Справа № 682/3047/25
Провадження № 2-д/682/24/2025
21 листопада 2025 року м.Славута
Суддя Славутського міськрайонного суду Хмельницької області Матвєєва Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження судове доручення Окружного суду в Кросно про надходження заяви ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатним,-
10.11.2025 до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області надійшов лист №1885/9.1/16-25/вх.1889/1-2025 від 10.11.2025 від Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про виконання судового доручення Окружного суду в Кросно відповідно до статті 22 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 року щодо заяви ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатним.
Суд, дослідивши матеріали справи, додані до вказаного доручення, приходить до такого висновку.
З матеріалів повідомлення вбачається, що ОСОБА_1 23 квітня 2025 року звернулася до Окружного суду в м. Кросно із заявою про визнання недієздатним сина - ОСОБА_2 , громадянина України, який проживає в Польщі. В заяві вказано, що її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з огляду на стан психічного здоров'я, є особою повністю нездатною до самостійного життя в суспільстві. Зокрема, він не здатний самостійно вирішувати адміністративні питання, приймати рішення щодо лікування та медичних процедур, розпоряджатися грошовими коштами, утримувати себе та вести домашнє господарство. На думку заявниці, стан здоров'я учасника призводить до нездатності приймати свідомі та відповідальні рішення, що стосуються його здоров'я та майбутнього.
Встановивши існування підстав для позбавлення або обмеження дієздатності громадянина України, ОСОБА_2 , Окружний суд в м. Кросно (Республіка Польща) у повідомленні просить компетентний Суд на території України надати згоду (або висловлення заперечень) на виконання подальших дій у справі щодо визнання останнього недієздатним.
Згідно з ч.1 ст.39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Відповідно до ч.3 ст.296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Згідно із ч.3 ст.297 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Відповідно до ч.1 ст.298 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.
Європейський суд з прав людини визначив вимоги, яких необхідно дотримуватися під час розгляду такої категорії справ, вказавши, що сама сутність того, в чому слід переконати компетентні державні органи - наявність психічного розладу, що вимагає об'єктивної медичної експертизи (пункт 39 рішення у справі «Вінтерверп проти Нідерландів» від 24 жовтня 1979 року).
За таких підстав у справах цієї категорії доцільне проведення судово-психіатричної експертизи.
Відповідно до ч.1 ст.300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Згідно із ч.5 ст.300 ЦПК України рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.
Відповідно до ст.500 ЦПК України суди України виконують доручення іноземних судів про надання правової допомоги щодо вручення викликів до суду чи інших документів, допиту сторін чи свідків, проведення експертизи чи огляду на місці, вчинення інших процесуальних дій, переданих їм у порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - дипломатичними каналами.
Судове доручення не приймається до виконання, у разі якщо воно:
1) може призвести до порушення суверенітету України або створити загрозу її національній безпеці;
2) не належить до юрисдикції цього суду;
3) суперечить законам або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Виконання судового доручення здійснюється відповідно до цього Кодексу. На прохання іноземного суду процесуальні дії можуть вчинятися під час виконання судового доручення із застосуванням права іншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам України.
Правовідносини щодо обмеження в дієздатності або визнання особи недієздатною (повне і часткове визнання недієздатним) врегульовані статтею 22 Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 року (Договір ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 3941-XII(3941-12) від 04 лютого 1994 року).
Відповідно до частини другої статті 22 Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, якщо суд однієї Договірної Сторони встановить, що є підстави для обмеження в дієздатності або визнанні недієздатним громадянина іншої Договірної Сторони, місце проживання якого знаходиться на території першої Договірної Сторони, він повідомляє про це відповідний суд другої Договірної Сторони.
Частиною третьою статті 22 Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах визначено, якщо суд другої Договірної Сторони, повідомлений відповідно з пунктом 2 заявить, що надає право виконати подальші дії суду за місцем проживання цієї особи, або не висловиться протягом трьох місяців, суд за місцем проживання цієї особи може провести справу про обмеження в дієздатності або визнанні її недієздатною відповідно до законодавства своєї держави, якщо причина обмеження в дієздатності або визнанні недієздатною передбачається також законодавством тієї Договірної Сторони, громадянином якої є ця особа. Рішення про обмеження в дієздатності або визнанні недієздатною пересилається відповідному суду іншої Договірної Сторони.
Враховуючи викладене, а також громадянство України ОСОБА_2 , фактичне місце його проживання, стан здоров'я, суд приходить до висновку про надання згоди Окружному суду м. Кросно на виконання подальших процесуальних дій у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатним. Суд вважає, що розгляд вказаної справи компетентним судом Республіки Польща буде необхідним для захисту прав ОСОБА_2 та законних інтересів, оскільки розгляд справи на території України може бути ускладненим для учасників судового розгляду, зважаючи на їх фактичне перебування у Польщі.
Керуючись ст. 500, 501 ЦПК України, ст. 22 Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 року, суд,-
Надати згоду Окружному суду м. Кросно на виконання подальших процесуальних дій у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатним.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Матвєєва Н.В.