11 листопада 2025 року
м. Рівне
Справа № 565/308/24
Провадження № 22-ц/4815/656/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.
секретар судового засідання: Маринич В. В.
учасники справи:
позивач за первісним позовом,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
відповідач за первісним позовом - ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне
товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»,
від імені якого діє філія «Відокремлений підрозділ «Рівненська АЕС»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Шмайхеля Анатолія Казмировича, та ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2025 року, ухвалене в м. Вараш Рівненсьої області о 08:11 у складі судді Зейкана І. Ю., дата складання повного тексту рішення не зазначена,
ОСОБА_1 звернулася до Кузнецовського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею:
- право особистої приватної власності на 1/2 частку в квартирі загальною площею 106,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частку в квартирі загальною площею 42,7 кв. за адресою: АДРЕСА_2 ;
- у порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1/2 частку вартості спільного транспортного засобу марки NISSAN, модель QASHQAI, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 275000,00 грн.;
- стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості вкладень в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 в сумі 2000000,00 грн.
ОСОБА_2 звернувся до Кузнецовського міського суду Рівненської області із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив:
-визнати спільною сумісною власністю майно, квартиру загальною площею 106,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 та легковий автомобіль Nissan Qashqai, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , як набуте в період шлюбу;
-визнати його особистою приватною власністю частку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до розміру внеску в сумі 565 084,60 грн.;
-присудити стягнути з нього на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію відповідно до розміру внеску в сумі 95 646,67 грн. замість її частки у праві спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
-зобов'язати його погашати позику відповідно до договору безвідсоткової цільової позики № 45-122-08-19-07969 від 22.04.2019р., укладеного з державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в розмірі 619 658, 46 грн. самостійно, набувши після погашення позики особисте приватне право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
-в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю виділити у приватну власність ОСОБА_1 легковий автомобіль Nissan Qashqai, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 550 000,00 грн.;
-в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю стягнути з ОСОБА_1 на його користь 1/2 вартості легкового автомобіля Nissan Qashqai, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 275 000 грн.;
-стягнути з відповідача всі понесені ним судові витрати.
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя та стягнення компенсації та позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя та стягнення компенсації задоволено частково.
Виділено у власність ОСОБА_2 автомобіль марки NISSAN, моделі QASHQAI, номер шасі НОМЕР_2 , 2011 року випуску, фіолетового кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на автомобіль марки NISSAN, моделі QASHQAI, номер шасі НОМЕР_2 , 2011 року випуску, фіолетового кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію взамін належної їй 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки NISSAN, моделі QASHQAI, номер шасі НОМЕР_2 , 2011 року випуску, фіолетового кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у сумі 275 000 грн 00 коп.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1/2 частку в квартирі загальною площею 106,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частку в квартирі загальною площею 42,7 кв. за адресою: АДРЕСА_2 .
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 1/2 частку в квартирі загальною площею 106,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частку в квартирі загальною площею 42,7 кв. за адресою: АДРЕСА_2 .
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути Акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» частину позики у сумі 309 829 грн 23 коп. на умовах, передбачених договором безвідсоткової цільової позики № 45-122-08-19-07969 від 22.04.2019.
Зобов'язано ОСОБА_2 повернути Акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» частину позики у сумі 309 829 грн 23 коп., з якої виключити внесену ним суму позики за період з 01.03.2024 до дня набрання цим рішенням законної сили, на умовах, передбачених договором безвідсоткової цільової позики № 45-122-08-19-07969 від 22.04.2019.
У задоволенні вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у іншій частині відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1 710 грн 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3 012 грн 86 коп.
Вважаючи рішення суду незаконним в частині поділу квартири за адресою АДРЕСА_1 та поділу квартири за адресою АДРЕСА_2 , представник ОСОБА_2 - адвокат Шмайхель А. К. оскаржив його в апеляційному порядку.
В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Суд, визнаючи частки сторін у праві власності на спірну квартиру в АДРЕСА_1 , не взяв до уваги вкладення ОСОБА_2 на придбання спірної квартири своїх особистих коштів у сумі 660 731,27 грн. та визначив частки сторін у спірній квартирі по 1/2 частці кожному. Також суд здійснив поділ між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках, тобто по 1/2, зобов'язань за договором безвідсоткової цільової позики № 45-122-08-19-07969 від 22.04.2019, що складаються із заборгованості у сумі 619 658,46 грн. Таке рішення суперечить нормам права та не відповідає висновкам Верховного Суду. При вирішенні спору, судом не враховано положення п. 3 ч. 1 та ч. 7 ст. 57 СК України. Суд мав визначити частки сторін відповідно до розміру фактичного внеску кожної сторони з урахуванням боргових зобов'язань за договором безвідсоткової цільової позики. Частка ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_4 , враховуючи вартість квартири 1 376 036,40 грн., вкладені ним особисті кошти в сумі 660 731,27 грн. та 1/2 частини боргу за договором безвідсоткової цільової позики в сумі 309 829,23 грн. має бути визначена у розмірі 70,53%. Виходячи з наведеного, частка ОСОБА_1 в спірній квартирі, яка може бути їй виділена, та на яку можливо визнати за нею право власності відповідно буде становити - 29,47%. Щодо поділу квартири у АДРЕСА_2 , то зазначає, що відповідно до копії договору купівлі-продажу майнових прав № 5/2-ВДК-МП від 13.07.2021 ТзОВ «ВДК Компані» (продавець) передав у власність ОСОБА_3 (покупцю) майнові права на квартиру АДРЕСА_5 . У подальшому, 08.06.2022 ТзОВ «ВДК Компані», ОСОБА_3 як первісний покупець та ОСОБА_2 як новий покупець уклали угоду про заміну сторони Договору купівлі-продажу майнових прав № 5/2-ВДК-МП від 13.07.2021. Вказана обставина підтверджується копією відповідної угоди (а.с. 76 т.1). Відповідно до п.2 цієї угоди, після підписання сторонами цієї угоди, новий покупець стає стороною Договору купівлі-продажу майнових прав № 5/2-ВДК-МП від 13.07.2021 і до нього переходять усі права та обов'язки первісного покупця. При цьому, за змістом п. 3 зазначеної угоди, новий покупець зобов'язався сплатити первісному покупцю кошти у розмірі 384 300,00 грн. у момент підписання цієї угоди. 10.09.2022 за відповідачем ОСОБА_2 зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_6 . У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 посилався на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01.06.2022 року у справі № 565/458/22 про розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , яке набрало законної сили 04.07.2022 року, в якому зазначається: «Встановивши, що розлад подружніх стосунків сторін носить стійкий характер, шлюбні відносини фактично припинені..». Таким чином суд у справі № 565/458/22 встановив, що станом на 01.06.2022 року шлюбні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 фактично були припинені. Рішення суду ніким не оскаржене, а тому залишається чинним на даний час. Суд, при вирішенні даного спору, не застосував положення ч. 6 ст. 57 СК України, яка передбачає, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Факт окремого проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на день придбання ОСОБА_2 спірної квартири ІНФОРМАЦІЯ_1 судом було встановлено, що відображено в оскаржуваному рішенні. Крім того, в оскаржуваному рішенні зазначається, що ОСОБА_1 була допитана в судовому засіданні як свідок і серед іншого показала, що у 2013 році сторони переїхали сім'єю жити у будино,к належний ОСОБА_3 і там вони проживали до 08.04.2022 року. У квітні 2022 року вона переїхала проживати з дітьми до їхньої квартири в АДРЕСА_1 і проживає до цього часу, таким чином, підтвердивши факт окремого проживання з ОСОБА_2 з 08.04.2022 року, у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Матеріали справи свідчать про те, що на час прийняття рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01.06.2022 року у справі № 565/458/22, шлюбні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 фактично були припинені, а згідно показів ОСОБА_1 допитаної в судовому засіданні, остання проживала з ОСОБА_2 до 08.04.2022 року. Спірна квартира була придбана ОСОБА_2 08.06.2022 року. ОСОБА_2 надав докази на підтвердження придбання спірної квартири у період фактичного припинення шлюбних стосунків. Спірна квартира не повинна включатися до складу спільно набутого майна подружжя і не може бути предметом поділу між подружжям. Судом не було враховано практику ЄСПЛ. Рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поділ квартир загальною площею 106,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 та загальною площею 42,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , ухвалене всупереч нормам матеріального права, без урахування приписів ст. 57 СК України. Із цих підстав просить: - скасувати оскаржуване рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права особистої приватної власності на 1/2 частки в квартирах загальною площею 106,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 та загальною площею 42,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; - скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на 1/2 частку в квартирі загальною площею 106,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частку в квартирі загальною площею 42,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Ухвалити в цій частині нове рішення, яким: - в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 70,53/100 частки в квартирі загальною площею 106,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 ; - в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 29,47/100 частки в квартирі загальною площею 106,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 ; - відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею право особистої приватної власності на 1/2 частку в квартирі загальною площею 42,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .
На апеляційну скаргу ОСОБА_2 ОСОБА_1 подала відзив. Вважає його апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, тому просить залишити її без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній ОСОБА_2 частині залишити без зміни.
Вважаючи рішення суду незаконним в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 , остання оскаржила його в апеляційному порядку. В іншій частині судове рішення не оскаржує, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.07.2008 року по 04.07.2000 року, вони тривалий час фактично проживали в житловому будинку АДРЕСА_3 , який зареєстрований на батька ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .. Суд прийшов до помилкових висновків, що ОСОБА_1 не доведено факт її вкладення в житловий будинок, а тому суд помилково відмовив у задоволенні вимог про стягнення грошової компенсації вартості вкладень в будівництво будинку. Вказує, що 07.07.2028 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, на підставі рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01.06.2022 року, яке набрало законної сили 04.07.2022 року, шлюб між ними було розірвано. У період шлюбу, а саме у 2010 році, подружжя вирішило побудувати будинок для спільного проживання своєї сім'ї. Вони вирішили будувати будинок на земельній ділянці батьків ОСОБА_2 , яка оформлена на його батька - ОСОБА_3 . У січні 2010 року ОСОБА_3 розділив належну йому земельну ділянку на дві: площею 0,1 га та площею 0,08 га, визначивши відповідне цільове призначення кожної ділянки. Вказані обставини підтверджені в судовому засіданні свідком ОСОБА_5 , яка є сертифікованим інженером-землевпорядником, що здійснювала відповідну роботу з поділу земельної ділянки, яка повідомила суду, що ОСОБА_3 інформував її про те, що бажає поділити земельну ділянку, так як його син ОСОБА_2 має намір будувати житловий будинок для своєї сім'ї. Дані покази не спростовані іншими доказами, проте помилково не були взяті до уваги судом. Вказує, що спірний житловий будинок побудовано подружжям на земельній ділянці площею 0,08 га, а на земельній ділянці площею 0,1 га розташований раніше побудований будинок ОСОБА_3 та господарська споруда (житловий будинок АДРЕСА_7 ), де він та його дружина проживають. В судовому засіданні ОСОБА_3 не заперечував обставину наявності у нього іншого будинку, в якому він з дружиною давно проживає, що розташований на ділянці площею 0,1 га, поряд з новопобудованим будинком. Процес будівництва подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розпочався восени 2010 року, був спільно залитий фундамент запланованого будинку і наступного року навесні розпочато його будівництво за адресою: АДРЕСА_3 . Згодом подружжям було добудовано будинок загальною площею 137,2 кв.м., в якому з 2015 року вони з сім'єю разом зі старшою дитиною спільно проживали до березня 2022 року ( у 2016 році народився молодший син ОСОБА_6 , який також тут проживав з батьками). Судом не враховано того, що відповідачами не заперечувалось того, що ОСОБА_3 в даному будинку ніколи не проживав, що також вказує на те, що цей будинок фактично йому не належить та ним не будувався. З березня 2022 року у даному будинку проживає лише ОСОБА_2 , що також вказує на те, кому фактично належить цей будинок. Стверджує, що будинок будувався за рахунок спільних грошових та трудових затрат подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . В ході будівництва ОСОБА_1 особисто здійснено роботи з ландшафтового дизайну, посаджено різні дерева, тощо. Біля будинку також збудовано гараж. Внутрішнє облаштування будинку меблями, побутовою технікою, тощо, також відбувалось спільно подружжям для потреб та в інтересах сім'ї. Вказане підтверджено ОСОБА_1 в суді як свідком та наданими суду фотокартками спільного будівництва будинку. Також спільне будівництво подружжям було підтверджено батьком ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , який також брав активну участь у будівництві будинку для сім'ї своєї дочки. Ці обставини теж підтверджено свідком ОСОБА_8 .. Водночас, право власності на спірний будинок оформлено на ім'я ОСОБА_3 , батька ОСОБА_2 , а тому вона заявила вимогу про грошову компенсацію вартості 1/2 частки у вказаному майні, яку необхідно стягнути з ОСОБА_3 , на ім'я якого зареєстровано будинок. Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості вкладень у будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 в сумі 2 000 000,00 грн.
На апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник ОСОБА_3 - адвокат Шмайхель А.К. подав відзив, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , вважає її безпідставною та зазначає, що її доводи не спростовують законності рішення суду першої інстанції в оскаржуваній ОСОБА_1 частині. Просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду в частині вирішення спору про поділ автомобіля марки NISSAN, моделі QASHQAI, номер шасі НОМЕР_2 , 2011 року випуску, фіолетового кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 сторони не оспорюють, а тому, в силу вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в цій частині рішеннясуду першої інстанції не переглядається.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Між сторонами виник спір щодо майна, яке є набутим спільно подружжям за час перебування у шлюбу, та його поділ.
Судом встановлено: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 7 липня 2008 року. Рішенням Кузнецовського міського суду від 01.06.2022 року у справі № 565/458/22 шлюб розірвано. Рішення набрало законної сили законної сили 04 липня 2022 року.
Щодо поділу квартири загальною площею 106,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .
За час перебування у зареєстрованому шлюбі 18.04.2019 відповідач ОСОБА_2 як покупець та ДП НАЕК «Енергоатом» як продавець, уклали договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв у власність квартиру АДРЕСА_4 . За змістом договору квартира складається з трьох кімнат, загальною площею 106,3 кв.м. Цей договір укладається за згодою дружини покупця ОСОБА_9 .. Продаж зазначеної квартири вчинено за ціною 1 376 036,40 грн. Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 07.05.2019, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.02.2023.
ОСОБА_1 просила суд в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за нею право власності на частину цієї квартири.
ОСОБА_2 заперечував такі позовні вимоги просив визнати у цій квартирі частку, яка є його особистою і не може бути спільним сумісним майном подружжя. Місцевий суд у задоволенні вимог ОСОБА_2 про визнання частки у квартирі АДРЕСА_4 , його особистим майном відмовив.
Ухвалюючи рішення про визнання права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по частині на квартиру АДРЕСА_4 , місцевий суд, посилаючись на ст. 60, ч.1 ст. 61, ч.1 ст. 68 ЦК України, виходив з того, що спірна квартира набута відповідачем ОСОБА_2 у період шлюбу, тому є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу між ними.
З вказаним рішенням апеляційний суд не погоджується.
22.04.2019 ОСОБА_2 уклав договір безвідсоткової цільової позики № 45-122-08-19-07969. Згідно цього договору позикодавець - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі ДП НАЕК «Енергоатом») надало позичальнику ОСОБА_2 цільову позику в розмірі 1 376 036, 40 грн. для придбання 3-кімнатної квартири в АДРЕСА_1 , а позичальник зобов'язався використати цю позику за цільовим призначенням і повернути рівними частинами, шляхом утримань із його заробітної плати сум, починаючи з травня 2019 року до квітня 2036 року.
Для забезпечення виконання умов договору безвідсоткової цільової позики № 45-122-08-19-07969 від 22.04.2019 ОСОБА_2 19.07.2019 передав в іпотеку придбану квартиру для ДП НАЕК «Енергоатом».
ОСОБА_2 всю суму позики перерахував продавцю квартири ДП НАЕК «Енергоатом», що підтверджено нотаріально завіреною заявою представника ДП НАЕК «Енергоатом» від 07.05.2019.
14.05.2020 між ОСОБА_2 та ДП НАЕК «Енергоатом» укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_8 .
Відповідно до п. 2 Договору від 14.05.2020 зазначена квартира належить продавцю на підставі договору дарування від 13.11.2002 року. Продаж квартири вчинено за ціною 480 200,00 грн. (п.3 Договору).
29.05.2020 між ДП НАЕК «Енергоатом» та ОСОБА_2 укладена Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог № 45-122-20-09727, згідно з якою сторони цієї угоди дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають на договір безвідсоткової цільової позики № 45-122-08-19-07969 від 22.04.2019, за якою ОСОБА_2 на дату укладення угоди є боржником за грошовим зобов'язання на суму 1 295 093,04 грн. та на договір купівлі-продажу квартири від 14.05.2020, за яким ДП НАЕК «Енергоатом» є боржником, а ОСОБА_2 є кредитором при виконання грошового зобов'язання в сумі 480 200,00 грн.
За умовами п. п. 1.2, 2 Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, вказані вище зобов'язання за визначеними договорами припиняються зарахуванням зустрічних вимог на суму 480 200,00 грн. з моменту набрання чинності угодою, ДП НАЕК «Енергоатом» не є зобов'язаним за договором купівлі-продажу квартири від 14.05.2020, реєстраційний номер 499, а безвідсоткова цільова позика зменшена на 480 200,00 грн.
Зазначені обставини вказують на те, що в рахунок погашення боргу за договором безвідсоткової цільової позики відповідач ОСОБА_2 передав у власність ДП НАЕК «Енергоатом» шляхом продажу квартиру, яка належала йому на праві особистої приватної власності, за ціною 480 200,00 грн., що становить 34,89% від загальної вартості квартири.
В період шлюбу з 01.05.2019 по 30.06.2022 щомісячно із заробітної плати ОСОБА_2 проводилось відрахування по місцю його роботи частки позики для позикодавця. За вказаний період позика погашена в сумі 191 293, 34 грн. Вказані кошти витрачені під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у шлюбних відносинах, тому частка квартири, яка оплачена у цей період є спільною сумісною власністю подружжя і вона складає 13,9 % від загальної вартості квартири.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 сам особисто продовжує повертати позику частинами, про що повідомила у судовому засіданні представник ДП НАЕК «Енергоатом». Сума неповернутої позики, яку ОСОБА_2 сплачує, не перебуваючи у шлюбних відносинах, складає 704 543,06 грн. Така частка неповернутої позики відносно до загальної вартості квартири становить 51,2%, і вона є особистою власністю ОСОБА_2 , оскільки витрачені на погашення позики кошти є його власністю, а не спільними коштами подружжя.
Згідно частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
З огляду на вказані норми закону, 93,05 % частки у квартирі в АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_2 і, відповідно, 13,09 % - частка, що складає спільну сумісну власність подружжя і подлягає поділу у рівних частинах по 6,95%.
Визнавши квартиру АДРЕСА_4 спільною сумісною власністю подружжя, та визнавши за ОСОБА_1 право на частку, суд першої інстанції поклав на ОСОБА_1 зобов'язання повернути АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» частину позики у сумі 309 829 грн 23 коп. на умовах, передбачених договором безвідсоткової цільової позики № 45-122-08-19-07969 від 22.04.2019.
Таке рішення не можна вважати законним, оскільки зобов'язання сторін за позикою виконуються відповідно до укладеного договору позики. За положеннями ч. 1 ст.. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Тобто, порядок повернення суми позики визначається договором, умови якого передбачені сторонами договору. ОСОБА_1 не є стороною договору безвідсоткової цільової позики № 45-122-08-19-07969 від 22.04.2019, тому у неї не може виникнути зобов'язань за цим договором.
ОСОБА_1 у даному спорі не ставила питання про компенсацію ОСОБА_2 половини вартості його особистої частки у спірній квартирі з метою вирішення питання про набуття на квартиру по 1/2 її частки.
Щодо поділу квартири загальною площею 42,7 кв. за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалюючи в цій частині рішення, місцевий суд прийшов до висновку, що квартира АДРЕСА_6 набута відповідачем ОСОБА_2 у період шлюбу, а тому є спільним сумісним майном подружжя, яке підлягає поділу по 1/ 2 частині кожному.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, він відповідає закону та правовим висновкам Верховного Суду, викладених у спорах з подібними правовідносинами.
Судом достовірно встановлено: згідно договору купівлі-продажу майнових прав № 5/2-ВДК-МП від 13.07.2021, ТзОВ «ВДК Компані» (продавець) передав у власність ОСОБА_3 (покупець) майнові права на квартиру АДРЕСА_9 .
08.06.2022 ТзОВ «ВДК Компані» як продавець, ОСОБА_3 як первісний покупець та ОСОБА_2 як новий покупець уклали Угоду про заміну сторони Договору купівлі-продажу майнових прав № 5/2-ВДК-МП від 13.07.2021. Відповідно до п.2 цієї Угоди, після підписання сторонами цієї угоди, новий покупець стає стороною Договору купівлі-продажу майнових прав № 5/2-ВДК-МП від 13.07.2021 і до нього переходять усі права та обов'язки первісного покупця.
За умовами п. 3 Угоди, Новий Покупець зобов'язується сплатити Первісному Покупцю кошти у розмірі 384 300,00 грн у момент підписання цієї угоди.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована один із подружжя, який оспорює поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Стаття 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.
Разом із цим, частиною шостою статті 57 СК України передбачено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
На майно, набуте дружиною, чоловіком у період шлюбу, але за час окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, поширюється презумпція спільної сумісної власності подружжя.
Тому у разі виникнення спору щодо цього майна спростувати вказану презумпцію має та сторона, яка вважає це майно особистою приватною власністю.
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюб розірвано рішенням Кузнецовського міського суду від 01.06.2022 року у справі № 565/458/22, яке набрало законної сили 04 липня 2022 року.
Зазначене дає підстави для висновку, що Угода про заміну сторони Договору купівлі-продажу майнових прав № 5/2-ВДК-МП від 13.07.2021, за якою ОСОБА_2 сплатив первісному покупцю 384 300,00 грн., була вчинена у період шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки шлюб припиняється фактом набрання законної сили рішенням суду про розлучення.
У даному випадку застосовуються норми статті 60 СК України щодо презумпції спільної власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. ОСОБА_2 , який оспорює спільну сумісну власність подружжя на спірну квартиру, не спростував, в тому числі і в судовому порядку, права ОСОБА_1 на частку, не довів, що квартира є його особистою приватною власністю.
Щодо стягнення компенсації вартості вкладень в будівництво.
У своїй позовній заяві ОСОБА_1 просила стягнути із ОСОБА_3 грошову компенсацію частки вартості вказаного будинку у сумі 2 млн. грн.
Місцевий суд правильно ухвалив рішення про відмову у задоволення цієї вимоги за безпідставністю з огляду на те, що позивачка не подала належних та допустимих доказів про участь у створенні нерухомого майна разом з ОСОБА_3 ..
Відповідно до копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.02.2023, право власності на житловий будинок, загальною площею 137,2 кв.м. по АДРЕСА_3 , зареєстроване 15.10.2013 за ОСОБА_3 ..
Жодного доказу того, що вказаний житловий будинок є спільним сумісним майном колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивач не навела. Судом таких доказів не добуто.
Показання свідків не є достатніми доказами для визнання навозбудовоного нерухомого майна, а саме: житлового будинку загальною площею 137,2 кв.м. по АДРЕСА_3 , спільною сумісною власністю подружжя.
Набуття права власності на новостворене нерухоме майно регулюється положеннями ст.. 331 ЦК України, де зазначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону.
Спільна власність створюється на підставі закону або договору, що передбачає спільне набуття майна двома або більше особами. Це може бути, наприклад, придбання майна у спільну власність за договором, або спадкування, коли майно переходить у власність кількох спадкоємців, виготовлення або створення майна.
Доказів про участь колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у будівництві будинку площею 137,2 кв.м. по АДРЕСА_3 , право власності на який зареєстроване 15.10.2013 за ОСОБА_3 , не надано.
Згідно із частино 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Не може залишатись в силі рішення суду першої інстанції в частині зобов'язань ОСОБА_1 повернути АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» частину позики у сумі 309 829 грн 23 коп. на умовах, передбачених договором безвідсоткової цільової позики № 45-122-08-19-07969 від 22.04.2019 та в частині зобов'язань ОСОБА_2 повернути АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» частину позики у сумі 309 829 грн. 23 коп., з якої виключити внесену ним суму позики за період з 01.03.2024 до дня набрання цим рішенням законної сили, на умовах, передбачених договором безвідсоткової цільової позики № 45-122-08-19-07969 від 22.04.2019.
Належне виконання рішення суду є важливим і невід'ємним елементом ефективного захисту прав і свобод людини. Тоді як, невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, суперечить принципу верховенства права.
У пунктах 53, 55 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень зазначено: «Будь-який припис, що міститься в судовому рішенні або виданий на його підставі, повинен бути викладений чіткою й недвозначною мовою так, щоб його можна було ввести в дію або, коли йдеться про припис зробити або сплатити щось чи навпаки, виконати. Відповідно, такий припис повинен мати такі основні характеристики:
(І) Перш за все, він повинен, коли це доречно, бути сформульований таким чином, щоб його можна було втілити в життя: це означає, що рішення повинно містити резолютивну частину, в якій було б чітко, без будь-якої можливості невизначеності або непорозуміння, викладено покарання, обов'язки чи приписи, ухвалені судом. Нечітке рішення, яке можна тлумачити по-різному, підриває ефективність та надійність судового процесу.
(ІІ) Припис також повинен бути таким, щоб його можна було ввести в дію в рамках відповідної системи виконання: це шлях до його ефективного виконання…» .
Суд зобов'язав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернути АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» частину позики на умовах, передбачених договором безвідсоткової цільової позики № 45-122-08-19-07969 від 22.04.2019.
Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 не є стороною вказаного договору. Окрім цього, відповідно до п. 43.1 Договору безвідсоткової цільової позики № 45-122-08-19-07969 від 22.04.2019 повернення позики позичальником здійснюється щомісячно рівними частками шляхом утримань із заробітної плати позичальника.
У судовому засідання представник АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» пояснила, що із заробітної плати позичальника ОСОБА_2 позика відраховується щомісячно рівними частками, будь-яких затримок з погашення позики немає.
Оскільки держава забезпечує примусове виконання рішення суду, якщо боржник не виконує його добровільно, то рішення має бути можливим до виконання. На думку апеляційного суду, рішення суду про зобов'язаня ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернути частину позики позикодавцю не може бути виконаним, у разі його примусового виконання, тому рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки аргументи апеляційної скарги є обґрунтованими в частині вимог, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
постановив :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Шмайхеля Анатолія Казмировича задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2025 року скасувати в частині:
- визнання за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1/2 частку в квартирі АДРЕСА_10 ;
- визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на 1/2 частку в квартирі АДРЕСА_10 ;
- відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання його особистою приватною власністю частку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1
та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності у спільному майні подружжя задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 86,1 % у квартирі АДРЕСА_10 .
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право на 6,95 % в квартирі АДРЕСА_10 .
А всього визнати за ОСОБА_2 право власності у квартирі АДРЕСА_10 на 93,05 %.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 6,95 % в квартирі АДРЕСА_10 .
Скасувати рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2025 року в частині:
- зобов'язання ОСОБА_1 повернути Акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» частину позики у сумі 309 829 грн 23 коп. на умовах, передбачених договором безвідсоткової цільової позики № 45122-08-19-07969 від 22.04.2019;
- зобов'язання ОСОБА_2 повернути Акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» частину позики у сумі 309 829 грн 23 коп., з якої виключити внесену ним суму позики за період з 01.03.2024 до дня набрання цим рішенням законної сили, на умовах, передбачених договором безвідсоткової цільової позики № 45-122-08-19-07969 від 22.04.2019.
Залишити без змін рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2025 року в частині:
- поділу квартири АДРЕСА_5 , та визнання права власності на частину цієї квартири за ОСОБА_1 та визнання права власності на частину цієї квартири за ОСОБА_2 ;
- виділення у власність ОСОБА_2 автомобіля марки NISSAN, моделі QASHQAI, номер шасі НОМЕР_2 , 2011 року випуску, фіолетового кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , припинення права спільної сумісної власності ОСОБА_1 на цей автомобіль та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації взамін належної їй частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки NISSAN, моделі QASHQAI, номер шасі НОМЕР_2 , 2011 року випуску, фіолетового кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у сумі 275 000 грн 00 коп;
- відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації вартості вкладень в будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 сумі 2000000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складено17 листопада 2025 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Боймиструк С. В.
Гордійчук С.О.