Справа 682/2875/25
Провадження № 3/682/1011/2025
21 листопада 2025 року м. Славута
Суддя Славутського міськрайонного суду Зеленська В.І., з участю захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Бойка В.Ф., потерпілої ОСОБА_1 , фіксування судового процесу технічними засобами здійснювала секретар судових засідань Козир О.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділення поліції №1 Шепетівського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженого, військовослужбовця ЗСУ, протягом року до адмінвідповідальності не притягувався, - за ч.1 ст.173-2 КУпАП,
З протоколу про адмінпраовпорушення серія ВАД № 422081 від 26.10.2025 р вбачається, що 26.10.2025 року о 20 год 00 хв в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 умисно висловлював погрози і образи, нецензурну лайку в сторону колишньої дружини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає разом із ним за адресою АДРЕСА_1 , чим завдав шкоду психічному здоров'ю психологічного характеру, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 173-2 статті 1 КУпАП.
ОСОБА_2 для розгляду справи не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
З наданих захисником доказів вбачається, що ОСОБА_2 мобілізований та проходить військову службу в ЗСУ в Харківській області.
Відповідно до ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
До протоколу про адмінпраовпорушення долучено: рапорт чергового ВнП №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області про отримання 26.10.2025 року повідомлення від ОСОБА_1 про те, що 26.10.2025 року в АДРЕСА_1 чоловік ОСОБА_2 , місцевий житель, вчиняє фізичне та психологічне насилля відносно колишньої дружини - ОСОБА_1 ; протокол прийняття заяви ОСОБА_1 про те, що 26.10.2025 року о 20 год 00 хв за місцем свого проживання її співмешканець ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив відносно неї психологічне домашнє насильство в сім'ї, ображав нецензурною лайкою, погрожуючи фізичною розправою, чим завдав їй шкоди; письмові пояснення ОСОБА_1 про те, 26.10.2025 року о 20 год 00 хв вона повернулася з донькою до своєї квартири та з'ясувала, що в квартирі на той момент перебував її колишній чоловік. Коли вона почала відкривати своїм ключем двері, то виявилося, що двері замкнені з середини і довгий час вона не могла їх відчинити. Деякий час стукала, грюкала, гукала, просила відкрити. Цей грукіт чули сусіди. Коли вже набирала по телефону поліцію, їй вдалося прокрутити ключ і відкрити двері. Як виявилося, її колишній чоловік, який проживає з нею в одній квартирі, тримав замок за допомогою викрутки і тим самим умисно не пускав їх до квартири. Коли вона переступила поріг, колишній чоловік накинувся на неї з нецензурною лайкою, почав ображати, шарпати та тягнути за одяг і руки. До приїзду поліції та протягом їхнього перебування у квартирі, ОСОБА_2 постійно ображав і висловлювався нецензурною лайкою. В квартирі вона виявила пошкодженні речі (особисті).
В ході розгляду справи потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , має з ним спільну дитину. У 2022 році вони розлучилися, але проживають в одній двохкімнатній квартирі, яка є спільною усмісною власністю. З 2022 року між нею та ОСОБА_2 існують неприязні стосунки, які періодично загострюються та вона вимушена викликати працівників поліції. На теперішній час ОСОБА_2 перебуває у складі ЗСУ. 12.10.2025 р ОСОБА_2 приїхав у відпустку додому в м. Славута, поселився у спільній квартирі, зловживав алкогольними напоями, а потім на декілька днів зник. 24.10.2025 р вона з дочкою поїхала з міста та повернулися 26.10.2025 р близько 20.00 год. Біля під'їзду вона побачила автомобіль ОСОБА_2 та зрозуміла, що він вдома. Коли підійшла до квартири, то не змогла своїм ключем відімкнути двері. Почала стукати, гукати та просити ОСОБА_2 відчинити, але він не реагував. В під'їзд вийшла сусідка, що проживає поверхом нижче і запропонувала забрати до себе дитину. Коли дочка пішла до сусідки, вона змогла прокрутити замок і відкрила двері. В коридорі квартири на неї чекав ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння і одразу ж почав висловлюватись в її адресу нецензурною лайкою. Вона повідомила в поліцію про протиправні дії колишнього чоловіка. Коли поліцейські прибули на місце події, ОСОБА_2 продовжував кричати, висловлюватись нецензурною лайкою. Працівники поліції намагалися його заспокоїти та запропонували вийти на вулицю. ОСОБА_2 пішов з поліцейськими і повернувся додому наступного ранку. Але в той же день, 27.10.2025 р, ОСОБА_2 повернувся на службу. Вважає, що неприязні стосунки з ОСОБА_2 не припиняються тому, що вони не можуть вирішити питання поділу квартири і вимушені проживати в одному помешканні.
Захисник адвокат Бойко В.Ф. пояснив, що ОСОБА_2 не визнає своєї вини у вчиненні адмінправопорушення, так як домашнього насильства щодо ОСОБА_1 не вчиняв. Між ними давно існують неприязні стосунки і, звинувачуючи ОСОБА_2 у вчиненні домашнього насильства, ОСОБА_1 таким чином намагається змусити його виселетись з квартири. Крім цього вважає, що складений працівниками поліції протокол про адмінправопорушення не відповідає вимогам закону, не містить формулювання складу адмінправопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП, не містить посилання на закон, який регулює відносини щодо домашнього насильства, хоча вказана норма є бланкетною, не містить визначення характеру вчиненого насильства, не містить відомостей про характер заподіяної ОСОБА_1 шкоди, а вказана у протоколі про адмінправопорушення кваліфікація його дій за ч. 173-2 ст. 1 КУпАП не відповідає КУпАП. Поліцейськими не зібрані достатні, допустимі на належні докази, які стверджували б факт вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, хоча потерпіла посилається і на присутність свідка- сусідки, і на пошкодження особистих речей, які не вилучались і не оглядались, і на аудіо та звукозапис події, які в матеріалах справи відсутні. Таким чином вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні домашнього насильства поза розумним сумнівом не доведена, тому просить провадження у справі закрити.
Заслухавши пояснення потерпілої ОСОБА_1 , захисника Бойка В.Ф., дослідивши протокол про адмінпраовпорушення та долучені матеріали, приходжу до наступного.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати в чому саме полягає вчинення домашнього насилля психологічного характеру.
В силу ст.283 КУпАП формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Так, відповідно до протоколу про адмінпраовпорушення серія ВАД № 422081 від 26 жовтня 2025 року ОСОБА_2 26.10.2025 року о 20.00 год. за адресою АДРЕСА_1 умисно висловлював погрози і образи, нецензурну лайку в сторону колишньої дружини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає разом з ним за адресою : АДРЕСА_1 , чим завдав шкоди психічному здоров'ю, психологічного характеру. Дії ОСОБА_2 у протоколі про адмінправопорушення кваліфіковані за ч. 173-2 ст. 1 КУпАП.
Однак ст. 1 КУпАП визначає завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення і містить одну частину, відповідно до якої завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Зокрема, означена стаття містить вимоги до КУпАП щодо виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Проте, з протоколу про адмінправопорушення серія ВАД № 422081 від 26 жовтня 2025 року вбачається, що інспектор СРПП ВнП №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області Матвійчук Кирило Миколайович, який складав протокол про адмінправопорушення щодо ОСОБА_2 , несумлінно віднісся до виконання своїх обов'язків, з порушенням вимог закону щодо точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, не з'ясував фактичні обставини цього адміністративного правопорушення, не зібрав належні і допустимі докази, як цього вимагає ст. 251 КУпАП, не опитав свідків, не оглянув місце події, не здійснив фіксування події технічними засобами, не перевірив наявність і можливість долучення до протоколу відеозаписів з місця події в інших осіб, не вжив заходів для правильної кваліфікації дій особи, щодо якої складений протокол, як цього вимагає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також допустив невиправну помилку, вказуючи на кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч. 173-2 ст. 1 КУпАП .
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Диспозиція статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229-VIIIвід 7 грудня 2017 року, з наступними змінами (надалі ЗУ №2229-VIII).
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14 ч.1 ст.1 ЗУ №2229-VIII).
Особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (п.8 ч.1 ст.1 ЗУ №2229-VIII).
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї - особі, яка постраждала від домашнього насильства.
Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відтак, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Зі слів захисника, ОСОБА_2 свою вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення не визнає в повному обсязі. Також не заперечує, що 26.10.2025 року між ним та колишньою дружиною ОСОБА_1 загострилася конфліктна ситуація на побутовому ґрунті, яка триває з моменту розлучення. Однак домашнього насильства відносно ОСОБА_1 він не вчиняв, бо не мав умислу на заподіяння шкоди психічноу здоров'ю колишньої дружини і таку шкоду їй він не заподіяв.
Потерпіла ОСОБА_1 в ході розгляду справи не змогла пояснити, в чому саме полягає завдана їй колишнім чоловіком шкода психічному здоров'ю; до лікарів, психолога чи до бузь-яких інших осіб за психологічною допомогою після конфлікту вона не зверталася.
Пігулка " ОСОБА_3 ", яку вживала ОСОБА_1 після того, як ОСОБА_2 покинув приміщення квартири, могла бути способом заспокоїтися після припинення конфлікту, який виник на грунті тривалих неприязних відносин.
В ході розгляду справи не було доведено вчинення ОСОБА_2 будь-яких насильницьких дій по відношенню до колишньої дружини чи спричинення їй будь-якої шкоди.
Таким чином в ході розгляду встановлено, що між ОСОБА_2 та його колишньою дружиною ОСОБА_1 виникла конфліктна ситуація на грунті тривалих неприязних відносин, в результаті чого виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_2 висловлювався нецензурними словами .
З огляду на встановлене під час розгляду, вказані дії ОСОБА_2 не охоплюються диспозицією статті 173-2 КУпАП та не є об'єктивною стороною вказаного правопорушення, за що особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності, тобто факт вчинення домашнього насильства не знайшов свого підтвердження при розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді.
Отже, аналізуючи у сукупності зазначені вище норми законодавства та надані докази, доходжу висновку, що належні та допустимі докази, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а саме домашнього насильства, тобто умисного вчинення діянь психологічного характеру, внаслідок чого завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої, відсутні.
Відповідно до п.39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, приходжу до висновку про необхідність задоволення клопотання захисника Бойка В.Ф. про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 247, 285, 294 КУпАП,
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за частиною 1 статті 173-2 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником.
Суддя Зеленська В. І.