Справа № 727/5107/25
Провадження № 2/727/1473/25
20 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючогосудді Смотрицького В.Г.
при секретарі Гончар В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Короткий зміст позовної заяви та її доводи
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості посилаючись на те, що 12.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір 496145-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електрону комерцію».
ТОВ «БІЗПОЗИКА» 12.04.2024 року було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №496145-КС-001 про надання кредиту. 12.04.2024 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №496145-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено відповідачу, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2426, на номер телефону НОМЕР_1 , (що був зазначений Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 12.04.2024 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 496145-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 33000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 який був вказаний позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.
Також, 21.05.2024 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 496145-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якої сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 25.02.2025 р.»
Відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, а тому станом на 23.04.2025 року утворилась заборгованість за Договором №496145-КС-001 про надання кредиту, розмірі 140 159,16 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 32 620,46 грн; суми прострочених платежів по процентах - 107 338,94 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 199,76 грн.
А тому просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 140 159,16 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору.
Рух справи в суді
Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09.05.2025 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Аргументи учасників справи
Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з письмовою заявою, в якій позов підтримує повністю, просить справу розглянути в його відсутність та не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала, зазначила, що позов незаконний, незаконними є його підстави. Крім того позов ніким не підписаний. 20.11.2025р. перед закінченням розгляду справи відповідач самовільно, без дозволу суду покинула зал судового засідання.
Крім того, відповідачкою через канцелярію судк 05.11.2025 року було подано «відзив» з додатками, однак суд не бере до уваги його з огляду на таке.
Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду (частина четверта статті 178 ЦПК України).
До відзиву додаються: 1) докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (частина п'ята статті 178 ЦПК України).
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частина перша, третя статті 83 ЦПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини восьма статті 83 ЦПК України).
Копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (частина дев'ята статті 83 ЦПК України).
Таким чином, суд не бере до уваги відзив з додатками у зв'язку з процесуальними порушеннями їх направлення позивачу відповідно до ч.9 ст. 83 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 12.04.2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №496145-КС-001 про надання кредиту (а.с. 57-61).
12.04.2024 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір №496145-КС-001 про надання кредиту, на умовах, визначених офертою (а.с. 62-68).
Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2426, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
12.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №496145-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (52-56).
Відповідно до пункту 2.1. договору №496145-КС-001, кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 33000,00 грн., строком на 24 тижні - до 27.09.2024 року, комісія за надання кредиту 4950,00 грн., орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 85800,00 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка 9168,16 процентів. Стандартна процентна ставка за кредитом в день фіксована - 2, 00000000 %, знижена процентна ставка фіксована 1,15013537 % в день. Денна процентна ставка : 0,95 процентів.
Згідно з п.3.2.3. договору сторонами було погоджено також графік платежів.
Відповідно до паспорта споживчого кредиту умови кредитування наступні: строк кредиту 24 тижні; процентна ставка 419,79941005, комісія за надання кредиту 4950 грн.; загальні витрати за кредитом 52800 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту для 85800 грн. З даним паспортом споживчого кредиту ОСОБА_1 ознайомилась 12.04.2024 року, що підтверджується підписанням його електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8993 номер телефону НОМЕР_1 . (а.с. 49-51).
На підтвердження укладення договору №496145-КС-001від 12.04.2024 року позивачем надано візуальну форму послідовності дій клієнта щодо укладення цього договору, з якої вбачається, 12.04.2024 року о 18:11:45 клієнт, використовуючи номер телефону НОМЕР_1 , зайшов у особистий кабінет на сайті https://my.tpozyka.com, підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, паспортом споживчого кредиту, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 73-74).
Також, 21.05.2024 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 496145-КС-001 про надання кредиту (а.с. 67), відповідно до умов якої позичальник підписанням цієї Додаткової угоди підтверджує заборгованість перед кредитодавцем станом на 21.05.2024 у розмірі 36797,16 грн. Крім того, сторони домовились внести зміни до Договору: Викласти п. 2.3. Договору в новій редакції, а саме: «2.3. Строк, на який надається Кредит: 46 тижнів. Викласти п. 2.4. Договору в новій редакції, а саме: «2.4. Процента ставка за Кредитом: з 21.05.2024 року до 16.07.2024 року (включно) діє пільгова ставка 0,8626015% в день, якщо Позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів. У разі, якщо строк прострочення чергового платежу в вказаний вище період становитиме більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежу і до 16.07.2024 року (включно) процентна ставка становитиме 1,15013537% в день; з 17.07.2024 року 1,15013537% в день, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може буги збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.». 5.3. Викласти п. 2.7. Договору в новій редакції, а саме: «2.7. Термін дії Договору - до 25.02.2025 року.». Додаткова угода № 1 підписана ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
З анкети клієнта від 23.04.2025 року вбачається, номер телефону позичальника ОСОБА_1 НОМЕР_1 та номер банківського рахунку НОМЕР_2 (а.с.75).
ТОВ «Бізнес Позика» перерахували кредитні кошти на рахунок позичальника ОСОБА_1 НОМЕР_3 , платежем на суму 33000 грн., що зазначено у підтвердженні щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» (а.с. 76).
ТОВ «ПрофітГід» надає посередницькі послуги ТОВ «БІЗПОЗИКА» на підставі Договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020 (а.с. 155-160), АТ «ТАСКОМБАНК», який надає послуги позивачу на підставі Договору №83 про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам від 11.11.2020 (а.с. 172-176).
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом станом на 23.04.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 , за кредитом становить 140 159,16 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 32 620,46 грн; суми прострочених платежів по процентах - 107 338,94 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 199,76 грн. (а.с. 46-48).
Також, матеріали справи містять розрахункок заборгованості за кредитом станом на 31.07.2025 року, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 , за кредитом становить 140 159,16 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 32 620,46 грн; суми прострочених платежів по процентах - 107 338,94 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 199,76 грн., всього сплачено 17330 грн. (а.с. 151-153).
28.07.2025 року до суду надійшли витребувані докази з яких вбачається, що банківська картка № НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 (а.с. 115). З виписки по банківській платіжній картці № НОМЕР_2 за період з 12.04.2024 по 25.02.2025 р. вбачається, що 12.04.2024 року на картку зараховано переказ на загальну суму 33000 грн.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг товариства) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагається, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/5 від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно - телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також Іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. З Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення вищевказаних договорів, на таких умовах шляхом їх підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позиція суддів Верховного Суду з питання «письмової форми» одностайна. Наприклад, у справі №561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 р. у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.
Також, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Судом враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 лютого 2023 року у справі № 910/23042/16, згідно із якими проценти за користування кредитом є зобов'язанням за кредитним договором та є складовим елементом плати за наданий кредит, що разом із тілом кредиту становлять загальну суму боргу і охоплюються поняттям «основна сума заборгованості із зобов'язань за кредитом».
Судом встановлено, що кредитний договір, паспорт споживчого кредиту, Додаткову угоду № 1 підписано сторонами в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
У договорі зазначені всі дані про особу ОСОБА_1 , необхідні для її ідентифікації: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортнідані, номер мобільного телефону.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про укладеність кредитного договору, оскільки без здійснення вказаних дій кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону № 675-VIII вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21.
Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 496145-КС-001 ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором № 496145-КС-001 на загальну суму 17 330,00 грн.
Докази сплати ОСОБА_1 коштів за Кредитним договором надано у формі довідок з платіжної системи «Platon», сформованих: 25.04.2024 р., номер транзакції 41402-58529-52523 на суму 7150 грн.(а.с. 177), 21.05.2024 р., номер транзакції 41629-15340-51194 на суму 7200 грн.(а.с. 178) та інформацією про підтвердження оплати АТ «Таскомбанк» від 17.05.2024 р. на суму 2980 грн. (а.с. 179). В графі «вид операції» зазначено, що оплату здійснено за договором 2937914584 (РНОКПП відповідачки ОСОБА_1 )
Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначив, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Крім того, в Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц зазначено, що: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Також, відповідно до пункту 6.38. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 по справі № 227/3760/19-ц, в якому було визначено, що «у разі якщо договір виконувався обома сторонами то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним.
Верховний суд у постанові по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019 зробив такі висновки: до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку може належати зокрема часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17.
Як вже встановлено, строк, на який надався кредит, становив 24 тижні зі стандартною процентною ставкою за кредитом в день 2%, фіксована; зниженою процентною ставкою за кредитом в день 1,15013537, фіксована й датою повернення отриманого кредиту 27.09.2024 року. Пункт 2.11 договору визначає денну процентну ставку у розмірі 1,16%.
У розділі 3 договору сторони обумовили порядок та умови надання кредиту. Протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у пункті 2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в пункті 3.2.3 та додатку № 1 до договору і розраховується в порядку описаному нижче.
У разі якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в пункті 3.2.3 та додатку № 1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в пункті 2.4 договору.
Сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в пункті 3.2.3 та додатку № 1 до договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в пункті 2.4. договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в пункті 3.2.3 та додатку № 1 до договору, та до закінчення строку дії договору.
У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому сторони погодили, що кредитодавець за аналогією з порядком, визначеним в абзацом 2 пункту 1 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника.
Скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому договорі не є зміною істотних умов цього договору.
Погоджені сторонами умови кредитного договору від 12 квітня 2024 року №496145-КС-001 свідчать про встановлення відповідачці зниженої процентної ставки у розмірі 1,15013537% у випадку дотримання графіку платежів - 12 платежів по 7150 гривень кожні 14 днів.
Крім того, Додатковою угодою № 1 до Договору № 496145-КС-001 передбачено, що Процента ставка за Кредитом: з 21.05.2024 року до 16.07.2024 року (включно) діє пільгова ставка 0,8626015% в день, якщо Позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів. У разі, якщо строк прострочення чергового платежу в вказаний вище період становитиме більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежуі до 16.07.2024 року (включно) процентна ставка становитиме 1,15013537% в день; з 17.07.2024 року 1,15013537% в день, фіксована.
Оскільки відповідачка не дотрималася графіку платежів у позивача відповідно до умов договору виникло право нараховувати позичальниці 2% за кожен день користування кредитом починаючи з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу до 20.05.2024 р., оскільки згідно з Додатковою угодою № 1 з 21.05.2024 року до 16.07.2024 року діє пільгова ставка 0,8626015% в день, у разі, якщо строк прострочення чергового платежу в вказаний вище період становитиме більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежуі до 16.07.2024 року (включно) процентна ставка становитиме 1,15013537% в день; з 17.07.2024 року 1,15013537% в день, фіксована.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою наступного змісту: «максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».
Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що кредитний договір укладено 12.04.2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п'ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Разом з цим пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, на підставі частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 не може перевищувати 1%.
Однак, частинами другою та третьою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» додатково визначається, що до загальних витрат за споживчим кредитом, які враховуються при обчисленні денної процентної ставки, не включаються платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов'язків, передбачених договором про споживчий кредит.
З цими положеннями узгоджуються зміст підпункту 11 частини першої статті 12 та підпункту 9 частини третьої статті 9 цього ж Закону, відповідно до яких на кредитодавця покладено обов'язок до укладення договору про споживчий кредит попередити позичальника про наслідки прострочення виконання зобов'язань із сплати платежів, у тому числі щодо розміру неустойки, процентної ставки, інших платежів, що застосовуються чи стягуються у разі невиконання ним зобов'язань за договором про споживчий кредит. Якщо такі умови позичальником узгоджені та сторонами укладено договір про споживчий кредит, то у змісті цього договору містяться положення, які визначають наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит.
Отже, за умовами договору, який укладено між сторонами 12 квітня 2024 року, узгоджено, що у випадку невиконання позичальником зобов'язань з погашення наданого кредиту та відповідно до умов пункту 3.2.2 цього договору, у кредитора виникають підстави для нарахування процентів в іншому розмірі за стандартною процентною ставкою, яка становить 2% на день, починаючи з восьмого дня після не внесення позичальником чергового платежу, а відповідно до умов додаткової угоди №1 з 21.05.2024 року до 16.07.2024 року (включно) діє пільгова ставка 0,8626015% в день, якщо Позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів. У разі, якщо строк прострочення чергового платежу в вказаний вище період становитиме більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежуі до 16.07.2024 року (включно) процентна ставка становитиме 1,15013537% в день; з 17.07.2024 року 1,15013537% в день, фіксована.
Саме такі проценти нараховані кредитором, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості за кредитним договором. Розрахунки заборгованості за кредитним договором зробленів межах строку кредитування, передбаченого умовами договору. Обставин, які б вказували на помилковість розрахунку судом не встановлено.
Крім того, відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; - комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; - інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право позивача (як кредитодавця) на встановлення комісії за надання кредиту за Договором про надання кредиту.
Також, комісія за надання кредиту була відображена і в тексті Договору про надання кредиту №496145-КС-001 від 12.04.2024, який було погоджено відповідачем, що свідчить про обізнаність останньої щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за Договором про надання кредиту.
Наведене узгоджується з висновками зробленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.
Тому, сума за прострочення платежів за комісією у розмірі 199,76 грн., з урахуванням сплаченої суми заборгованості (4750,24 грн.) підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення.
Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Бізнес Позика» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором за Договором №496145-КС-001 про надання кредиту, розмірі 140 159,16 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 32 620,46 грн; суми прострочених платежів по процентах - 107 338,94 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 199,76 грн., задовольнивши позовні вимоги.
Щодо судових витрат
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеногота керуючись ст.ст. 207, 526, 527, 530, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Бізнес позика»заборгованість за Договором №496145-КС-001 про надання кредиту від 12.04.2024 року, що становить 140 159(сто сорок тисяч сто п'ятдесят дев'ять) гривень 16 коп, яка складається з:
суми прострочених платежів по тілу кредиту - 32 620,46 грн.;
суми прострочених платежів по процентах - 107 338,94 грн.;
суми прострочених платежів за комісією - 199,76 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Бізнес позика» судові витрати у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 25 листопада 2025 року.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Чернівецького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: