Справа № 454/1795/24
29 грудня 2024 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Адамович М. Я. ,
за участю секретаря Калиш В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом
ОСОБА_1
до Шептицької міської ради Львівської області,
за участю третьої особи Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання в порядку спадкування права власності на самочинно збудований гараж,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позивач звернувся в суд з даним позовом, який мотивує тим, що його дідові ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку № НОМЕР_1 в районі овочесховища в м.Соснівка для будівництва гаража. В 1992 році дід побудував гараж.
Дід помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день смерті з ним проживали дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 син ОСОБА_5 .
Заповіту дід не укладав.
Позивач заявляє, що прийняв спадщину після смерті діда на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України та в 2013 році фактично збудував новий гараж.
Однак, йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки дід не зареєстрував права власності на гараж і такий збудований без дозвільних документів.
Представник відповідача подав відзив, у якому на заперечення позовних вимог зазначив, що з позову не вбачається ким оспорюється або не визнається право власності на гараж, питання про набуття права власності не було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати наявність спору про право.
Заяви (клопотання) учасників справи
Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи без його участі, просив врахувати обставини, зазначені у відзиві на позов.
Інші процесуальні дії
Ухвалою суду залучено до участі у справі як третю особу Державної інспекції архітектури та містобудування України.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Рішенням Виконавчого комітету Соснівської міської ради №11 від 114 від 09.07.1992р. ОСОБА_2 надано земельну ділянку № НОМЕР_1 в районі овочесхвоища в м.Соснівка, розміром 3,5м х 6,5м та зобов'язано останнього звернутися до архінспектора м.Червонограда з метою одержання технічної документації на право будівництва і здійснення прив'язки до території.
З технічного паспорта встановлено, що гараж АДРЕСА_1 збудований в 1992 році та його площа становить 70,6кв.м, площа забудови 74,6кв.м, лінійні розміри становлять 7,33м х 12,85м.
З довідки №1562 від 21.03.2024р. встановлено, що гараж АДРЕСА_1 збудований в 1992 році без дозвільних документів.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та на момент смерті з ним проживали його дружина ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), син ОСОБА_5 та син ОСОБА_4 , що встановлено з свідоцтв про смерть та довідки №СЩ/291-2023 від 15.02.2023р.
Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_6 , який є сином ОСОБА_2 , що встановлено з свідоцтв про народження.
Постановою Сокальської державної нотаріальної контори Львівської області від 09.05.2023р. позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право н спадщину на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , а саме на гараж АДРЕСА_1 і земельну ділянку для його обслуговування у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на це майно.
Оцінка суду
Позивачем ставиться питання про визнання за ним права власності на самочинно збудований гараж в порядку спадкування після смерті діда.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
На підставі ч.ч.1,2 ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
За змістом ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч.3 ст.376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Окрім цього, як передбачено ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Згідно ч.5 ст.26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у чітко встановленому порядку:
1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
3) затвердження проектної документації;
4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;
6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Із змісту вказаної норми вбачається, що першочерговими діями, які дають підстави власнику земельної ділянки проектувати будівництво є отримання вихідних даних.
Статтею 31 даного Закону встановлено, що проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів і правил та затверджується замовником.
Згідно ст.29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", обов'язком фізичної або юридичної особи, що планує будівництво подати до виконавчого органу міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки для одержання вихідних даних на проектування будівництва.
Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.5 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Згідно п.4 "Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень" затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013р. №868 - у разі, коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Також, вказаним порядком чітко визначено, що у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, який подає до органу реєстраційної служби документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (декларацію про готовність об'єкта до експлуатації).
Будь-яка реєстрація права власності на об'єкти самочинного будівництва збудовані після серпня 1992 року без документу про введення такого в експлуатацію є протиправною.
Судом встановлено, що позивач при реконструкції вказаного об'єкта архітектури не отримав відповідного права на виконання будівельних робіт, що є грубим порушенням ст.34 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності".
Також, вказані будівельні роботи проводились без належно затвердженої та погодженої проектної документації розробленої у відповідності до містобудівної документації та вихідних даних, що є порушенням ЗУ "Про архітектурну діяльність", ЗУ "Про регулювання містобудівної документації",.
В ст.9 ЗУ "Про архітектурну діяльність" зазначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних у порядку визначеному ст.31 ЗУ "Про регулювання містобудівної документації".
Статтею 27 ЗУ "Про архітектурну діяльність" передбачено, що замовники (забудовники) та підрядники під час створення об'єкта архітектури зобов'язані забезпечувати будівництво об'єктів архітектури згідно з робочою документацією.
Відповідно до ч.4 ст.26 ЗУ "Про регулювання містобудівної документації" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач не надав підтверджуючих доказів того, що самочинно збудований гараж відповідає будівельно-технічним нормам та можливість його безпечної експлуатації.
Крім цього, позивач не вичерпав усі можливі заходи узаконення самовільно збудованого об'єкту у позасудовому порядку, зокрема у відповідності до Прикінцевих положень ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", а також у порядку неможливості отримання вихідних даних на проектування та неможливості розроблення і затвердження у встановленому порядку проектної документації на об'єкт будівництва та проходження експертизи проекту.
Окрім того, суд враховує, що спадкодавцю виділено земельну ділянку розміром 3,5м х 6,5м, а самовільно збудований гараж має розміри 7,33м х 12,85м, що значно перевищує розміри виділеної земельної ділянки.
Також, з наявних у справі доказів встановлено, що ні позивач, ні його батько ОСОБА_6 не проживали зі спадкодавцем на час день його смерті і відкриття спадщини. На день смерті спадкодавця з ним проживали два його сини, які своїм проживанням прийняли спадщину. Тому покликання позивача з цього приводу є неспроможними.
Суд також враховує, що право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 376 та ст. 1218 ЦК, за змістом яких у разі здійснення спадкодавцем самочинного будівництва до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (постанова Верховного Суду від 28.04.2022 р. у справі № 359/9695/17, провадження № 61-18743св20).
Виходячи з вищезазначеного, за позивачем не може бути визнано право власності на спірний гараж.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Шептицької міської ради Львівської області, за участю третьої особи Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання в порядку спадкування права власності на самочинно збудований гараж - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
У разі, якщо рішення не було вручена в день його проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду.
Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Шептицька міська рада Львівської області, ЄДРПОУ:26269722, місцезнаходження: пр-т Т.Шевченка.19, м.Шептицький, Львівська область.
Третя особа: Державна інспекція архітектури та містобудування України, ЄДРПОУ:44245840 місцезнаходження: б-р Лесі Українки,26, м.Київ.
Головуючий: М. Я. Адамович