Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/858/25
Провадження № 2/376/812/2025
22 липня 2025 року Сквирський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Коваленка О.М.
за участі секретаря - Щур Л.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Сквирська міська рада, про скасування реєстрації права власності на земельну ділянку,
установив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
В обґрунтування позову позивач вказав, що його сусід (відповідач по справі) ОСОБА_2 27.05.2000 відповідно до договору дарування частини житлового будинку став власником 1/2 частини цього ж житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 . У паспортах позивача та відповідача реєстрація місця проживання вказана АДРЕСА_2 .
Позивач і відповідач зверталися до Сквирської міської ради щодо упорядкування адреси житлового будинку по АДРЕСА_2 , оскільки в одних документах вказано номер 52, а в інших номер 56. Їм було відмовлено в присвоєнні адреси у зв'язку з тим, що в наданому ОСОБА_1 витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно зазначається, що за адресою по АДРЕСА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224010100:01:055:0018, площею 0,0943 га, номер запису про право власності 1312793, дата державної реєстрації 14.06.2013 і внаслідок чого було порушено принцип неподільності об'єкта спільної часткової власності передбачений відповідно до ст. 377 ЦК та ч. 2,16 ст. 120 ЗК України.
У цьому ж листі рекомендується з метою вирішення питання щодо присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна житловому будинку, який є спільною частковою власністю ОСОБА_2 (1/2 частка) та ОСОБА_1 (1/2 частка) з присвоєнням йому номера АДРЕСА_2 , спочатку потрібно скасувати за ОСОБА_2 реєстрацію в ДРРП на нерухоме майно, права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 3224010100:01:055:0018) за адресою АДРЕСА_3 , а потім повторно подати пакет документів до Сквирської міської ради для зміни адреси нерухомого майна, що перебуває у спільній часткові власності.
На підставі викладеного позивач просить скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителем м. Сквира в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку площею 0,0943 га, кадастровий номер 3224010100:01:055:0018, номер запису про право власності 1312793, дата державної реєстрації 14.06.2013 за адресою: АДРЕСА_3 .
Представник позивача адвокат Соболь Б.В. у своїй заяві від 22.07.2025 просив суд розгляд справи проводити без його участі та без фіксування судового процесу технічними засобами, підтримав позовні вимоги позивача у повному обсязі (а.с.43).
Відповідач ОСОБА_2 22.07.2025 подав до суду заяву про те, що судові засідання проводилися без його участі та без фіксування судового процесу технічними засобами, визнав позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Представник Сквирської міської ради - начальник відділу архітектури та містобудування Сквирської міської ради Голуб О.М. у своїй заяві від 22.07.2025 просив судові засідання проводити без його участі та без фіксування судового процесу технічними засобами, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підтримав, заперечень не має (а.с. 45).
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Частиною першою ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін, в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України.
Згідно із ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (стаття 206 ЦПК України).
Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Оскільки відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та ухвалення рішення в підготовчому засіданні на підставі вимог ст. 200, 206, 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.
Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 27.05.2000 відповідно до договору дарування частини житлового будинку став власником 1/2 частини цього ж житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 . У паспортах позивача та відповідача реєстрація місця проживання вказана АДРЕСА_2 .
Позивач і відповідач зверталися до Сквирської міської ради щодо упорядкування адреси житлового будинку по АДРЕСА_2 , оскільки в одних документах вказано номер 52, а в інших номер 56. Їм було відмовлено в присвоєнні адреси у зв'язку з тим, що в наданому ОСОБА_1 витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно зазначається, що за адресою по АДРЕСА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224010100:01:055:0018, площею 0,0943 га, номер запису про право власності 1312793, дата державної реєстрації 14.06.2013 і внаслідок чого було порушено принцип неподільності об'єкта спільної часткової власності передбачений відповідно до ст. 377 ЦК та ч. 2,16 ст. 120 ЗК України.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення.
Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
За змістом статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов'язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду (ч. 1 ст. 37 Закону).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» адресою об'єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об'єкта та визначення місця його розташування на місцевості. Порядок присвоєння адрес об'єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов'язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.
Рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси об'єкта нерухомого майна, про відмову у присвоєнні, скасування адреси об'єкта нерухомого майна приймається відповідно до положень Закону України "Про адміністративну процедуру".
Відповідно до ч. 4 ст. 26 цього ж Закону індивідуальні (садибні житлові будинки, садові, дачні будинки, які будуються (збудовані) на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (крім будинків, які містять дві та більше квартир), не потребують прийняття рішення про присвоєння адреси. Таким чином, в будинках в яких дві або більше квартир для присвоєння адреси потрібно подати документи відповідно до вищевказаного Закону та Постанови Кабінету Міністрів України №690 від 07.07.2021 (із змінами) «Про затвердження Порядку присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна».
Суд, на підставі викладеного, дійшов висновку, що відповідач порушив принцип неподільності об'єкта спільної часткової власності передбачений ст. 377 ЦК України і вимоги Закону України №3038-УІ від 17 лютого 2011 року «Про регулювання містобудівної діяльності», тому реєстрація права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельну ділянку площею 0,0943 га, кадастровий номер 3224010100:01:055:0018, номер запису про право власності 1312793, дата державної реєстрації 14.06.2013 року за адресою: АДРЕСА_3 , підлягає скасуванню та наступному оформленню відповідно до Постанови КМУ від 07 липня 2021 року №690 згідно Порядку присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 200, 206, 247, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, ст. 15, 16, 21, 393 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд
ухвалив:
Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Сквирська міська рада, про скасування реєстрації права власності на земельну ділянку.
Скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку площею 0,0943 га, кадастровий номер 3224010100:01:055:0018, номер запису про право власності 1312793, дата державної реєстрації 14.06.2013 за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя О.М. Коваленко