11 листопада 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 372/4820/24
номер провадження: 22-ц/824/14344/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Прилепи Руслана Анатолійовича на рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 червня 2025 року у складі судді Зінченко О.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу Гринько Ангеліна Павлівна, про визнання заповіту дійсним,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Гринько А.П., про визнання недійсним заповіту, посвідченого державним нотаріусом Української міської державної нотаріальної контори Київської області Антонченко О.В. 11 червня 2021 року за реєстровим №638, згідно якого ОСОБА_3 заповів все своє майно ОСОБА_2 .
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу Гринько А.П., про визнання заповіту дійсним.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 11 червня 2021 року ОСОБА_3 склав заповіт, згідно з яким заповів все своє майно ОСОБА_2 , який було посвідчено державним нотаріусом Української міської державної нотаріальної контори Київської області Антонченко О.В. Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Зазначала, що 23 травня 2022 року вона звернулась до приватного нотаріуса Обухівського нотаріального округу Київської області Гринько А.П. із заявою, в якій просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 . У листі-відповіді №28/02-14 приватного нотаріуса Обухівського нотаріального округу Київської області Гринько А.П. від 03 червня 2022 року рекомендовано їй звернутися у встановлені законом строки для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
05 вересня 2022 року ОСОБА_2 повторно звернулася до приватного нотаріуса Обухівського нотаріального округу Київської області Гринько А.П. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. У листі-відповіді №115/02-14 приватного нотаріуса Обухівського нотаріального округу Київської області Гринько А.П. від 05 вересня 2022 року зазначено, що станом на 05 вересня 2022 року заяву про прийняття спадщини було подано дружиною ОСОБА_2 , донькою ОСОБА_1 та сином ОСОБА_4 01 вересня 2022 року за вх.№59/02-14 надійшла заява від представника ОСОБА_1 - адвоката Прилепи Р.А. з проханням про зупинення вчинення нотаріальних дій з видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки в Обухівському районному суді Київської області розглядається позов ОСОБА_1 про визнання вказаного заповіту недійним. Враховуючи викладене, згідно зі ст.42 Закону України «Про нотаріат» за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованою особою, яка оспорює право або факт про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Вказувала, що відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 систематично звертаються до Обухівського районного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, третя особа: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Гринько А.П., а саме, з вересня 2022 року п'ять разів: 09 вересня 2022 року, 28 березня 2023 року, 15 травня 2023 року, 01 червня 2023 року, 19 грудня 2023 року.
Зазначала, що саме через систематичні звернення представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, вона позбавлена можливості реалізувати права, а саме оформити свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 та вчиняти інші дії з майном, яке має право успадкувати. Перед вчиненням нотаріальних дій, а саме, перед посвідченням заповіту ОСОБА_3 від 11 червня 2021 року за реєстровим №638, нотаріус Антонченко О.В. установила волевиявлення заповідача ОСОБА_3 , його дійсних намірів та того, що ОСОБА_3 розуміє значення вказаного правочину та його правові наслідки. З вищевикладеного вбачається, що заповіт ОСОБА_3 від 11 червня 2021 року за реєстровим №638 складено та посвідчено повністю у відповідності до вимог законодавства України.
У зв'язку наведеним, ОСОБА_2 просила прийняти зустрічний позов до розгляду в одному провадженні з позовом ОСОБА_1 до неї про визнання заповіту недійсним у справі №372/6369/23. Визнати заповіт ОСОБА_3 від 11 червня 2021 року за реєстраційним №638, що посвідчений державним нотаріусом Української міської державної нотаріальної контори Київської області Антонченко О.В., дійсним. Стягнути з ОСОБА_1 на її користь понесені нею судові витрати, що складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 06 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу Гринько А.П., про визнання заповіту недійсним залишено без розгляду. Відмовлено представнику відповідача ОСОБА_6 у задоволенні клопотання про прийняття зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа: приватний нотаріус Гринько А.П., про визнання заповіту дійсним. Роз'яснено представнику право звернення до суду з відповідним позовом у загальному порядку.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 06 травня 2024 року скасовано в частині відмови у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Гринько А.П., про визнання заповіту дійсним, справу в зазначеній частині направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
04 вересня 2024 року ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області було відкрито провадження у даній справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання заповіту дійсним та призначено підготовче судове засідання за правилами загальними позовного провадження.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05 червня 2025 року позов ОСОБА_2 про визнання заповіту дійсним задоволено.
Визнано заповіт ОСОБА_3 від 11 червня 2021 року зареєстрованим №638, що посвідчений державним нотаріусом Української міської державної нотаріальної контори Київської області Антонченко О.В. - дійсним.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений нею при зверненні до суду судовий збір в сумі 1 211 грн 20 коп. та витрати понесені на оплату правової допомоги в сумі 21 400 грн 00 коп., а всього 22 611 грн 20 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що дослідженими письмовими доказами підтверджено складання ОСОБА_3 11 червня 2021 року заповіту, який містить волевиявлення заповідача щодо розпорядження всім належним йому майном на користь дружини ОСОБА_2 . Заповіт було посвідчено державним нотаріусом у встановленій законом формі, із дотриманням вимог ст.ст.1247, 1248 ЦК України, нотаріусом установлено особу, її дієздатність, дійсні наміри та розуміння правових наслідків правочину. Суд зазначав, що заповіт відповідає вимогам законодавства, є справжнім, підписаний заповідачем у присутності нотаріуса та зареєстрований у Спадковому реєстрі. Крім того, суд виходив із того, що систематичні звернення відповідачки з позовами про недійсність заповіту призвели до неможливості реалізації позивачем свого спадкового права, при цьому належних доказів недійсності заповіту не надано.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Прилепа Р.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відсутність предмету спору в момент відкриття провадження у справі №372/4820/24, а саме, відсутність будь-якого позову стосовно заповіту, свідчить про те, що між сторонами відсутній спір, а тому суд першої інстанції повинен був закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Також вказує, що стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 21 400 грн 00 коп., враховуючи той факт, що правова допомога по суті зводилась до участі у кількох судових засіданнях (тривалістю не більше 20 хвилин кожне), є явно завищеною та не відповідає складності справи. Окремо звертає увагу, що оплата 4 000 грн 00 коп. на адресу адвоката Татунця В.В. не підтверджена належним платіжним документом (прибутковий касовий ордер не підтверджую факту зарахування оплати на рахунок адвоката та сплати відповідно в подальшому податків з отриманих коштів). Вважає, що витрати на оплату послуг адвоката не підлягають стягненню із скаржника та в цій частині рішення теж підлягає скасуванню.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Татунець В.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін. Вказує, що судом встановлено, що адвокат Прилепа Р.А. в інтересах ОСОБА_1 протягом 2022-2023 років п'ять разів звертався до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним. Відтак ОСОБА_2 з 09 вересня 2022 року не в змозі використати своє право на оформлення спадщини на перехід права власності на майно, що прямо суперечить Конституції України, засадам вільного володіння, користування, розпорядження майном на праві власності. Зазначає, що у даній справі предмет позову наявний як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення рішення, а тому підстави для скасування рішення та закриття провадження у справі відсутні. Також вважає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено розмір витрати на професійну правничу допомогу, вважає їх обґрунтованими та підтвердженими належним чином.
Третя особа: приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу Гринько А.П., не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив.
Згідно з ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до положень ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з положеннями ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
У ч.2 ст. 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст.207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст.1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ст.1253 цього Кодексу).
Згідно з главою 6 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено: п.1 нотаріус зобов'язаний установити волевиявлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальних дій; пункт 2 нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину; пункт 3 установлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Установлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони; пункт 4 правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.
З матеріалів справи вбачається, що 11 червня 2021 року о 14 год 30 хв. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було складено заповіт, згідно з яким він на випадок своєї смерті все його майно заповів своїй дружині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заповіт було прочитано вголос та підписано власноручно ОСОБА_3 . Вказаний заповіт було посвідчено державним нотаріусом Української міської державної нотаріальної контори Київської області Антонченко О.В. (а.с.69, т.1).
Отже перед посвідченням заповіту нотаріус Антонченко О.В. встановила волевиявлення заповідача ОСОБА_3 , його дійсні наміри та те, що він розуміє значення вказаного правочину та його правові наслідки.
Установлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
23 травня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Обухівського нотаріального округу Київської області Гринько А.П. із заявою про вчинення нотаріальних дій, в якій просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 (а.с.70, т.1)
03 червня 2022 року приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу Київської області Гринько А.П. у своєму листі №28/02-14 рекомендував ОСОБА_2 звернутися у встановлені законом строки для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.71, т.1).
05 вересня 2022 року ОСОБА_2 повторно звернулася до приватного нотаріуса Обухівського нотаріального округу Київської області Гринько А.П. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.72, т.1).
Листом від 05 вересня 2022 року №115/02-14 приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу Київської області Гринько А.П. повідомив позивачці, що станом на 05 вересня 2022 року заяву про прийняття спадщини було подано дружиною ОСОБА_2 , дочкою ОСОБА_1 та сином ОСОБА_4 .
У цьому ж листі повідомлено, що 01 вересня 2022 року за вх.№59/02-14 надійшла заява від представника ОСОБА_1 - адвоката Прилепи Р.А. з проханням про зупинення вчинення нотаріальних дій з видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки в Обухівському районному суді Київської області розглядається позов ОСОБА_1 про визнання вказаного заповіту недійним. Враховуючи викладене, згідно зі ст.42 Закону України «Про нотаріат» за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованою особою, яка оспорює право або факт про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом (а.с.73, т.1).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме: рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (п. 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32), визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений ч.2 ст.16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Оцінюючи висновки суду першої інстанції по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, колегія суддів керується таким.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК України немає відповідного правила. Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.
Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то він є нікчемним і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Частиною 2 ст. 209 ЦК України визначено, що нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.
Згідно ч. 1 ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», визначено, що не допускається визнання дійсним заповіту, який є нікчемним у зв'язку з порушенням вимог щодо його форми та порядку посвідчення, оскільки норми глави 85 ЦК України не передбачають можливості визнання заповіту дійсним.
Звернення ОСОБА_2 до суду з позовною заявою про визнання заповіту дійсним фактично пов'язується з тим, що вона як спадкоємець за заповітом не може реалізувати своє спадкове право через неодноразові ініційовані відповідачкою ОСОБА_1 судові спори щодо недійсності цього заповіту, які тривалий час блокують оформлення свідоцтва про право на спадщину та перехід права власності на майно за волею спадкодавця.
Проте зазначене не є підставою для визнання в судовому порядку дійсним заповіту, який у встановленому законом порядку посвідчено державним нотаріусом Української міської державної нотаріальної контори Київської області Антонченко О.В.
В разі відмови в оформленні спадкових прав позивачка не позбавлена можливості пред'явити позов про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.
У позовній заяві ОСОБА_2 не зазначила підстав, які можуть бути підставою для визнання правочину дійсним у судовому порядку.
Доказів того, що спірний заповіт на час ухвалення оскаржуваного судового рішення від 05 червня 2025 року визнано недійсним або він кимось не визнається, позивачка суду не надала.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 05 червня 2024 року при розгляді справи № 511/1659/21 (провадження № 61-13183св23).
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи позивачки ОСОБА_2 про те, що відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 систематично звертаються до Обухівського районного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, а саме, з вересня 2022 року п'ять разів: 09 вересня 2022 року, 28 березня 2023 року, 15 травня 2023 року, 01 червня 2023 року, 19 грудня 2023 року, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки з правової точки зору ці обставини мали місце винятково до набрання законної сили ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 06 травня 2025 року в частині залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу Гринько А.П., про визнання цього заповіту недійсним.
З урахуванням наведеного, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу Гринько А.П., про визнання заповіту дійсним не підлягає до задоволення, оскільки заповіт ОСОБА_3 від 11 червня 2021 року посвідчений державним нотаріусом Української міської державної нотаріальної контори Київської області Антонченко О.В., зареєстрований у Спадковому реєстрі, та на час ухвалення оскаржуваного судового рішення від 05 червня 2025 року недійсним не визнавався і його чинність не оспорювалася у межах цієї чи іншої справи, а наведені позивачкою обставини не свідчать про наявність підстав для судового підтвердження дійсності такого правочину.
При вирішенні спору, суд першої інстанції, у порушення вимог ст.ст.263, 264 ЦПК України, наведених вище вимог закону, правових висновків Верховного Суду та фактичних обставин справи, належним чином не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу Гринько А.П., про визнання заповіту дійсним.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання заповіту дійсним, з наведених вище підстав.
Що стосується клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Прилепи Р.А. про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, то воно не підлягає задоволенню, оскільки предмет спору існував як на час подання позову, так і на час ухвалення рішення судом першої інстанції, що підтверджується наявністю заявлених вимог (про визнання заповіту дійсним), досліджених доказів та оцінкою судом дійсності заповіту.
Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Прилепи Руслана Анатолійовича задовольнити частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 червня 2025 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу Гринько Ангеліна Павлівна, про визнання заповіту дійсним - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 листопада 2025 року.
Головуючий
Судді: