19 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 638/18278/18
провадження № 22-ц/818/2853/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивач - Департамент службу справах дітей Харківської міської ради в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа - Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 липня 2019 року із запереченнями на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 січня 2025 року в складі судді Шишкіна О.В.
У грудні 2018 року Департамент служб справах дітей Харківської міської ради в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав.
Позовна заява мотивована тим, що з 02 липня 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двоє дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова 04 листопада 2016 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано. Після розірвання шлюбу діти постійно проживали з матір'ю, ОСОБА_3 , батько дітей ОСОБА_4 з родиною не проживав, місце його перебування не відомо.
Малолітні, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають на обліку в Службі у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, як діти, що опинились в складних життєвих обставинах.
Виконавчим комітетом Харківської міської ради ухвалене рішення № 564 від 29 серпня 2018 року про негайне відібрання малолітніх від батьків та їх тимчасове влаштування до Комунального закладу соціального захисту для дітей «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «міста Харкова» Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради за адресою: місто Харків, вулиця Власенко, будинок 14.
Причиною влаштування був факт вилучення сестер з родини через обставини, які становили безпосередню загрозу життю та здоров'ю дітей в сім'ї батьків та унеможливлювали подальше перебування дітей з батьками.
За актами проведення оцінки рівня безпеки дитини від 20 липня 2018 року було визначено небезпечний рівень, та необхідність вжиття невідкладних заходів щодо малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки вони перебували в несприятливих умовах. Мати дітей мала ознаки алкогольного сп'яніння. Старшу дитину, ОСОБА_6 , хвору було доставлено з адреси проживання до Комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча клінічна лікарня № 19» Харківської міської ради. Малолітня ОСОБА_7 залишилась вдома, оскільки її матір чинила опір та категорично відмовилась від госпіталізації молодшої доньки.
Зазначив, що ОСОБА_3 є неблагополучною особою (пиячить, має діагноз синдром залежності від алкоголю, неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов'язків, вживання алкогольних напоїв, порушено кримінальне провадження щодо нанесення тілесних ушкоджень), постійного місця роботи не має. Жінка співмешкає з ОСОБА_9 , який ніде не працює, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, в тому числі за вчинення насильства в сім'ї, до кримінальної відповідальності за незаконний обіг наркотиків, перебуває на обліку як сімейний насильник. ОСОБА_3 та її співмешканець зловживають алкогольними напоями, сваряться, влаштовують бійки з нанесенням тілесних ушкоджень на очах дітей. На адресу проживання дітей постійно викликається патрульна поліція з приводу сімейних сварок між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 .
У вересні 2017 року малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 стали свідками того, як їх мати, ОСОБА_3 , будучі в алкогольному сп'янінні під час сварки із своїм співмешканцем, нанесла останньому травму у вигляді множинних колото-різаних ран (правоохоронними органами відкрито кримінальне провадження за ознаками ч.1 ст.125 КК України). Після вказаних подій дітей було вперше вилучено з сім'ї та тимчасово влаштовано для проходження соціально - психологічної реабілітації в Комунального закладу соціального захисту для дітей «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «міста Харкова» Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради.
Під час проходження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 курсу соціально-психологічної реабілітації, їх матері, ОСОБА_3 , були надані рекомендації щодо виходу з кризової ситуації, а саме: позбавитись від негативного способу життя, змінити соціальне оточення, що становило перешкоди у належному виконанні нею батьківських обов'язків.
ОСОБА_3 пройшла курс стаціонарного лікування, за результатами якого була виписана в задовільному стані, працевлаштувалась, навідувалась до дітей з порушенням режиму роботи дитячого закладу.
Питання доцільності повернення малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виховання та спільне проживання матері двічі розглядалось на засіданнях Комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради. За результатами розгляду було вирішено можливим повернення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в сім'ю матері за умови здійснення постійного соціального супроводу родини. ОСОБА_3 було роз'яснено про необхідність дотримання наданих рекомендацій щодо належного утримання та виховання дітей.
Малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 18 травня 2018 року були передані матері та повернулись в її сім'ю.
За інформацією Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Шевченківського району м. Харкова, який здійснював соціальний супровід сім'ї ОСОБА_3 , остання ігнорувала рекомендації спеціалістів з соціальної роботи щодо подолання кризової ситуації в сім'ї, не йшла на співпрацю щодо підвищення свого батьківського потенціалу, повернулась до старого способу життя, почала знов пиячити, агресивно поводитись, влаштовувати сварки з співмешканцем, доступу до житла для проведення обстеження умов проживання дітей не надавала.
Під час патрулювання Шевченківського району 30 червня 2018 року близько 00 год. 20 хв. патрульною поліцією було виявлено ОСОБА_3 з малолітніми доньками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 неподалеку адреси АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 мала ознаки алкогольного сп'яніння, причину знаходження своїх дітей в нічний час на вулиці чітко не пояснила. Розмову було зафіксовано на бодікамеру патрульного екіпажу 0108.
За інформацією Комітету у справах сім'ї молоді та спорту по Шевченківському району виконавчого комітету Харківської міської ради ОСОБА_3 , отримавши путівку до ПЗОВ «Сосновий» (Харківська область, Куп'янський район, с.Глушківка, вул. Оскільна) на термін з 06 липня 2018 року по 26 липня 2018 року, не забезпечила прибуття дитини до місця відпочинку чим грубо порушила право доньки ОСОБА_6 бути оздоровленою за бюджетні кошти, як дитини з багатодітної родини.
20 липня 2018 року при проведенні останнього комісійного обстеження умов адреси проживання малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 ) встановлено, що приміщення де проживають діти постійно відвідують сумнівні особи. Житло невпорядковане, дуже брудно, всюди купи розкиданих речей, взуття на столі де їдять в перемішку з брудним посудом, обламками олівців, недопалками цигарок, у дітей відсутня їжа, дитячі книги, іграшки, чиста білизна, чистий одяг, на кухні купа немитого посуду із залишками непридатної до вживання їжі. У старшої дівчинки, яка за віком повинна йти до першого класу, не підготовлене місце для навчання. Діти були вдома, голодні, мали занедбаний вигляд. ОСОБА_3 та її співмешканець, ОСОБА_9 , мали ознаки алкогольного сп'яніння. Жінка поводилась агресивно, в присутності дітей нецензурно лаялась, палила, на зауваження не реагувала.
За таких обставин виконавчим комітетом Харківської міської ради було прийнято рішення № 564 від 29 серпня 2018 року про негайне відібрання малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від батьків, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у зв'язку із існуючою безпосередньою загрозою життю та здоров'ю дітей.
Комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, враховуючи існуючі обставини, прийшла до висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відносно малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вважав, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 злісно нехтують своїми батьківськими обов'язками щодо виховання та матеріального утримання доньок. Їхні малолітні діти, починаючі з 13 жовтня 2017 року фактично продовжують перебувати поза сімейним оточенням, вдруге за рік проходять соціально-психологічну реабілітацію в Комунальному закладі соціального захисту для дітей «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «міста Харкова» Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради. ОСОБА_3 не змінила свого ставлення до виховання дітей та виконання своїх батьківських обов'язків, не повернулась до нормального способу життя, не змінила соціальне оточення, не позбавилась алкогольної залежності. ОСОБА_11 зовсім забув про існування своїх дітей і упродовж тривалого часу не цікавиться їх долею, розвитком, станом здоров'я. Батьки нехтують потребами дітей на сімейне виховання та на батьківську турботу та любов.
Просив позбавити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 батьківських прав відносно дітей, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 липня 2019 року позовні вимоги Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задоволено, позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; позбавлено ОСОБА_4 батьківських прав відносно дітей, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1762,00 грн; стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 1762,00 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 січня 2025 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з заочним рішенням суду ОСОБА_3 самостійно та через свого представника подала апеляційні скарги, в яких просила заочне рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, скасувати ухвалу суду про перегляд заочного рішення.
Апеляційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що її не було належним чином повідомлено про розгляд справи. Зазначила, що вона пройшла курс лікування від алкозалежності, закодувалася. Вказала, що до подій щодо нанесення колото-різаних ран вона не причетна. Діти не були хворими, не були голодними, а опір працівникам позивача здійснювали її дочки, а не вона; діти спілкуються з батьком по телефону та скайпом, він постійно відправляв грошові перекази на їх утримання; доступ до житла соціальним працівникам завжди надавала; вона відмовилась від горящої путівки за бюджетні кошти, оскільки дочка хворіла; сторонні особи, які заходили до її квартири - це її клієнти, яким вона надавала перукарські послуги; доказів того, що вона лаялася при дітях та не прибирала у квартирі позивачем не надано; в період з 14 червня 2019 року по 01 липня 2019 року перебувала у лікарні у тяжкому стані.
Апеляційна скарга ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_3 мотивована тим, що позивач не надав суду належних і достатніх доказів, що підтверджують факт ухилення ОСОБА_3 від своїх батьківських обов'язків. ОСОБА_12 задовго до початку російської агресії залишив сім'ю та поїхав з України на батьківщину - Арабську Республіку Єгипет, де, в цей час і продовжує проживати, тому усі турботи щодо дітей лягли на плечі ОСОБА_3 . Вона регулярно відвідувала своїх дітей в «Центрі соціально-психологічної реабілітації», привозила для дітей речі особистого користування, продуктові передачі, іграшки тощо, про що здійснювалися записи в Журналі реєстрації відвідування цієї установи. Зазначив, що діти спілкувалися із батьком по телефону та скайпу, про що вони самі говорили. ОСОБА_3 та її житлові умови контролювала патронажна сестра із наркодиспансера, спиртні напої на момент розгляду справи в суді відповідачка не вживала, оскільки закодувалася від алкоголю. Опір соціальним працівникам, як зазначається у позові, ОСОБА_3 не чинила, а чинили опір її малолітні доньки, яких примусово намагалися відлучити від матері. Посилався на те, що діти не були хворими, про що свідчить медична картка із дитячої поліклініки, у них також був відсутнім і педикульоз.; ОСОБА_3 без офіційного працевлаштування працювала вдома, надаючи перукарські послуги, а сторонні люди, які заходили до квартири, це були її клієнти, яким вона надавала перукарські послуги; той факт, що ОСОБА_3 у присутності дітей нанесла ОСОБА_9 травму у виді множинних колото різаних ран не підтверджено належними доказами; режим роботи закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації» відповідачка ОСОБА_3 не порушувала; завжди надавала соціальним працівникам доступ до житла; у квартирі речі та іграшки було розкидано дітьми, які гралися цими іграшками; доказів того, що вона лаялася у присутності дітей не надано; донька ОСОБА_1 проходила медичне обстеження у зв'язку із діагнозом пієлоекстазії (сечонетримання) та потребувала хірургічного втручання і саме тому не поїхала на оздоровлення за бюджетні кошти. Зазначив, що ОСОБА_3 подала заяву про ознайомлення із матеріалами справи, але такої можливості їй не було надано до цього часу, сама вона з'явитися не мала можливості у зв'язку з тим, що вона відбуває покарання, пов'язане із позбавленням волі. Таки чином, її фактично було позбавлено можливості надати свої доводи, посилаючись на матеріали справи. У засіданнях суду відповідачка ОСОБА_3 не брала участі через поважну причину, оскільки не була належним чином повідомлена про день і час розгляду справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, заочне рішення - залишити без змін.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю правових підстав для позбавлення батька та матір батьківських прав щодо дітей, оскільки батьки не виконують батьківських обов'язків, що передбачені статтею 150 СК України.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 02 липня 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двоє дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10,11 том 1).
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова 04 листопада 2016 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано, вирішено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 1/2 з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подання позову (15 липня 2016 року) до досягнення дитиною повноліття (а.с.16-17 том 1).
Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 12 вересня 2018 року за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.19 том 1).
ОСОБА_4 є громадянином Арабської Республіки Єгипет та має посвідку на постійне проживання на території України та з 12 серпня 2014 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.13,24 том 1).
Відповідно до повідомлення Шевченківського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Харківській області № 60/10993 від 13 листопада 2017 року, 13 жовтня 2017 року під час проведення спільних заходів щодо протидії та попередження бездоглядності та бродяжництва, службою у справах дітей по Шевченківському району м. Харкова спільно із працівниками СЮП Шевченківського ВП були виявлені діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкають: АДРЕСА_2 (мати: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ), які знаходились без догляду матері, яка в цей час перебувала вдома у п'яному вигляді, спала. За місцем мешкання антисанітарія, умови проживання дітей не відповідають їх безпечному проживанню. Діти були передані до КЗОЗ «ХМБЛ № 18». Матеріал зареєстрований до ЖЄО № 37310 від 13 жовтня 2017 року. Відносно гр. ОСОБА_3 складений протокол про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП (повторне невиконання батьківських обов'язків).
Згідно даних ІПС ОВС України відносно гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешкає: АДРЕСА_2 , працівниками Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області протягом року неодноразово складались протоколи про адміністративні правопорушення та проводиться досудове розслідування кримінального провадження, як особа на яку вказав свідок чи інші обставини (ЄРДР № 12017220480004471 від 11.09.2017), а саме:
1) за невиконання батьківських обов'язків щодо виховання дітей: 19.12.2016 за ч.1 ст.184 КУпАП (протокол № 471178); 13.10.2017 за ч.2 ст.184 КУпАП (протокол № 519833);
2) розпивання пива, алкогольних напоїв у гром. місцях: ??12.06.2017 за ч.1 ст.178 КУпАП (протокол № 815971); ??19.06.2017 за ч.2 ст.178 КУпАП, скоєно повторно (протокол № 815972);
3) порушено кримінальне провадження, внесеного до ЄРДР під № 12017220480004471 від 11.09.2017 за ч.1 ст.125 КК України щодо нанесення тілесних ушкоджень у вигляді множинних колото-різаних ран тулубу співмешканцю гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешкає: АДРЕСА_4 . Проводиться досудове розслідування.
Крім того, було встановлено, що гр. ОСОБА_3 неодноразово зверталась до Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області щодо конфліктів із співмешканцем - гр. ОСОБА_9 , в тому числі про нанесення останнім тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_3 .
Перевіркою встановлено, що гр. ОСОБА_9 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, а саме: за повторне вчинення насильства в сім'ї (ст. 173-2 ч.2,1 КУпАП): 06.03.2017; 19.06.2017; 06.09.2017; 11.09.2017; за повторні розпивання пива, алкогольних напоїв, поява в п'яному вигляді (ст. 178 ч.1,2 КУпАП): 02.06.2017; 04.06.2017; 30.08.2017; за куріння у заборонених місцях (ст. 175-1 ч.1,2 КУпАП): 06.06.2017; 18.10.2017.
Також гр. ОСОБА_9 притягувався до кримінальної відповідальності, раніше перебував на обліку, як особа причетна до незаконного обігу наркотиків та на теперішній час перебуває на обліку, як сімейний насильник.
Перевіркою гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , згідно ІІПС ОВС України, інформація щодо скоєння ним адміністративних та кримінальних правопорушень відсутня. Зі слів гр. ОСОБА_3 він вихованням дітей не займається (а.с.26-34 том 1).
З повідомлення КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» № 448 від 06 березня 2018 року вбачається, що ОСОБА_3 на диспанцерному обліку не перебуває. З листопада 2017 року синдром залежності від алкоголю. Ремісія 4 місяці (а.с.37 том 1).
З повідомлення КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» № 3584 від 20 квітня 2018 року вбачається, що ОСОБА_3 знаходилась на стаціонарному лікуванні у наркологічному відділенні № 3 КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» з 01 листопада 2017 року по 03 листопада 2017 року з діагнозом синдром алкогольної залежності. На даний час утримання. Знаходиться під спостереженням у лікаря-нарколога за місцем проживання. Рекомендовано пройти курс стаціонарного протирецидивного лікування (а.с.36 том 1).
З повідомлення КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» № 1286 від 07 травня 2018 року вбачається, що ОСОБА_3 знаходилась на стаціонарному лікуванні у наркологічному відділенні № 3 КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» з 26 квітня 2018 року по 07 травня 2018 року з діагнозом синдром алкогольної залежності. На даний час утримання. Звернулась за власним бажанням по направленню лікаря-нарколога. Курс стаціонарного протирецидивного лікування пройшла. Виписана в задовільному стані (а.с.35 том 1).
З рапорту інспектора роти 1 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП вбачається, що 30 червня 2018 року під час патрулювання Шевченківського району 30 червня 2018 року близько 00 год. 20 хв. отримано виклик за адресою: м. Харків, пр. Науки № 29-А «сімейна сварка». Прибувши на місце було виявлено ОСОБА_3 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, яка ходила біля будинку зі своїми двома малолітніми дітьми (доньками) скаржилась на свого співмешканця, який нібито забрав у неї її паспорт та мобільний телефон. На запитання, чому діти не сплять в пізній час, відповіла, що в них такий режим (а.с.25 том 1).
Акти проведення оцінки рівня безпеки дитини, складені 20 липня 2018 року, свідчать про те, що діти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом з матір'ю ОСОБА_3 , батько дітей з родиною не проживає. У квартирі брудно, речі розкидані, на підлозі сміття, в квартирі перебуває особа з ознаками алкогольного сп'яніння. На що мати пояснила, що вона не має можливості щоденно наводити порядок у приміщенні, прибирати. Мати має наявні візуальні ознаки фізичного насильства, а саме під оком, на погляд, синець, також на руці. Небезпечна поведінка батьків, напади агресії, розмова перейшла у крик та нецензурні висловлювання. У квартирі перебуває співмешканець ОСОБА_3 з ознаками алкогольного сп'яніння. За адресою проживання дітей неодноразово викликалась патрульна поліція, у зв'язку з тим, що мати та співмешканець вчиняли бійки, сварки. Зафіксований факт залишення дітей без догляду на вулиці у вечірній час. (а.с.38-45 том 1).
Згідно з повідомленням Комітету у справах сім'ї, молоді та спорту по Шевченківському районі Департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту виконавчого комітету Харківської міської ради № 849 від 19 липня 2018 року, з метою забезпечення оздоровлення в літній період за бюджетні кошти дітей, які перебувають на обліку, як такі, що опинились в складних життєвих обставинах, малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була виділена путівка на оздоровлення з 06 липня 2018 року по 26 липня 2018 року в ПЗОВ «Сосновий» (Харківська обл., Куп?янський р-н, с. Глушківка, вул. Оскільна). Мати дитини, ОСОБА_3 , отримала путівку. ОСОБА_3 була особисто ознайомлена з кошторисом всіх витрат, пов'язаних з організацією оздоровлення її доньки, порядком оздоровлення. Крім того, ОСОБА_3 , гарантувала прибуття своєї доньки до оздоровчого закладу в трьох денний термін, який спливав 08 липня 2018 року. 09 липня 2018 року керівництво оздоровчого закладу ПЗОВ «Сосновий» в телефонному режимі повідомило, що малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не прибула до закладу. ОСОБА_3 не надала будь-яких пояснень, жодних документів, підтверджуючих поважну причину неможливості прибуття її дитини на оздоровлення, не звернулась з питанням щодо оздоровлення своєї дитині за бюджетні кошти в іншій термін. Таким чином, ОСОБА_3 своїми діями грубо порушила право своєї малолітньої доньки ОСОБА_1 бути оздоровленою за бюджетні кошти (а.с.53 том 1).
Відповідно до актів обстеження умов проживання від 13 жовтня 2017 року та від 20 липня 2018 року умови проживання дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , незадовільні, в приміщенні брудно, захаращено брудними речами, немитий посуд, на столі, де діти приймають їжу взуття, недоїдки їжі, недопалки, неприємний стійкий запах, сантехніка не в робочому стані, відсутні умови для проживання і розвитку та виховання дітей, стан житла антисанітарний. Діти не маю чистого одягу, постільної білизни. В дитячій кімнаті поламані меблі, іграшки у дітей відсутні, немає умов для харчування (а.с.50,51 том 1).
Відповідно до повідомлення Комунального закладу соціального захисту для дітей «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «міста Харкова» № 219 від 29 березня 2018 року, з 20 грудня 2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , влаштовані до Центру. 23 березня 2018 року мати дітей ОСОБА_3 прийшла до Центру у нетверезому стані (із характерним запахом алкоголю). На обличчі вона мала медичну маску, наявність якої аргументувала своєю хворобою. Руки ОСОБА_3 були у крові, хоча наявних травм вона не мала. Адміністрацією Центру було прийнято рішення заборонити матері дітей відвідувати їх у такому стані (а.с.52 том 1).
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 564 від 29 серпня 2018 року вирішено негайно відібрати малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; доручено Службі у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради здійснити заходи щодо: тимчасового влаштування малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до закладу для дітей відповідно до їх віку та стану здоровя та інформування Харківської місцевої прокуратури № 1 про відібрання малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у батьків (а.с.18 том 1).
Матеріали справи свідчать про те, що вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2021 року у справі № 638/13948/20 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України та призначено покарання на підставі цього закону у виді 7 років позбавлення волі, з відбуттям покарання в кримінально виконавчій установі закритого типу. Строк відбуття покарання засудженої ОСОБА_3 рахувати з 14 липня 2020 року (а.с.163 том 1).
Також матеріали справи свідчать про те, що наразі ОСОБА_3 відбуває покарання на підставі вказаного судового рішення у Качанівській виправній колонії № 54.
Відповідно до відповіді ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області від 02 серпня 2024 року, СВ ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017220480004471 від 11 вересня 2017 року за ч.1 ст.125 КК України. Враховуючи те, що ОСОБА_3 не є стороною вказаного кримінального провадження, надати запитувану інформацію не було можливим (а.с.188 том 1).
Згідно відповіді КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради № 01-30/837 від червня 2021 року, 29 березня 2017 року ОСОБА_3 зверталась до кабінету політравми приймального відділення, оглянута лікарями-спеціалістами: травматологом, діагноз: забої, гематоми м'яких тканин лівої верхньої кінцівки. Даних за скелетну травму не виявлено; хірургом, діагноз: забій грудної клітини; нейрохірургом, діагноз: забої, підшкірні гематоми голови. Проведено дослідження на алкотест, висновок - 1,43%. Була надана довідка № 10/5080. Рекомендовано нагляд хірурга, невропатолога за місцем проживання. 12 червня 2017 року доставлена бригадою ЕМД № 1051 до кабінету політравми приймального відділення. Оглянута лікарями-спеціалістами: травматологом, діагноз: на момент огляду даних за гостру скелетну травму не виявлено; хірургом, діагноз: забої грудної клітини; нейрохірургом, діагноз: забій м'яких тканин, підшкірна гематома обличчя. Рентгенографія ОГК, черепа - норма. Проведено дослідження на алкотест, висновок - 1,93%. Була надана довідка № 10/9825. ??08 серпня 2017 року доставлена бригадою ЕМД № 106 до щелепно-лицевого кабінету приймального відділення. Оглянута, встановлено діагноз: різана рана підщелепної ділянки зліва. Проведена ПХО рани, шви, дренаж, асептична пов'язка. Проведено дослідження на алкотест, висновок - 1,81%. ??15 липня 2020 року доставлена в супроводі конвою до кабінету терапевта приймального відділення. Патології не виявлено. Госпіталізації не потребує. З 14 червня 2019 року по 01 липня 2019 року перебувала на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні № 2 (медична карта стаціонарного хворого № 14093). З 08 липня 2020 року по 10 липня 2020 року перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні політравми (медична карта стаціонарного хворого № 12661) (а.с.190 том 1).
До суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 надала довідку про перерахування коштів на дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з якою за період з березня 2024 року по грудень 2024 року перераховано 7800,00 грн.
Доводи апеляційних скарг про те, що ОСОБА_3 не була повідомлена про розгляд справи, колегія суддів вважає необґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно з частиною п'ятою статті 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до частин другої, четвертої, п'ятої, шостої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).
Колегія суддів зазначає, що повідомлення сторін про час та місце розгляду справи суд здійснює відповідно до статті 128 ЦПК України. Якщо в матеріалах справи немає доказів про повідомлення учасника справи про час та місце розгляду справи, то він не може вважатися повідомленим належним чином.
Як вбачається із матеріалів справи, 02 липня 2019 року суд першої інстанції ухвалив заочне рішення у даній справі.
Судова повістка, що надсилалася судом на вказану дату на адресу реєстрації ОСОБА_3 повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.70 том 1).
Зазначене дає підстави для висновку про належне виконання судом першої інстанції вимог статті 128 ЦПК України.
Таким чином, ОСОБА_3 була належним чином повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції розглянув справу, належним чином повідомивши відповідачку ОСОБА_3 , що свідчить про виконання судом обов'язку із належного повідомлення указаного учасника справи про розгляд справи.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», далі Закон).
Згідно з частиною першою статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII(далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав як винятковий захід є істотним правовим наслідком як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21, провадження № 61-8918сво23.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, пункти 57, 58).
Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від29липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі №562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 07 листопада 2023 року у справі № 601/928/22. Судова практика щодо застосування статті 164 СК України є усталеною.
З огляду на приписи пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли батьки свідомо та умисно не здійснюють батьківських прав та ухиляються від їх виконання.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного із батьків, яка суперечить інтересам дитини, і неможливості зміни такої поведінки. Позбавлення батьківських прав позбавляє батька/матір спільного родинного життя з дитиною та не відповідає меті їх возз'єднання.
Реалізація взаємного спілкування між матір'ю чи батьком і дитиною становить засадову складову сімейного життя у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі «Савіни проти України», рішення від 18 грудня 2008 року, заява N 39948/06, ЄСПЛ зазначив, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (пункт 49).
У постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20, провадження № 61-2701св24, Верховний Суд вказав, що «…сімейні відносини мають «складний» характер, і сім'я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини».
Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18, від 07 березня 2024 року у справі № 947/7448/22, від 01 серпня 2024 року у справі № 366/52/21).
Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, має оціночний характер, залежить від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та інші).
У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.
У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батьків спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів зауважує, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу і залежить від специфіки обставин, які необхідно довести у конкретній справі. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 травня 2024 року у справі № 212/95/23 (провадження № 61-2017св24), від 21 травня 2024 року у справі № 303/801/23 (провадження № 61-16570св23), від 15 січня 2025 року у справі № 384/170/23 (провадження № 61-10829св24).
У справі, яка переглядається, вирішення питання про позбавлення відповідачки батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним. Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідачки на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції. З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).
Касаційний суд неодноразово звертав увагу, що законодавець поклав на суд обов'язок під час вирішення спорів, зокрема, щодо позбавлення батьківських прав враховувати як факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини, так і за присутності дитини. Тобто, у разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства, обов'язково слід перевіряти чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності (постанови Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 753/23626/17 (провадження № 61-15474св21), від 22 червня 2022 року в справі № 757/33742/19-ц (провадження № 61-21029св21), від 14 грудня 2023 року в справі № 127/20368/21 (провадження № 61-10159св23), від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24)).
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_3 має алкогольну залежність та неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за ухилення від передбачених статтею 150 СК України обов'язків щодо виховання своїх малолітніх дітей (19 грудня 2016 року та 13 жовтня 2017 року), за розпиття алкогольних напоїв у громадських місцях (12 червня 2017 року та 19 червня 2017 року).
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_3 разом зі своїми дітьми проживала з ОСОБА_9 , який також неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, а саме за повторне вчинення насильства в сім'ї (ст. 173-2 ч.2,1 КУпАП): 06.03.2017; 19.06.2017; 06.09.2017; 11.09.2017; за повторні розпивання пива, алкогольних напоїв, поява в п'яному вигляді (ст. 178 ч.1,2 КУпАП): 02.06.2017; 04.06.2017; 30.08.2017; за куріння у заборонених місцях (ст. 175-1 ч.1,2 КУпАП): 06.06.2017; 18.10.2017.
Відповідно до повідомлення Шевченківського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Харківській області № 60/10993 від 13 листопада 2017 року, 13 жовтня 2017 року під час проведення спільних заходів щодо протидії та попередження бездоглядності та бродяжництва, службою у справах дітей по Шевченківському району м. Харкова спільно із працівниками СЮП Шевченківського ВП були виявлені діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкають: АДРЕСА_2 (мати: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ), які знаходились без догляду матері, яка в цей час перебувала вдома у п'яному вигляді, спала. За місцем мешкання антисанітарія, умови проживання дітей не відповідають їх безпечному проживанню. Діти були передані до КЗОЗ «ХМБЛ № 18».
З рапорту інспектора роти 1 батальйону 1 УПП в Харківській області ДПП вбачається, що 30 червня 2018 року під час патрулювання Шевченківського району 30 червня 2018 року близько 00 год. 20 хв. отримано виклик за адресою: м. Харків, пр. Науки № 29-А «сімейна сварка». Прибувши на місце було виявлено ОСОБА_3 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, яка ходила біля будинку зі своїми двома малолітніми дітьми (доньками) скаржилась на свого співмешканця, який нібито забрав у неї її паспорт та мобільний телефон. На запитання, чому діти не сплять в пізній час, відповіла, що в них такий режим.
Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що ОСОБА_3 не намагалася змінити обстановку проживання дітей на протязі тривалого часу.
Малолітні, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають на обліку в Службі у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, як діти, що опинились в складних життєвих обставинах.
Виконавчим комітетом Харківської міської ради ухвалене рішення № 564 від 29 серпня 2018 року про негайне відібрання малолітніх від батьків та їх тимчасове влаштування до Комунального закладу соціального захисту для дітей «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «міста Харкова» Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради за адресою: місто Харків, вулиця Власенко, будинок 14.
Встановивши, що мати дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 не приділяє належної уваги вихованню дочок, не піклується про них, зловживає алкогольними напоями, діти залишаються самі без нагляду, у брудному одязі, працівники поліції знаходили дітей в нічний час біля будинку разом із матір'ю у нетверезому стані, врахувавши, що відповідачка на шлях виправлення не стала, поведінки, способу життя, після першого повернення дітей у 2017 році до сім'ї та ставлення до виконання батьківських обов'язків щодо дочок не змінила, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , оскільки сім'я малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є особливо непридатною та явно неблагополучною для останніх, що не відповідає жодному критерію якнайкращого забезпечення інтересів дитини, завдають їм психоемоційного дискомфорту та призводить до порушень емоційно-особистісної сфери.
Враховуючи, що у матеріалах справи наявні достатні докази, які свідчать, що ОСОБА_3 на порушення вимог статті 150 СК України свідомо не виконує обов'язки щодо виховання та розвитку дітей, нехтує потребами своїх дочок, порушує права дітей на належне батьківське виховання, а саме: тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, постійно залишає дітей без догляду та захисту, що негативно впливає на їх фізичний розвиток та психо-емоційний стан як складову виховання, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їхнього внутрішнього світу та не створює умов для отримання ними освіти, а своєю негативною та моральною поведінкою подає поганий приклад і створює небезпеку для їх життя і здоров'я, суд першої інстанції правильно вважав, що позбавлення батьківських прав відповідачки відповідає інтересам малолітніх дітей.
Відповідачка після відібрання 20 липня 2018 року дітей не довела зміну своєї поведінки щодо них, прагнення здійснювати належне піклування за дочками, не спростувала, що свідомо нехтувала та продовжує нехтувати обов'язками матері щодо дочок. Факт заперечення відповідачкою проти позову про позбавлення її батьківських прав не свідчить про її інтерес до дітей та реальне бажання змінити поведінку.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 750/4304/21 (провадження № 61-5290св22).
Також колегія суддів враховує, що вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2021 року у справі № 638/13948/20 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України та призначено покарання на підставі цього закону у виді 7 років позбавлення волі, з відбуттям покарання в кримінально виконавчій установі закритого типу. Строк відбуття покарання засудженої ОСОБА_3 рахувати з 14 липня 2020 року. Наразі ОСОБА_3 відбуває покарання на підставі вказаного судового рішення у Качанівській виправній колонії № 54.
Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного заочного рішення суду першої інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявників з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
Слід звернути увагу, що відповідно до частини першої статті 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною, а згідно з частинами першою-другою статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав; поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.
ОСОБА_4 заочне рішення суду першої інстанції не оскаржує.
Твердження ОСОБА_3 про те, що інформація, яка міститься у спеціальних картках обліку про факт вчинення насильства в сім'ї від 15.02.2017, 04.03.2017, 11.06.2017, 19.08.2017, 30.08.2017, 01.01.2018, 09.10.2018 суперечить доводам позивача про те, що вона та її співмешканець у стані алкогольного сп'яніння сваряться, влаштовують бійки з нанесенням тілесних ушкоджень на очах у дітей, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказане не спростовує наявність підстав для задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
До посилань ОСОБА_3 на те, що вона не ознайомлювалась з матеріалами справи, чим фактично позбавлено її надати свої доводи, посилаючись на матеріали справи колегія суддів ставить критично, враховуючи те, що ще 21 листопада 2019 року ОСОБА_3 самостійно ознайомилася з матеріалами справи у повному обсязі та отримала копію оскаржуваного рішення (а.с.81 та довідковий лист до справи том 1).
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що вперше ОСОБА_3 ознайомилася з матеріалами справи 21 листопада 2019 року, а з заявою про перегляд заочного рішення звернулася лише 07 лютого 2022 року через свого представника, тобто більше ніж через два роки після ознайомлення з судовим рішенням та вже перебуваючи в місцях позбавлення волі.
Заперечення ОСОБА_3 на ухвалу суду першої інстанції від 29 січня 2025 року про залишення без задоволення її заяви про перегляд заочного рішення ґрунтуються лише на незгоді з самим заочним рішенням та порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_3 та її представник в апеляційних скаргах, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , - залишити без задоволення.
Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 липня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова