79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"21" листопада 2025 р. Справа №914/385/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛС ФУД ЕКСПЕРТ»
на рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2025 (повне рішення складено 19.05.2025, суддя Козак І.Б.)
у справі №914/385/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Ткачука Михайла Володимировича, с. Піски, Луцького р-ну, Волинської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛС ФУД ЕКСПЕРТ», с. Павлів, Червоноградського р-ну, Львівської області
про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 138093,6 грн
На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява ФОП Ткачука Михайла Володимировича до ТОВ «ОЛС ФУД ЕКСПЕРТ» про стягнення 126220,00 грн основного боргу, 1718,64 грн 3% річних та 10154,96 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовано порушенням умов договору поставки № 202406 від 01.06.2024 в частині несвоєчасної оплати вартості поставленого товару, що складає 126220,00 грн. На дану суму, керуючись положеннями ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 10154,96 грн інфляційних втрат та 1718,64 грн 3% річних.
Також, позивачем повідомлено у позовній заяві про орієнтовний розрахунок суми судових витрат, який складається з 3028,00 грн судового збору та 25 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В свою чергу, відповідач у відзиві на позовну заяву звертає увагу на відсутність доказів, що підтверджують статус позивача як суб'єкта господарювання, розбіжність підписів позивача на видаткових накладних, невизначеність строків виконання зобов'язання за договором та, попри це, просить зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат на 50%, а витрати на правову допомогу з 25000,00 грн до 5000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 14 травня 2025 року у справі №914/385/25 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ «ОЛС ФУД ЕКСПЕРТ» на користь ФОП Ткачука Михайла Володимировича 126 220,00 грн основного боргу, 8537,87 грн інфляційних втрат, 1266,00 грн 3% річних та 2982,61 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
При винесенні рішення судом встановлено факт одержання відповідачем товару від позивача на суму 597 423,00 грн, яка частково оплачена - 471 203,00 грн, відтак заборгованість відповідача становить 126 220,00 грн за поставлений товар, відповідно до чого в цій частині позовні вимоги визнано правомірними. Щодо стягнення 3% річних та інфляційних суд першої інстанції здійснивши перерахунок суми 3% річних та інфляційних встановив правомірність до стягнення з відповідача на користь позивача 8537,87 грн інфляційних втрат та 1266,00 3% річних у межах визначеного позивачем періоду. Щодо зменшення штрафних санкцій на 50% , то вказано, що відповідачем не обґрунтовано належними доказами надмірність фінансового тягаря нарахованих штрафних санкцій позивачем за порушення відповідачем договірного зобов'язання, в зв'язку з чим відмовлено відповідачу у задоволенні заяви щодо зменшення штрафних санкцій.
Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 10 червня 2025 року заяву ФОП Ткачука М.В. про винесення додаткового рішення у справі №914/385/25 задоволено частково, стягнуто з ТОВ «ОЛС ФУД ЕКСПЕРТ» на користь ФОП Ткачука М.В. 19000,00 грн. витрат на правову допомогу. У задоволенні решти вимог за заявою відмовлено.
Відповідач - ТОВ «ОЛС ФУД ЕКСПЕРТ», не погодившись з винесеним рішення подав апеляційну скаргу в якій посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:
- позивачем до позовної заяви не надано жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування права на здійснення діяльності за договором на момент здійснення поставки;
- судом не надана оцінка аргументам відповідача про розбіжність підписів позивача на видаткових накладних;
- звертає увагу також на невизначеність строків виконання зобов'язань за договором;
- також, скаржник не згідний з відмовою суду у задоволенні клопотання щодо зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат на 50 %.
Відповідно до цього, просить, скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2025 у справі №914/385/25 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач - ФОП Ткачук М.В. у відзиві від 18.07.2025 заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи на те, що його статус як суб'єкта господарювання у спірних відносинах підтверджується наявними доказами у матеріалах справи, що складають додатки до позовної заяви. Щодо підписів позивача за видатковими накладними то зазначає, що видатковими накладними №№1, 2, 3, 4, 5 зафіксовано факт постачання товару та прийняття його відповідачем саме за договором поставки №202406 від 01.06.2024 без будь-яких заперечень чи зауважень, що підтверджується підписом та відтиском печатки ТОВ «ОЛС ФУД ЕКСПЕРТ» на накладних. Крім цього зауважує, що підписуючи акт звірки взаємних розрахунків станом на 18.08.2024 відповідач ще раз підтвердив факт поставки товару на 597 423,00 за видатковими накладними, факт часткової оплати вищеназваних накладних на суму 338 203,00 грн і наявність заборгованості у розмірі 259 220,00 грн. Крім цього в частині строків виконання зобов'язання за договором поставки №202406від 01.06.2024 зазначає, що ним зафіксовано у позовній заяві від 12.02.2025 чіткий розмір заборгованості відповідача на день подання позову - 126 220,00 грн і розрахунок основної заборгованості базується на простроченні оплати саме за останньою накладною №5 від 16.08.2024. В частині відмови в задоволенні клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних вказує на те, що врахувавши суму основного боргу в розмірі 126 220,00 грн, загальний розмір інфляційних втрат і 3% річних в сукупності не перевищує й 10% розміру основного боргу, що відповідає критерію розумності і справедливості. Відповідно до цього просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач у відзиві звертає увагу, на те що ним очікується понести фактичні судові витрати (витрати на правничу допомогу) у розмірі 15 000,00 грн, детальний перелік виконаних робіт, а також розмір їх вартості та інші докази, що підтверджують надання правничої допомоги при розгляді справи №914/385/25 у Західному апеляційному господарському суді будуть надані представником позивача із заявою про ухвалення додаткового рішення (у порядку ст. 244 ГПК України) після ухвалення рішення по суті за результатами розгляду апеляційної скарги.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи №914/385/25 в порядку письмового провадження без виклику представників сторін в судове засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвали суду від 08.07.2025), які наявні в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні у справі докази в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, судова колегія встановила такі обставини:
01.06.2024 ФОП Ткачук М.В. (постачальник) та ТОВ «ОЛС ФУД ЕКСПЕРТ» (покупець) уклали договір поставки №202406 (а.с.15-17), згідно п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати товар. Під товаром сторони розуміють - кукурудза, макуха сої, соняшник, пшениця, корми, як власного виробництва так і інших виробників, засвідчених сертифікатами якості. Номенклатура, кількість товару, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару визначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2. договору).
Відповідно до пункту 2.3 договору, датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженою особою покупця товарно-транспортної/видаткової накладної, яка має силу акта приймання-передачі.
Оплата за товар здійснюється в гривнях України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Датою оплати товару і належного виконання грошового зобов'язання за цим договором вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п.3.1. договору).
Згідно п.3.2 договору, покупець зобов'язаний здійснити оплату поставленого товару протягом 14 календарних днів від дати у видатковій накладній.
Відповідно до п. 6.1 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.
Як вказує позивач ним на виконання умов договору поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 597 423,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, а саме: №1 від 20 червня 2024 року - 55 403,00 грн; №2 від 16 червня 2024 року - 118 900,00 грн; №3 від 15 липня 2024 року - 153 260,00 грн; №4 від 03 серпня 2024 року - 52 920,00 грн; №5 від 16 серпня 2024 року - 216 940,00 грн.
18.08.2024 між сторонами складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого, станом на 18.08.2024 постачальник поставив товару на 597 423,00 грн., покупець оплатив 338 203,00 грн.
Як вказує позивач, відповідно до виписки з рахунку ПриватБанку від 22.10.2024 за період з 16.08.2024 по 22.10.2024, покупець здійснив ще чотири платежі на загальну суму 83 000,00 грн, а саме: 24.09.2024 - 24 000,00 грн; 27.09.2024 - 40 000,00 грн; 04.10.2024 - 9 000,00 грн; 07.10.2024 - 10 000,00 грн., згодом сплачено ще 50 000,00 грн.
Отже, в період дії договору покупцем сплачено на користь постачальника за поставлений товар грошові кошти у розмірі 471 203,00 грн., відповідно заборгованість становить 126 220,00 грн, яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена.
Керуючись положеннями ст. 625 ЦК України позивачем за період 31.08.2024 по 12.02.2025 на суму заборгованості в розмірі 126220,00 грн. нараховано 10154,96 грн інфляційних та 1718,64 грн. 3 % річних.
Дане стало підставою для звернення позивачем з позовом за захистом своїх інтересів.
З врахуванням викладених обставин справи, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши наявні матеріали справи та подані сторонами докази в апеляційному провадженні, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
У відповідності до вимог частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
В свою чергу, договір, відповідно до статті 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існували правовідносини, які виникли на підставі договору поставки №202406 від 01.06.2024.
Згідно з вимогами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, або законом або не випливає з характеру правовідносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно положень ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до вимог ч.1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.
Як встановлено матеріалами справи договір укладено Фізичною особою підприємцем Ткачуком Михайлом Володимировичем та ТОВ «ОЛС ФУД ЕКСПЕРТ», який скріплено печатками та підписами сторін, зокрема зі сторони продавця наявний відбиток печатки ФОП Ткачук М.В., відтак необґрунтованим є посилання скаржника на те, що судом не досліджено того, що позивач є фізичною особою підприємцем.
Видатковими накладними №№ 1, 2, 3, 4, 5 зафіксовано факт постачання товару та прийняття його ТОВ «ОЛС ФУД ЕКСПЕРТ» саме за договором поставки №202406 від 01.06.2024, без будь-яких заперечень чи зауважень, що підтверджується підписом та відтиском печатки відповідача на накладних.
Крім цього, підписанням акту звірки взаємних розрахунків станом на 18.08.2024 ТОВ «ОЛС ФУД ЕКСПЕРТ» ще раз підтвердив факт поставки товару на 597 423,00 грн за видатковими накладними №1, 2, 3, 4, 5, факт часткової оплати вищеназваних накладних на суму 338 203,00 грн і наявність заборгованості у розмірі 259 220,00 грн.
З огляду, на наведене суд першої інстанції правомірно встановив факт здійснення поставки товару за договором поставки №202406 від 01.06.2024 та відповідно наявність непогашеної заборгованості з боку відповідача за таку поставку станом на день подання позовної заяви у розмірі 162 220,00 грн, яка не спростована відповідачем належними та допустимими доказами.
Щодо не дослідження належним чином строків виконання зобов'язання за договором поставки №202406 від 01.06.2024, слід зазначити наступне
Згідно п.3.2. договору поставки №202406 від 01.06.2024 покупець зобов'язаний здійснити оплату поставленого товару протягом 14 календарних днів від дати у видатковій накладній
Як вказує відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, останньою на дату подання позовної заяви є видаткова накладна №5 від 16.08.2024 - на суму 216 940,00 грн, відтак строк оплати товару за цією видатковою накладною сплинув 30.08.2024.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач зафіксував у позовній заяві від 12.02.2025 чіткий розмір заборгованості відповідача на день подання позову 126 220,00 грн, а відтак розрахунок основної заборгованості з врахуванням описаного вище базується на простроченні строку оплати саме за останньою видатковою накладною №5 від 16.08.2024.
Відтак, з врахуванням наведеного, сторони погодили що оплата повинна бути здійснена протягом 14 днів від дати у видатковій накладній. Цей строк є визначеним і відомим для обох сторін. Отже, посилання відповідача на невизначеність умов договору є безпідставним, оскільки умови, які стосуються строку оплати, є чітко визначеними, підтверджуються підписами та відтисками печаток на договорі поставки №202406 від 01.06.2024 і видатковими накладними.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом
Відповідач в суді першої інстанції у відзиві просив зменшити розмір заявлено ФОП Ткачуком М.В. до стягнення з ТОВ «ОЛС ФУД ЕКСПЕРТ» суми 3% річних та інфляційних на 50%, в задоволенні чого судом першої інстанції відмовлено через відсутність доказів та обґрунтування підстав такого зменшення, з чим не погодився скаржник в апеляційній скарзі.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).
Також, Верховний Суд неодноразово підкреслював, що визначені ч. 2 ст. 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (Постанова ВС від 23.11.2023 № 917/991/22).
Саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом (п.117-118 постанови ВП ВС від 02.07.2025 р. у справі № 903/602/24).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 8 537,87 грн інфляційних втрат, 1 266,00 грн 3% річних у межах визначеного позивачем періоду. Враховуючи суму стягнення основного боргу (126 220,00 грн), загальний розмір інфляційний втрат і 3% річних в сукупності не перевищує й 10% розміру основного боргу, що відповідає критерію розумності і справедливості. Контррозрахунку відповідачем суду не подано.
З огляду на вказані обставини, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду як такого, щоприйнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права та з повним дослідженням матеріалів та обставин справи, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому таке слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛС ФУД ЕКСПЕРТ» відмовити.
Рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2025 у справі №914/385/25 залишити без змін.
Судові витрати покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік