19 листопада 2025 року місто Київ.
Справа № 760/14793/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/10545/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ясинецький Олег Анатолійович, на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31 березня 2025 року (у складі судді Усатової І.А., інформація щодо дати складення повного тексту відсутня)
у справі за позовом акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У липні 2023 року позивач АТ «Райффайзен Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованість, яка складається з: заборгованості за дозволеним овердрафтом: 64 104,00 гривень; заборгованості за недозволеним овердрафтом: 7 302,06 гривень.
В обґрунтування позову зазначав, що АТ «Райффайзен Банк» є правонаступником АТ «Райффайзен Банк Аваль».
09 червня 2021 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/2563/82/1118995, згідно умов якого кредитор зобов?язався надавати позичальнику кредитні кошти на умовах кредитного договору в межах поточного ліміту на дату початку кредитування 50 000,00 гривень строком на 48 місяців під 45,0 % річних, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов?язання в порядку та строки, визначенні заявою-договором.
Згідно умов п. 1.3. заяви - договору, з дати початку кредитування, банк надав клієнту, в межах поточного ліміту, кошти у сумі: 50 000,00 гривень (кредит). Кредит надавався, шляхом зарахування коштів кредиту на картковий рахунок одночасно з ініціюванням клієнтом платіжних (видаткових) операцій за КР та/або шляхом договірного списання банком коштів кредиту КР у випадках, визначених договором.
Метою кредиту є: придбання клієнтом товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов?язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов?язків найманого працівника (копія виписки по картковому рахунку додається) (п. 1.1 заяви-договору).
У розрахунку заборгованості від 03 травня 2023 року відображено, що 30 серпня 2022 року було збільшено кредитний ліміт з 50 000,00 грн на 56 723,00 грн, 16 грудня 2022 року відбулася зміна кредитного ліміту з 56 723,00 грн на 64 104,00 грн.
Відповідно до умов п. 4.1. заяви - договору сторони погодили, що проценти за договором будуть нараховуватися в порядку, визначеному п. п. 2.5. 1- 2.5.4 п. 2.5. Статті 2 розділу 6 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк Аваль».
Згідно умов п. 4.2. заяви - договору клієнт зобов?язаний сплачувати банку обов?язковий щомісячний платіж за користування кредитом у розмірі 5 (п?ять) відсотків від власної заборгованості перед банком, але не менше тридцяти гривень або суми залишку власної заборгованості перед банком, якщо вона менше за зазначену суму. Порядок та умови погашення іншої заборгованості за кредитом в т.ч. недозволеного овердрафту визначається пунктами 2.5.5.-2.5.13. пункту 2.5. Статті 2 Розділу 6 Правил клієнт зобов?язався здійснити остаточне погашення кредиту та процентів за користування кредитом не пізніше дати закінчення строку кредиту, а у разі його подовження в останній робочий день строку користування кредитом.
Відповідно до умов п. 8.2 заяви - договору позичальник підтвердив, що він ознайомлений з чинною редакцією Правил. Клієнт визнав та підтвердив, що на взаємовідносини сторін за цією заявою - договором поширюється положення договору, Правил, в тому числі розділів 2, 6 Правил. Клієнт зобов?язався дотримуватись умов договору, правил, зокрема, тих положень, що регламентують умови відкриття та обслуговування карткових рахунків, а також надання банком кредитів. Підписанням цієї заяви - договору клієнт підтвердив, що до відносини сторін за цією заявою застосовуються всі положення договору, в тому числі розділів 2,6 Правил так само як би текст Правил був би власноруч підписаний клієнтом.
Проте, всупереч вимогам п. 4.2 заяви - договору позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов?язання, а саме: не здійснював сплату банку обов?язкового щомісячного платежу за користування кредитом та відсотків за користування кредитним коштами, у зв?язку з чим станом на 03 травня 2023 року заборгованість останнього перед АТ «Райффайзен Банк» за заявою про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна катка» № 010/2563/82/1118995 від 09 червня 2021 року становить 71 406,06 гривень, яка складається з:
- заборгованості за дозволеним овердрафтом: 64 104,00 гривень;
- заборгованості за недозволеним овердрафтом: 7 302,06 гривень;
На підставі викладеного позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 31 березня 2025 рокупозовні вимоги задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованість за заявою про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/2563/82/1118995 від 09 червня 2021 року в сумі 83 620,65 грн, 71 406,06 грн, яка складається з: заборгованості за дозволеним овердрафтом - 64 104,00 грн; заборгованості за недозволеним овердрафтом - 7 302,06 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» компенсацію понесених витрат, пов'язаних з розглядом справи, в розмірі суми судового збору 2684,00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ясинецький О.А., 15 квітня 2025 року подала через підсистему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі. Вирішити питання судових витрат.
Скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме відповідачкою підписано електронним цифровим підписом заяву про приєднання до умов, тарифів АТ «Райффайзен Банк».
Вказує, що позивачем не доведено підписання заяви №010/2563/82/1118995 від 09 червня 2021 року відповідачкою та використання електронного цифрового підпису.
Стверджує, що до позовної заяви не було додано фінансовий документ, що може підтвердити наявність факту отримання кредиту: видатковий ордер або заява на видачу готівки.
Зазначає, що позивач не надавав письмової згоди про погодження розміру процентної ставки.
Звертає увагу суду, що грошові кошти, отримані одним з подружжям за кредитним договором , укладеним в інтересах сім'ї слід вважати спільними коштами подружжя.
Апелянт виносить питання про застосування до пені по Договору та штрафних санкцій нарахованих відповідно до ст. 625 ЦКУ строків позовної давності строком 1 рік та просить відмовити у задоволенні нарахованої пені по Договору та штрафних санкцій.
Звертає увагу на висновки Верховного Суду, які повинен був врахувати суд першої інстанції під час ухвалення рішення, а саме: Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, Постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 545/2248/17, Постанова Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі №289/1996/16-ц, Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №14-131цс19, Постанова Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі №711/1220/17.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач АТ «Райффазен Банк» вказує, що рішення є законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 71 406,06 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги кредитора та взяті позичальником зобов'язання за кредитним договором в добровільному порядку не виконані на час ухвалення судом рішення, а банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 09 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Райффайзен Банк» і підписала заяву про акцепт Публічної пропозиції/Угоду №CMDPI-1548993.
Відповідно до цієї угоди відповідачка прийняла публічну пропозицію банку про надання послуг в порядку та на умовах, що викладені у правилах банківського обслуговування фізичних осіб, що оприлюднені та знаходяться на сайті банку.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З матеріалів справи вбачається, що 09 червня 2021 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010/2563/82/1118995, згідно умов якої кредитор зобов?язався надавати позичальнику кредитні кошти на умовах кредитного договору в межах поточного ліміту на дату початку кредитування 50 000,00 гривень строком на 48 місяців під 45,0 % річних.
Згідно умов п. 1.3. заяви - договору, з дати початку кредитування, банк надав клієнту, в межах поточного ліміту, кошти у сумі: 50 000,00 гривень (кредит). Кредит надавався, шляхом зарахування коштів кредиту на картковий рахунок одночасно з ініціюванням клієнтом платіжних (видаткових) операцій за КР та/або шляхом договірного списання банком коштів кредиту КР у випадках, визначених договором.
У розрахунку заборгованості від 03 травня 2023 року відображено, що 30 серпня 2022 року було збільшено кредитний ліміт з 50 000,00 грн на 56 723,00 грн., 16 грудня 2022 року відбулася зміна кредитного ліміту з 56 723,00 грн на 64 104,00 грн.
Відповідно до умов п. 4.1. заяви - договору сторони погодили, що проценти за договором будуть нараховуватися в порядку, визначеному п. п. 2.5. 1- 2.5.4 п. 2.5. Статті 2 Розділу 6 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк Аваль».
Згідно умов п. 4.2. заяви - договору клієнт зобов?язаний сплачувати банку обов?язковий щомісячний платіж за користування кредитом у розмірі 5 (п?ять) відсотків від власної заборгованості перед банком, але не менше тридцяти гривень або суми залишку власної заборгованості перед банком, якщо вона менше за зазначену суму. Порядок та умови погашення іншої заборгованості за кредитом в т.ч. недозволеного овердрафту визначається пунктами 2.5.5.-2.5.13. пункту 2.5. Статті 2 Розділу 6 Правил клієнт зобов?язався здійснити остаточне погашення кредиту та процентів за користування кредитом не пізніше дати закінчення строку кредиту, а у разі його подовження в останній робочий день строку користування кредитом.
Відповідно до умов п. 8.2 заяви - договору позичальник підтвердив, що він ознайомлений з чинною редакцією Правил. Клієнт визнав та підтвердив, що на взаємовідносини сторін за цією заявою - договором поширюється положення договору, Правил, в тому числі Розділів 2, 6 Правил. Клієнт зобов?язався дотримуватись умов договору, Правил, зокрема, тих положень, що регламентують умови відкриття та обслуговування карткових рахунків, а також надання банком кредитів. Підписанням цієї заяви - договору клієнт підтвердив, що до відносини сторін за цією заявою застосовуються всі положення договору, в тому числі Розділів 2,6 Правил так само як би текст Правил був би власноруч підписаний клієнтом.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував - не здійснював щомісячними платежами погашення кредитної заборгованості згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом, у зв'язку з чим станом на 03 травня 2023 року утворилась заборгованість відповідача перед АТ «Райффайзен Банк» за заявою про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна катка'в розмірі 71 406,06 грн.
АТ «Райффайзен Банк» надіслав позичальнику вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором. Відповідно до змісту вимоги банк вимагав від ОСОБА_1 не більше ніж протягом 30 календарних днів з дня отримання цієї вимоги здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі зі сплатою процентів у сумі 71 406, 06 грн. Якщо протягом встановленого вище строку боржником буде усунуто порушення умов Кредитного договору, в частині сплати простроченої кредитної заборгованості (за кредитом та відсотками), то дана вимога втрачає чинність.
Вказану вимогу АТ «Райффайзен Банк» направило за адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 .
Відповідно до відомостей про вручення згідно трекінгу 0600026520387, поштове відправлення не вручене під час доставки.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 03 травня 2023 року заборгованість позичальника перед банком за заявою про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна катка» складається з: заборгованості за дозволеним овердрафтом - 64 104,00 гривень; заборгованості за недозволеним овердрафтом - 7 302,06 гривень; в тому числі прострочена заборгованість із щомісячного обов?язкового внеску - 2 499,55 гривень.
Суд першої інстанції встановив, що відповідачка уклала кредитний договір, зобов'язання за яким не виконала, факт отримання кредитних коштів підтверджений випискою по рахунку, умови кредитування сторонами погоджено, розмір заборгованості не спростовано, а тому позовні вимоги є доведеними.
Дослідивши наявні в справі докази. Колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними. Висновки суду відповідають таким обставинам та вимогам Закону.
У статті 525 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до умов п. 1.4. заяви-договору сторони встановили, що у разі настання передбачених підпунктом 3.6.2. пункту 3.6. Статті 3 Розділу 6 Правил обставин дефолту, банк має право відмовити клієнту в наданні кредиту (з припиненням зобов'язання банка надати кредит) та/або вимагати дострокового виконання клієнтом зобов'язань за кредитом, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів, пені та інших платежів за кредитом, про що направляє клієнту письмове повідомлення. На письмову вимогу банка, клієнт зобов'язаний здійснити дострокове погашення заборгованості за кредитом у відповідності до умов, зазначених в письмовому повідомленні банка. У разі невиконання цієї вимоги, банк має право пред'явити вимогу поручителям та/або вжити заходи для стягнення заборгованості клієнта за кредитом, які не суперечать законодавству України (витяг з Правил Банківського обслуговування фізичних осіб в АТ "Райффайзен Банк Аваль").
Колегія суддів зазначає, що сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення, а також, що з аналізу вищенаведених пунктів кредитного договору слідує, що безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов'язання є виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмової вимоги про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитом.
За змістом статей 526, 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок відповідно до умов договору, тобто, як особа, яка порушила права або законні інтереси іншого суб'єкта - кредитора, зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи звернення до суду із відповідним позовом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги кредитора та взяті позичальником зобов'язання за кредитним договором в добровільному порядку не виконані на час ухвалення судом рішення, а також частину другу статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Тому непред'явлення повідомлення (вимоги) про дострокове виконання зобов'язання з повернення кредиту, чи в разі її направлення: до встановленої дати дострокового добровільного повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів, або до закінчення терміну, визначеного кредитором у повідомленні (вимозі) для його дострокового добровільного повернення, саме по собі не є необхідною умовою подальшого задоволення позову.
Направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів. Не направлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд - виконати боржником обов'язок з дострокового повернення кредиту.
Вказаний висновок міститься у постанові від 27 березня 2019 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 521/21255/13-ц.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.
Згідно пункту 3 вказаного Положення, клієнтські рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання, розрахункові рах-унки.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.
Наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, зокрема, наданим розрахунком заборгованості, де вказано, що заборгованість за кредитом становить 71 406,06 грн, що складається з заборгованості за дозволеним овердрафтом - 64 104,00 гривень; заборгованості за недозволеним овердрафтом - 7 302,06 гривень; в тому числі прострочена заборгованість із щомісячного обов?язкового внеску - 12 499,55 гривень, підтверджує заборгованість відповідачки за виданим кредитом.
Виписки з клієнтського рахунку, наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором, дають підстави для висновку, що банк правомірно звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення заборгованості, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка по справі у повному обсязі здійснила погашення заборгованості за наданим кредитом.
Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, провадження № 61-20799св19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, провадження № 61-18967св20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, провадження № 61-2904св21.
Доводи, що позивач не надавав письмової згоди про погодження розміру процентної ставки спростовуються матеріалами справи, а саме: відповідно до п. 2.4. Кредитного договору сторони погодили, що процентна ставка фіксована і становить 45,00 % річних, в т.ч. за користування недозволеним овердрафтом процентна ставка становить 45,00 % річних.
Згідно п.2.4.1 процентна ставка за користування сумою кредиту «оплата частинами» становить0,0001%
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме відповідачка підписала електронним цифровим підписом заяву № 010/2563/82/1118995 від 09 червня 2021 року, відсутні докази отримання відповідачкою електронного цифрового підпису в акредитованому центрі сертифікації ключів та позивачем не доведено підписання заяви № 010/2563/82/1118995 від 09 червня 2021 року відповідачкою та використання електронного цифрового підпису з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, перед укладенням вищевказаного Кредитного договору, з метою прийняття зваженого і свідомого рішення про укладення кредитного договору, відповідачці надався для ознайомлення і проставлення підпису «Паспорт споживчого кредитування за програмою кредитування «Кредитна картка», в якому були описані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші важливі правові аспекти (копія Паспорту споживчого кредитування за програмою кредитування «Кредитна картка» міститься в матеріалах цивільної справи).
Також, відповідачкою власноруч підписано Заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/2563/82/1118995 від 09 червня 2021 року відповідно до якого сторони погодили умови надання та повернення кредиту.
Також, з матеріалів справи вбачається, що 09 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Райффайзен Банк» підписала Заяву № CMDPI-1548993 від 09 червня 2021 року про акцепт Публічної пропозиції/Угоди. Відповідно до цієї угоди позивач прийняв/акцептував публічну пропозицію АТ «Райффайзен Банк» про надання послуг в порядку та на умовах, що викладені у Правилах банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк Аваль», що оприлюднені та знаходяться у вільному доступі на сайті банку www.aval.ua, «www.raiffeisen.ua», висловив повну та безумовну згоду з її умовами (копія угоди в матеріалах справи).
Колегія суддів звертає увагу, що всі документи та договори щодо видачі кредиту (Заява про відкриття карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» № 010/2563/82/1118995 від 09.06.2021 року, Угода № CMDPI1548993 від 09.06.2021 року, Паспорт споживчого кредиту за програмо «Кредитна картка» та ін…) , які містять умови кредитування підписувались ОСОБА_1 не за допомогою електронного цифрового підпису а особистим підписом Боржника - ОСОБА_1 у Шевченківському відділенні АТ «Райффайзен Банк». Отже, кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
Доказів, що підпис на вищевказаних документах належить не ОСОБА_1 ні до суду першої інстанції ні до апеляційного суду не надано.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про застосування до пені по Договору та штрафних санкцій нарахованих відповідно до ст. 625 ЦКУ строків позовної давності строком 1 рік, оскільки як вбачається з розрахунку заборгованості, позивач за весь період не нараховував відповідачці ні пеню, ні штрафні санкції.
Колегія суддів не бере до уваги висновки Верховного Суду, наведені відповідачкою, оскільки в даному випадку матеріали справи містять достатньо доказів утворення заборгованості відповідачки перед позивачем, а обставини встановлені в наведених відповідачкою постановах не співпадають з встановленими в цій справі обставинами.
Київський апеляційний суд звертає увагу на доводи апеляційної скарги, що грошові кошти, отримані одним з подружжям за кредитним договором , укладеним в інтересах сім'ї слід вважати спільними коштами подружжя. З таких доводів слідує, що відповідачка фактично визнає факт отримання коштів за даним кредитним договором, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що права позивача порушені і підлягали захисту, шляхом стягнення не спростованого розміру заборгованості, визначеного позивачем.
При цьому позивач, як кредитор на свій розсуд звернувся з вимогами, лише до особи, що отримала кредит і питання відповідальності другого з подружжя не входило до предмету доказування.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
При цьому, враховуючи той факт, що за наслідками апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції не було ухвалено судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, то колегія суддів не вбачає підстав для покладення на позивача понесених відповідачем судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 268, 367, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ясинецький Олег Анатолійович- залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Желепа
Судді
Н.В. Поліщук
В.В. Соколова