Справа № 373/2628/25
Провадження № 2/373/1407/25
13 листопада 2025 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Лебедя В.В.,
за участю секретаря судових засідань Мороз В.О.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача-адвокат Андрущенко М.В. звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Фінанс» заборгованість за договором позики у розмірі 20740,00 грн, судові витрати в розмірі 2422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.08.2024 між ТОВ «Іннова Фінанс» та відповідачем було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 4887940824 шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов договору позикодавець зобов'язується надати позичальнику кошти в розмірі 4000,00 грн шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку), а позичальник зобов'язується повернути кошти та сплатити проценти за користування позикою та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідач всупереч умовам договору свої зобов'язання належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив, внаслідок чого станом на день звернення до суду з позовом має заборгованість перед позивачем у розмірі 20740,00 грн, з яких: 4000,00 грн. - заборгованість за наданим кредитом, 14740,00 грн - заборгованість за процентами, 2000,00 грн - сукупна сума пені.
Ухвалою судді від 03.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Відповідачу було запропоновано протягом 15 днів із дня вручення копії даної ухвали подати відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 191 ЦПК України.
Позивач на виконання вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК додав до позовної заяви докази надсилання відповідачу копій поданих до суду документів
Ухвалою судді від 07.10.2025 здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін на 27.10.2025.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. В надісланій позовній заяві просив розглянути справу без участі їх представника, проти заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до приписів ст. 128, 130, 131 ЦПК України, зокрема, шляхом розміщення оголошення на веб-сайті судової влади України. Про причини неявки суд не повідомив та не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
03.08.2024 між ТОВ «Іннова Фінанс» та відповідачем було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 4887940824 (далі - договір позики), що був підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 2.2 розділу 2 договору позики позикодавець надає позичальнику кредит у розмірі 4000,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути кошти, сплатити проценти за користування позикою та та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Пунктом 2.5 договору визначено строк кредиту (строк дії договору) - 360 днів.
Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом
внесення 10 днів.
Відповідно до п. 2.6.1, 2.8, 2.8.1., 2.9, 2.9.1 розділу 2 договору стандартна процентна ставка становить 1,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5 цього договору. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 10358,55 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 25600,00 грн.
Згідно п. 2.10.2, 2.10.2.1, 2.10.3, 2.10.3.1 розділу 2 договору, загальні витрати за кредитом (споживчим кредитом) на дату укладення договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 25600,00 грн. Денна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 1,50%.
Пунктом 3.1 розділу 3 договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 .
Згідно з пунктом 6.1 розділу 6 договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіку платежів.
Під час укладення договору позики відповідачем було підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором - 7573, а також паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови надання позивачем ТОВ «Іннова Фінанс» кредитних коштів відповідачу.
Зі змісту листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 12.08.2025 № 7/14075 вбачається, що 03.08.2024 на картку № НОМЕР_1 відповідача було перераховано кошти в розмірі 4000,00 грн, номер транзакції - 1450282481 (а/с 44).
Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором позики виконав в повному обсязі, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 18740,00 грн, що складається із заборгованості за наданим кредитом у розмірі 4000,00 грн, заборгованості за процентами в розмірі 14740,00 грн.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог закону та умов договору.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно повернув вказаний борг, протягом розгляду справи не подавав письмових доказів або пояснення з приводу неможливості виконання ним умов договору.
Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги законні, обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню частково в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики, з яких: 4000,00 грн. - заборгованість за наданим кредитом, 14740,00 грн - заборгованість за процентами.
Суд уважає, що слід відмовити в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за договором позики, з яких: 2000,00 грн - сукупна сума пені, з огляду на таке.
Договір позики укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.
Пунктом 7.4 договору позики передбачено право нарахування пені за кожен день прострочення строку повернення позики та/або сплати процентів у передбачені договором строки.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22 роз'яснив, що тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Судом встановлено, що договір позики був укладений між сторонами 03.08.2024, тобто в період звільнення позичальника від сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, а тому нарахування пені за невиконання грошового зобов'язання є неправомірним.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд, задовольняючи позовні вимоги в розмірі 18740,00 грн, що складає 90,35% від заявлених позовних вимог у розмірі 20740,00 грн, вважає, що з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2206,70 грн.
Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» заборгованість за договором позики № 4887940824 від 03.08.2024 у розмірі 18740,00 грн (вісімнадцять тисяч сімсот сорок гривень).
Відмовити в задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за пенею у розмірі 2000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» судовий збір у розмірі 2206,70 грн (дві тисячі двісті шість гривень 70 копійок),
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», місцезнаходження: 01104, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 8, поверх 9; ЄДРПОУ 44127243;
відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ