Справа № 627/462/25
13.11.2025
13.11.2025 рокус-ще Краснокутськ
Суддя Краснокутського районного суду Харківської області Бугаєнко І.В., розглянувши матеріали, що надійшли з ВП № 3 Харківського районного управління поліції №3 ГУ НП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП
До Краснокутського районного суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 325427 від 09.05.2025 вбачається, що 09.05.2025, о 23:00, за адресою: Харківська область, Богодухівський район, с.Пархомівка по вул. Панаса Луньова, 1, керував автомобілем «ЗАЗ», н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, від проходження медичного огляду на місці зупинки транспортного засобу, та в установленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на бодікамеру 11130572280/279, чим порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Святець О.М. у відкрите судове засідання не з'явилися, захисник надав до суду клопотання про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в якому просив суд закрити провадження у зв'язку з відсутністю в діях притягуваного складу адміністративного правопорушення. Додатково захисником того ж дня, було направлено заяву, у якій він просить суд розглядати адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за відсутності захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Святець О.М., та притягуваного ОСОБА_1 . Зазначив, що на даний час стороною захисту були подані, а судом дослідженні всі наявні у сторони докази на підтвердження правової позиції сторони захисту. Клопотання про закриття провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності підтримують у повному обсязі, просять суд закрити провадження у справі з підстав, які викладенні у клопотанні.
Так, клопотання про закриття провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності мотивовано наступним. Захисник, посилаючись на Інструкцію «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції» затверджену Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року №1452/735, зазначив, що найближчим закладом охорони здоров'я від місця зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , є КНП «Краснокутська ЦРЛ», що розташоване за адресою: вул. Горянська,1, с-ще Краснокутськ Богодухівського району Харківської області. Проте, поліцейський направляв ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів,18А, місце розташування якого аж ніяк не підпадає під категорію «найближчого закладу охорони здоров'я». Захисник вважає, що поліцейський видав направлення водію до медичного закладу, який не є найближчим закладом охорони здоров'я, як того вимагає згадана вище Інструкція.
Крім того, захисник притягуваного зазначає, що матеріали справи не містять відомостей щодо законної причини зупинки транспортного засобу під керуванням притягуваного, як того вимагає ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Причина зупинки не зафіксована у протоколі, відеозаписі чи рапорті поліцейського. Як не містять матеріали справи і відомостей, з яких би вбачалося, що водій порушив ПДР, які б слугували підставою зупинки транспортного засобу під його керуванням. За таких обставин, підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 судом не встановлено.
Звертає увагу захисник і на відеозапис долучений до матеріалів справи та зазначає, що з дослідженого ним відеозапису вбачається, що поліцейськими не зафіксовано рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , та і взагалі рух транспортного засобу, отже, і відсутній момент зупинки транспортного засобу під керуванням притягуваного. Відеозапис не містить доказів роз'яснення притягуваному прав та обов'язків особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Крім того, на відео не зафіксовано пропозиції поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, а із запитання поліцейського «в м. Харків не поїдемо здавати аналізи, правильно?», не можливо встановити, які саме «аналізи» пропонував поліцейський здати ОСОБА_2 , тобто чіткої пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому медичному закладі охорони здоров'я від поліцейського не було, в той час як це передбачено приписами ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року №1452/735».
Цитуючи у своєму клопотанні, поміж іншого, і пояснення свідків, захисник вважає, що наявні підстави п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Крім того, 24.10.2025, у судовому засіданні притягуваний ОСОБА_1 пояснив суду, що 09.05.2025 його дружина їхала за кермом з роботи, під час руху їй стало зле, що змусило її зупинитися та залишитися у кумів, які живуть неподалік, там дружина прийняла ліки, після чого близько о 21:15 зателефонувала йому з проханням привезти до неї медсестру, що він і зробив. Забравши медсестру, ОСОБА_1 приїхав до знайомих, у яких на той час перебувала його дружина, там останній було надано медичну допомогу. Пояснив, що у зв'язку із тим, що він перенервував за стан дружини, медсестра дала йому таблетки валер'янки та краплі корвалолу. ОСОБА_1 зазначив, що має 3 групу інвалідності по гіпертонії. Близько 22:40 після того, як дружині стало легше, з урахуванням того, що з 23:00 починається комендантська година, вони поїхали додому, та по дорозі додому були зупинені патрульними. На питання ОСОБА_1 про причину його зупинки, поліцейський пояснив, що у нього на авто не працює задній габарит, та запропонував пройти в патрульний автомобіль, де і почав складати відносно ОСОБА_1 постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, проте на за те, що не працював задній габарит на його авто, а з тих підстав, що у притягуваного не було з собою посвідчення водія. Про те що вживав ліки ОСОБА_1 працівникам поліції не повідомив. Далі, поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у м. Харкові, на що останній відмовся, оскільки запропонований поліцейським заклад охорони здоров'я знаходиться далеко та потрібен значний час щоб до нього дістатися, в той час як у ОСОБА_1 в автомобілі перебуває дружина, яка себе погано почуває. Зазначив, що звертався до поліцейських з проханням пройти освідування після того як відвезе дружину додому, побоюючись повторного інсульту у неї, оскільки в березні 2025 року вона вже перенесла один інсульт. Проте поліцейські не дозволили ОСОБА_1 це зробити. Зазначив, що якщо б дозволили, він би пройшов освідування. Після чого, поліцейські склали відносно ОСОБА_1 постанову і протокол, та відпустили. Притягуваний зауважив, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за відсутність посвідчення водія, а не за те, що не працює габарит на автомобілі, на що як на причину його зупинки в той вечір вказували поліцейські. В засіданні ОСОБА_1 зазначив, що того дня він не вживав алкогольні напої, тільки ліки: три таблетки валеріани і корвалол у краплях, які дала йому медична сестра ОСОБА_3 . Зауважив, що працівники поліції не повідомляли його про те, що ведеться відеофіксація, права також не були роз'яснені, у тому числі і право на захист.
Дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд доходить наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (ст. 280 КУпАП).
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до вимог ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
У протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 256 КУпАП, зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є водії транспортних засобів.
Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі (п. 1.10 ПДР).
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само особою, яка керує транспортним засобом, та відмовляється від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
У пункті 8 розділу ІІ Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року №1452/735 вказано, що форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Згідно з пунктом 9 розділу ІІ вищевказаної Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Пунктом 12 розділу ІІ згаданої Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Так, найближчим закладом охорони здоров'я від місця зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 ) є КНП «Краснокутська ЦРЛ», що розташоване за адресою: вул.Горянська,1, с-ще Краснокутськ Богодухівського району Харківської області.
При цьому, з доданого протоколу про адміністративне правопорушення направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 09.05.2025 вбачається, що поліцейський видав направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я, що розташовано за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів,18А, місце розташування якого аж ніяк не підпадає під категорію «найближчого закладу охорони здоров'я».
Тобто, з наведеного слідує, що поліцейський видав направлення водію до медичного закладу, який не є найближчим закладом охорони здоров'я, як того вимагає Інструкція «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року №1452/735», що є порушенням встановленої процедури проходження огляду на стан алкогольного спяніння.
Щодо зупинки транспортного засобу, суд зазначає наступне.
Спеціальною нормою, яка регламентує порядок зупинення транспортного засобу є стаття 35 Закону України «Про національну поліцію», якою передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Перелік підстав для зупинки транспортного засобу наведений уст. 35 Закону №580-VIII, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
У постанові від 18.04.2024 у справі №990SCGC/1/24 (провадження № 11-1сап24) Велика Палата Верховного Суду зазначила, зокрема, що відповідно до приписів Закону України «Про дорожній рух» до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії (частина друга статті 14). Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абзаци другий і четвертий частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух»). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (стаття 52 цього Закону).
Так, відповідно до ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо наявна хоча б одна підстава вказаної правової норми.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, висловлених при розгляді справ на неправомірні дії поліцейського, поліцейські не мають права без задокументованих доказів вчинення водієм порушень ПДР України зупиняти автомобіль, перевіряти документи та, як наслідок, вимагати проходження перевірки на стан сп'яніння. Така правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23.10.2019 року у справі №357/10134/17, провадження №К/9901/32368/18.
Проте, в ході розгляду справи судом встановлено, що матеріали не містять відомостей щодо законної причини зупинки транспортного засобу під керуванням притягуваного, як того вимагає ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Причина зупинки не зафіксована у протоколі, відеозаписі чи рапорті поліцейського. Так, з відеозапису долученого до матеріалів справи вбачається, що автомобіль під керуванням притягуваного було зупинено з тих підстав, як зазначив поліцейський «у Вас не працює ліхтар», при цьому постанови за порушення п. 31.6. б ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП поліцейським не винесено. Принаймні матеріалі справи таких відомостей не містять, що і зазначив в судовому засіданні притягуваний.
За таких обставин, підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 судом не встановлено.
Таким чином, суд вважає, що з матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення ПДР, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, системний аналіз приписів п. 9 ч. 1 ст. 31 та ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» щодо застосування працівниками поліції таких превентивних заходів, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а також положень Інструкції № 1026, дає підстави для висновку про визначення чіткого переліку пристроїв, з допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію.
Так, вимогами ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВСУ 18.12.2018 р. № 1026, включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Розділом ІІІ цієї Інструкції передбачено, що відеореєстратор може бути встановлений у середині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.
Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
З наведеного вище слідує, що відеореєстратор поліцейського повинен бути ввімкнений від самого початку контакту з особою до закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно цієї особи.
Судом було досліджено відеозапис доданий до матеріалів справи, який розпочався 09 травня 2025 року о 22 год 58 хв, коли поліцейський Кудря зупиняє автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , якого поліцейський попрохав вийти з автомобіля, повідомивши притягуваного про те, що причиною зупинки слугувало те, що «у Вас не працює ліхтар» (дослівно), та запитав чи є у ОСОБА_1 посвідчення водія, на що той повідомив, що при собі не має. Після чого, поліцейський, висловивши свою підозру про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, запропонував «продути Драгер» (дослівно), на місці зупинки, або проїхати в м. Харків «здати аналізи» (дослівно), на що, ОСОБА_1 відмовився. Потім поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти в службовий автомобіль, що він і зробив. Згодом ОСОБА_1 вийшов із патрульного автомобіля, за ним вийшов і поліцейський, відеозапис продовжився, зйомка деякий час продовжувалася, проте в автомобілі нікого небуло. О 23.04 в автомобіль повернувся вже інший поліцейський, а о 23.05 повернуся і ОСОБА_1 , у якого поліцейський запитав «що у Вас трапилося, вас зупиняв працівник поліції» (дослівно) (тобто поліцейський не обізнаний, що порушив водій). Далі поліцейський заявив: «у Вас таке перегарище, що пили?» (дослівно), на що ОСОБА_1 відповів: «пиво, безалогольне» (дослівно). Після чого поліцейський повідомив, що відносно ОСОБА_1 буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. О 23:10 всі виходять з патрульного автомобіля, в який пізніше повертається один поліцейський, який продовжив вводити дані в планшет. Після чого, о 23:13 поліцейський вийшов зі службового автомобіля, підійшов до водія, почав представлятися, повідомивши, що має підозру про перебування водія у стані алкогольного сп'яніння, запропонувавши на місці «продутися»(дослівно) на пристрій «Драгер», зазначивши при цьому, що водій може як проти освідування так і відмовитися від нього, на що ОСОБА_1 відмовився. Після чого, поліцейський запропонував водію «Проїхати у м. Харків для здачі аналізів на визначення чи є в організмі алкогольне сп'яніння»(дослівно), на що водій відмовився зазначивши: «Думаю, що нема»(дослівно). Після чого, поліцейський повідомив, що відмова від проходження огляду, рівно тому, що особа перебуває в стані алкогольного сп'яніння та почав роз'яснювати ОСОБА_1 положення ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. О 23:33 поліцейський вручив притягуваному копії постанови та протоклу, при цьому поліцейським не було роз'яснено притягуваному право на правову допомогу, що позбавило притягуваного скористатися таким правом у ситуації, що склалася у нього того вечора.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Дослідивши зміст долученого до матеріалів справи відеозапису, суд зауважує, що хоча відеозапис і відповідає принципу безперервності, проте, на ньому є декілька часових проміжків, на яких або були відсутні всі учасники розгляду справи взагалі, зйомка проводилася салону порожнього патрульного автомобіля, або ж був присутній лише один поліцейський, а другий працівник поліції та притягуваний були відсутні, таким чином постає питання, що відбувалося в ці часові проміжки з діючими особами за об'єктивом камери.
Крім того, суд зазначає, що за приписами ч. 5 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції (посадовими особами ), уповноваженими на те цим Кодексом.
Як визначено ст. 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, відповідно до п.9 р.ІІІ якої, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Проте, в порушення ст. 279 КУпАП та згаданої вище Інструкції, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 розпочалася із зупинки автомобіля притягуваного поліцейським Кудря та вимоги до водія пред'явити посвідчення водія, проте прізвище якого у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №325427 не згадується, в той час як заначений протокол складено Капітаном поліції ОСОБА_4 .
Також в судовому засіданні було допитано свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які були попереджені про кримінальну відповідальність.
Так, допитана в судовому засіданні від 24.10.2025 в якості свідка ОСОБА_7 пояснила суду, що 09.05.2025 вона на автомобілі їхала з роботи додому та під час руху їй стало погано, і вона зупинилася біля помешкання знайомих по вул. П. Луньова в с. Пархомівка. Зателефонувала чоловікові та попросила привезти до неї медсестру ОСОБА_6 для надання медичної допомоги, що він і зробив. Після того як ОСОБА_6 надала ОСОБА_5 медичну допомогу, близько 22 год 50 хв. вони вирішили їхати додому. За цей час ОСОБА_8 алкогольних напоїв не вживав, ознак алкогольного сп'яніння не мав. По дорозі автомобіль під керуванням притягуваного було зупинено працівниками поліції, які не повідомляли ОСОБА_1 причини зупинки, а лише представилися та попросили вийти з автомобіля. Що відбувалося потім свідок не бачила, оскільки погано себе почувала та з автомобіля не виходила. Пізніше від ОСОБА_1 дізналася, що поліцейські пропонували йому їхати в м. Харків для проходження огляду на сп'яніння, але останній не погодився, оскільки не міг так надовго залишити її в автомобілі, а транспортувати додому дружину йому не дозволили поліцейські. Також ОСОБА_1 розповідав, що він міг пройти огляд на стан сп'яніння в Краснокутській КНП, однак працівники поліції йому цього не пропонували.
Допитана в судовому засіданні від 24.10.2025 в якості свідка ОСОБА_6 пояснила суду, що вона працює медсестрею в с. Пархомівка. 09.05.2025 року о 21 год 15 хв. їй зателефонувала ОСОБА_5 та в ході розмови почала скаржитися на головний біль та оніміння в кінцівках. Просила приїхати до неї та надати медичну допомогу на, що свідок погодилася, оскільки ОСОБА_5 знаходиться під наглядом як особа, яка вона вже перенесла один інсульт (у березні 2025 року). ОСОБА_1 забрав свідка на власному автомобілі та відвіз її до хворої за адресою вул. Луньова с. Пархомівка. ОСОБА_6 надала медичну допомогу ОСОБА_5 , та близько 22 год 50 хв. вони вирішили перевезти хвору додому, оскільки наближалася комендантська година. За цей час ОСОБА_1 алкогольних напоїв не вживав, ознак алкогольного сп'яніння не мав. Проте, у зв'язку із тим, що він перенервував за стан дружини, свідок дала йому три таблетки валер'янки та краплі корвалолу. По дорозі автомобіль було зупинено працівниками поліції, які не повідомляли ОСОБА_1 причини зупинки, а лише представилися та попросили вийти з автомобіля. Також свідок ОСОБА_6 повідомила, що ОСОБА_1 не міг залишити надовго в автомобілі хвору дружину, оскільки у свідка закінчилися медичні препарати, та у разі повторного підвищення кров'яного тиску у ОСОБА_5 , її життю і здоров'ю загрожувала б небезпека. Свідку відомо, що ОСОБА_1 відмовився їхати в м. Харків з поліцейськими, оскільки йому не дали можливості пройти огляд після того як він транспортує хвору дружину додому, яку він не міг залишити на тривалий час в автомобілі в нічний час, а сама ОСОБА_5 дістатися додому не могла, оскільки була слабкою з огляду на погане самопочуття.
Проте, суд не бере до уваги пояснення свідків, оскільки вони є нейтральними та не містять відомостей, які б безпосередньо спростовували або підтверджували факт вчинення адміністративного правопорушення особою, яка притягується до відповідальності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.
Частиною 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказам у даній справі, у розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom) від 14 березня 2002 р., заява № 46477/99, суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Відтак, слід зазначити, що до складеного протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 325427 від 09.05.2025 не долучено відповідних доказів, що відображають об'єктивну та суб'єктивну сторону інкримінованого притягуваному правопорушення, а тому з урахуванням вказаного рішення ЄСПЛ, суд вважає, що фабула адміністративного протоколу не відповідає обставинам справи, отже, такий протокол не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки фактичні обставини, викладені у ньому, не підтверджуються сукупністю доказів, отже, протокол не відповідає вимозі щодо його достовірності.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого і при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачяться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Щодо формулювання суті адміністративного правопорушення, то Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винність у скоєнні якого певною особою має доводитись в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винності особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі Тейшейра де Кастор проти Португалії від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі Шабельник проти України від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод. Також ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема, в рішеннях у справах Гурепка проти України (N2) від 08 квітня 2010 року, Лучанінов проти України від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
Отже, зазначені судом вище порушення допущені працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не дають уявлення про загальну картину обставин справи. Інформація, яка міститься в протоколі про адміністративне правопорушення, та розбіжності з доданими до матеріалів справи доказами тягне за собою результат недопустимості основного доказу протоколу про адміністративне правопорушення та решти доказів.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
У свою чергу, наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про який наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» («Ireland v. The United Kingdom», заява № 5310/71), та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» («Korobov v.Ukraine», заява № 39598/03).
ЄСПЛ зазначав, що його рішення, які до речі є джерелом права в Україні, фактично слугують не лише для вирішення справ, направлених до Суду, але, взагалі, для роз'яснення, захисту та розвитку правил, встановлених Конвенцією, що сприяє дотриманню державами зобов'язань, які вони взяли на себе як Договірні Сторони (Ireland v. the United Kingdom, § 154).
Таким чином, місія системи, створеної Конвенцією, полягає у визначенні питань державної політики в загальних інтересах, що підвищує стандарти захисту прав людини та розширює судову практику в сфері прав людини у всьому суспільстві держав-членів Конвенції (Konstantin Markin v. Russia [ВП], § 89).
Доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України». Іноді використовується також фраза: «плід отруєного дерева».
Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»).
Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини. На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
Окрім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року в справі №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно з яким винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь. Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». Варто зазначити, що «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді накладення штрафу з позбавленням особи спеціального права на певний строк. Крім того, аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину (адміністративного правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. Статтею 62 Конституції України також передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Однак, у даній справі, зібрані особою, уповноваженою відповідно до ст. 255 КУпАП на складання протоколів про адміністративні правопорушення, докази за своєю суттю залишають місце сумнівам, і як наслідок не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», з мотивів наведених вище.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши в сукупності надані докази, а також врахувавши встановлені в судовому засіданні обставини, суд виснує про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що достатніх доказів, які б достовірно свідчили про наявність складу адміністративного правопорушення визначеного ч. 1 ст. 130 КУпАП під час розгляду адміністративного матеріалу в суді не здобуто, а ті, що надані в якості підтвердження суд оцінює критично з мотивів наведених вище.
З огляду на зазначене, суддя доходить висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП слід закрити, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 280, 294 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Краснокутський районний суд Харківської області протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
Суддя І. В. Бугаєнко