1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 12 листопада 2025 року, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 та апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 19 вересня 2025 року, відносно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Китайської Народної Республіки, китайця, посвідка на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 видана 28.03.2023 року, дійсна до 27.03.2023 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України,
за участі: у режимі відеоконференцзв'язку прокурора захисника підозрюваного перекладача ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто 16 листопада 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу.
Зокрема, захисник ОСОБА_5 просив застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Захисник ОСОБА_6 просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Вважають оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Захисник ОСОБА_5 у своїй апеляційній скарзі зазначає про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та недоведеність стороною обвинувачення того, що ОСОБА_7 торгував, вербував або переміщував через державний кордон людей.
Також, захисник звертає увагу на незадовільний стан здоров'я підозрюваного.
11 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» надійшли доповнення до апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 .
У доповненнях до апеляційної скарги зазначила, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, оскільки у діях підозрюваного відсутній склад злочину, а матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження вчинення підозрюваним протиправних діянь.
Зазначає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України є недоведеними.
Вважає, що прокурором не доведено неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Посилається на те, що слідчим суддею безпідставно не визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційні скарги і просили їх задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти їх задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням ГУНП в Київській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 03 квітня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025110000000277, за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.
18 вересня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.
11 вересня 2025 року старший слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_9 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 19 вересня 2025 року клопотання слідчого задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тобто до 16 листопада 2025 року, (включно), в межах строку досудового розслідування.
З таким рішенням, колегія суддів погоджується частково, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з ст. 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності усі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірено при розгляді клопотання. При цьому допитано підозрюваного, вислухано думку прокурора та позицію захисника, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення зазначених кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, а також дані про його особу, в їх сукупності.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, слідчим суддею зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Зокрема, дослідивши клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, слідчий суддя правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
З огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень. Поняття «обґрунтована підозра», згідно приведеного висновку в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав осіб.
За результатами апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, а тому відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є необґрунтованим.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та розгляду кримінального провадження по суті.
З матеріалів судового провадження вбачається, що органом досудового розслідування доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які оцінено слідчим суддею в межах КПК України, наданих на даній стадії кримінального провадження.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , матеріальний стан, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та всупереч доводам скарги прийшов до обґрунтованого висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати встановленню істини кримінального правопорушення, в тому числі шляхом впливу на можливих свідків, знищувати речові докази.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2025 року у справі «Багатий проти України (заява № 14748/24) під час обрання чи продовження підозрюваному/обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно належним чином оцінювати необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обставин різних стадій провадження, розглядати можливість застосування інших запобіжних заходів як альтернативу триманню під вартою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
При цьому, відомостей про наявність обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, на підставі яких слідчий суддя має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, матеріали клопотання та додані до нього матеріали не містять, та слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не наведено.
За таких обставин, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя не обґрунтував неможливість визначити розмір застави.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
З урахуванням наведеного, враховуючи обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, майновий стан підозрюваного, дані про його особу, який раніше не судимий, має постійне місце проживання в Україні, міцні соціальні зв'язки та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що застава у розмірів 700 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави.
На переконання колегії суддів, саме такий розмір застави буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного. Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково, та застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, із визначенням застави у розмірі 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 119 600 гривень, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 та апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 19 вересня 2025 року, відносно ОСОБА_7 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_9 про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання.
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 16 листопада 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_7 заставу у розмірі 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 119 600 гривень.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: НОМЕР_2 )
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- утримуватися від спілкування із підозрюваними з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного в межах строку досудового розслідування тобто до 16 листопада 2025 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів групи прокурорів у кримінальному провадженні.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15
Єдиний унікальний № 759/21873/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_16
Провадження № 11-сс/824/7679/2025 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України