Справа № 336/10627/25
Пр. 2-н/336/694/2025
про відмову у видачі судового наказу
07 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Вайнраух Л.А. розглянула заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, -
Представник заявниці ОСОБА_1 адвокат Барчунінов К.О. 30.10.2025 через систему «Електронний суд» звернувся до суду із вищевказаною заявою, за змістом якої просить стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліментів на утримання дитини, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подання заяви та до досягнення дитиною повноліття.
Розглянувши заяву із доданими документами, суддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу у зв'язку із таким.
Так, відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.161 цього Кодексу.
На виконання ч.5 ст.165 ЦПК України 03.11.2025 судом отримано відповідь на запит з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до якої не підтверджено інформацію, вказану у заяві про видачу судового наказу, щодо адреси реєстрації місця проживання боржника, встановлено, що боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
За нормою п.9 ч.1 ст.165 ЦПК України суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Згідно з ч.1 ст.162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Вищевказані загальні правила підсудності визначені нормою ст. 27 ЦПК України, згідно ч. 1 якої позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч.1 ст.28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Можливість використання альтернативної підсудності застосовується за таких обов'язкових умов: 1) якщо на утриманні позивача є малолітні або неповнолітні діти; 2) якщо позивач не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
Переліку таких поважних причин закон не визначає, тому в кожному конкретному випадку слід обґрунтувати в заяві про видачу наказу про стягнення аліментів підстави для застосування правил альтернативної підсудності і надати відповідні докази.
Таким чином, оскільки предметом цієї заяви є стягнення аліментів, заявниці необхідно вказати підстави для застосування альтернативної підсудності та надати докази, що підтверджують існування обставин з якими закон пов'язує можливість застосування альтернативної підсудності, так як заява не містить підтверджених доказами обґрунтувань щодо можливості застосування до цього позову альтернативної підсудності відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України.
Також, відповідно до п.1, 8 ч.1 ст.165 ЦПК України суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст.163 ЦПК України, із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Так, за нормою п.5 ч.2 ст.163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а згідно з п.4 ч.3 ст.163 ЦПК України - до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч.5 ст.183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Проте, заявниця не надає доказів того, що дитина перебуває саме на її утриманні та проживає разом з нею.
Так, підтвердженням того факту, що дитина знаходиться на утриманні одного з батьків або опікуна, має бути довідка, видана органом місцевого самоврядування через центр надання адміністративних послуг за місцем проживання заявника.
Зазначена вимога випливає з положень Постанови КМУ від 7 лютого 2022 р. № 265, якою затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування). Відповідно до п.1, 4 вказаного Порядку, він визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів. Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання. Порядком визначені ще деякі виключення.
Крім того, рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради 27.03.2024 за №88 затверджено Порядок складання актів та видачі довідок щодо проживання / не проживання громадян на території м.Запоріжжя. Згідно з п. 1.5 Порядку орган, що уповноважений складати акт по фактичне місце проживання / не проживання особи та довідку про фактичне місце проживання / не проживання особи є районні адміністрації Запорізької міської ради.
Дослідивши матеріали, додані до заяви, суддя вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу з вказаних підстав та за відсутності належних доказів в обґрунтування виникнення у ОСОБА_1 права грошової вимоги.
Слід роз'яснити, за змістом ч.1 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.1, 2, 8, 9 ч.1 ст.165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст. 161, 163, 165, 166, 258-260 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Роз'яснити заявниці, що відмова у видачі судового наказу з вказаних підстав не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 15-ти днів з дня її вручення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Ухвала судді складена та підписана 07.11.2025.
Копію ухвали суду надіслати заявниці.
Суддя Л.А. Вайнраух