1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 12 листопада 2025 року апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2025 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
в режимі відеоконференцзв'язку
представника
власника майна адвоката ОСОБА_8
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та накладено арешт на майно із забороною відчуження, розпорядження та користуванням даним майном, яке вилучене 13.06.2025 під час проведення обшуку у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- договір та супроводжуючі документи щодо придбання ІНФОРМАЦІЯ_2 (контракт ІНФОРМАЦІЯ_3);
- штатний розпис ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4».
Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 ,подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що оскаржувану ухвалу проголошено 26 червня 2025 року, з матеріалами справи представник ОСОБА_5 ознайомився 23 липня 2025 року, апеляційну скаргу направлено електронною поштою 28 липня 2025 року. Відтак, апелянт вважає, що апеляційна скарга подана з дотриманням строку.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження.
На думку апелянта, арештоване майно не відповідає ознакам, передбачених ст.98 КПК України, а ризики, передбачені абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, відсутні.
Крім того, арештоване майно вилучено всупереч ухвалі слідчого судді.
Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо поновлення строку на апеляційне оскарження та щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Порядок і строки апеляційного оскарження чітко визначено та регламентовано ст. 395 КПК України. Так, згідно з п. 3 ч. 2 вказаної статті апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення, а відповідно до ч. 3 цієї ж статті, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Як убачається з матеріалів справи судовий розгляд клопотання відбувся без учасників. З матеріалами справи представник ОСОБА_5 ознайомився 23 липня 2025 року, апеляційну скаргу направлено електронною поштою 28 липня 2025 року. Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали слідчого судді не пропущено.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 06 вересня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62024000000000789, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 426-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що військові службові особи ІНФОРМАЦІЯ_5, перевищуючи надані їм службові повноваження, діючи в умовах воєнного стану, у період із 18 грудня 2023 року уклали із суб'єктом підприємницької діяльності п'ять державних контрактів щодо виготовлення та постачання ІНФОРМАЦІЯ_6 (номенклатурний номер НОМЕР_1 ), пристроїв ІНФОРМАЦІЯ_7.
ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_8» за сприяння ІНФОРМАЦІЯ_9.
За обставин викладених у клопотанні, у ході здійснення досудового розслідування, на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2025 року 13 червня 2025 року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого виявлено та вилучено документи.
Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу Управління Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 від 13 червня 2025 року виявлене та вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
14 червня 2025 року прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , поштовим зв'язком направив до Печерського районного суду м. Києва клопотання про арешт майна, вилученого у ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів із забороною відчуження, розпорядження та користування даним майном.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2025 року клопотання прокурора задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується із положеннями ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.
У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.
Задовольняючи клопотання прокурора, внесене в межах кримінального провадження № 62024000000000789 про накладення арешту на документи, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження вказаного майна, яке відповідає ознакам речових доказів згідно ст. 98 КПК України, наявні достатні підстави для арешту вказаного в клопотанні майна.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.
Застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи власника майна, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, що у цьому випадку і мало місце.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна для ОСОБА_5 , який є засновником ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_8», апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , з урахуванням викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає.
При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 ,- без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14
Єдиний унікальний № 757/29162/25-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_15
Справа № 11сс/824/6058/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК