79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"20" листопада 2025 р. Справа № 907/697/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «007М»
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.07.2025 (повне рішення складено 31.07.2025, суддя Лучко Р.М.)
у справі №907/697/25
за позовом Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «007М», с. Минай Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення 748 391,38 грн пені
від позивача - Є. Сполохов
від відповідача - В. Басараб
Господарський суд Закарпатської області в рішенні від 31.07.2025 у справі № 907/697/25 задоволив позовні вимоги Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю « 007М» про стягнення 748 391,38 грн пені за неналежне виконання відповідачем договору про закупівлю № 98/ОБ від 10 червня 2024 року.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.07.2025 та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 склад колегії по розгляду справи № 907/697/25 визначено: головуючий суддя Орищин Г. В., судді Галушко Н. А., Желік М. Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « 007М», подану на рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.07.2025 у справі № 907/697/25 залишено без руху.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю « 007М», поданою на рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.07.2025 у справі №907/697/25.
15.09.2025 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 907/697/25.
При ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд виходив із того, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної поставки товару. Встановлено, що відповідач неналежно виконував взяті на себе договірні зобов'язання, оскільки кожна партія товару була поставлена позивачу поза межами строків, визначених пунктом 4.1 договору. Зазначені обставини відповідачем не заперечувались. Порушення строків поставки стало підставою для нарахування Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації пені у розмірі 748 391,38 грн, стягнення якої є предметом розгляду у даній справі. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції також відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, оскільки останній не довів наявності виняткових обставин, які б давали підстави для зменшення нарахованої неустойки.
Відповідач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що суд першої інстанції неналежним чином з'ясував обставини, помилково їх оцінив, не врахував важливі докази та проігнорував клопотання про зменшення штрафних санкцій, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та постановлення рішення, яке не відповідає вимогам статті 236 ГПК України.
Зокрема, відповідач, визнаючи факт несвоєчасної поставки, зазначає, що відповідно до п. 4.1 договору його обов'язок щодо поставки товару виникає лише після виконання позивачем попередньої дії - направлення окремої заявки із зазначенням конкретної адреси поставки, оскільки без цієї заявки належне виконання поставки неможливе. Місцевий суд не врахував порушення позивачем цієї договірної вимоги, що унеможливило своєчасне виконання зобов'язань та свідчить про прострочення з боку кредитора, натомість безпідставно визнав прострочення поставки з боку відповідача, визначивши періоди та обсяги затримки та не надав належної оцінки умовам договору щодо обов'язку позивача направити відповідну заявку.
Крім того, апелянт зазначає, що поставки квадрокоптерів DJI Mavic 3 та Mavic 3T Enterprise здійснюються імпортом із природними затримками через обмежену наявність товару на ринку, прострочення не пов'язане з його діями, а нараховані штрафні санкції є надмірними з огляду на незначний строк затримки, відсутність передоплати, нижчу за ринкову ціну та відсутність доказів збитків позивача. Відповідач просив суд зменшити пеню до 74 839,13 грн, проте суд першої інстанції безпідставно проігнорував його клопотання, зосередившись на питаннях форс-мажору, які відповідач не заявляв, та не застосував передбачену законом дискрецію щодо зменшення неустойки, попри часткове визнання позовних вимог.
В доповненні до апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції помилково вважав відзив відповідача від 03.07.2025 визнанням позову, тоді як насправді він був клопотанням про зменшення пені і не підтверджує згоди з усіма позовними вимогами. Попередній представник відповідача не мав повноважень на визнання позову в цілому чи частково, що підтверджується договором про надання правової допомоги та довіреністю, виданою через підсистему ЄСІТС.
Позивач скористався своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, і подав відзив на апеляційну скаргу, в якому звернув увагу суду, що під час подання відзиву на позовну заяву відповідач не посилався на прострочення кредитора як на підставу своїх заперечень. Крім того, відповідач не довів, що позивач порушив умови договору, зокрема не надав доказів відмови прийняти товар або ненадання конкретної адреси поставки. Презумпція вини у цивільному праві покладає обов'язок доведення відсутності вини на відповідача, який не надав доказів вжиття всіх залежних від нього заходів для належного виконання поставки.
Відповідач також не надав доказів направлення повідомлень про готовність товару до відвантаження, що підтверджує відсутність прострочення з боку позивача. Затримка поставки була викликана відсутністю товару на складі відповідача, що підтверджено наданими листами постачальника. Крім того, між сторонами існували усталені ділові відносини та практика поставок, які підтверджують, що відповідач мав можливість своєчасно доставити товар без додаткових дій з боку позивача. Враховуючи попередні випадки несвоєчасного виконання відповідачем інших договорів та здійснену ним добровільну сплату штрафних санкцій, аргументи відповідача про прострочення з боку позивача є безпідставними.
Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.
В дане судове засідання прибули представники позивача і відповідача, підтримали свої доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі та відзиві.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази в сукупності з апеляційною скаргою, судова колегія встановила таке:
10.06.2024 між Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (позивач, за договором - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю « 007М» (відповідач, за договором - постачальник) укладено договір про закупівлю № 98/ОБ.
За умовами пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки квадрокоптери DJI Mavic 3T (Thermal) для потреб Сил оборони України (код ДК 021:2015: 34710000-7 Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном) (надалі товар), вказаний у специфікації (додаток № 1 до договору, що є його невід'ємною частиною), а покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі. Найменування товару, кількість та ціна за одиницю, що передається постачальником покупцю, зазначено у додатку 1 до цього договору (п.1.2).
Умови поставки товару визначено у розділі 4 договору, за змістом п. п. 4.1 - 4.4 якого, постачальник власними силами, засобами та за власний рахунок відповідно до умов даного договору зобов'язується здійснити поставку (доставку) товару за адресою: Запорізька обл. м. Запоріжжя; строк поставки товару постачальником: перша партія товару: 100 шт. - протягом 10 календарних днів з моменту підписання цього договору; друга партія товару: 100 шт. - протягом 20 календарних днів з моменту підписання цього договору; третя партія товару: 100 шт. - протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору; залишок обсягу (кількості) товару - не пізніше 15.07.2024 року; поставка товару за цим договором може бути здійснена постачальником достроково однією або декількома партіями. Факт приймання товару, а також відсутність зауважень до товару підтверджується підписанням уповноваженими представниками сторін належним оформленої накладної на товар (на кожну поставлену партію/частину товару); датою поставки товару є дата його передачі уповноваженому представнику покупця та підписання видаткової накладної. Право власності замовника на отриманий товар виникає з моменту передачі покупцю товару (п.4.7). Зобов'язання по складанню усіх необхідних накладних та актів покладається на постачальника (п.4.10). За порушення строку поставки товару або строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний) в гарантійний період постачальник на вимогу покупця сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов'язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п.9.3). Штрафні санкції, зазначені в п.9.3 та п.9.4 даного договору сплачуються постачальником протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання відповідної вимоги покупця (п.9.5).
Відповідно до п. п. 12.1, 12.2 договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 цього договору і діє до 31.12.2024, а в частині оплати за поставлений товар до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Підписаним сторонами додатком до договору (специфікацією) визначено асортимент товару (Квадрокоптери DJI Mavic 3T (Thermal), країна походження КНР, кількість 500 одиниць, ціна за одиницю та загальна вартість 85 824 700,00 грн.
На виконання умов договору відповідачем було здійснено постачання товару у кількості: 50 штук на суму 8 582 470,00 грн 24 червня 2024 року (видаткова накладна № 83); 310 штук на суму 53 211 314,00 грн 18 липня 2024 року (видаткова накладна № 94); 100 штук на суму 17 164 940,00 грн 20 липня 2024 року (видаткова накладна № 95); 40 штук на суму 6 865 976,00 грн 24 липня 2024 року (видаткова накладна № 96). Вказана обставина сторонами не заперечується.
За несвоєчасне виконання постачальником строків поставки, визначених п. 4.1 договору, з врахуванням часткової поставки кожної партії товару, покупцем відповідно до п.9.3 договору нараховано постачальнику пеню у розмірі 748391,38 грн, що відповідає 0,1% вартості товару, щодо якого допущено прострочення.
Вимога від 02.12.2024 № 449 про сплату пені, надіслана позивачем на адресу відповідача 04.12.2024 (фіскальний чек від 04.12.2024, опис вкладення в цінний лист, поштова накладна за трек-номером 6901900033370) - залишена ТзОВ « 007М» без задоволення.
Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 748 391,38 грн пені.
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на таке:
Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В даному випадку, між сторонами виникло господарське зобов'язання на підставі договору про закупівлю № 98/ОБ від 10.06.2024.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Загальними положеннями про купівлю-продаж визначено обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662, ст.663 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
За змістом ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Колегія суддів зазначає, що двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписи ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції встановив, що видатковими накладними №?83 від 24.06.2024, №?94 від 18.07.2024, №?95 від 20.07.2024 та №?96 від 24.07.2024 підтверджується, що відповідач в порушення умов договору не забезпечив своєчасну поставку кожної партії товару у строки, визначені пунктом 4.1 договору. Постачання кожної партії товару відбулося поза встановленими в договорі строками поетапної поставки, внаслідок чого прострочення з боку ТзОВ « 007М» тривало: з 21.06.2024 по 23.06.2024 (3 дні) щодо товару в кількості 100 шт. загальною вартістю 17?164?940,00 грн; з 24.06.2024 по 30.06.2024 (7 днів) щодо товару в кількості 50 шт. загальною вартістю 8?582?470,00 грн; з 01.07.2024 по 10.07.2024 (10 днів) щодо товару в кількості 150 шт. загальною вартістю 25?747?410,00 грн; з 11.07.2024 по 15.07.2024 (5 днів) щодо товару в кількості 250 шт. загальною вартістю 42?912?350,00 грн; з 16.07.2024 по 17.07.2024 (2 дні) щодо товару в кількості 450 шт. загальною вартістю 77?242?230,00 грн; з 18.07.2024 по 19.07.2024 (2 дні) щодо товару в кількості 140 шт. загальною вартістю 24?030?916,00 грн; з 20.07.2024 по 23.07.2024 (4 дні) щодо товару в кількості 40 шт. загальною вартістю 6?865?976,00 грн.
Вказані обставини відповідачем не заперечуються, а порушення строків поставки стало підставою для нарахування Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації 748 391,38 грн пені.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
За встановленими у справі обставинами, у пункті 9.3 договору сторонами визначено, що за порушення строку поставки товару або строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний) в гарантійний період постачальник на вимогу покупця сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов'язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Відповідно до п. 9.5 договору, штрафні санкції, зазначені в п. 9.3 та п 9.4 даного договору сплачуються постачальником протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання відповідної вимоги покупця.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, уклавши договір про закупівлю № 98/ОБ від 10.06.2024, погодився на викладені в ньому умови, в тому числі і умову про нарахування пені за порушення або неналежне виконання зобов'язань.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що розмір пені, нарахованої за порушення встановлених строків поставки кожної партії товару з якого допущено прострочення виконання зобов'язань є більшим та становить 813 618,15 грн.
Разом з тим, судом першої інстанції правомірно зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог при ухваленні рішення, відповідно, підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача нарахованої пені в сумі 748?391,38 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо нібито прострочення з боку позивача спростовуються наявним у матеріалах справи листом постачальника Tech Trading FZ-LLC від 29.07.2024, який підтверджує відсутність товару на складі. Судова колегія також звертає увагу, що відповідно до умов договору, постачальник власними силами, засобами та за власний рахунок зобов'язується здійснити поставку (доставку) товару, а у пункті 4.10 договору сторони узгодили, що зобов'язання по складанню усіх необхідних накладних та актів покладається на постачальника.
Крім того, у відзиві на позов, поданому до суду першої інстанції, апелянт не зазначав жодних обставин щодо необхідності отримання окремої заявки або погодження порядку поставки, що свідчить про відсутність спроб узгодити виконання зобов'язань. Таким чином, затримка поставки товару апелянтом є порушенням умов договору та стала підставою для нарахування позивачем пені в розмірі 748 391,38 грн.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності стягнення зазначеної суми, оскільки сторони виконують свої зобов'язання у строки та порядку, визначені договором, а апелянт не надав доказів належного виконання своїх договірних обов'язків.
Стосовно доводів скаржника щодо безпідставної відмови місцевим господарським судом у задоволенні клопотання про зменшення пені, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:
Частиною 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду також належить брати до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів до виконання зобов'язання (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 звертав увагу, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч.3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд із цим, сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - ст. 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
У питаннях визначення підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями ст. 233 ГК України і ч.3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст. ст. 86, 210, 237 ГПК України.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Вказана правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.
В даному випадку, вирішуючи питання зменшення пені, суд першої інстанції оцінив відповідні аргументи і докази сторін та врахував, що відповідач добровільно уклав договір про постачання товарів, визначивши розмір пені за порушення строків поставки, усвідомлюючи імпортний характер товару та пов'язані з цим ризики. Доказів наявності підстав для зменшення пені відповідачем не надано, а посилання на лист постачальника Tech Trading FZ-LLC від 29.07.2024 не підтверджує існування виключних обставин для пропуску строків, оскільки лист датований після завершення поставки та не засвідчує, що даний постачальник був єдиним або визначеним за договором.
Місцевий суд також врахував, що відповідач не довів негативних фінансових наслідків на підприємство, а надані ним матеріали свідчать про прибутковість діяльності. Крім того, загальний розмір пені (748 391,38 грн) є пропорційним і становить менше 1% від вартості договору, а короткі строки прострочення не дають підстав для зменшення суми. Особливу увагу суд звернув на державний характер контракту та призначення товарів для Збройних Сил України в умовах воєнного стану, коли своєчасність поставки має критичне значення для обороноздатності держави, і будь-яке порушення строків негативно впливає на здатність виконання оборонних завдань.
Суд першої інстанцій у даній справі реалізував свої дискреційні повноваження та, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини і подані докази в сукупності, обґрунтовано виснував про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій з огляду на ненадання відповідачем належних, допустимих та достатніх доказів, що підтверджували б наявність обставин, які є підставою для реалізації судом права на зменшення розміру штрафних санкцій.
У постанові 16.10.2024 у справі № 911/952/22 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
Тобто наведені справи, на які посилається скаржник, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які бралися судами до уваги і були враховані Верховним Судом під час прийняття постанов за наслідками перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій щодо застосування ч.3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та які не корелюються з обставинами, встановленими у справі, яка розглядається.
Висновки Верховного Суду у цих справах є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд не порушив приписів при вирішенні питання наявності підстав для зменшення розміру пені, а тому відхиляє доводи відповідача щодо неправильного застосування судами цих норм.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, належно оцінив докази, навів мотиви відхилення доводів відповідача та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.
Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю « 007М» відмовити.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.07.2025 у справі № 907/697/25 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.
Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.
Повний текст постанови складено 21.11.2025
Головуючий суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік