Рівненський апеляційний суд
Іменем України
11 листопада 2025 року м. Рівне
Справа № 557/174/25
Провадження № 11-кп/4815/473/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025181080000019 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 на вирок Гощанського районного суду Рівненської області від 28 березня 2025 року стосовно
ОСОБА_5 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Гоща Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 28 березня 2025 року ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за ч.4 ст. 185 КК на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 18 жовтня 2024 року, та призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці. Початок строку відбування покарання ухвалено рахувати з моменту його затримання.
Судом вирішено питання стосовно речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 , будучи раніше судимим 18.10.2024 вироком Рівненського міського суду Рівненської області за ч. 4 ст. 185, ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК на п'ять років позбавлення волі та на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, маючи незняту та непогашену судимість, під час відбування покарання повторно вчинив умисний злочин проти власності.
Так, ОСОБА_5 26 січня 2025 року в ранкову пору, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном та прагнучи обернути його на свою користь, діючи умисно, з корисливих мотивів, та діючи в умовах воєнного стану, запровадженого на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами), із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, строком на 30 діб, який діє безперервно до цього часу, перебуваючи в приміщенні терапевтичного відділення КНП «Гощанська багатопрофільна лікарня» Гощанської селищної ради, яка знаходиться по вул. Олександра Богомольця, 1 у селищі Гоща Рівненського району Рівненської області, скориставшись неуважністю власниці, таємно викрав зі столу мобільний телефон марки «Motorola E13» вартістю 3262 грн з чохлом-книжечкою, вартістю 270 грн, сім картою оператора мобільного зв'язку «Київстар» вартістю 150 грн, та картою пам'яті «Kingston 256 Gb» вартістю 250 грн, які належать ОСОБА_8 , чим заподіяв їй майнової шкоди на загальну суму 3932 грн.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 просить вказаний вирок змінити та визнати обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого - визнання ним вини, відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_8 , а також її заяву щодо міри покарання та наявність доказів про стан здоров'я батьків обвинуваченого, які потребують постійного догляду.
Просить призначити ОСОБА_5 покарання за ч.4 ст. 185 КК, із застосуванням ст. 69 цього Кодексу, у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, та остаточне покарання на підставі ст. 71 КК - 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК - умовно з іспитовим строком 2 роки.
На обгруниування цих вимог зазначив, що місцевим судом безпідставно відмовлено в застосуванні до обвинуваченого положень ст. ст. 69, 75 КК, не враховано заяви потерпілої, відповідно до якої вона не має жодних претензій до ОСОБА_5 та просить призначити йому умовну міру покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, міркування прокурора ОСОБА_4 про безпідставність апеляційних вимог та залишення вироку без змін як законного та вмотивованого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
Згідно приписів ч.1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Щодо обраного виду та міри покарання обвинуваченому, то колегія суддів вважає, що воно ґрунтується на вимогах закону про кримінальну відповідальність.
Так санкцією ч. 4 ст. 185 КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Згідно вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.1 Постанови від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Ухвалюючи вказаний вирок, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вказаних вимог закону, призначивши обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, яке за своїм видом та розміром відповідає як особі винного, так і встановленим обставинам кримінального провадження.
Так, судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке за класифікацією ст. 12 КК, належить до категорії тяжких злочинів, та наявність пом'якшуючих покарання обставини - щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, за відсутності обставин, які обтяжують покарання, а також дані про особу винного, який на диспансерному обліку у лікаря психіатра не перебуває, але є на обліку в лікаря нарколога, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, неодружений. Також ураховано відсутність претензій до обвинуваченого з боку потерпілої та відшкодування завданої ним шкоди.
Водночас судом ураховано, що обвинувачений раніше судимий та звільнений від відбування покарання з іспитовим строком в 1 рік, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив новий умисний злочин проти власності, що свідчить про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення та необхідність його перевиховання лише в умовах ізоляції від суспільства.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 раніше засуджений вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 18 жовтня 2024 року за ч.4 ст. 185, ч.ч.1, 4 ст. 358 КК до остаточного покарання у виді 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК звільнений від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку в 1 рік.
При призначенні остаточного покарання судом правильно застосовано вимоги закону України про кримінальну відповідальність, враховано положення ч.1 ст. 71 КК та до призначеного ОСОБА_5 покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Касаційним судом сформована стала практика, згідно якої, у випадку вчинення особою кримінального правопорушення під час іспитового строку, покарання, від якого вона була звільнена з випробуванням, визнається невідбутою частиною такого покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком. Тобто звільнення від покарання з випробуванням не вважається невід'ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового кримінального правопорушення під час іспитового строку.
Вказана позиція неодноразово відображена у постановах Касаційного кримінального суду Верховного суду від 07 травня 2025 року у справі № 522/15810/22, від 14 вересня 2021 року у справі № 127/25037/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 641/5122/19, від 21 травня 2019 року у справі № 266/3940/16-к, від 14 серпня 2019 року у справі № 127/4760/18, від 15 липня 2025 року у справі №462/7107/24.
Отже колегія суддів не убачає обставин, які б були достатніми для призначення обвинуваченому менш суворого покарання, ніж призначено судом першої інстанції, а тому доводи захисника про необхідність призначення обвинуваченому покарання згідно положень статей 69, 75 КК не заслуговують на увагу, оскільки суперечать вимогам закону.
Наведене вище дає підстави для висновку, що вирок місцевого суду є законний, обґрунтований і вмотивований, ухвалений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність, а тому підстав для його зміни та пом'якшення призначеного обвинуваченому покарання не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Вирок Гощанського районного суду Рівненської області від 28 березня 2025 року стосовно ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3