінвест» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства “Гарантований покупець» (відповідач) суми заборгованості в розмірі 13 219 422,92 грн, суми 3% річних в розмірі 425 604,26 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 426 186,79 грн, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору №17105/01 від 30.05.2019 року в частині розрахунку за поставлену позивачем електричну енергію за “зеленим тарифом».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 позов задоволено повністю та тягнуто з Державного підприємства “Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро Енергінвест» суму заборгованості в розмірі 13 042 396,98 грн, суму 3% річних в розмірі 425 604,26 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 426 186,79 грн та суму судового збору в розмірі 211 068,21 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/4643/24 в частині стягнення інфляційних втрат та розподілу судового збору змінено та викладено пункти 1, 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/4643/24 в такій редакції:
"1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (ідентифікаційний код 43068454, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Енергінвест" (ідентифікаційний код 41751122, місцезнаходження: 52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгородне, вул. Шосейна, буд. 135) суму заборгованості в розмірі 13 042 396,98 грн (тринадцять мільйонів сорок дві тисячі триста дев'яносто шість гривень 98 копійок), суму 3 % річних в розмірі 425 604,26 грн (чотириста двадцять п'ять тисяч шістсот чотири гривні 26 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 423 021,53 грн (чотириста двадцять три тисячі двадцять одна гривня 53 копійки) та суму судового збору в розмірі 166 692,27 грн (сто шістдесят шість тисяч шістсот дев'яносто дві гривні 27 копійок).
В іншій частині позову відмовити.".
17.10.2025 до суду від Державного підприємства “Гарантований покупець» надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/4643/24.
06.11.2025 матеріали справи №910/4643/24 надійшли до Господарського суду міста Києва.
07.11.2025 Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 розгляд заяви Державного підприємства “Гарантований покупець» про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі №910/4643/24 призначено на 18.11.2025.
17.11.2025 до суду від позивача надійшли заперечення щодо задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду у даній справі.
Дослідивши в судовому засіданні подану заяву, матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд постановив наступне.
Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
При цьому, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Підставою для відстрочення виконання рішення суду відповідач зазначає складне фінансове становище ДП "Гарантований покупець", відсутність вини у невиконанні зобов'язань, залежність від інших учасників ринку електроенергії та вплив воєнного стану на господарську діяльність.
За наведених обставин заявник просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на термін один рік з моменту ухвалення рішення.
Позивач, заперечуючи щодо поданої заяви, зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів свого фінансового стану, наведені відповідачем обставини не є виключними та не настільки ускладнюють виконання рішення, а відсутність коштів не є підставою для відстрочення виконання рішення.
У зв'язку з наведеним, позивач просить суд відмовити у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочення виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" Європейський Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.
Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У даному випадку, за результатом розгляду поданої заяви про відстрочення виконання рішення суду судом встановлено, що заявником не надано належних доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання.
При цьому, суд зауважує на тому, що фактично обґрунтування поданої заяви про відстрочення виконання рішення суду зведені до ненадходження коштів від контрагентів та відсутність відповідного фінансування.
Частина 2 ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відсутність відповідних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України" та не є тими обставинами, з якими приписи ст. 331 ГПК України пов'язують можливість надання відстрочки.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України" зазначив, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу.
Таким чином, постановлення на користь позивача в даній справі судового рішення про стягнення з відповідача грошових коштів у незалежності від правової природи цих коштів, становить "майно" позивача, на отримання якого позивач має легітимні сподівання.
Суд звертає увагу на те, що обов'язок держави полягає у захисті прав виробників "зеленої електроенергії" і саме з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, було створено державне підприємство "Гарантований покупець", тому останнє зобов'язано добросовісно і своєчасно здійснювати розрахунок з виробниками.
Судом також враховані майнові інтереси стягувача та взято до уваги, що надання заявнику (боржнику) відстрочки виконання рішення суду може призвести до недотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін у спорі, тим більш, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач.
При цьому cуд зазначає, що позивачем подано заперечення проти відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі №910/4643/24.
З урахуванням наведеного, балансу інтересів сторін, права на справедливий судовий розгляд та ефективний захист, а також відсутності з боку відповідача належних доказів на підтвердження виняткових обставин у розумінні ст. 76 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення виконання рішення.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні заяви Державного підприємства “Гарантований покупець» про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі №910/4643/24 відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
повний текст ухвали підписано 21.11.2025
Суддя Сергій МОРОЗОВ