Справа № 199/10040/21
(6/199/333/25)
19.11.2025 місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання Євсюкова П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі подання державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) Меюса А.О. про встановлення тимчасового обмеження щодо боржника - у праві виїзду за межі України,
Державний виконавець Меюс А.О. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України гр. ОСОБА_1 , оскільки останній є боржником у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська 12.08.2022 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 131 493,37 грн., втім, ухиляється від виконання судового рішення та приховує майно та кошти. Як зазначається державним виконавцем при зверненні до суду, боржник, починаючи з 21.06.2025 р. по 30.09.2025 р., 5 разів перетинав кордон, відтак, має змогу виїхати за територію України.
В окремо наданих суду письмових запереченнях проти подання державного виконавця, представник боржника просив суд врахувати, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Отже, надіслання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням вважається належним повідомлення останнього.
Чинним законодавством на державного виконавця покладено обов'язок надіслати постанову про відкриття виконавчого провадження саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Це зумовлено тим, що сторона виконавчого провадження має право знати про дії, що вчиняються державним виконавцем під час виконання функцій, покладених Законом на останніх. Така вимога Закону обумовлена, зокрема тим, що для вчинення добровільного виконання рішення суду боржнику необхідно бути обізнаним про строки, протягом яких він може виконати зобов'язання сам, не чекаючи при цьому вжиття виконавцем заходів щодо стягнення у примусовому порядку.
Така правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 14листопада 2019 року у справі №808/2840/16, від 08 листопада 2019 року у справі №640/19510/16-а.
Державним виконавцем надано до суду разом з поданням копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 69669037 від 17.08.2022 року, однак належного доказу направлення боржнику вказаної постанови до суду не надано. Тому, докази обізнаності боржника, що відносно нього вчиняються дії з примусового виконання рішення суду, відсутні.
На переконання представника боржника, безспірні докази щодо свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання обов'язку по сплаті заборгованості в матеріалах справи відсутні; у матеріалах справи відсутні достовірні відомості, направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим повідомленням, як передбачено законом. Державний виконавець надав суду виклики державного виконавця від 08.10.2025 р. та 23.10.2025 р., яким зобов'язав ОСОБА_1 прибути до державного виконавця з приводу виконання рішення суду. Однак, державний виконавець не надав суду ані доказів отримання ОСОБА_1 таких вимог державного виконавця, ані направлення йому таких вимог. Також, державний виконавець в обґрунтування свого подання надав до суду акт державного виконавця №69669037 від 28.10.2025 р., однак, вказаний акт не містить відомостей щодо дати та часу відвідування державним виконавцем місця проживання боржника, тому з цього акту неможливо достеменно встановити коли таке відвідування відбулося, враховуючи ті обставини, що боржник міг бути відсутній з причини перебування ним на робочому місці в робочий час.
Сама по собі наявність у боржника невиконаного зобов'язання не є безумовною підставою для обмеження його права виїзду за межі України, і викладених державним виконавцем у поданні доводів недостатньо для обмеження права боржника у виїзді за межі України, оскільки виконавець не повідомив суду жодних фактів, які б свідчили про наміри боржника виїхати за межі України з метою уникнення виконання свого грошового зобов'язання.
Державний виконавець за судовим викликом не прибув.
Представник боржника адвокат Беззубкін С.М. в окремо поданій суду заяві просив суд про розгляд справи у його відсутності, просив врахувати надані ним письмові заперечення та відмовити в задоволенні подання державного виконавця.
Як встановлено судом на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.08.2022 р., державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу ДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) Меюсом А.О. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 131 493,37 грн.
28.10.2025 р. державним виконавцем складений акт про те, що у вказану дату державний виконавець не зміг потрапити до житлового приміщення боржника ( АДРЕСА_1 ), оскільки двері ніхто не відчинив.
Разом з поданням державним виконавцем суду надано відповідь на запит до Державної податкової служби України від 02.10.2025 р., згідно з якою отримано податковий номер боржника.
На підставі викликів від 08.10.2025 р. та від 23.10.2025 р., судом встановлено, що ОСОБА_1 викликався до органу виконавчої служби з приводу виконання виконавчого листа, зазначеного вище. Доказів про фактичне направлення даних викликів боржнику не надано.
На підставі відповіді з Міністерства внутрішніх справ щодо зареєстрованих транспортних засобів за боржником судом встановлено, що станом на 08.08.2025 р. за боржником не зареєстровані транспортні засоби.
Боржник перетинав державний кордон з 17.80.2025 р. по 14.10.2025 р. декілька разів, про що суду надана відповідь з Державної прикордонної служби від 14.10.2025 р.
Як встановлено на підставі відповіді на запит суду з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, боржник працює та отримує дохід (з 1 кварталу 2022 р. по 3 квартал 2025 р.).
На даний час боржник (з 26 березня 2025 р.) працює в ТОВ «АЛАН» на посаді менеджера із зовнішньоекономічної діяльності Відділу зовнішньоекономічної діяльності, в посадові обов'язки якого входить відрядження за межі України. Факт перебування в трудових відносинах боржника підтверджується довідкою № 74 від 19.11.2025 р.
На запит суду від 19.11.2025 р. Єдиний державний реєстр транспортних засобів надав відповідь, згідно з якою боржник є власником транспортного засобу Toyota rav 4 р/н НОМЕР_1 .
На даний час судове рішення боржником не виконано.
Суд, розглянув подання державного виконавця, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Статтею 33 України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв'язання спорів у цій сфері визначаються Законом (далі - Закон № 3857-XII).
Даним Законом встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасового обмеження громадян України у праві виїзду за кордон.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №3857-XII, громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Згідно з пунктом п'ятим частини першої статті 6 Закону №3857-XII, громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Виходячи з аналізу наведених положень закону, підставою обмеження особи у праві виїзду за межі України є не лише наявність невиконаних зобов'язань, покладених на фізичну особу судовим рішенням, а винна поведінка боржника, яка полягає в ухиленні останнього від виконання таких зобов'язань.
Порядок виконання рішень судів та рішень інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII).
Пункт дев'ятнадцятий частини третьої статті 18 встановлює, що державний виконавець в процесі здійснення виконавчого провадження має право, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Аналізуючи положення статті 441ЦПК України у взаємозв'язку з положеннями статті 6 Закону №3857-XII та положеннями Закону № 1404-VIII, слід дійти висновку, що підставою для встановлення особі тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є встановлення судом, який розглядає подання державного виконавця, факту умисного ухилення боржника від виконання своїх майнових зобов'язань перед стягувачем. Тобто, якщо боржник, який має можливість, свідомо ухиляється від покладеного на нього судом обов'язку.
Під ухиленням від виконання зобов'язання слід розуміти такі дії чи бездіяльність з боку боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним рішення суду, за наявності при цьому можливостей вчинити дії в порядку його виконання та за відсутності об'єктивних обставин, які перешкоджають виконанню.
Відповідно до вимог частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина п'ята статті 81 ЦПК України).
Безспірні докази щодо свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання обов'язку по сплаті заборгованості в матеріалах справи відсутні.
У матеріалах справи відсутні достовірні відомості, направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим повідомленням, як передбачено законом.
Державний виконавець надав до суду виклики державного виконавця від 08.10.2025 р. та від 23.10.2025 р., яким зобов'язав ОСОБА_1 прибути до державного виконавця з приводу виконання рішення суду. Однак, державний виконавець не надав суду ані доказів отримання боржником таких викликів, ані направлення йому таких викликів.
Окрім цього, державний виконавець надав суду акт державного виконавця № 69669037 від 28.10.2025 р., який не містить відомостей щодо часу відвідування державним виконавцем місця проживання боржника, тому з цього акту неможливо встановити коли таке відвідування відбулося, враховуючи ті обставини, що боржник міг бути відсутній за адресою реєстрації місця проживання, зокрема через перебування ним на робочому місці в робочий час.
Суд погоджується із слушністю доводів представника боржника щодо того, що сама по собі наявність у боржника невиконаного зобов'язання не є безумовною підставою для обмеження його права виїзду за межі України, і викладених державним виконавцем у поданні доводів недостатньо для обмеження права боржника у виїзді за межі України, оскільки виконавець не повідомив суду жодних фактів, які б свідчили про наміри боржника виїхати за межі України з метою уникнення виконання свого грошового зобов'язання.
З поданих державних виконавцем доказів вбачається, що державним виконавцем було проведено ряд виконавчих дій у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, зроблено запити для перевірки майнового стану боржника, наявності відкритих рахунків, рухомого або нерухомого майна, втім, жодних інших дій спрямованих на виконання судового рішення державним виконавцем вчинено не було.
В той же час, поза увагою державного виконавця залишилося те, що боржник працює та отримує дохід, та є власником транспортного засобу; зазначені відомості перебувають у володінні певних державних реєстрів, диспут до яких забезпечений також державним виконавцям.
Отже, вочевидь, що суду не надано доказів у порядку ст.ст. 76 - 80 ЦПК України, про вжиття виконавцем заходів щодо розшуку боржника (в матеріалах подання відсутні доведені виконавцем до відома боржника у порядку, визначеному ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» виклики виконавця про виклик боржника, а також ухвали суду про примусовий привід боржника (у разі, якщо той не прибував до виконавця без поважних причин); виконавцем не перевірялося навіть місце реєстрації проживання/перебування боржника, що також вказує на те, що виконавцем не вчинені в повному обсязі виконавчі дії, спрямовані на встановлення місця проживання боржника, а також встановлення належного йому нерухомого майна боржника, на яке можна звернути стягнення для погашення боргу, отримання ним доходу тощо.
В матеріалах подання відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що виконавець у повній мірі у відповідності до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» використав надані йому права у точній відповідності із законом.
Виходячи зі змісту ст. 33 Конституції України, ст. 313 ЦК України, п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України, і в'їзду в Україну громадян України», в їх системному зв'язку, вбачається, що право боржника на свободу пересування може бути обмежено лише у виключних випадках у зв'язку з навмисними діями останнього, що спрямовані на ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Оскільки доказів (ст.ст. 76-80 ЦПК України) на підтвердження того, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, суду не надано, суд, керуючись ст. ст. 10-13, п. 1 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 260 - 261, 441 ЦПК України, ст. 33 Конституції України, ст. 313 Цивільного кодексу України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України, і в'їзду в Україну громадян України», ст.ст. 18, 28 Закону України «Про виконавче провадження»,
В задоволенні подання державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Одеса) Меюса А.О. про встановлення тимчасового обмеження щодо боржника - у праві виїзду за межі України відмовити повністю.
Дата складення та підписання ухвали 21.11.2025 р.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.В. Спаї