вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про залишення заяви без руху
"21" листопада 2025 р. Cправа № 902/667/18
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши без виклику представників сторін матеріали справи
за заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018)
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" (вул. Іполита Зборовського, 1, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область, 24400)
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення грошової заборгованості у розмірі 149 424,35 грн
До Господарського суду Вінницької області надійшла заява № 10-06/3309 від 19.10.2018 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області з вимогою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" 149 424,35 грн заборгованості за договором оренди № 159-04 від 03.06.2004, з яких: 144 907,65 грн - борг з орендної плати, 4 516,70 грн - пеня.
Обґрунтовуючи заяву Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Якушев" зобов'язань за Договором оренди № 159-04 від 03.06.2004 з додатковими угодами до нього, в частині сплати орендних платежів.
24.10.2018 суд постановив ухвалу, якою відмовив Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій області у задоволенні заяви про видачу судового наказу щодо стягнення з ТОВ "Торгово-промислова компанія "Якушев" пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором оренди № 159-04 від 03.06.2004 у сумі 4 516,70 грн.
У той же день суд розглянув заяву про видачу судового наказу в частині стягнення з зазначеного Товариства заборгованості по орендній платі 144 907,65 грн та судового збору 176,20 грн, у результаті чого було видано відповідний судовий наказ.
Копія судового наказу разом із заявою стягувача та доданими до неї документами була направлена на адресу ТОВ "Торгово-промислова компанія "Якушев".
Зважаючи на те, що боржник не скористався правом на подання заяви про скасування судового наказу від 24.10.2018, відповідно до частини першої статті 159 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ набрав законної сили 26.11.2018 та був направлений на адресу стягувача.
20.11.2025 на електронну адресу суду надійшла заява № 10-905-04-1203 від 06.11.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/12544/25 від 20.11.2025) скріплена електронним цифровим підписом в.о. начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях І. Бондаря про заміну стягувача у судовому наказі Господарського суду Вінницької області від 24.10.2018 у справі № 902/667/18 з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області на правонаступника - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.
Дослідивши матеріали заяви № 10-905-04-1203 від 06.11.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/12544/25 від 20.11.2025) господарський суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Частиною 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
За змістом частин 1, 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
Отже із системного аналізу наведених положень законодавства випливає, що представництво в господарському процесі має здійснюватися або адвокатом, або у порядку самопредставництва у судах першої інстанції, окрім малозначних справ. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/2915/18, від 25.06.2018 у справі № 927/5/18, від 01.06.2018 у справі № 904/7536/17, від 11.10.2018 у справі № 910/6435/18.
Таким чином, представництво Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях у даній справі може здійснювати особа у порядку самопредставництва або адвокат.
Слід зауважити, що ГПК України у статті 60 наводить перелік документів, що підтверджують повноваження представників. Водночас він не містить схожої норми з переліком документів, якими для суду підтверджуються повноваження осіб, через яких юридична особа бере участь у справі на засадах самопредставництва.
Формулювання частини третьої статті 56 ГПК України дозволяє зробити висновок, що самопредставництво юридичної особи може здійснюватися не тільки її керівником та членами виконавчого органу, але й іншими особами, уповноваженими діяти від імені юридичної особи на підставі законодавства, статуту, положення або трудового договору (контракту).
Особа, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва, має підтвердити суду цей свій статус. При цьому, як вже було зауважено, процесуальний закон не містить вичерпного переліку документів, якими для суду можуть бути підтверджені повноваження особи, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва. Вочевидь це можуть бути й документи, вказані у частині третій статті 56 ГПК України, зокрема статут, положення, трудовий договір (контракт).
Водночас варто враховувати, що частина перша статті 89 ЦК України передбачає, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
Згідно із частинами п'ятою, шостою цієї статті до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до Єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб регулює Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", за частиною першою статті 7 якого Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Державна реєстрація базується на принципах, зокрема, обов'язковості, публічності, об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі (стаття 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Згідно із пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв'язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Частина перша статті 10 цього Закону передбачає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
З огляду на викладене слід дійти висновку, що у разі, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).
Отже, за наявності інформації щодо такої особи в Реєстрі, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені частиною третьою статті 56 ГПК України, - статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з Реєстру як на достовірні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 910/16580/23.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20 зазначила, що, починаючи з 29.12.2019, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Таким чином, особа, через яку юридична особа здійснює самопредставництво, зобов'язана надати суду належне підтвердження свого статусу, зокрема шляхом подання документів, передбачених частиною третьою статті 56 Господарського процесуального кодексу України, а саме: статуту, положення, трудового договору (контракту) тощо. Водночас, якщо інформація про особу, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, міститься в Єдиному державному реєстрі, такі відомості вважаються офіційним і достатнім підтвердженням повноважень відповідної особи представляти інтереси юридичної особи в суді, з урахуванням можливих обмежень.
Судом установлено, що заява № 10-905-04-1203 від 06.11.2025 (вх. № 01-34/12544/25 від 20.11.2025) підписана І. Бондарем, який виконує обов'язки начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.
Водночас долучені до заяви документи, а саме наказ Фонду державного майна України № 100-р від 15.04.2019 про призначення Маркевича А.М. та виписка з ЄДРЮОФОП та ГФ, не підтверджують наявності у І. Бондаря права діяти від імені юридичної особи.
Крім того, матеріали заяви не містять документів, що відповідають вимогам статті 56 ГПК України та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, на підставі яких можливо було б установити повноваження І. Бондаря на здійснення самопредставництва Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях у суді, а відтак - на подання заяв чи клопотань в його інтересах.
Відповідно до ч. 10 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
За таких обставин, суд вважає за можливе до заяви № 10-905-04-1203 від 06.11.2025 (вх. № 01-34/12544/25 від 20.11.2025) про заміну стягувача у судовому наказі Господарського суду Вінницької області від 24.10.2018 у справі № 902/667/18 застосувати положення ст. 174 ГПК України, в частині положень щодо залишення заяви без руху.
Згідно із ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За наведених обставини, оскільки заява № 10-905-04-1203 від 06.11.2025 (вх. № 01-34/12544/25 від 20.11.2025) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про заміну стягувача у судовому наказі Господарського суду Вінницької області від 24.10.2018 у справі № 902/667/18 не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суд вважає за необхідне залишити вказану заяву без руху, надавши заявнику строк для усунення вищевказаних недоліків.
Суд звертає увагу заявника, що відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із відповідною заявою.
На підставі викладеного та керуючись статтями 164, 172, 174, 232, 234, 235, 334 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Заяву № 10-905-04-1203 від 06.11.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/12544/25 від 20.11.2025) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про заміну стягувача у судовому наказі Господарського суду Вінницької області від 24.10.2018 у справі № 902/667/18 залишити без руху.
2. Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях усунути недоліки заяви № 10-905-04-1203 від 06.11.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/12544/25 від 20.11.2025) про заміну стягувача у судовому наказі Господарського суду Вінницької області від 24.10.2018 у справі № 902/667/18 у спосіб визначений ГПК України.
3. Встановити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях строк на усунення недоліків заяви - протягом п'яти днів з дня вручення копії ухвали про залишення заяви без руху.
4. Попередити заявника про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення заяви без руху, передбачені ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
5. Примірник ухвали надіслати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях до електронного кабінету в системі ЄСІТС.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Ухвала підписана 21.11.2025.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи