Справа № 537/6644/24 Номер провадження 22-ц/814/3083/25Головуючий у 1-й інстанції МУРАШОВА Н. В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
04 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Дряниці Ю.В.,
суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавської обласної ради, про зобов'язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води,-
У грудні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», за участі третіх осіб, які не заявляють вимог щодо предмету спору, Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавської обласної ради, в якому просили суд зобов'язати відповідача ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води споживачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 за період з листопада 2022 року до дати ухвалення рішення суду до рівня цін на послуги, що застосовувалися станом на 24.02.2022 року, тобто за тарифами, затвердженими рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №1867 від 30.12.2021 «Про встановлення ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» скоригованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорії споживачів з 01.01.2022 року».
Позовна заява мотивована тим, що позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є власниками житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , де споживають послуги з централізованого постачання теплової енергії та гарячої води, які з листопада 2022 року надає ПОВПТГ «Полтаватеплоенерго».
До листопада 2022 року постачання теплової енергії та гарячої води у їх будинок здійснювало ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», якому тарифи встановлював своїм рішенням виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Від збройної агресії РФ проти України під час ракетних обстрілів м. Кременчука весною-літом 2022 року майно ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» було пошкоджено. Тому ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» припинило виробництво теплової енергії та зупинило роботу, а її майно передано у спільну власність територіальних громад Полтавської області.
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20.10.2022 року №1508 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води лівобережної частини м. Кременчука від джерела Кременчуцька ТЕЦ.
Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стали споживачами послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, наданих ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго». Проте у грудні 2022 року вони отримали рахунок за надані ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, в яких з початку опалювального сезону 2022-2023 років ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснює нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за тарифами, розмір яких значно перевищує рівень тарифів, що діяв для споживачів лівобережної частини м. Кременчука станом на 24.02.2022 року, що є порушенням ст.1 ЗУ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування». Після прийняття рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20.10.2022 року №1508 «Про визначення ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» виконавцем послуг з теплопостачання для споживачів м. Кременчука» відповідач ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не звертався до Полтавської обласної ради для встановлення тарифів споживачам у м. Кременчуці, а за замовчуванням застосував той тариф, що діяв для споживачів м. Полтави, визначений рішенням Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».
Позивачі вважають, що формування та встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також на постачання теплової енергії та гарячої води повинно було бути проведено відповідачем ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» для споживачів м. Кременчука окремо, а не розповсюджувати тарифи на всіх споживачів, раніше встановленні рішенням Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022, оскільки такі тарифи порушують права споживачів лівобережної частини м. Кременчука, визначені ст.1 ЗУ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», де заборонено підвищення тарифів на теплову енергію та гарячу воду для споживачів у період воєнного стану. Тому ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду за захистом своїх прав, як споживачі послуг з постачання теплової енергії та гарячої води.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 07.05.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Із рішенням районного суду не погодились позивачі, оскарживши його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позов про зобов'язання відповідача вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.
Звертають увагу, що з листопада 2022 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині м. Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ, відпровідно до рішення Полтавської обласної ради від 30.09.2022 року № 477.
Вважають, що нарахування плати за користування послугами ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» за тарифами, встановленими рішенням Полтавської обласної ради від 30.09.2022 №477 є порушенням вимог законодавства.
Відповідач нараховує вартість послуг за тарифами, що значно перевищують ті, які діяли станом на 24.02.2022. Тоді як споживач, як слабка сторона у спірних правовідносинах не має нести негативні наслідки у виді додаткового фінансового навантаження у результаті дій та/або рішень влади, які хоча і ухвалені у законний спосіб, проте, фактично, усупереч прямій забороні Закону №2479-ІХ призвели до збільшення розміру тарифів за тепло для мешканців лівобережної частини м.Кременчука.
Цитуючи зміст постанови Верховного Суду від 04.04.2024 у справі №917/730/24, вважають, що районний суд безпідставно не застосував таку практику до спірних правовідносин, а також залишив поза увагою практику Полтавського апеляційного суду, сформовану у справі №524/4839/23.
Від відповідача ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у доводах яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як законне та обґрунтоване.
Учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, у судове засідання в суд апеляційної інстанції не з'явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачам на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Кременчуцької міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням від 20 вересня 2000 року №8464/2, зареєстрованого в КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» в книзі М-1 за р.№140, свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 15.05.2002 року Першою Кременчуцькою державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за №1-647, свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 21.08.2024 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Проботюк Ю.М., зареєстрованого в реєстрі за №1007.
Отже, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є споживачами послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за цією адресою. Особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Надавачем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на лівобережній частині м. Кременчука до листопада 2022 року було ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ».
Рішенням Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30 грудня 2021 року за №1867, скориговано ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорій споживачів з 01 січня 2022 року, які згідно з пунктом 4 рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25 жовтня 2021 року за № 1421 «Про встановлення ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорій споживачів» становив: - тариф на послугу з постачання теплової енергії - 1 796,40 грн/Гкал (з ПДВ) або 1 497,00 грн/Гкал (без ПДВ).
Такий тариф застосовувався для споживачів лівобережжя м. Кременчука на момент введення воєнного стану в Україні 24 лютого 2022 року, що визнавалося учасниками справи.
ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» внесене до ліцензійного реєстру суб'єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області.
Згідно зі статутом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» засноване на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, засновником підприємства є Полтавська обласна рада.
Таким чином, тарифи на постачання теплової енергії відповідачем встановлюються Полтавською обласною радою. Тоді як застосовані відповідачем тарифи у рахунках на оплату, які були виставлені позивачам, відповідають тарифам, установленим рішеннями Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022, №669 від 28.07.2023.
Правомірність рішення Полтавської обласної ради від 30.09.2022 №477 становила предмет дослідження Другого апеляційного адміністративного суду, який при ухваленні постанови від 13.02.2024 у справі №440/6193/23, виснував, що тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», запроваджені рішенням Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022, у тому числі і тарифи зазначені для категорії споживачів «Для потреб бюджетних установ» відповідають розміру тарифів, які були встановлені обласною радою до ведення в Україні воєнного стану 24.02.2022.
За змістом частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Наведений процесуальний обов'язок позивачем не виконано та не спростовано у загальному порядку правомірність застосування тарифу, встановленого таким рішенням обласної ради, а тому за правилами частини 4 статті 12 ЦПК України він несе ризик настання наслідків із цим пов'язаних.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив із того, що визначення відповідачем вартості теплової енергії за двоставковим тарифом на послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води, встановлених рішенням Полтавської обласної ради №477 для потреб населення, відповідає вимогам чинного законодавства України.
Доводи позивачів про застосування тарифів, установлених рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, які діяли станом на 24.02.2022, районний суд відхилив, оскільки такі тарифи встановлені ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», а не відповідачу. Тоді як у останнього відсутні правові підстави для постачання позивачам теплової енергії на умовах, встановлених іншому суб'єкту господарювання та за тарифами, відмінними від тарифів, установлених для відповідача Полтавською обласною радою.
Наведене також виключає підстави для задоволення позовних вимог та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок плати за надані послуги із застосуванням тарифів, установлених рішенням Кременчуцької міської ради для ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ».
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується із огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (стаття 714 ЦК України).
Тлумачення наведеної норми свідчить, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання енергетичних ресурсів споживачу, є видом договору купівлі-продажу, що узгоджується із позицією Верховного Суду, сформованою у справі №529/613/17-ц від 03.10.2018.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.09.2018 по справі №750/12850/16-ц та від 06.11.2019 у справі №642/2858/16, споживачі зобов'язані оплатити такі (житлово-комунальні) послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
У силу приписів статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Наведена норма узгоджується із положеннями пункту 2 частини третьої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», за змістом якої встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону належать до повноважень органів місцевого самоврядування. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (частина п'ята статті 21 цього Закону).
Частиною третьою статті 20 Закону України «Про теплопостачання» установлено, що тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
Приписами статті 16-1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій при регулюванні діяльності у сфері теплопостачання належить, зокрема, ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках), транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що не перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).
При провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень (підпункт 9 пункту 3.2 зазначених Ліцензійних умов).
Відповідно до пункту 37 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.
ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» внесене до ліцензійного реєстру суб'єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області (https://poda.gov.ua/attachments/155628).
Згідно зі статутом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» засноване на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, засновником підприємства є Полтавська обласна рада (http://te.pl.ua/spozhivacham/naselennyu/dovdkov-ta-nformacyn-materali/statut-pdpriyemstva/).
Таким чином, тарифи на постачання теплової енергії відповідачем встановлюються Полтавською обласною радою. Тоді як застосовані відповідачем тарифи у рахунках на оплату, які були виставлені позивачам, відповідають тарифам, установленим рішеннями Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022, №669 від 28.07.2023.
Правомірність рішення Полтавської обласної ради від 30.09.2022 №477 становила предмет дослідження Другого апеляційного адміністративного суду, який при ухваленні постанови від 13.02.2024 у справі №440/6193/23, виснував, що тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», запроваджені рішенням Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022, у тому числі і тарифи зазначені для категорії споживачів «Для потреб бюджетних установ» відповідають розміру тарифів, які були встановлені обласною радою до ведення в Україні воєнного стану 24.02.2022.
За змістом частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Наведений процесуальний обов'язок позивачами не виконано та не спростовано у загальному порядку правомірність застосування тарифу, встановленого таким рішенням обласної ради, а тому за правилами частини 4 статті 12 ЦПК України він несе ризик настання наслідків із цим пов'язаних.
Доводи апеляційної скарги позивачів щодо порушення відповідачем вимог статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», колегія суддів відхиляються, оскільки положення статті 1 цього Закону не є нормою-приписом (зобов'язанням) та не містить вимог до постачальників, які здійснюють постачання теплової енергії за регульованими тарифами (до числа яких належить відповідач), щодо вчинення певних дій (внесення змін до договорів, здійснення перерахунку наданих послуг, тощо).
Відповідне положення законодавства є спеціальною нормою, яка містить заборону, тобто вимогу про зобов'язання утриматися від вчинення певної дії (підвищення тарифів) та адресована суб'єктам, які наділені відповідними владними повноваженнями стосовно прийняття таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення, натомість відповідач до числа таких суб'єктів не віднесений, а у своїй діяльності керується встановленими Полтавською обласною радою тарифами, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що тарифи, установлені рішенням Полтавської обласної ради №477, залишилися на рівні тарифів, установлених рішенням Полтавської обласної ради №286 від 21.10.2021 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» для потреб населення, бюджетних установ, інших споживачів (крім населення), релігійних організацій, які були введені в дію з 01.11.2021 (https://oblrada-pl.gov.ua/sites/default/files/field/docs/rishennya_286.pdf).
Тобто, тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, які були встановлені Полтавською обласною радою для відповідача станом на 24.02.2022, не змінювалися (не підвищувалися) після набрання чинності Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.09.2024 у справі №917/1389/23, які підлягають врахуванню відповідно частини четвертої статті 263 ЦПК України.
Із огляду на викладене, доводи позивачів щодо порушення відповідачем мораторію на підвищення тарифів, запровадженого Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», колегія суддів визнає безпідставними. Тоді як визначення відповідачем в рахунках на оплату вартості теплової енергії за двоставковим тарифом на послугу з постачання теплової енергії, який був встановлений рішення Полтавської обласної ради №477 для споживачів, відповідає як умовам укладених між сторонами у справі договорів, так і вимогам чинного законодавства України.
Посилання позивачів у доводах апеляційної скарги на безпідставне незастосування до спірних правовідносин позиції Верховного Суду, сформованої у справі №917/730/23 від 04.04.2024, колегія суддів відхиляє. Так, правовідносини у справі, на яку посилаються позивачі не є подібними з правовідносинами у справі №524/2395/24, оскільки у справі, судове рішення у якій є предметом апеляційного перегляду, правовідносини стосуються зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості вже наданих/отриманих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води позивачам, тоді як у справі №917/730/23 правовідносини стосувалися врегулювання переддоговірного спору в судовому порядку. Отже, у справі, що переглядається, і у наданій для порівняння справі, правовідносини відрізняються за матеріально-правовим регулюванням, змістом заявлених позовних вимог, підставами та предметом позову, встановленими судами обставинами справи, що виключає подібність спірних правовідносин.
Натомість наведена позивачами у доводах апеляційної скарги практика Полтавського апеляційного суду у розумінні частини четвертої статті 263 ЦПК України не є обов'язковою для врахування при розгляді цієї справи.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до загального цитування норм матеріального права та не доводять наявність порушеного відповідачем права позивача, як споживача послуг. Тоді як відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, зокрема, сформованій у справі №755/3563/21 від 06.09.2023, яка за правилами ч.4 ст.263 ЦПК України є обов'язковою для врахування.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 07 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця
Судді : Л. І. Пилипчук
О.В. Чумак