номер провадження справи 19/156/25
21.11.2025 Справа № 908/2899/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Давиденко І.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/2899/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код 42093239)
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 30 195,73 грн
До Господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд» надійшла позовна заява (вх. № 3183/08-07/25 від 17.09.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за договором № 2076 про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 у розмірі: 30 195,73 грн. за спожиту електроенергію за період з 01.02.2022 по 28.02.2022.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання умов договору № 2076 про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019, укладеного шляхом фактичного споживання електричної енергії Споживачем на умовах комерційної пропозиції «Універсальна», щодо оплати фактичної вартості спожитої електроенергії у відповідача виникла заборгованість за договором за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 на загальну суму 30 195,73 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. 16, 205, 526, 530, 612, 629, 640 ЦК України, Закону України «Про ринок електричної енергії», позивач просив позов задовольнити.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 17.09.2025, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2899/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 30 195,73 грн, вказана сума не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд ухвалив розглядати справу у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою суду від 22.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2899/25; присвоєно справі номер провадження 19/156/25, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.
За змістом ч.ч. 1, 4, 5 статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
У відповідача електронний кабінет не зареєстрований.
Згідно відповіді №1803337 від 22.09.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 має зареєстроване місцезнаходження та місце проживання: АДРЕСА_1 , що відноситься до території, тимчасово окупованої російською федерацією. Укрпошта на вказаний індекс пошту не відправляє.
Порядок повідомлення осіб, що знаходяться на тимчасово окупованій території врегульовано нормами ст.121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Відповідно до частини першої статті 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
На підставі викладеного, суд визнав необхідним повідомлення відповідача про розгляд справи здійснити через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Судом також враховано, що відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини (викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України» від 03.04.08), сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 за №3262-IV є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій сплив, вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 22.09.2025 у справі № 908/2899/25 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.
Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/2899/25 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 21.11.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України, договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» є суб'єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно п. 13 Розділу XVII Прикінцеві та перехідні Положення Закону України “Про ринок електричної енергії» та починаючи з 01.01.2019 ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області.
Відповідно до статей 6, 63 та пункту 13 розділу XVII “Прикінцеві та перехідні» положення Закону України “Про ринок електричної енергії» (далі - Закон), Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 26.10.2021 було прийнято Постанову № 1268, якою було затверджено “Методичні рекомендації щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території, а також рекомендовано суб'єктам господарювання, які провадять діяльність з передачі електричної енергії локальними (місцевими) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом, які мають намір отримати ліцензію на розподіл електричної енергії та на яких не поширюються вимоги пункту 13 розділу XVII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону, здійснити передачу даних побутових та малих непобутових споживачів відповідному постачальнику універсальної послуги на закріпленій території відповідно до Методичних рекомендацій до дня, що є останнім днем здійснення постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
Згідно із ч. 1, 4 ст. 63 Закону України “Про ринок електричної енергії», універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам. Постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, які знаходяться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору постачання електричної енергії. Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до п. 8 Постанови від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (редакція станом на 01.01.2019), Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Підпунктом 1.2.15 п.1.2 ПРРЕЕ встановлено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
З урахуванням викладеного, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (Постачальником, позивачем у справі) та Фізичною особою-підприємцем Халупником Ярославом Петровичем (Споживачем, відповідачем цу справі) укладено Договір № 2076 про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 (далі - Договір) шляхом фактичного споживання електричної енергії Споживачем на умовах комерційної пропозиції «Універсальна» (додаток 3 до Договору).
Розділом 2 Договору «Предмет Договору», визначено, що Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
У відповідності із Розділом 3 Договору, умови надання універсальних послуг Споживачу визначаються комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до Договору.
Згідно із п.п. 5.1, 5.2 Договору Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Відповідачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до Договору. Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Позивача.
Згідно із п. 4 Додатку 3 до Договору “Спосіб та термін оплати», розрахунковий період для обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме: з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця. 100% попередня оплата здійснюється не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Остаточний розрахунок має здійснюватися не пізніше 5 (п'яти) робочих днів після закінчення розрахункового періоду на підставі самостійно отриманого Споживачем у Постачальника рахунка. Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення замовленого обсягу постачання електричної енергії на ціну універсальної послуги у відповідному розрахунковому періоді та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку Постачальника.
Відповідно до п. 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, із змінами та доповненнями (далі - ПРРЕЕ), дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
Згідно з п. 4.12. ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Відповідно до п. 4.13 ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Пунктом 5.10 Договору передбачено, оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
Позивач посилався на те, що в порушення умов Договору в частині оплати вартості електричної енергії та п. 4.12 ПРРЕЕ у відповідача виник борг за спожиту електричну енергію, обсяг якої підтверджується повідомленням АТ “Запоріжжяобленерго» від 24.06.2025 № 0071-66/3416, додатком №1 до якого є “Інформація щодо споживання електричної енергії ФОП Халупник Ярославом Петровичем (ІПН НОМЕР_1 ), що складає 5056 кВт*год з 01.02.2022 - 28.02.2022, у зв'язку з чим у останнього обліковується заборгованість у розмірі 30 195,73 грн.
На електронну адресу відповідача 12.06.2025 була направлена вимога №20-05/304 від 12.06.2025 про необхідність погашення заборгованості за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 в розмірі 30 195,73 грн протягом семи днів від дня отримання цієї вимоги за наведеними реквізитами.
Вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості спожитої електроенергії у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Відносно підсудності даної справи Господарському суду Запорізької області суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб_підприємців та громадських формувань Фізичною особою-підприємцем Халупником Ярославом Петровичем здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності на підставі власного рішення, про що здійснено відповідний запис 07.02.2024 №2001010060002033624 в Реєстрі.
Згідно із п. 16 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.
Відповідно до п. 1 та ч. 6 п. 2 ст. 36 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Так, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, якщо правовідносини позивача та відповідача виникли з господарського договору, то зобов'язання за таким договором у боржника з втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.
З 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.
У відповідності до п. 4.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
За таких обставин, враховуючи, що правовідносини позивача та відповідача виникли з господарського договору, то зобов'язання за таким договором у боржника з втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.
У зв'язку із наведеним, даний позов підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (ГК України, тут і надалі - в редакції, діючій на час виникнення спірних взаємовідносин), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України).
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст.179 ГК України, ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строк оплати вартості спожитої електричної енергії визначено в пункті 4 Комерційної пропозиції (Додаток № 3 до Договору) - остаточний розрахунок має здійснюватися не пізніше 5 (п'яти) робочих днів після закінчення розрахункового періоду.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості спожитої електричної енергії у визначений договором строк, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, належним чином не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за договором в розмірі 30 195,73 грн.
Спожитий обсяг електричної енергії відповідачем за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 підтверджується повідомленням/листом від 24.06.2025 за № 0071-66/3416 з додатком адміністратора комерційного обліку, функції якого в Запорізькій області виконує ПАТ “Запоріжжяобленерго», щодо фактичного обсягу спожитої електричної енергії з щомісячною розбивкою за ЕІС - кодом точки комерційного обліку.
Враховуючи вищевикладене та вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 30 195,73 грн заборгованості за спожиту електроенергію заявлена обґрунтовано.
Відносно дотримання позивачем позовної давності при зверненні з даним позовом суд зазначає наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (частина 1 ст. 257 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до положень ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента Україна та триває й на теперішній (прийняття рішення у справі по суті спору) час.
Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.22, в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.23, розділ “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України був доповнений п. 19 наступного змісту: “У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Отже, у зв'язку із зупиненням перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану, підстави вважати пропущеним строк позовної давності за заявленими позивачем вимогами відсутні.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України, визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання по оплаті вартості спожитої у спірний період електроенергії, або підстав для звільнення від такого обов'язку, не надав.
На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача в розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Халупника Ярослава Петровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35; ідентифікаційний код 42093239) заборгованість за договором № 2076 про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 в розмірі 30 195 (тридцять тисяч сто дев'яносто п'ять) грн 73 коп. та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 21.11.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.