13 листопада 2025 року
м. Рівне
Справа № 559/709/25
Провадження № 22-ц/4815/1003/25
Рівненський апеляційний суд:
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий : Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс", на заочне рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.08.2023 між ними було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1263-4863, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 6000 грн., строк кредитування 300 днів, знижена процентна ставка 2,50% в день, стандартна процентна ставка 3% в день. Також додатковою угодою_№1 від 30.08.2023 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1263-4863 від 29.08.2023 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2 400,00 грн.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а відповідач їх не виконує належним чином, у зв'язку з чим, станом на 14.01.2025 утворилася заборгованість у розмірі 77070,00 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 8400,00 грн. та за відсотками в розмірі 68670, 00 грн. Разом з тим, кредитодавцем застосовано до позичальника Програму лояльності, а саме: часткового списання заборгованості за відсотками у розмірі 37566, 00 грн. за умови погашення решти заборгованості у розмірі 39504, 00 грн. Тому, позивач просить стягнути з позичальника не повну суму заборгованості, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 8400, 00 грн. та прострочену заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 31104, 00 грн.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06 травня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції невірно оцінив факт укладення кредитного договору, оскільки договір № 1263-4863 від 29.08.2023 р. був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа. Крім того, відповідач сплачувала заборгованість, тобто визнавала умови та борг.
Щодо перерахування коштів, вказує, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою, а не банківською, та здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Відповідно, не відкриває рахунки і не може надати бухгалтерські документи по рахунку Відповідача.
Водночас позивачем на підтвердження перерахування надано: Довідку про перерахування суми кредиту № 1263-4863 від 29.08.2023 року, Лист (довідку) АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів через систему платежів LiqPay.
Кошти (у розмірі 6 000,00 грн. та 2 400,00 грн. додатковим платежем) були перераховані через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у системі LiqPay на картковий рахунок, вказаний Відповідачем при заповненні Заявки.
Відповідач самостійно вніс номер своєї банківської картки, на яку бажав отримати кредит. Номер картки у договорі зазначено з маскою ( НОМЕР_1 ) відповідно до вимог НБУ, які забороняють копіювання платіжного інструменту чи його реквізитів у повному обсязі.
Якби відомості про Відповідача як належного отримувача не підтвердились, платіжна операція із зарахування коштів не відбулася б, згідно з Законом України «Про платіжні послуги». Скаржник наголошує, що лист-довідка АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є належним доказом, який не був належно досліджений судом першої інстанції
Враховуючи вищевикладене, представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - вважає, що стороною позивача надано достатньо доказів та наведено підстави для задоволення позовних вимог.
Ч. 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних доказів перерахування на банківську картку позичальника коштів у розмірі 8400 грн., згідно договору №1263-4863 від 29.08.2023.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За правилом ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Ст. 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1263-4863, у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов вказаного Договору, відповідачу було надано кредит у розмірі 6000 грн., строк кредитування 300 днів, знижена процентна ставка 2,50% в день, стандартна процентна ставка 3% в день. Також додатковою угодою_№1 від 30.08.2023 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1263-4863 від 29.08.2023 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2 400,00 грн. Вказаний Договір підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с. 11-14, 24).
Без реєстрації на сайті товариства та заповнення форми, отримання смс-повідомлення, а також без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між позивачем та ТОВ ««Укр Кредит Фінанс» не був би укладений.
З огляду на вказане, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодиласґ на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов'язання.
Виконання позивачем (кредитором) обов'язку щодо надання грошових коштів у розмірі 6000,00 грн та 2400,00 грн відповідачеві (позичальнику) підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту №1263-4863 від 29 серпня 2023 року. Видача коштів здійснювалася за допомогою системи LiqPay.
У вказаній довідці зазначено: платіж 2357948720, дата 29.08.2023 року, № НОМЕР_1 , тип операції - видача кредиту, сума 6000; платіж 2358319456, дата 30.08.2023 року, № НОМЕР_1 , тип операції - добор по кредиту, сума 2400.
На підтвердження перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, позивач надав довідку з АТ КБ «ПриватБанк», з якої вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору №4010 від 02 грудня 2019 року перерахував кошти по кредитному договору №1263-4863 від 29 серпня 2023 року:
ID платежу 2357948720, канал LIQPAY, сума 6000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 .
ID платежу 2358319456, канал LIQPAY, сума 2400,00 грн, номер картки НОМЕР_1 .
Колегія суддів звертає увагу на те, що в кредитному договорі та додатковій угоді у розділі «Реквізити сторін» зазначено номер особистого електронного платіжного засобу ОСОБА_2 - НОМЕР_1 .
Також суд враховує, що відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, перебачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог п. 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Отже, зі сторони позивача порушень не відбулося, та з урахуванням вимог закону здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб.
Доказів того, що на картку НОМЕР_1 не було перераховано суму у розмірі 8400,00 грн стороною відповідача не надано.
Таким чином, суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Між тим, згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором станом 14 січня 2025 року, заборгованість відповідача становить 77070,00 грн, з яких: 8400,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 68670,00 грн - прострочена заборгованість за процентами.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказував на те, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» прийняло рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг та зменшено суму заборгованості до 39504,00 грн, з яких 8400,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 31104,00 грн - прострочена заборгованість за процентами.
Проте, апеляційний суд не може погодитися з аргументами позивача щодо законності нарахування процентів за кредитним договором у зазначеному розмірі.
Суд виходить з того, що первинно обумовлений строк користування кредитом складає 21 календарний день з дня надання кредиту, що випливає зі змісту п.4.8 договору.
Відповідно до п.4.10. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка 3.00% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою та/або пільговою процентною ставкою).
Згідно з п.4.12. договору строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику становить 300 днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі - строк кредитування). Надання додаткових грошових коштів позичальнику у рахунок кредиту на підставі додаткової угоди не змінює строку кредитування. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов'язань договір діє до повного та належного виконання сторонами зобов'язань за договором.
Відповідно до п.4.14. договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 60000 грн.
Пунктом 5.1. договору визначено, що позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю отриманий кредит, проценти за користуванням кредитом та нараховану кредитодавцем неустойку (якщо неустойка буде нарахована кредитодавцем) не пізніше, ніж в останній календарний день строку кредитування, вказаного у п.4.12. цього договору шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах (відкриття кредитної лінії (надання споживчого кредиту), які затверджені кредитодавцем та діють на дату цього договору). Кредит вважається повернутим кредитодавцю з моменту зарахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця.
Відповідно до п.5.6. договору розмір процентів за користування кредитом станом на останній день кожного поточного базового періоду, а також залишку заборгованості за кредитом зазначається у особистому кабінеті позичальника.
При цьому є суперечливими умови договору і в частині визначення процентної ставки в п. 4.7 за яким тип процентної ставки фіксована. Однак, ще може застосовуватись Промо-ставка та/або Пільгова та/або Знижена.
30 серпня 2023 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_2 було укладено електронну додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1263-4863.
Відповідно до п.2.3. додаткової угоди після надання кредитодавцем позичальнику у кредит додаткових грошових коштів позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю суму грошових коштів в розмірі 8400 гривень, яка складається з суми кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення цієї додаткової угоди, та суми додаткових коштів, наданих позичальнику у кредит на підставі цієї додаткової угоди.
Позичальник зобов'язується повернути суму неповерненого кредиту у строки та на умовах, викладених у договорі (п.2.4. угоди).
Між тим, відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав'язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов'язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.
Зазначення у договорі двох строків кредитування та різних процентних ставок призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.
Тому при вирішенні спірних правовідносин належить застосування положення contra proferentem.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження №61-8829сво21) зазначено, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).
Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №613/1436/17).
Зазначення в кредитному договорі двох різних строків кредитування та процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення первинно обумовленого 21-денного строку кредитування.
В цьому випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статі 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
Між тим, з огляду на зміст та тлумачення укладених правочинів нарахування заборгованості за процентами поза 21 денним строком кредитування здійснювалось як захід відповідальності за порушення певних умов кредитного договору.
Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача, як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 18.09.2023 року заборгованість позичальника становила 8400 гривень основного боргу та 1740 гривень відсотків і саме така сума коштів підлягає до стягнення з відповідачки.
Ураховуючи те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що позовна заява та апеляційна скарга ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" підлягає до часткового задоволення, тому з ОСОБА_1 підлягає до стягнення на його користь судовий збір, сплачений за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 621,83 грн та за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 932,74 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" задовольнити частково.
Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 10140 грн, яка складається з: 8400 грн заборгованість за тілом кредиту та 1740 грн заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" 1554,57 грн судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.
Ковальчук Н.М.