Справа № 441/885/24
провадження 1-кп/462/400/25
19 листопада 2025 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
представника потерпілого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України,
встановив:
у провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії обов'язків. Клопотання обґрунтоване тим, що в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованому правопорушенні визнав та щиро розкаявся у скоєному, належним чином виконував процесуальні обов'язки, що покладені на нього як обвинуваченого у даному провадженні, не порушував раніше застосованого до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Водночас, прокурор вбачає наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, запобігти яким, не застосувавши запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання неможливо, зокрема: неможливість запобігання у межах кримінального провадження ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування ОСОБА_4 від суду. Даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого здійснити втечу. При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, прокурор приходить до висновку, що наявні докази, які дають підстави для обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину є вагомими, належним, допустимими та отриманими у встановленому КПК України порядку; у разі визнання винуватим ОСОБА_4 загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк; вік та стан здоров'я обвинуваченого дозволяють застосування до нього запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання. Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тому просить клопотання задовольнити.
Сторона захисту у судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання, зазначивши, що поведінка обвинуваченого упродовж розгляду кримінального провадження не свідчить про намір ухилятися від участі в судових засіданнях або будь-яким чином перешкоджати розгляду справи. На думку захисту, ризики, на які посилається прокурор, є відсутніми, а відтак підстав для застосування такого заходу немає, оскільки це необґрунтовано обмежить права обвинуваченого.
Представник потерпілого у судовому засіданні підтримав клопотання прокурора, зазначивши, що ризики, на які покликається сторона обвинувачення, продовжують існувати та не зазнали змін, а тому відсутні підстави для непродовження запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання щодо обвинуваченого.
Потерпілий поклався на розсуд суду.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ст. ст. 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів, пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, перелік яких є вичерпним.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).
Суд при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу, крім встановлення обставин, визначених ч. 1 ст. 194 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності та врахувати інші обставини, у тому числі визначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
Також, суд ураховує, що згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24.09.2025 року клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу задоволено, обвинуваченому ОСОБА_4 змінено запобіжний захід у виді домашнього арешту на особисте зобов'язання з покладенням на останнього обов'язків, зі встановленням їх строку, а саме до 26.11.2025 року.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання є найменш обтяжливим серед запобіжних заходів, передбачених КПК України, та полягає у покладені на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені ст. 194 цього Кодексу.
Оцінюючи необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язків у сукупності та взаємозв'язку зі встановленими ризиками, суд вважає, що обов'язки, які просить продовжити прокурор, сприятимуть мінімізації ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що продовження дії таких обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи останнього, стороною захисту не доведено.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки такі є необхідними та достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого на час розгляду вказаного кримінального провадження та запобіганню встановленим ризикам.
Керуючись ст. ст. 182, 194, 369-372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк дії, покладених на ОСОБА_4 , обов'язків, а саме:
1) прибувати до прокурора чи суду за першою вимогою;
2) повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути покладене грошове стягнення у розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Строк дії ухвали складає 2 місяці, тобто до 19.01.2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1