ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
17 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2030/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів Діброви Г.І., Поліщук Л.В.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
секретар судового засідання (за дорученням головуючої судді): Романенко Д.С.;
за участю представників сторін:
від Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області - Жорін В.П.;
від Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» - Згода О.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС»
на рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 (повний текст рішення складено 25.07.2025)
у справі №916/2030/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС»
до Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області
про визнання дій неправомірними,
(суддя першої інстанції: Погребна К.Ф., дата та місце ухвалення рішення: 15.07.2025, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (далі - Відповідач) про визнання дій неправомірними.
В обґрунтування позову, Позивач зазначав, що 04.03.2025 ТОВ “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» отримало від Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство з додатками до неї, сформовану в системі “Електронний суд», в якій Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області просила суд відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» та в якості підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство зазначено наявність у ТОВ “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» за період з 01.01.2022 по 31.01.2025 непогашеної заборгованості по орендній платі за земельні ділянки у загальній сумі 1 916 165,78 грн.
З наданого Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області розрахунку орендної плати ТОВ “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» вбачається, що Позивачу нараховувалась орендна плата за Договором оренди землі №76 від 02.07.2015, кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:02:030:0048 за період з 01.01.2022 по 31.01.2025, а також за Договором оренди земельної ділянки № 129 від 24.11.2020, кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:02:030:0049 за період з 01.01.2022 по 31.01.2025.
Проте, як вказував Позивач відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2025 по справі №916/5416/24 починаючи з 20.11.2017 ТОВ “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» припинило фактичне використання орендованої за Договором оренди землі №76 від 02.07.2015 земельної ділянки, а також з 21.04.2023 ТОВ “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» припинило фактичне використання орендованої за Договором оренди земельної ділянки №129 від 24.11.2020 земельної ділянки.
Тобто, на переконання Позивача у Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області були відсутні підстави для нарахування орендної плати за Договором оренди землі №76 від 02.07.2015, кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:02:030:0048 за період з 01.01.2022 по 31.01.2025 у сумі 534 999,04 грн, а також за Договором оренди земельної ділянки № 129 від 24.11.2020, кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:02:030:0049, за період з 22.04.2023 по 31.01.2025 на загальну суму 384638,15 грн.
На переконання Позивача, такі дії Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області є порушенням прав та інтересів ТОВ “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС», за захистом яких воно звернулось до суду з відповідним позовом про визнання дій неправомірними.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 у даній справі в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» до Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області - відмовлено повністю.
У своєму рішенні суд дійшов висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права не призводить до захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, оскільки задоволення заявлених у даній справі позовних вимог не призведе до відновлення прав Позивача, а рішенням суду має вирішуватись саме питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, оскільки питання правомірності чи неправомірності нарахування Позивачу орендної плати може вирішуватися у межах спору щодо стягнення з останнього відповідної нарахованої заборгованості з орендної плати.
Крім того, суд зазначив, що заявлена Позивачем вимога в частині визнання дій непромірними не призводить до поновлення його порушеного права та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Не погоджуючись з таким рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про визнання дій неправомірними - задовольнити; визнати неправомірними дії Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області по нарахуванню Товариству з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» орендної плати за Договором оренди землі №76 від 02.07.2015 за період з 01.01.2022 до 01.02.2025 на загальну суму 534999,04 грн; визнати неправомірними дії Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області по нарахуванню Товариству з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» орендної плати за Договором оренди земельної ділянки №129 від 24.11.2020 за період з 22.04.2023 до 01.02.2025 на загальну суму 384638,15 грн; стягнути з Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» за рахунок місцевого бюджету з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Чорноморськ виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області судові витрати по справі.
Позивач вважає, що зазначене рішення не відповідає фактичним обставинам справи та є прийнятим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
На переконання Апелянта, є необґрунтованим висновок суду, що ініціювання Позивачем даного позову зводиться до того, що останній прагне домогтись визнання в судовому порядку дій Відповідача по нарахуванню орендної плати неправомірними, що за своєю суттю є встановленням факту.
Апелянт зазначає, що з матеріалів даної справи безумовно вбачається наявність між сторонами спору про право. Так, Позивач вважає, що Відповідач неправомірно нарахував йому орендну плату за Договором оренди землі № 76 від 02.07.2015 за період з 01.01.2022 по 01.02.2025 на загальну суму 534 999,04 грн та за Договором оренди земельної ділянки №129 від 24.11.2020 за період з 22.04.2023 по 01.02.2025 на загальну суму 384 638,15 грн.
Натомість, Відповідач у додаткових поясненнях у справі зазначає, що він має право на здійснення нарахувань за використання земельних ділянок по 06.03.2025 та відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» зобов'язане оплатити орендну плату за використання обох земельних ділянок по 06.03.2025 включно і у зв'язку з цим просить суд відмовити у задоволенні позову.
Із зазначеного вбачається, що Позивач стверджує про неправомірність нарахування йому орендної плати за певний період, а Відповідач посилається на правомірність нарахування орендної плати позивачу за вказаний період. Як зазначає Апелянт, наявність спору у даному випадку є очевидною.
На переконання Апелянта, наявність спору про право свідчить про неможливість встановлення факту, що має юридичне значення. Це пояснюється тим, що діючим законодавством взагалі не передбачено встановлення фактів, що мають юридичне значення, у господарському судочинстві і стосовно юридичних осіб. Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення регулюється Главою 6 Цивільного процесуального кодексу України.
Так, встановлення факту, що має юридичне значення, це процедура, за допомогою якої суд встановлює певні обставини, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб і встановлення даних обставин є можливим виключно у разі відсутності спору про право. Встановлення факту, що має юридичне значення не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Апелянт вважає, що визнання дій неправомірними та встановлення факту - це різні юридичні поняття, хоча вони можуть бути пов'язані та досить часто залежати одне від одного.
На думку Скаржника, заявлені Позивачем вимоги про визнання дій Відповідача неправомірними фактично є вимогами про надання оцінки діям Відповідача на предмет їх відповідності положенням закону.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зазначив яким чином на його думку можливо зменшити суму податкового боргу Позивача з орендної плати за землю нараховану у спірний період та яким чином припинити нарахування пені на суму орендної плати, яку ТОВ “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» вважає неправомірно нарахованою, до подачі Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області позову про стягнення заборгованості з орендної плати, якщо такий позов взагалі буде подано.
Крім того, на переконання Апелянта, обраний Позивачем спосіб захисту його порушених прав є належним та ефективним, оскільки задоволення позову у даній справі призведе до зменшення розміру заборгованості Позивача за Договором оренди земельної ділянки №129 від 24.11.2020 на загальну суму 384638,15 грн, а також за Договором оренди землі №76 від 02.07.2015 за період з 01.01.2022 по 01.02.2025 на загальну суму 534 999,04 грн і, відповідно, до зменшення податкового боргу Позивача за платежем: орендна плата з юридичних осіб. Також задоволення позовних вимог призведе до припинення нарахування органом державної податкової служби пені на неправомірно нараховану Відповідачем орендну плату. У будь-який інший спосіб вирішити дані питання, на думку Заявника, неможливо.
Апелянт стверджує обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права не передбачено ні законом, ні договором, однак він є єдиним ефективним способом захисту порушеного права.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 у справі №916/2030/25 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2030/25.
20.08.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2030/25.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 у справі №916/2030/25; призначено розгляд справи на 03.11.2025 року о 14-00 год.
28.08.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку EASYCON.
02.09.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Відповідач вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/2030/25 прийнято з дотриманням норм процесуального права та вірним застосуванням норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги спростовуються висновками зробленими судом першої інстанції.
Як зазначає Відповідач, рішенням Господарського суду Одеської області від 12.02.2025 №916/5416/25 розірвано Договір оренди землі №76, кадастровий №5110800000:02:030:0048, площею 0,3927 га, укладений 02.07.2015 між Iллiчiвською міською Радою Одеської області та ТОВ “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» та розірвано Договір оренди земельної ділянки №129 кадастровий №5110800000:02:030:0049, площею 0,4400 га укладений 24.11.2020між Територіальною громадою в особі Чорноморської міської Ради Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС».
Приймаючи до уваги, що рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2025 за справою № 916/5416/25 набуло законної сили 06.03.2025, в силу вимог ст. 653 Цивільного кодексу України, вищевказані Договори оренди землі вважаються розірваними з 06.03.2025.
Зважаючи на вказане, вимоги Позивача щодо неправомірності нарахувань орендної плати за Договором оренди землі від 02.07.2015 № 76, за період з 01.01.2022 до 01.02.2025 на загальну суму 534 999,04 грн та Договором оренди землі від 24.11.2020 № 129 за період з 22.04.2023 до 01.02.2025 на загальну суму 384 638,15 грн є такими, що суперечать нормам матеріального права.
Посилаючись на ст. 141 Земельного кодексу України, Відповідач зазначає, що користувачем земельних ділянок залишалось Товариство з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» аж до набуття законної сили рішенням Господарського суду Одеської області від 12.02.2025 за справою № 916/5416/25, тобто до 06.03.2025.
Враховуючи наведене, Відповідач просить залишити рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 у справі №916/2030/25 без змін.
31.10.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» про відкладення розгляду справи; відкладено розгляд справи до 17.11.2025 року о 16-00 год.
17.11.2025 у судове засідання з'явились представники Сторін, які підтримали вимоги та доводи, викладені ними письмово.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представників Сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2015 між Іллічівською міською радою Одеської області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» (Орендар) було укладено Договір оренди землі № 76.
Пунктом 1.1. Договору оренди землі № 76 від 02.07.2015 (далі - Договір №76) встановлено, що Орендодавець, на підставі Закону України «Про оренду землі» та рішення Іллічівської міської Ради від 12.06.2015 № 632/48-VІ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,8327 га товариству з обмеженою відповідальністю «УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС», за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Хантадзе, 13» надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,3927 га несільськогосподарського призначення, із земель житлової та громадської забудови (кадастровий номер 5110800000:02:030:0048), що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Хантадзе, 13, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п.2.1. Договору № 76 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3927 га: всього земельних угідь 0,3927 га, в тому числі капітальна восьмиповерхівка - 0,1922 га, під проїздами, проходами та площадками - 0,2005 га.
Пунктом 3.1. Договору №76 встановлено, що земельна ділянка площею 0,3927 га надається у користування Орендарю терміном на 49 років.
Згідно з п. 4.1. Договору №76 орендна плата за земельну ділянку площею 0,3927 га, розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 85499,43 грн на рік, згідно розрахунку, який додається та є невід'ємною частиною цього Договору. Орендна плата за земельну ділянку площею 0,3927 га, розрахована з коефіцієнтом функціонального використання 0,5 (землі, зайняті поточним будівництвом та відведені під майбутнє будівництво) від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 42749,71 грн, терміном до 31.12.2015, згідно розрахунку, який додається та є невід'ємною частиною цього Договору.
Положеннями п. 5.2. Договору №76 передбачено, що цільове призначення земельної ділянки - для розташування житлової забудови. Вид використання земельної ділянки - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.
24.11.2020 між Територіальною громадою в особі Чорноморської міської ради Одеської області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки № 129 (далі - Договір №129).
Пунктом 1.1. Договору №129 встановлено, що Орендодавець, на підставі рішення Чорноморської міської ради Одеської області від 21.02.2020 № 551/81-VІІ передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором, для розташування житлової забудови.
Відповідно до 2.1. Договору № 129 об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: - кадастровий номер: 5110800000:02:030:0049; - місце розташування: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Хантадзе, 13; - цільове призначення (код за КВЦПЗ): 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; - категорія земель: землі житлової та громадської забудови; - вид використання: для розташування житлової забудови; - розмір (площа): 0,4400 га; - склад та вид угідь: багатоповерхова забудова.
Пунктом 3.1. Договору №129 встановлено, що Договір укладено на 25 років та діє з 24.11.2020 до 24.11.2045.
У п. 4.3. Договору № 129 встановлено, що орендна плата розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та у грошовому виразі становить 165255,12 грн на рік без ПДВ, згідно розрахунку, який додається та є невід'ємною частиною цього Договору.
В матеріалах справи наявна заява Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про відкриття провадження у справі про банкрутство від 04.03.2025 з додатками до неї, сформовану в системі «Електронний суд», в якій Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області просить суд відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» та в якості підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство зазначено наявність у ТОВ “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» за період з 01.01.2022 по 31.01.2025 непогашеної заборгованості по орендній платі за земельні ділянки у загальній сумі 1 916 165,78 грн.
До заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство додано розрахунок нарахувань орендної плати ТОВ “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС».
З наданого Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області розрахунку нарахувань орендної плати ТОВ “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» вбачається, що Позивачу нараховувалась орендна плата за Договором оренди землі № 76 від 02.07.2015, кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:02:030:0048 за період з 01.01.2022 по 31.01.2025.
Крім того, з наданого Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області розрахунку нарахувань орендної плати ТОВ “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» вбачається, що Позивачу також нараховувалась орендна плата за Договором оренди земельної ділянки № 129 від 24.11.2020, кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:02:030:0049 за період з 01.01.2022 по 31.01.2025.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.02.2025 у справі №916/5416/24 розірвано Договір оренди землі №76, кадастровий №5110800000:02:030:0048, площею 0,3927 га, укладений 02.07.2015 між Іллічівською міською Радою Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС», а також розірвано Договір оренди земельної ділянки № 129, кадастровий №5110800000:02:030:0049, площею 0,4400 га, укладений 24.11.2020 між Територіальною громадою в особі Чорноморської міської Ради Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС».
Позивач вважав, що у Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області були відсутні підстави для нарахування орендної плати за Договором оренди землі № 76 від 02.07.2015, кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:02:030:0048 за період з 01.01.2022 по 31.01.2025 у сумі 534 999,04 грн та за Договором оренди земельної ділянки №129 від 24.11.2020, кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:02:030:0049, за період з 22.04.2023 по 31.01.2025 на загальну суму 384 638,15 грн, а тому Позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом про визнання дій неправомірними.
Як зазначалось раніше, рішенням Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 у даній справі у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» до Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області - відмовлено повністю.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що зазвичай, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункти 5.5, 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Інакше кажучи - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.
Обрання способу захисту - це прерогатива позивача. Водночас свобода в обрані способу захисту передбачає й несення Позивачем ризику відмови в задоволенні позовних вимог у зв'язку із неналежністю чи неефективністю заявленого захисту. Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду про те, що обрання Позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, від 25.01.2022 у справі №143/591/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Отже, під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Велика Палата Верховного Суду у постанові у від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 зазначила про те, що за частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
У справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки" Європейський суд з прав людини зауважив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов'язків.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, оскільки обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Водночас, у пункті 34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Matthews v. the United Kingdom") від 18.02.1999, заява №24833/94, йдеться про те, що право на доступ до суду має бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним або ілюзорним".
Згідно з абзацом 6 пункту 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 Конституційний Суд України наголосив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Щоб бути якісним, судове рішення повинно сприйматися сторонами та суспільством у цілому як таке, що може бути ефективно реалізоване (пункт 31 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень).
Отже, звернення до суду з позовною вимогою, задоволення якої не здатне поновити права позивача, не буде практичним та ефективним, а суди, розглядаючи таку вимогу, фактично здійснюватимуть "розгляд заради розгляду".
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Аналогічна позиція Верховного суду викладена у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19.
Судова колегія також звертається до правової позиції, викладеної у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, згідно з якою, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Отже, обрання позивачем певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Як встановлено судом раніше, Товариством з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» заявлено вимоги про визнання неправомірними дій Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області по нарахуванню Товариству з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» орендної плати за Договором оренди землі №76 від 02.07.2015 за період з 01.01.2022 по 01.02.2025 на загальну суму 534 999,04 грн та орендної плати за Договором оренди земельної ділянки №129 від 24.11.2020 за період з 22.04.2023 по 01.02.2025 на загальну суму 384 638,15 грн.
Оцінюючи підстави та предмет позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений у справі позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Звертаючись до суду з вимогою про визнання дій Відповідача щодо нарахування орендної плати неправомірними, Позивач прагне досягти правової визначеності, тобто домогтись визнання в судовому порядку дій Відповідача по нарахуванню орендної плати неправомірними.
Разом з тим, обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права не призводить до захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, оскільки задоволення заявлених у даній справі позовних вимог не призведе до відновлення прав Позивача, а рішенням суду має вирішуватись саме питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин.
Водночас, встановлення таких обставин як факту правомірності чи неправомірності нарахування Позивачу орендної плати за Договорами оренди землі №76, №129, може бути предметом доказування під час вирішення та розгляду спору про право, зокрема: про стягнення заборгованості з орендної плати, про стягнення збитків, завданих невиконанням умов Договорів тощо.
Натомість, заявлені Позивачем у даній справі вимоги не можуть самостійно розглядатися в окремій справі, оскільки визнання неправомірними дій не вирішує спір про право, а за своєю суттю є встановленням факту.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 вказала на те, що вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди розглядають спори у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Апелянт не спростовує ключовий і по суті єдиний аргумент суду першої інстанції про обрання Позивачем неналежного способу захисту прав, не наводить висновків Верховного Суду, які б навпаки підтвердили належність обраного Позивачем способу захисту та спростували такий аргумент, покладений в основу оскаржуваного рішення. При цьому, у своїй скарзі Апелянт сам зазначає, що обраний Позивачем спосіб захисну порушеного права не передбачено ні законом, ні договором.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з вірними висновками суду першої інстанції, що обраний Позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання неправомірними дій Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області по нарахуванню Товариству з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» орендної плати за Договором оренди землі №76 віл 02.07.2015 за період з 01.01.2022 по 01.02.2025 на загальну суму 534 999,04 грн та орендної плати за Договором оренди земельної ділянки №129 від 24.11.2020р. за період з 22.04.2023 по 01.02.2025 на загальну суму 384 638,15 грн, не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права Позивача (у разі його наявності).
Обрання Позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що твердження Позивача, наведені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.
У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 у справі №916/2030/25 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на Скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСТРОЙ ПЛЮС» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 у справі №916/2030/25 - залишити без задоволення,
Рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 у справі №916/2030/25 залишити без змін.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено на підписано 21.11.2025 року.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
Л.В. Поліщук