Справа № 373/2184/25
Провадження № 2/373/1163/25
(заочне)
13 листопада 2025 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Лебедя В.В.,
за участю секретаря судового засідання Мороз В.О.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
1. Стислий виклад позицій сторін
Представник позивача Мишевська Н.М. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подала позов, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 517398-КС-001 про надання кредиту від 26.11.2024 у загальному розмірі 35760,00 грн., з яких: 12000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту,16800,00 грн - заборгованість по процентах, 6000,00 грн - заборгованість по штрафам, 960,00 грн - заборгованість за комісією; понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 26.11.2024 між сторонами було укладено договір № 517398-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором виконало, надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 12000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .
10.12.2024 та 24.12.2024 відповідач здійснила часткову сплату заборгованості за договором на загальну суму 4920,00 грн.
Відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах визначених договором, кредитні кошти не повернула, в результаті чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 35760,00 грн, що складається із заборгованості по «тілу» кредиту в розмірі 12000,00 грн, заборгованості по процентах в розмірі 16800,00 грн, заборгованості по штрафам в розмірі 6 000,00 грн, заборгованості за комісією в розмірі 960,00 грн.
2. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі
Ухвалою судді від 02.09.2025 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Відповідачу було запропоновано протягом 15 днів із дня вручення копії даної ухвали подати відзив на позовну заяву, у порядку, передбаченому ст. 191 ЦПК України. Також ухвалою судді витребувано письмові докази від АТ КБ «ПриватБанк».
01.10.2025 надійшли письмові докази від АТ КБ «ПриватБанк».
Ухвалою судді від 07.10.2025 здійснено перехід у справі до розгляду з викликом сторін. Розгляд справи призначено на 27.10.2025.
27.10.2025 справу знято з розгляду на 13.11.2025 у зв'язку з перебуванням головуючого судді у стані тимчасової непрацездатності.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У заявлених вимогах просив розглянути справу без участі їх представника. Проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином відповідно до приписів ст. 128, 130, 131 ЦПК України, зокрема, шляхом розміщення оголошення на веб-сайті судової влади України, про причини неявки суд не повідомила та не скористалася своїм правом подати відзив на позовну заяву, а тому в силу вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з'явився, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів та ухвалення заочного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
3 Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
26.11.2024 між сторонами було укладено договір № 517398-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця.
Відповідно до п. 2.1 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 12000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».
Строк, на який надається кредит, становить 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом в день - 1 % фіксована. Комісія за надання кредиту становить 2400,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту становить 12000,00 грн. Строк дії договору визначено до 13.05.2025. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту становить 29 486,84 грн (п. 2.3-2.8 договору).
Сторонами в п. 4.2.2 договору погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.
Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор UA-2670для підписання кредитного договору № 517398-КС-001 від 26.11.2024.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало відповідачу кредит у розмірі 12 000,00 грн, перерахувавши 26.11.2024 кошти на банківську картку № НОМЕР_2 , про що свідчить лист ТОВ «Профітгід», без дати (а/с 54).
З листа АТ КБ «ПриватБанк» від 22.09.2025 № 20.1.0.0.0/7-250917/50770-БТ на виконання вимог ухвали суду від 02.09.2025 вбачається, що картка № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) емітована на ім'я ОСОБА_1 .
Як вбачається з наданого позивачем паспорту споживчого кредиту та пропозиції (оферта) укласти договір № 517398-КС-001 про надання кредиту від 26.11.2024 сторони погодили, що проценти за користування кредитом становлять 1 % в день у фіксованому розмірі, комісія за надання кредиту становить 2400,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 29 486,84 грн.
Зі змісту наданої виписки за договором за період з 26.11.2024 по 13.05.2025 вбачається, що відповідач отримала кредитні кошти від позивача, а також частково здійснювала повернення зазначених коштів, що також вказує на наявність між сторонами кредитних правовідносин.
10.12.2024 та 24.12.2024 відповідач здійснила часткову сплату заборгованості за договором на загальну суму 4920,00 грн, що свідчить про визнання нею боргу.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом у відповідача наявна заборгованість за договором № 517398-КС-001 від 26.11.2024 в розмірі 35760,00 грн, що складається з 12000,00 грн - заборгованості за кредитом, 16800,00 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом, 6000,00 грн - заборгованості за штрафами, 960,00 грн - заборгованості за комісією.
4. Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права, оцінка суду
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 3 статті 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з п. 5 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до ч. 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 2 статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 243/6552/20, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19.
Указаний кредитний договір укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позивача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту. Після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використала для підтвердження підписання договору.
Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений, цей правочин у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 року у справі № 234/8084/20.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, відповідальність за невиконання договірних умов, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зі змісту наданої виписки АТ КБ «ПриватБанк» по особовому рахунку за період з 26.11.2024 по 13.05.2025, вбачається, що відповідач отримувала кредитні кошти від позивача та частково здійснила оплату на загальну суму 4920,00 грн (10.12.2024 та 24.12.2024), що також вказує на наявність між сторонами кредитних правовідносин та визнання нею боргу.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) є належним доказом щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, наявні правові підстави для їх стягнення з відповідача в даному розмірі.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за виданим кредитом в розмірі 12000,00 грн підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч. 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Зі змісту статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Оскільки відповідач порушила зобов'язання за договором № 517398-КС-001 від 26.11.2024, не представила суду доказів своєчасної та повної оплати заборгованості за цим договором, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 16800,00 грн.
Щодо стягнення комісії за кредитним договором суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних
витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
За п. 10 ч. 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у кредитному договорі обов'язково визначається порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за
наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).
Відповідно до п. 2.5 договору № 517398-КС-001 від 26.11.2024, п. 2.5 пропозиції (оферта) укласти договір № 517398-КС-001 про надання кредиту від № 517398-КС-001 від 26.11.2024, п. 2.5 прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір № 517398-КС-001 про надання кредиту від 26.11.2024, укладених між позивачем та відповідачем, сторони погодили, що комісія за надання кредиту становить 2400,00 грн.
Щодо стягнення заборгованості по штрафам за кредитним договором суд зазначає таке.
Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22 роз'яснив, що тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Судом встановлено, що кредитний договір був укладений між сторонами 26.11.2024, тобто в період звільнення позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, а тому нарахування неустойки в розмірі 6000,00 грн за невиконання грошового зобов'язання є неправомірним.
Суд уважає, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за штрафами в розмірі 6000,00 грн слід відмовити.
Таким чином, суд повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного наданого доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.
5. Розподіл судових витрат між сторонами
Частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги позивача задоволені судом частково на суму 29760,00 грн (83% від 35760,00 грн), розмір судових витрат пропорційно задоволеним вимогам складає 2010,60 грн, виходячи із розрахунку (2422,40 х 83 % : 100), що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 517398-КС-001 про надання кредиту від 26.11.2024 в загальному розмірі 29760,00 грн (двадцять дев'ять тисяч сімсот шістдесят гривень).
Відмовити в задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за штрафом в розмірі 6000,00 грн.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2010,60 грн (дві тисячі десять гривень 60 копійки).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: б-р Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 41084239;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .
СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ