Справа № 930/2606/24
Провадження № 22-ц/801/2195/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М.
Доповідач:Голота Л. О.
21 листопада 2025 рокуСправа № 930/2606/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Оніщука В.В., Рибчинського В.П.,
розглянув у порядку письмового провадження справу № 930/2606/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат,
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 21.08.2025, ухвалене у складі судді Алєксєєнка В.М. в приміщенні суду в м. Немирів, -
8.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом (вх № 6240/24) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» три відсотки річних та інфляційні втрати, понесених у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання в розмірі 48369,71 грн, з них : 12632,72 грн 3 % річних; 35736,99 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28.02.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Просто Фінанс» (далі - ТОВ «Просто Фінанс») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 01010197244, відповідно до умов якого первісний кредитор надає позичальнику кредит у сумі 92200 (дев'яносто дві тисячі двісті) грн. 00 коп., а позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати кредит, проценти за користування кредитом і можливі штрафні санкції, та повністю повернути отримані кредитні кошти і сплатити відсотки за користування кредитними коштами не пізніше 10.03.2015. Первісний кредитор виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши позичальнику грошові кошти у розмірі та порядку, визначеному кредитним договором від 28.02.2008, натомість позичальником взяті на себе зобов'язання за вказаним правочином належним чином не виконані, у зв'язку з чим у нього сформувалась заборгованість.
18.05.2012 між первісним кредитором та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого первісний кредитор відступає кредитору права вимоги заборгованості по кредитних договорах, зазначених в договорі відступлення від 18.05.2012, у тому числі і по кредитному договору від 28.02.2008. Разом з правами вимоги кредитору переходять всі пов'язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів в тому числі і по кредитному договору від 28.02.2008.
20.08.2013 кредитор, з метою захисту порушеного права, звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором від 28.02.2008. Заочним рішенням Немирівський районний суд Вінницької області від 22.11.2013, яке набрало законної сили, по справі № 140/2257/13-ц задоволено позов ТОВ «Кредитні ініціативи» і стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість по кредитному договору від 28.02.2008 в розмірі 140363 грн 55 коп та судових витрат в розмірі 1403 грн 64 коп. Заочне рішення від 22.11.2013 станом на момент подачі цього позову не виконано, відтак грошове зобов'язання, визначене рішенням суду, вважається простроченим.
Беручи до уваги розмір простроченого грошового зобов'язання, визначеного заочним рішенням від 22.11.2013, станом на 23.02.2022 розмір нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат від суми заборгованості складає 48369 грн 71 коп, з яких: сума заборгованості за ставкою 3 % на суму простроченої заборгованості - 12632 грн 72 коп; сума заборгованості за інфляційними втратами на суму простроченої заборгованості 35736 грн 99 коп.
26.05.2025 ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано заяву про застосування строків позовної давності /а.с . 53-54/.
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 21.08.2025 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» суму 3 (трьох) відсотків річних та інфляційних втрат, понесених у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання у розмірі 7298 грн. 88 коп. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» судовий збір у розмірі 363 грн. 36 коп.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Кредитні ініціативи» подано апеляційну скаргу (вх. № 10328 від 11.09.2025), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн /а. с. 89/.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції здійснено невірний розрахунок витрат трьох відсотків річних та інфляційних втрат; не звернуто уваги на період за який зроблений розрахунок заборгованості наданий позивачем, а саме з 23.02.2019 по 23.02.2022; не зазначено в оскаржуваному рішенні з чого саме складається сума задоволених позовних вимог в розмірі 7298,88 грн; відповідачем надано контрозрахунок за період з жовтня 2021 року по лютий 2022 року, а саме інфляційних витрат в розмірі 7298,88 грн та трьох процентів річних в розмірі 2145,84 грн, тобто в більшому розмірі, ніж стягнув суд; не врахував, що під час встановлення карантину з березня 2020 року та введення воєнного стану з лютого 2022 року, строки позовної давності продовжується, у силу імперативних норм ЦК України трирічний строк позовної давності не сплив та не є пропущеним.
У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
ТОВ «Кредитні ініціативи» подано апеляційну скаргу на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 21.08.2025 у справі з ціною позову 48369,71 грн, що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн),
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
28.02.2008 між ТОВ «Просто Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 01010197244, відповідно до умов якого первісний кредитор надає позичальнику кредит у сумі 92200 (дев'яносто дві тисячі двісті) грн. 00 коп.. Первісний кредитор виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши позичальнику грошові кошти у розмірі та порядку, визначеному кредитним договором від 28.02.2008, натомість позичальником взяті на себе зобов'язання за вказаним правочином належним чином не виконані, у зв'язку з чим у нього сформувалась заборгованість.
18.05.2012 між первісним кредитором та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого первісний кредитор відступає кредитору права вимоги заборгованості по кредитних договорах, зазначених в договорі відступлення від 18.05.2012, у тому числі і по кредитному договору від 28.02.2008. Разом з правами вимоги кредитору переходять всі пов'язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів в тому числі і по Кредитному Договору від 28.02.2008.
20.08.2013 кредитор, з метою захисту порушеного права, звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором від 28.02.2008.
Заочним рішенням Немирівський районний суд Вінницької області від 22.11.2013, яке набрало законної сили, по справі № 140/2257/13-ц задоволено позов ТОВ «Кредитні ініціативи» і стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість по кредитному договору від 28.02.2008 в розмірі 140363 грн 55 коп та судових витрат в розмірі 1403 грн 64 коп /а. с. 11-14/.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
3.09.2024 позивач направив на адресу відповідача досудову письмову вимогу щодо дострокового виконання договірних зобов'язань, в якій ТОВ «Кредитні ініціативи» вимагав протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, сплатити кредитору заборгованість, що виникла за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 у розмірі 48369 грн 71 коп. /а. с. 15-16/.
Нарахування 3% річних (за період з 23.02.2019 по 1.02.2022) та інфляційних втрат (за період з березня 2019 року по лютий 2022 року) здійснено позивачем щодо заборгованості, визначеної заочним рішенням від 22.11.2013 /а. с. 14/.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» є такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» суми 3 (трьох) відсотків річних та інфляційних втрат, понесених у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання у розмірі 7298,88 грн.
Зазначений висновок суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог зроблено за неповного з'ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 8.22, 8.35 постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 4.02.2020 у справі № 912/1120/16).
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач має перед позивачем грошове зобов'язання, яке виникло за кредитним договором № 01010197244 від 28.02.2008, що підтверджується заочним рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 22.11.2013 по справі № 140/2257/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість по кредитному договору від 28.02.2008 в розмірі 140363 грн 55 коп та судових витрат в розмірі 1403 грн 64 коп /а. с. 11-14/.
Отже, заочним рішенням від 22.11.2013 по справі № 140/2257/13-ц підтверджено наявність грошового зобов'язання позичальника перед позивачем у розмірі 140363 грн 55 коп та його порушення.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4.06.2019 у справі № 916/190/18).
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Спірні правовідносини стосуються реалізації кредитором свого права на притягнення боржника до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, визнаного рішенням суду.
Даних про добровільне або примусове виконання заочного рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 22.11.2013 по справі № 140/2257/13-ц матеріали справи не містять.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і три проценти річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 8.11.2019 у справі № 127/15672/16, ВС від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23).
Аргументи апеляційної скарги ТОВ «Кредитні ініціативи» про те, що судом першої інстанції здійснено невірний розрахунок витрат трьох відсотків річних та інфляційних втрат, помилково не взято до уваги період за який зроблений розрахунок заборгованості позивачем по трьом відсоткам річним та інфляційним втратам, а саме з 23.02.2019 по 23.02.2022, апеляційний суд вважає обґрунтованими зважаючи на наступне.
Суд першої інстанції, дійшовши правомірного висновку, що відповідач не виконує грошове зобов'язання та відсутність доказів виконання відповідачем заочного рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 22.11.2013 по справі № 140/2257/13-ц, відтак наявність правових підстав стягнення з відповідача на користь позивача відповідно до частини другої статті 625 ЦК України інфляційних втрат та трьох процентів річних, водночас дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні вимог в розмірі 41070,83 грн (48369,71 - 7298,88 = 41070,83).
Суд першої інстанції не навів обґрунтованого розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат, з чого складається сума 7298 грн 88 коп, мотиви відхилення наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 в розмірі 48369,71 грн, з них : 12632,72 грн 3 % річних; 35736,99 грн інфляційні втрати.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував положення ЦК України щодо порядку обчислення строків позовної давності під час дії карантину та воєнного стану в Україні, не взяв до уваги заперечення позивача на заяву про застосування строків позовної давності /а. с. 50-51/.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 2.07.2025 у справі № 903/602/24 зазначено, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 2.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану (з урахуванням Закону України від 14.05.2025 № 4434-IX до 04 вересня 2025 року).
Норма щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, стосується виключно штрафних санкцій за кредитами (позиками) (постанова Верховного Суду від 17.12.2024 у справі № 759/8814/23).
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три проценти річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу. Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати і три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16 і № 646/14523/15).
У цій справі грошове зобов'язання, підтверджене заочним рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 22.11.2013 по справі № 140/2257/13-ц, відповідачем не виконано, таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому у позивача право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникло за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Вінницький апеляційний суд враховує те, що позивач в позові просив стягнути з відповідача заборгованість трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 в розмірі 48369,71 грн, з них : 12632,72 грн 3 % річних; 35736,99 грн інфляційні втрати.
Відповідачем відповідно до частини третьої статі 12, частини першої статті 81 ЦПК України не надано належних доказів на спростування наданого позивачем розрахунку, який ґрунтується на фактичних обставинах справи.
З огляду на вище зазначене, позовні вимоги є обґрунтованими, позивачем не пропущено строки позовної давності звернення до суду з позовом, а відтак аргументи апеляційної скарги є слушними та заслуговують на увагу.
Відповідно до пункту 1 - 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимо з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн /а. с. 1/ та за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн /а. с. 89/.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити.
Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 21.08.2025 у даній справі скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253) три відсотки річних та інфляційні втрати, понесених у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання в розмірі 48369 (сорок вісім тисяч триста шістдесят дев'ять) гривень 71 копійка, з них : 12632,72 грн 3 % річних; 35736,99 грн інфляційні втрати.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 гривень та за подання апеляційної скарги в розмір 3633,60 гривень, що становить 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: В. В. Оніщук
В. П. Рибчинський