"21" листопада 2025 р.
642/6384/25
2-о/642/109/25
17 листопада 2025 року м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Ольховського Є.Б.,
при секретарі Семенюк А.Є.
розглянувши в судовому засіданні в м. Харкові справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання, заінтересована особа - Харківська міська рада -
Заявник звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. В заяві вказала що перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та постійно мешкала за адресою АДРЕСА_1 . Від шлюбу народився син - ОСОБА_3 1987 р.н. який також проживає за вказаною адресою. Рішенням Київського р/с м. Харкова від 07.09.2007 р. шлюб було розірвано однак родина продовжувала проживати за адресою АДРЕСА_1 та вести спільне господарство. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день смерті ОСОБА_2 заявниця була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 а померлий за адресою АДРЕСА_2 хоча фактично вони постійно мешкали за адресою АДРЕСА_1 . Оскільки після смерті ОСОБА_2 залишилась неуспадкована 1/3 частина квартири за адресою АДРЕСА_1 заявниця прохає встановити факт що вона разом з померлим колишнім чоловіком на день його смерті мешкала у вищевказаній квартирі однією сім'єю та що вони вели спільне господарство.
Ухвалою від 28.10.25р.р. відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 .
Представник зацікавленої особи ставлення до заяви не висловив.
Заявник та її представник заявниці до судового засідання з'явились. Заяву підтримали посилаючись на обставини в ній вказані. Заявниця пояснила що розірвання шлюбу в 2007 році було фіктивним. Намірів припиняти шлюбні відносини сторони не мали. Постійно мешкали разом та вели спільне господарство. Після смерті ОСОБА_2 заявниця здійснила його поховання однак документів не зберіглося внаслідок прильоту ворожого снаряда в будинок та пожежі що сталась після цього.
Представник ХМР до судового засідання не з'явився. Про час розгляду справи повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши заявницю та представника заявника, допитавши свідків суд вважає, що заявлені вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд в порядку окремого провадження розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Частиною другою ст.3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У відповідності до ч.4 ст.3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Статтею 21 СК України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 1967 р.н. та ОСОБА_2 1956 р.н. уклали шлюб що був зареєстрований 06.09.1986 році у Московському відділі реєстрації актів цивільного стану ХМУЮ актовий запис 1525.
Під час шлюбу народився син - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 що підтверджено копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 .
Згідно з ч.1 ст.36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Рішенням Київського р/с м. Харкова від 07.09.2007р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 . На час смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 що підтверджується копією довідки з реєстру територіальної громади міста Харкова.
Копією паспорту заявниці підтверджено що вона з 31.01.1990р. зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .
Письмовими показами сусідів та знайомих, отриманих адвокатом в порядку п.7 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», встановлено що заявник ОСОБА_1 сумісно мешкала зі своїм чоловіком ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 по день смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили що родина ОСОБА_7 проживала разом з сином за адресою АДРЕСА_1 тривалий час щонайменше з дня народження сина, вели спільне господарство та мешкали разом на день смерті ОСОБА_2 . Свідки підтвердили що розірвання шлюбу не припинило сумісне проживання оскільки заявниця та ОСОБА_2 продовжували разом святкувати свята, спільно відпочивати, здійснювати ремонтні роботи за місцем проживання та придбати продукти з речами побуту. Вони постійно бачили ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 і про розірвання шлюбу стало відомо тільки після смерті ОСОБА_2 .
Право на вибір місця проживання закріплено у ст.33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Частиною 1 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення ст. 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
Таким чином, лише реєстрація місця проживання померлого ОСОБА_2 за іншою адресою не свідчить про те, що заявниця з колишнім чоловіком ОСОБА_2 не проживали однією сім'єю.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 року у справі №1-8/99 зазначив, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім'ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.
Згідно з роз'ясненнями Верховного суду України від 01.01.2012 року, викладеними у судовій практиці щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, термін спільного проживання (не менше п'яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом); відсутній спір про право.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться: показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту; документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки; довідки з місця проживання, фотографії певних подій; документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази), докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства, заяви, анкети, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного та ін.
Особливе місце у доказуванні певних обставин у цій категорії справ займають факти спільних подорожей і відпочинку, спільна присутність на святах, показання свідків. Щоб встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні цьому поняттю. Тобто, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство - це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти, мають певні права та обов'язки тобто передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц (провадження №14-130цс19) містить правовий висновок, згідно якого вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки.
Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного.
Судом встановлено, що заявник та її колишній чоловік на день смерті останнього проживали спільно за однією адресою - АДРЕСА_1 , що підтверджено свідченнями сусідів.
Факти спільного відпочинку, спільна регулярна привселюдна присутність на святах, на святкуваннях дат визначних та релігійних, вказує про факт наявності відносин у сторін по справі і спільного проживання, на факт існування родини, про наявність взаємних прав та обов'язків.
Рішенням Немишлянського р/с м. Харкова від 12.11.2024р. встановлено що син заявниці ОСОБА_3 втратив право на спадкування після смерті батька - ОСОБА_2 а отже у такий спосіб доведено відсутність спору про право.
Встановлення вказаного факту породжує для заявниці юридичні наслідки, від яких залежать її цивільні права. Іншої можливості встановити даний факт заявниця немає, а тому заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273, 315, 318, 319 ЦПК України, суд -
Заяву - задовольнити.
Встановити факт - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 та її колишній чоловік ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкали разом на день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області через Холодногірський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення виготовлене 21.11.25р.
С У Д Д Я Є.Б. Ольховський