Справа № 991/10777/25
Провадження №11-сс/991/698/25
12 листопада 2025 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
учасники судового провадження: представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвокат ОСОБА_5 , прокурор ОСОБА_6 ,
розглянула апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.10.2025 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52025000000000017 (далі - апеляційна скарга).
Історія провадження
1.20.10.2025 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт майна.
2.22.10.2025 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду це клопотання задоволено та накладено арешт на вилучений під час обшуку житла мобільний телефон, який перебував у користуванні ОСОБА_7 (далі - ухвала слідчого судді).
3.28.10.2025 надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді.
Зміст та мотиви оскаржуваної ухвали
4.Оскаржуваною ухвалою слідчого судді накладено арешт на мобільний телефон, вилучений під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1 , номер моделі MYX33SX/A s/n НОМЕР_2 IMEI НОМЕР_1 , який перебував у користуванні ОСОБА_7 (далі - мобільний телефон).
5.Слідчий суддя обґрунтував задоволення клопотання прокурора тим, що: (1) детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.01.2025 за № 52025000000000017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК), а саме щодо зловживання службовим становищем службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 (код НОМЕР_3) (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1), державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» (код НОМЕР_4) (далі - ДП «ІНФОРМАЦІЯ_2», Замовник), Дочірнього підприємства Державної компанії «ІНФОРМАЦІЯ_3» - ІНФОРМАЦІЯ_4» (код НОМЕР_5) (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4», Виконавець), а також іншими невстановленими особами, з метою одержання неправомірної вигоди для компанії ІНФОРМАЦІЯ_5, (ІНФОРМАЦІЯ_6) шляхом використання службового становища всупереч інтересам служби, внаслідок чого спричинено тяжкі наслідки державним інтересам; (2) мобільний телефон визнано речовим доказом; (3) візуальним оглядом мобільного телефону виявлено інформацію, яка може мати доказове значення; (4) прокурор у клопотанні та детектив у судовому засіданні довели необхідність арешту мобільного телефона, вилученого під час обшуку у житлі за місцем проживання ОСОБА_7 з метою забезпечення збереження речового доказу.
Вимоги і доводи апеляційної скарги
6.В апеляційній скарзі висловлені вимоги скасувати ухвалу слідчого судді в частині інтересів апелянта та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт мобільного телефону.
7.Аргументами на обґрунтування вимог сторони захисту були такі групи доводів: (1) незаконність вилучення мобільного телефону під час обшуку; (2) відсутність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення; (3) неналежність доказів; (4) невідповідність майна ознакам речових доказів.
8.Незаконність вилучення майна під час обшуку на переконання адвоката полягає у тому, що: (1) обшук було розпочато за відсутності адвоката; (2) детектив не залучив на обшук спеціаліста, мав вилучити інформацію (зробити копію), а не вилучати сам мобільний телефон; (3) функція видалення повідомлень передбачена самими месенджерами.
9.Відсутність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення обумовлена такими обставинами: (1) ОСОБА_7 не є підозрюваним; (2) він є колишнім заступником директора ДП ІНФОРМАЦІЯ_7», втім жодним чином не дотичний як до проведення переговорів щодо укладання зовнішньоекономічного контракту від 18.04.2024 з компанією ІНФОРМАЦІЯ_8 та державного контракту від 30.03.2024 з ДП ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2», так і до самого укладення чи координації виконання цих контрактів; (3) з 24.02.2024 по 26.04.2024 ОСОБА_7 перебував у закордонному відрядженні у країнах Латинської Америки та в Туреччині, тобто на момент укладення відповідних спірних контрактів; (4) переговорів щодо укладення цих контрактів він не вів, проектів не погоджував, контактів представників компанії ІНФОРМАЦІЯ_8 у вилученому телефоні не мав; (5) лист від 14.05.2024, підписаний ОСОБА_7 як т. в. о. директора, на який посилається прокурор у клопотанні, був підготовлений особами, відповідальними за виконання контрактів, погоджений у встановленому на підприємстві порядку; (5) у мобільному телефоні може бути робоча переписка з колегами з ДП ІНФОРМАЦІЯ_4», у тому числі щодо співпраці з компанією ІНФОРМАЦІЯ_8, із зазначеною компанією ІНФОРМАЦІЯ_9 співпрацювало з 2023 року. Додатково адвокат зазначає, що у ОСОБА_7 працівниками НАБУ у січні 2022 року та територіальним бюро ДБР у місті Полтаві у листопаді 2023 року вилучались мобільні телефони та не повертались йому, у період з 22 січня по 11 квітня 2025 року перебував під вартою.
Позиції учасників провадження
10.У судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Повідомив про обставини іншого кримінального провадження, в якому у його довірителя було вилучено та досі не повернуто інший мобільний телефон.
11.Прокурор заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін. Зазначив, що після проведення експертного дослідження, у разі, якщо підозра щодо наявності видаленої інформації, яка має доказове значення, не підтвердиться, мобільний телефон буде повернуто власнику.
12.Інші учасники судового провадження в судове засідання не прибули та не надали Суду свої позиції щодо апеляційної скарги. Враховуючи, що такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду (частина 4 статті 405 КПК).
Оцінка та мотиви Суду
13.Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (частина 1 статті 404 КПК).
14.Колегія суддів, перевіряючи доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та належно мотивованою, а доводи апелянта не спростовують висновки слідчого судді.
(1) Щодо обґрунтованості підозри та доказового значення майна
15.Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (пункт 1 частини 3 статті 132 КПК).
16.Висновки оскаржуваної ухвали слідчого судді про існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, описаного в клопотанні прокурора, апелянтом ставились під сумнів. Водночас жодних конкретних аргументів на підтвердження цієї тези не наведено ні в апеляційній скарзі, ні під час виступу в судовому засіданні, тому Суд дійшов висновку, що ухвала слідчого судді в цій частині не оскаржена.
17.Суд погоджується з висновками слідчого судді про наявність достатніх підстав стверджувати, що розслідуване кримінальне правопорушення (за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 364 КК) могло мати місце. Матеріали клопотання свідчать про ймовірне існування фактів, за якими детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, і наданих матеріалів наразі достатньо для вирішення питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
18.КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
19.Для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів КПК передбачено дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК (частина 3 статті 170 КПК).
20.Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу причетність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
21.Така позиція є усталеною в практиці Апеляційної палати ВАКС (ухвали від 23.08.2022 у справі № 991/2776/22, від 23.08.2022 у справі № 991/2856/22, від 29.08.2022 у справі № 991/2854/22, від 23.01.2023 у справі № 991/6308/22, від 07.08.2023 у справі № 991/6343/23 тощо).
22.Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту (абзац 2 частини 3 статті 170 КПК).
23.Слідчим суддею правильно встановлено існування достатніх підстав вважати, що інформація, яка міститься в мобільному телефоні ОСОБА_7 (в тому числі видалена), може мати доказове значення, виходячи з таким обставин: (1) ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.09.2025, якою було надано дозвіл на обшук житла ОСОБА_7 встановлено, що на період досліджуваних обставин останній працював на посаді заступника директора ДП ІНФОРМАЦІЯ_10»; (2) 30.03.2024 між ДП «ІНФОРМАЦІЯ_2» та ІНФОРМАЦІЯ_4» було укладено Державний контракт № НОМЕР_6 на поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_11 (далі - Контракт) на загальну суму більше ІНФОРМАЦІЯ_12 на виконання умов Контракту ДП «ІНФОРМАЦІЯ_2» здійснило попередню оплату на казначейський рахунок ІНФОРМАЦІЯ_4» у сумі більш ніж ІНФОРМАЦІЯ_13 які в подальшому були перераховані компанії-нерезиденту, яка мала поставити товар, але в установлений строк і досі не поставила жодної одиниці товару; (3) матеріали клопотання містять копію листа ІНФОРМАЦІЯ_4» на адресу ДП ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 14.05.2024, який стосується питань виконання Контракту, підписаний ОСОБА_7 як т. в. о директора ІНФОРМАЦІЯ_4»; (4) під час огляду мобільного телефону виявлено листування у месенджерах WhatsApp, Signal, що стосуються діяльності ДП ІНФОРМАЦІЯ_4», що мають значення для досудового розслідування, окремі чати згаданих месенджерів містять сліди видалення та автоматичного видалення повідомлень учасників чатів, що унеможливлює дослідження їх вмісту без проведення експертного дослідження (протокол обшуку від 16.10.2025); (5) представник власника майна визнав, що у вилученому мобільному телефоні може міститися листування з іншими співробітниками, що стосується Контракту; (6) за твердженням прокурора, хоча ОСОБА_7 і надав доступ (пароль) до телефону, водночас на окремих месенджерах були встановлені додаткові паролі.
24.Незалучення органом досудового розслідування спеціаліста під час проведення обшуку не спричиняє неможливості накладення арешту на вилучене під час такого обшуку майно у вигляді електронних носіїв інформації оскільки таке залучення перебуває в межах дискреційних повноважень органу, а також обумовлене обмеженими ресурсами (фахівці, спеціальне обладнання).
25.Так, згідно усталеної практики АП ВАКС КПК передбачає такі можливості для сторони обвинувачення тимчасового обмеження права власності для отримання доказової інформації, що міститься на електронних носіях (які самі по собі не є засобом, знаряддям злочину, не набуті в результаті його вчинення тощо), залежно від характеру об'єктивних перешкод її здобуття та фіксації:
(1) безпосередньо на місці обшуку/огляду шляхом відображення в протоколі обшуку та/чи копіювання вмісту таких носіїв за допомогою залученого спеціаліста без їх вилучення. Тобто, за наявності відповідних умов на цьому етапі (участь спеціаліста у разі необхідності, носій не захищений системою логічного захисту або доступ надано володільцем, система захисту подолана слідчим на місці всупереч волі володільця, немає інших перешкод копіювання інформації, відсутня потреба в експертному дослідженні носія тощо) відсутня необхідність і підстави для тимчасового вилучення та арешту таких носіїв в подальшому;
(2) протягом строку тимчасового вилучення, передбаченого частиною 5 статті 171 КПК. Тобто, за наявності відповідних умов (спеціаліста було залучено після обшуку, вдалося подолати систему логічного захисту в цей строк та/чи скопіювати усю необхідну доказову інформацію, відсутня потреба в подальшому експертному дослідженні самого носія тощо) немає потреби і підстав для подальшого більш тривалого утримання таких носіїв та накладення арешту майна з цією метою;
(3) протягом більш тривалого строку до моменту, коли відпаде потреба (стаття 174 КПК), на підставі ухвали слідчого судді, суду про арешт майна. Така необхідність може бути обумовлена, окрім вищенаведених перешкод, зокрема, необхідністю збереження речового доказу для представлення його в суді для безпосереднього дослідження.
26.У цьому провадженні необхідність арешту майна обумовлена відсутністю умов для копіювання вмісту електронної пам'яті мобільного телефону під час обшуку та необхідністю здійснення заходів щодо відновлення видаленої інформації, яка може мати доказове значення, в ході експертного дослідження.
27.Отже, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що вилучений мобільний телефон відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що він може містити відомості, які можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
(2) Щодо необхідності арешту та можливих процесуальних порушень
28.Доводи апелянта про те, що власник вилученого майна не має процесуального статусу підозрюваного і не причетний до протиправних діянь, що перешкоджає накладенню арешту на мобільний телефон, відхиляються Судом. Згідно з частиною 3 статті 170 КПК, у випадку накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК, тобто незалежно від процесуального статусу особи в кримінальному провадженні.
29.Суд також відхиляє зауваження апелянта щодо того, що обшук житла було розпочато за відсутності адвоката, який прибув пізніше.
30.Стаття 237 КПК не містить обов'язку слідчого, прокурора чи іншої службової особи для забезпечення присутності під час проведення огляду захисника чи адвоката. Натомість закон передбачає лише те, що «слідчий, прокурор не має права заборонити учасникам огляду користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слідчий, прокурор зобов'язаний допустити такого адвоката або представника до огляду/обшуку на будь-якому етапі його проведення». Хоча законодавець створює умови для участі осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені, а також захисника чи адвоката під час проведення огляду/обшуку, він не передбачає, що така участь є суворо обов'язковою з огляду на специфіку цієї слідчої дії (постанова ККС ВС від 02.10.2025 у справі № 385/1219/23).
31.Необхідність накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів обумовлена потребою у більш тривалому їх утриманні органом досудового розслідування порівняно зі строками, передбаченими частиною 5 статті 171 КПК.
32.Суд виходить з того, що власник майна, дізнавшись про бажання органу досудового розслідування, прокурора накласти арешт на його майно з метою його збереження для виконання завдань кримінального провадження, у випадку незастосування такого заходу забезпечення, матиме можливість в будь-який момент знищити, пошкодити, викривити, приховати можливі докази або відчужити відповідне майно. Такі обставини є беззаперечними з огляду на зміст правомочностей власника (статті 317 Цивільного кодексу України) вирішувати фізичну й юридичну долю свого майна. Втрата чи пошкодження цього майна, видалення інформації у майбутньому може ускладнити чи навіть унеможливити досягнення завдань кримінального провадження. Зазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду в господарських справах, які на переконання Суду є релевантними і до кримінального провадження в контексті досліджуваного питання. Так, касаційний суд неодноразово зазначав, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23, постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
(3) Щодо розумності та співмірності обмеження права власності
33.При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження (частина 2 статті 173 КПК).
34.Суд вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді відповідає принципу пропорційності, і втручання у право власності є виправданим.
35.Суспільний інтерес у цій справі є виключно високим, оскільки розслідування стосується тяжкого корупційного злочину (частина 2 статті 364 КК) та ймовірного зловживання службовим становищем службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 та інших державних підприємств.
36.Злочин, який розслідується, пов'язаний з оборонною сферою та потенційним неефективним використанням бюджетних коштів в умовах широкомасштабної збройної агресії РФ проти України та діючого воєнного стану. Необхідність забезпечення збереження слідів злочину, що має прямий негативний вплив на інтереси обороноздатності держави, виправдовує необхідність арешту майна. Імовірна матеріальна шкода, завдана державним інтересам, становить суму в ІНФОРМАЦІЯ_14, вартість вилученого гаджету є неспівставно меншою. При цьому Суд також враховує, що арешт майна має тимчасовий характер. Власник майна зберігає право звернутися до слідчого судді в порядку статті 174 КПК про скасування арешту, якщо відпаде потреба у застосуванні цього заходу або арешт накладено необґрунтовано.
37.Таким чином, справедливий баланс між публічними та приватними інтересами при винесенні оскаржуваної ухвали є дотриманим, а здійснене втручання є пропорційним.
Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги
38.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (частина 3 статті 407 КПК).
39.З огляду на вищевикладене Суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_5 не знайшли свого підтвердження відносно вилученого під час обшуку майна, а мотиви ухвали слідчого судді не спростовані.
40.Зважаючи на це, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді має бути залишена без змін.
41.Керуючись статтями 98, 132, 170-173, 403, 404, 405, 407, 419, 532 КПК, колегія суддів постановила:
1.Апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
2.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.10.2025 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3