Справа №: 336/10637/25
Пр. 3/336/6085/2025
31 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Вайнраух Лідія Анатоліївна розглянула справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який не працевлаштований, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.2 ст.51 КУпАП, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №680214 від 21.10.2025, ОСОБА_1 21.10.2025 о 17 год.57 хв. за адресою: м.Запоріжжя, вул. Аваліані здійснив викрадення чужого майна, а саме магнітофону з автомобіля Рено д.н.з. НОМЕР_1 , дії правопорушника кваліфіковано за ч.2 ст.51 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав, у вчиненому щиро кається.
Оцінивши в сукупності наявні докази, суддя дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, виходячи з такого.
Відповідно до ст.245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, а судове рішення згідно закону повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згвдно з вимогами ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст.278 КУпАП під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен перевірити чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Порушення порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та не зазначення у протоколі всіх ознак складу адміністративного правопорушення, позбавляє процесуальної можливості орган (посадову особу), уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення, з'ясувати обставини щодо вчинення адміністративного правопорушення, вини особи у його вчиненні, відтак, і наявність складу адміністративного правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкту, суб'єктивної сторони.
Одним із елементів складу адміністративного правопорушення є його об'єктивна сторона дія чи бездіяльність, наслідки в даному випадку у вигляді шкоди, що відповідає вартості викраденого майна, та причинний зв'язок між діями чи бездіяльністю та наслідками, що настали.
У даному випадку для розрахунку вартості викраденого майна за ст.51 КУпАП використовують податкову соціальну пільгу аби встановити межу кваліфікації дрібної крадіжки.Так законом України від 18 липня 2024 року №3886-IX ст.51 КУпАП викладено у новій редакцій та встановлено, що максимальний розмір викраденого майна для кваліфікації дій особи як дрібне викрадення чужого майна за ч.2 ст.51 КУпАП не може перевищувати двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір якого визначається на підставі положень пункту 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового Кодексу України для відповідного року, що в 2025 році становить 3028 гривень. Згідно із ч.2 ст.51КУпАП 0,5НМДГ - половина від 1 514 грн. - 757 грн. Якщо людина вкраде майно на таку суму, то її дії підпадатимуть під ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.51 КУпАП, а більше цієї суми і до 3028 грн., то такі дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.51 КУпАП.
Отже, конструкція об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.2 ст.51 КУпАП, свідчить про обов'язковість належного встановлення вартості майна, яке було викрадене.
Також з об'єктивної сторони крадіжка відноситься до злочинів / правопорушень з матеріальним складом. Тому, крім діяння (таємного викрадення), обов'язковими її ознаками є власне матеріальна шкода, спричинена власнику викраденого майна, яка визначається його вартістю.
Визначення вартості викраденого майна має значення для розмежування діянь, передбачених ст.51 КУпАП та ст.185 КК України.
Згідно з висновком щодо застосування норм права, який міститься у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 листопада 2019 року в справі №420/1667/18, Постанова від 25 листопада 2019 року справа №420/1667/18 провадження № 51-10433 кмо 18 Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду визначено, що: «В окремих кримінальних провадженнях для встановлення розміру матеріальних збитків не потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання, а достатньо загальновідомих і загальнодоступних знань для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування, про найменування викраденого товару та його вартості (наприклад, щодо вартості викраденої безпосередньо з магазину роздрібної торгівлі товарної продукції, на яку є роздрібна ціна) чи проведення простих арифметичних розрахунків».
Згідно ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вичиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настанняцих наслідків. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Суддя звертає увагу на той факт, що в протоколі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 працівником поліції, який склав цей протокол, визначено вартість викраденого майна 1500,00 грн. Натомість як довідки про вартість викраденого майна з магазину чи експертного висновку матеріали справи не містять та є не зрозумілим яким чином було встановлено вартість викраденого та за якими цінами. Також у вказаному протоколі не зазначено спосіб викрадення майна - шляхом крадіжки та не визначено точне місце вчинення даного правопорушення, зазначено лише назву вулиці міста Запоріжжя.
Оцінивши докази в їх сукупності, суддя вважає, що провадження по справі слід закрити за відсутністю складу правопорушення, оскільки наданими доказами не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.51 КУпАП, а саме відсутні докази на підтвердження вартості викраденого майна, не зазначене точне місце вчинення правопорушення та спосіб його вчинення. Суд не уповноважений збирати докази на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки це є обов'язком осіб, які відповідно складають протоколи. Так, ч.2 ст.251 КУпАП передбачає, що обов'язок щодо збираннядоказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу, у даному випадку на органи Національної поліції.
За таких обставин провадження по справі відносно ОСОБА_1 слід закрити з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.51 КУпАП, а саме через недоведеність поліцією об'єктивної сторони правопорушення, зокрема вартості викраденого майна, місця та способу вчинення адміністративного правопорушення.
Щодо питання про повернення протоколу, то суд вважає, що це право, а не обов'язок суду приймати рішення про повернення протоколу. Так, що згідно із постановою від 02 вересня 2021 року справа №11-97 сап20 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке: «Норми КУпАП, які встановлюють процедуру адміністративного розслідування і стадію розгляду справи уповноваженим органом (судом), не містять законодавчих положень, які б за окресленої правової ситуації передбачали можливість повертати справу про адміністративне правопорушення для дооформлення протоколу й належного виконання вимог статті 256 цього Кодексу у частині забезпечення присутності порушника в суді. Водночас немає й процесуальних норм, які б забороняли, зокрема, судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вимагати від уповноваженого органу виконати належним чином вимоги процесуального закону щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і його реалізації таким чином, щоб можна було вирішити питання про винність особи у вчиненні адміністративного проступку з дотриманням строків розгляду і без порушення прав особи порушника чи осіб, які потерпіли від дій останнього. Принаймні чітких й однозначних положень, які б дозволяли чи забороняли повертати протоколи для забезпечення присутності порушника під час розгляду справи, процесуальне адміністративно-деліктне законодавство не містить (п.74).
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відсутність чітко встановленого законом порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення або неузгодженість його складових унеможливлює настання відповідальності судді за свободу суддівського розсуду, тобто можливість судді обирати (визначати) найбільш оптимальний варіант рішення (дії) з кількох юридично допустимих його (її) варіантів» (п.89).
Крім того, після повернення протоколу посадовій особі, що його склала, жодні виправлення до протоколу вже внесені не можуть бути, оскільки згідно п.6 тап.7 Розділу ІІ Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції»: «Усі реквізити протоколу про адміністративне правопорушення заповнюються чорнилом чорного або синього кольору, розбірливим почерком, державною мовою. Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено».
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини» (Lutz v. Germany), «Отцюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany)), «Девеєр проти Бельгії» (Deweer v. Belgium), «Адольф проти Австрії» (Adolf v. Austria) та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб.
Згідно з п.3 ч.1, ч.2 ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить, зокрема, постанову про закриття справи при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.51 КУпАП, провадження в справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.9, 51, 245, 247, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження в адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ознаками скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.51 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст. 294 КУпАП у взаємозв'язку з положеннями п.8 ч.3 ст.129 Конституції України N 2-рп/2015 від 31.03.2015).
Суддя Л.А. Вайнраух
Постанова набрала законної сили “___»_____________ 20___рік
Дата видачі постанови “___»_____________ 20___рік