Справа № 161/16196/24
Провадження № 2/161/117/25
(заочне)
03 листопада 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Вегери Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТзОВ «Коллект Центр» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивує тим, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит №4712604 від 09.10.2021 року, згідно якого відповідачу було надано кредит у сумі 17000,00 грн. та остання зобов'язалася повернути кошти у строк, визначений договором, сплатити проценти за користування кредитними коштами на визначених умовами договору.
Вказує, що ТзОВ «Мілоан» належним чином виконало свої зобов'язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору кредиту.
26 січня 2022 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №26-01/2022-83, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, у тому числі за договором про надання споживчого кредиту №4712604 від 09.10.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
В подальшому, ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-03/2023 від 10.03.2023 р., в тому числі за договором про надання споживчого кредиту №4712604 від 09.10.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Зазначає, що ОСОБА_1 не виконала зобов'язань за вказаним договором, в зв'язку з чим станом на день складання позову у неї утворилась заборгованість в розмірі 98328,00 грн., з яких: 17000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 80138,00 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 1190,00 грн. - заборгованість за комісіями.
У зв'язку з чим, просить стягнути з відповідача на користь товариства вказану заборгованість та понесені судові витрати у справі.
Представник позивача подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач та її представник в судове засіданні не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені судом належним чином. Разом з тим, подали відзив, у якому просять у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом з'ясовано, що 09.10.2021 р. між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №4712604 в розмірі 17000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором, строком на 30 днів (а.с. 7-10).
Як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2021 року ОСОБА_2 на сайті ТОВ «Мілоан» заповнила анкету-заяву на кредит № 4712604, на підставі якої цього ж дня між нею та ТОВ «МІЛОАН» укладено договір про споживчий кредит, відповідно до якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит), а позичальник повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.
За умовами договору сума кредиту становить 17000 грн., надається на строк 30днів, шляхом переказу на картковий рахунок, термін повернення кредиту і сплати комісії та процентів - 08.11.2021 року, комісія за надання кредиту - 1190 грн., яка нараховується за ставкою 7,00 % від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом - 4488,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 22678,00 грн. (а.с. 6).
Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства або мобільний додаток чи інші засоби.
Пунктом 2.3 договору передбачені умови щодо пролонгації строку кредитування на пільгових та стандартних умовах. Для продовження строку користування на пільгових умовах позичальник має вчинити певні дії: сплатити комісію та певну частку заборгованості по кредиту.
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною ставкою (5% в день).
Як передбачено п. 4.2. договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог кредитодавця (а.с. 8-зворот).
У вищевказаній анкеті - заяві від 09 жовтня 2021 року (яка містить детальну інформацію щодо процесу оформлення та розгляду заяви щохвилинно) та у п. 10 вищевказаного договору про споживчий кредит від 09.10.2021 року вказано, зокрема: позичальник ПІБ; ідентифікаційний код, адреса реєстрації, номер телефону; в анкеті заяві, крім того, вказано дату народження останнього, паспортні дані, місце роботи, щомісячні доходи (а.с. 12).
Довідкою ТОВ «МІЛОАН» підтверджується ідентифікація клієнта ОСОБА_1 (а.с. 13).
З платіжного доручення №58299246 від 09.10.2021 року вбачається, що на рахунок ОСОБА_1 перераховані кошти в сумі 17000,00 грн. згідно договору №4712604. Крім того, факт зарахування вказаних коштів підтверджується інформацією з АТ КБ «Приватбанк» (а.с. ).
Із відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «МІЛОАН» слідує, що ОСОБА_1 09.10.2021 року надано кредит в розмірі 17000 грн. та нараховано комісію за оформлення кредиту в розмірі 1190,00 грн. В період з 09.10.2021 року по 08.11.2021 року здійснювалось щоденне нарахування відсотків в розмірі 149,60 грн. З 09.11.2021 року по 07.01.2022 року проценти нараховані відповідно до п.1.6, 2.3.1.2 договору в сумі 850 грн. (а.с. 14).
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Так, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).
Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Таким чином, судом встановлено, що 09.10.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4712604, який підписано одноразовим ідентифікатором.
У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року № 910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.
Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Підписавши вказаний договір, відповідач погодився з умовами договору та правилами надання споживчого кредиту від ТОВ «МІЛОАН».
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Таким чином, зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.
26 січня 2022 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №26-01/2022-83, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, у тому числі за договором про надання споживчого кредиту №4712604 від 09.10.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с. 17-19).
Згідно реєстру боржників до даного договору факторингу, загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №4712604 від 09.10.2021 року№4712604 від 09.10.2021 року складає 73678,00 грн., з яких: 17000 грн. - борг за кредитом, 55488,00 грн. - за відсотками, 1190,00 грн. - комісія (а.с. 22).
10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників, в тому числі за вищевказаним договором про споживчий кредит, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 (а.с. 23-26).
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Тобто, відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «Коллект центр» у тому ж обсязі, що і перед первісними кредиторами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановлено, що станом на дату звернення позивача до суду з цією заявою, відповідач не погашала заборгованість за кредитним договором.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами у сумі 98742, 00 грн.
Як видно із розрахунку ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.03.2023 року за відповідачем значилась заборгованість в загальній сумі 98328 грн., з яких: по тілу кредиту - 17000 грн, по відсоткам станом на дату розрахунку - 80138,00 грн., комісія -1190 грн. (а.с. 15).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 сформовано правову позицію, згідно до якої кредитодавець відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як ст. 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановлені ст. 625 ЦК України проценти підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Суд враховує, що за договором факторингу було відступлено первісним кредитором новому кредитору саме заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 26 січня 2022 року. При цьому, новий кредитор набув саме право вимоги від боржника виконання зобов'язання у відповідній сумі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» вправі вимагати від відповідача сплати заборгованості за відсотками за користування кредитом згідно договору №4712604 від 09.10.2021 року, яка нарахована первісним кредитором ТОВ «Мілоан» станом на дату відступлення ним права вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (яке в свою чергу відступило права вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»).
Отже, нарахувавши відсотки за користування кредитом після отримання прав вимоги від первісного кредитора, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» вийшло за межі узгодженого сторонами в кредитному договорі строку. При цьому, отримавши право вимоги до відповідача ще у 2022 році, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» не вчинило дій щодо повернення боргу, а продовжило строк кредитування на власний розсуд, що призвело до нарахування непропорційно великої суми вартості кредиту. Такий механізм, на переконання суду, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Таким чином, з огляду на викладене та оскільки відповідач умови вказаного кредитного договору належним чином не виконувала, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 4712604 від 09.10.2021 року в загальному розмірі 73678,00 грн., що складається із: 17000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 55488,00 грн. - заборгованість за відсотками, 1190,00 грн. - заборгованість по комісії, тобто суму боргу, яка виникла станом на дату відступлення права вимоги.
Крім того, до часткового задоволення підлягають вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 133 ч. 1, 3 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
01 липня 2024 року між адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» та ТзОВ «Коллект Центр» укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 33-34).
Згідно з заявкою на надання юридичної допомоги №267 від 30.07.2024 р., акту №1 про надання юридичної допомоги від 06.08.2024 р., вартість послуг складає 17000,00 грн. (а.с. 37-38).
Частиною 8 ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
А тому, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., які слід стягнути з позивача на користь відповідача.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, як слідує з матеріалів справи, за подання даного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., однак, зважаючи, що судом задоволено позовні вимоги частково в сумі 73678,00 грн., тому на користь позивача слід стягнути у пропорційному розмірі судовий збір, що становить 2268,91 грн. ((76678,00/98328,00) * 3028,00).
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 280-282, 417 ЦПК України, ст. ст. 526, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд ,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №4712604 від 09.10.2021 року в розмірі 73678 (сімдесят три тисячі шістсот сімдесят вісім) грн. 60 коп., 3000 (три тисячі) грн. витрат на правничу допомогу та 2268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 91 коп. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасниками справи є:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ - 44276926.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складений 10 листопада 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк