вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/2182/25
381/4339/25
13 листопада 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Омельчук С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
У серпні 2025 року представником товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» через систему «Електронний суд» подав позов до Фастівського міськрайонного суду Київської області про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 81 952,66 грн. з відповідача ОСОБА_1 .
В позовній заяві представник позивача посилається на те, що 22 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю«МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», як первісним кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено договір кредитної лінії №585336971 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до якого відповідач отримав від товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 29 900,00 грн., строк користування коштами - до 22 грудня 2029 року (кінцева дата повернення кредиту).
Згідно із п. 8.3. кредитного договору, базова процентна ставка складає 0,98% в день від суми залишку кредиту за час користування ним (Дисконтна процентна ставка) в межах 30-денного строку від дати надання кредиту за перший дисконтний період кредитування.
Згідно із п. 8.7.1. За період від 22.11.2024 до 22.12.2024 р. (включно) Кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 69,39 % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,30 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 109,50 (сто дев'ять цілих п'ять десятих) відсотків річних.
Первісним кредитором виконані умови договору та надано в борг позичальнику грошові кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 29 900,00 грн.
В подальшому, внаслідок укладення договору факторингу, право вимоги за вказаним договором перейшло до позивача, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».
Оскільки відповідач, як позичальник за договором кредитної лінії №585336971, не виконав обов'язки щодо повернення коштів, процентів, існують достатні правові підстави для стягнення з нього заборгованості.
Станом на дату подання позову до суду, заборгованість становить 81 952,66 гривень, що складається з: 26 885,34 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 55 067,32 гривень - заборгованість за процентами.
Окрім цього, позивач просив стягнути з відповідача 2 422,40 гривні - витрати зі сплати судового збору, 5000 гривень - понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Учасникам справи було роз'яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
15.09.2025 відповідачем ОСОБА_1 подано до канцелярії суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відмовити у повному обсязі. У відзиві відповідач вказує, що позивач не надав докази видачі грошових коштів відповідачу. Надання розрахунку суми заборгованості або витягу з реєстру прав вимоги є недостатнім для підтвердження наявності заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості та Витяг з реєстру прав вимоги не є первинними документами, що підтверджують факт готівкової чи безготівкової видачі коштів відповідачу. Також, відповідач зазначає, що розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Щодо розміру денної процентної ставки, відповідач зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Разом з тим. Позивач просить стягнути з відповідача проценти у розмірі, які є вище 1% денної процентної ставки, що явно суперечить вимогам Закону. Також, вважає, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту (комісії) з врахуванням Закону України «Про споживче кредитування). Крім того, стягнення штрафу та пені є неможливим з огляду на приписи п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Також, відповідач вказує, що у матеріалах справи не міститься копії договору факторингу між кредитором та позивачем у повному обсязі. У тому числі докази оплати договору факторингу і додатків до нього, щоб підтверджувало належність позивача як нового кредитора у цій справі.
23.09.2025 через систему «Електронний суд» представником ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» Дорошенко О.В. направлено відповідь на відзив, в якому зазначила наступне. На момент укладення кредитного Договору (22.11.2024 дозволена денна відсоткова ставка становила 0,98 %, року) максимально що відповідало умовам Договору та нормам чинного законодавства є допустимою. При цьому, денна відсоткова ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за кредитним Договором за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту).
Відповідач двічі вчинив конклюдентні дії, щодо продовження строку користування кредитними коштами, сплативши при цьому проценти за користування ними. Так, 28 листопада 2024 року Відповідач сплатив 5000,00 грн, з яких 1495,00 грн зарахувалось в рахунок оплати комісії по кредиту, 490,05 грн - в рахунок оплати процентів за користування кредитними коштами та 3014,50 грн - тіла кредиту (квитанція додається). 22 грудня 2024 року була здійснена Відповідачем оплата процентів у сумі 1 935,84 грн, з яких 0,16 грн зарахувалось на погашення тіла кредиту. При цьому, Відповідач, здійснюючи пролонгацію, вчинив дії, передбачені п. 8.7.2. Договору та вів промокод та активацію знижки на Індивідуальну процентну ставку, яка стала 0,80 відсотків. Відповідач свої зобов'язання відповідно до умов Договору не виконав, строк кредитування продовжувався, а тому нарахування відсотків відбувалося в межах строку користування кредитом, а Позивач ТОВ «Таліон плюс» має право нараховувати проценти за даним Договором починаючи з першого дня надання Траншу та до дня закінчення строку дії цього Договору (дострокового розірвання). Що стосується відступлення прав вимоги. Усі адресовані Відповідачу повідомлення від Первісного кредитора та Позивача в тому числі повідомлення про зміну кредитора, надсилались останньому на вказану ним у Заяві на отримання кредиту електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2. Направленим на електронну адресу листом ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» № 585336971/24022025/Э від 24.02.2025 Відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги новому кредитору - ТОВ «Таліон Плюс». Щодо ненадання повного Реєстру права вимоги за Договором № МВ ТП/23 від 24.02.2025 повідомили, що Реєстр прав вимоги за Договором № МВ-ТП/23 від 24.02.2025 р містить інформацію не тільки ту, яка стосується безпосередньо Відповідача, а й персональні дані інших боржників. А на підтвердження факту укладення реєстру та відступлення прав вимоги щодо Відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс», суду був наданий Договір факторингу № МВ-ТП/23 від 24.02.2025 року та платіжні інструкції за відступлення права вимоги №1189 та 1234. Також, представник позивача стверджує, що Первісний кредитор виконав свої зобов'язання за договором Кредитної лінії № № 585336971 від 22.11.2024 у повному обсязі та надав Відповідачу кредит у розмірі 29900,00 грн, відповідно до умов укладеного Договору, що підтверджується Платіжними дорученнями на переказ та зарахування грошових коштів на банківську картку отримувача у сумі 29900,00 грн, декількома траншами. Первісний кредитор є небанківською фінансовою установою, діяльність якого регулюється Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Тому такий доказ, як виписку з рахунку Позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, Позивач об'єктивно позбавлений можливості їх надати, оскільки не є емітентом банківських послуг в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність».
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у розгляді справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши позовну заяву та долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставин справи.
Так, судом встановлено, що 22.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», як первісним кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено договір кредитної лінії №585336971.
Вказаний договір підписаний позичальником з використанням електронного підпису.
Згідно пунктів 2.2, 7.3 договору кредитної лінії №585336971, розмір кредитного ліміту - 14 000 гривень, дата повернення кредиту - 22.12.2029.
Згідно із п. 8.3. кредитного договору, базова процентна ставка складає 0,98 % в день від суми залишку кредиту за час користування ним (Дисконтна процентна ставка) в межах 30-денного строку від дати надання кредиту за перший дисконтний період кредитування.
Згідно із п. 8.7.1. За період від 22.11.2024 до 22.12.2024 р. (включно) Кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 69,39 % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,30 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 109,50 (сто дев'ять цілих п'ять десятих) відсотків річних.
За умов пункту 3.2 договору, для продовження дисконтного періоду необхідною є своєчасна сплата процентів.
Первісним кредитором було виконано умови зобов'язання та надані відповідачу, як позичальнику, грошові кошти у сумі 14 000 гривень.
Згідно додаткової угоди до Договору №585336971 від 22.11.2024, а сааме п.1.1. сторонни дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 6000,00 грн. Відповідно до чого, загальний розмір кредиту за Договором буде складати 20 000,00 грн. (а.с.64-66).
Також, згідно ще однієї додаткової угоди до Договору №585336971 від 22.11.2024. відповідачеві було надано ще один тран в сумі 9 900,00 грн. Загальний розмір кредитом за Договором буде складати 29 900,00 грн.(а.с.67-69).
Безготівковий переказ цих та інших траншів за Договором може бути здійснено за реквізитамит платіжної картки позичальника НОМЕР_3.
Факт перерахування коштів на банківський рахунок позичальнику підтверджується довідками ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» від 23.07.2025 на суму 9 900,00 грн., на суму 6000,00 грн.та на суму 14 000,00 грн. (а.с.78-80). Та наданою на ухвалу суду про витребування доказів інформацією з АБ «Кліринговий Дім» від 01.10.2025, про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) за період з 22.11.2024 по 26.11.2024 в електронному вигляді.
Внаслідок укладення договору факторингу від 24 лютого 2025 року № МВ-ТП/23 право вимоги за договором кредитної лінії №585336971 від 22.11.2024 було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», як новому кредитору та позивачу у справі (а.с.17-27).
До матеріалів справи долучені реєстр прав вимоги, що підтверджують перехід права вимоги за договором факторингу (а.с.23-24).
Відповідач не заперечував факт укладення договору кредитної лінії та додаткових угод, підписання та погодження істотних умов цього договору.
На підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду розрахунок заборгованості за кредитним договором №585336971 від 22.11.2024, згідно з відомостями якого заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 81 952,66 грн.
Нормативно-правове обґрунтування.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 525, 526, 546 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України, обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається на осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд дійшов до таких висновків.
Вирішуючи спір у цій справі, суду належить встановити чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд зазначає таке.
З матеріалів справи суд встановив, що спірні правовідносини стосуються наявності у позивача права вимоги до відповідача у справі щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
За твердженням позивача таке право вимоги він набув на підставі договору факторингу, укладеного з первісним кредитором.
На підтвердження наявності права вимоги до відповідача позивач додав до позовної заяви копії договорів факторингу, укладених між ним та первісним кредитором, а також Витяги з реєстру боржників, які є додатком до цих договорів.
Відповідач, не визнаючи наявність у позивача права вимоги до неї у спірних правовідносинах, не спростував відомості, які підтверджуться наданими позивачем доказами.
Водночас надані позивачем докази відповідають вимогам процесуального закону щодо критеріїв достатності, достовірності та належності.
За таких обставин у суду відсутні правові підстави не приймати їх до уваги.
Виходячи зі змісту вказаних доказів суд дійшов висновку про те, що позивач довів наявність у нього права вимоги до відповідача у спірних правовідносинах.
За твердженням позивача відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість.
Стягнення вказаної заборгованості є предметом спору в цій справі.
Суд враховує, що особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.
Саме такий договір був укладений між відповідачем та первісним кредитором.
Надані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази містять відомості про укладений між сторонами договір та погоджені сторонами умови щодо розміру кредиту; розміру, порядку нарахування та погашення процентів за користування кредитом та прострочення погашення боргових зобов'язань; інші умови, що свідчать про фіксацію волі сторін договору кредитування.
На цих документах наявний підпис відповідача.
Отже, суд доходить висновку про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді суттєві умови договору про розмір процентної ставки, порядок їх сплати.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач довів на підставі належних та допустимих доказів погодження сторонами договору умов про розмір та порядок отриманого кредиту, нарахування процентів за користування ним, а також умови повернення отриманих у позику грошей та плати за користування ними.
Виходячи з презумпції правомірності правочину, задекларованої у ст. 204 ЦК України, суд вважає доведеним факт існування між сторонами договірних відносин.
Водночас суд враховує те, що заперечуючи щодо укладання вказаного договору відповідач не надала доказів на підтвердження своїх заперечень.
Також, заперечуючи обставину отримання кредитних коштів, відповідач не надав суду належних та достатніх доказів на спростування вказаної обставини, яким, зокрема та не виключно може бути виписка з банківського рахунку боржника-відповідача.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості суд зазначає таке.
За твердженням позивача відповідач свої зобов'язання з повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами жодному з кредиторів не виконав, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість.
Стягнення вказаної заборгованості є предметом спору в цій справі.
Суд враховує, що особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.
Відповідач не спростував зазначений позивачем розмір наявної у нього заборгованості та не надав суду свої контррозрахунки.
На підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати неправильним наданий позивачем розрахунок заборгованості.
Водночас, цей розрахунок заборгованості не спростований відповідачем та згідно з наявною у ньому інформацією відповідач здійснював часткове внесення коштів на виконання вимог договору кредиту.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що факт невиконання боржником умов кредитного договору підтверджений належними та допустимими доказами.
Оскільки відповідач не повернув отримані в кредит та використані кошти у добровільному порядку, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах права позивача порушені і його вимога про стягнення з відповідача заборгованості за цим договором є правомірною і обґрунтованою.
Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства ? суду та сторін (позивача та відповідача).
Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду.
Він нівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги, а на відповідача - обов'язок їх спростування у разі незгоди з ними.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З огляду на встановлені судом обставини справи та приписи чинного законодавства, враховуючи, що матеріали справи містять належні докази того, що відповідач не повернув у добровільному порядку отримані та використані кошти, відмовився від виконання зобов'язань за договором в односторонньому порядку, що потягло невиконання його умов, внаслідок чого утворилась заборгованість та порушено права позивача, відповідач не спростував розмір заборгованості, що заявлений у позові, тому суд приходить до висновку про те, що така заборгованість підлягає стягненню судом з відповідача на користь позивача у судовому порядку.
Отже, наявні правові підстави для задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із частинами першою та другою статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З урахуванням результату вирішення цієї справи з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач у позовній заяві зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу до позовної заяви надано: договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі послуг наданих послуг №1, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, платіжну інструкцію.
Згідно з відомостями акта приймання-передачі послуг з правничої допомоги, адвокат надав наступні послуги: підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; аналіз суджової практики; надання юридичних консультацій - 4 години, вартість 1000,00 грн.; підготовка та направлення повідомлення про оплату заборгованості (досудова вимога) - 2години, вартість - 500 грн., підготовка позовної заяви, що включає збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копій письмових доказів та електронних доказів у справі та направлення копії та доданих до неї документів суду - 10 годин, вартість 3500,00 грн.
Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу та, розподіляючи вказані витрати між сторонами у справі, суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15).
Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір ? обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічні висновки висловлені Верховним судом у постановах від 20 лютого 2024 року у справі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у справі № 910/11903/23 та від 23.04.2025 року у справі № 638/13336/21.
Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, ціну позову, обсяг наданих послуг, їх дійсність та необхідність, розумність їх вартості з огляду на предмет позову, суд дійшов висновку про те, що такі витрати не відповідають в повній мірі критерію реальності, справедливості, оскільки зазначені позивачем витрати, які включають послуги: первинної консультації, правового аналізу та складання позовної заяви зводяться до єдиної дії ? формування правової позиції позивача та є складовими підготовки позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги.
За таких обставин, надавши оцінку понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши складність справи, ціну позову, а також те, що розгляд такої справи процесуальним законом передбачено в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, за предметом спору та характером спірних правовідносин, правовим регулюванням ця справа для позивача є типовою з-поміж великої кількості аналогічних справ за його позовами; врахувавши характер послуг, а також необхідність дотримання критерію пропорційності, розумності та справедливості, дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
Також суд враховує, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Водночас відповідач вказаний обов'язок не виконав.
Отже, відповідно до приписів ст. 11, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, пропорційною до розміру задоволених витрат є розмір правничої допомоги у сумі 3000,00 грн (100% від заявлених позовних вимог).
Враховуючи вище наведене, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс», код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, 13, заборгованість за кредитним договором №585336971 від 22.11.2024 у розмірі 81 952,66 (вісімдесят одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні 66 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Леся КОВАЛЕВСЬКА