Справа № 642/5911/25
Провадження № 1-кп/642/592/25
21.11.25 м. Харків
21 листопада 2025 року Холодногірський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч. 4 ст. 186 КК України, -
29 вересня 2025 року до Холодногірського районного суду м. Харкова з Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова надійшло дане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді триманян під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , у зв'язку з тим що він може переховуватися від суду або незаконно впливати на свідка та потерпілого з метою змінити їх покази на його користь. У обвинуваченого ОСОБА_5 відсутні стійки соціальні зв'язки та відсутні законні джерела доходу, а також існує ризик вчинення нових злочинів.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 не заперечували проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд враховує, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 спливає, але судовий розгляд справи по суті не розпочато, а ризики щодо нього, які було встановлені ухвалою слідчого судді від 12.08.2025, не сплинули та є реальними.
Згідно із ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Стороною захисту жодним чином не спростовано ризики, та не подано доказів про їх хибність. При цьому суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.
Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час частково зменшились, але не зникли в повному обсязі, оскільки обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення покарання, впливати на свідка з метою змінити його покази на свою користь або вчинити новий злочин.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме переховування від суду існує на теперішній час, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачене суворе покарання у виді позбавлення волі. Обвинувачений ОСОБА_5 не має законних джерел отримання заробітку, стійких соціальних зв'язків, через що за місцем фактичного проживання його нічого не утримує. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_5 , усвідомлюючи незворотність настання покарання, може намагатися уникнути кримінальної відповідальності.
Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 України, що полягає у вчиненні інших, у тому числі і аналогічних кримінальних правопорушень об'єктивно підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_5 не має законних джерел отримання заробітку.
Встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який. Діючий запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються ОСОБА_5 , кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, продовживши строк дії даного запобіжного заходу.
Враховуючи те, що з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження по суті не розпочато, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, характер та обставини інкримінованого злочину, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв'язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, впливати на свідка з метою змінити його покази, вчинити інше кримінальне правопорушення. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
На підставі викладеного, керуючись ст. 314-316, 331, 334 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою - задовольнити.
Продовжити застосування до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк дії ухвали - до 19 січня 2026 року включно.
Ухвала щодо продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня оголошення.
Повний текст ухвали складено 21.11.2025 року.
Суддя ОСОБА_1