Унікальний номер справи 760/12438/25
Номер апеляційного провадження 33/824/4295/2025
Суддя суду першої інстанції О. В. Бурлака
Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
23 жовтня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Якимчука Михайла Миколайовича на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15 липня 2025 року про притягнення
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина
України, адреса місця проживання:
АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушеннь, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч.1 ст.130 КУпАП, та відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП накладено на нього стягнення у виді штрафу, в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 04 серпня 2025 року виправлено описку в резолютивній частині постанови судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15.07.2025, вказано: « ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч.1 ст.130 КУпАП, та відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП накладено на нього стягнення у виді штрафу, в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік», замість « ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч.1 ст.130 КУпАП, та відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП накладено на нього стягнення у виді штрафу, в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 17.04.2025 о 09 годині 20 хвилин в м. Києві по вул. Вадима Гетьмана, 27, керував транспортним засобом марки «Toyota Avensis», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає дійсності. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку, проводився на місці зупинки із застосуванням приладу «Drager Alkotest7510», прилад ARMF-0340, що зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського. Результат огляду 2,81 ‰. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9. а) ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 17.04.2025 о 09 годині 20 хвилин в м. Києві по вул. Вадима Гетьмана, 27, керував транспортним засобом марки «ToyotaAvensis», д.н.з. НОМЕР_2 , не виконав законну вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу, подану за допомогою спеціального звукового сигналу та увімкнення проблискових маячків синього та червоного кольору, згодом автомобіль було знайдемо на стоянці. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.4. ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді від 15.07.2025 (з урахуванням постанови судді від 04.08.2025) в частині визнання ОСОБА_1 виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, захисник ОСОБА_1 - адвокат Якимчук М. М. подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі в цій частині закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 303008 від 17 квітня 2025 року та доданих доказах, можливо дійти висновку, що встановлення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 було здійснено в рамках кримінального провадження відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12024100090001143 від 17.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 345 ч. 2 КК України, а саме згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 17 квітня 2025 року, починаючи з 10 години 05 хвилин ОСОБА_1 був фактично затриманий та отримав процесуальний статус згідно норм КПК України. Засвідчення стану алкогольного сп яніння було здійснено о 10 годині 45 хвилин, як встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення. Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12025100090001143 від 17 квітня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2. ст. 342 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КПК України, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, що було встановлено в рамках кримінального провадження.
Суддею залишено поза увагою, що докази стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12024100090001143 від 17.04.2025, є інформацією з обмеженим доступом, яка була отримана органом досудового розслідування під час досудового розслідування кримінального провадження, а отже може містити відомості досудового розслідування, розголошення яких відповідно до ч. 1 ст. 222 КПК України можна здійснювати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Відсутність письмового дозволу слідчого або прокурора позбавляє не тільки можливості вирішити питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, але і вирішити питання про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначені обставини суддя суду першої інстанції належним чином не дослідив і розцінив виключно як позицію з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, що призвело до помилкового висновку про можливість та законність розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі протоколу, який не відповідає вимогам КУпАП.
За таких обставин, сторона захисту вважає, що вина ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі «поза розумним сумнівом» не знайшли свого підтвердження. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відсутній дозвіл слідчого або прокурора на використання матеріалів кримінального провадження, що свідчить про те, що стан сп'яніння належним чином не доведено. Надані матеріали відеозаппсу також підтверджують встановлення стану сп'яніння ОСОБА_1 виключно в рамках кримінального провадження, після затримання останнього. Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Захисник вважає, що по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає застосуванню положення ст. 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Постанова судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15 липня 2025 рокув частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП не оскаржується, а тому її законність та обгрунтованість в цій частині апеляційним судом не перевіряється.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та захисника Якимчука М. М., переглянувши справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, дослідивши зібрані по справі докази апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов'язки водіїв транспортних засобів.
Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.9 а) Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура проведення, проходження та направлення водіїв транспортних засобів на огляд, зокрема щодо стану алкогольного сп'яніння, визначена Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735; Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. N1103 та ст.266 КУпАП.
Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Вказані положення Кодексу повністю кореспондуються з положеннями Правил дорожнього руху, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За приписами пункту 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським лише за наявності у водіїв ознак алкогольного сп'яніння, в той час, як пунктом 12 цього розділу передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
При цьому згідно п.3 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Так, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п. 2.9 а) Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою, висновки викладені у ній підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №303008 від 17.04.2025, складеним відносно ОСОБА_1 , у якому зазначено, що останній керував транспортним засобом засобом «Toyota Avensis», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає дійсності, результат приладу «Drager Alkotest 7510», прилад ARMF-0340 2,81 проміле; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; відеозаписом з нагрудної камери інспектора поліції, на якому зафіксована вказана подія, що підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді.
Усім зазначеним доказам суддя суду першої інстанції надав належну оцінку та законно визнав ОСОБА_1 винним у порушенні пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об'єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.
Апеляційним судом встановлено відсутність обставин, що виключають розгляд справи, протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою, оскільки від імені органів Національної поліції оформляти справи про адміністративні правопорушення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали свідчать про подію та склад адміністративного правопорушення, про осудність особи, яка вчинила протиправну дію.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що встановлення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 було здійснено в рамках кримінального провадження, а тому не може бути доказом у цій справі, апеляційний суд відхиляє як необгрунтовано з огляду на наступне.
Із долучного до матеріалів справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції за порушення ПДР, у ході спілкування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає дійсності), про що повідомлено інспектором, проте водій намагався самовільно залишити місце зупинки. У подальшому, ОСОБА_1 здійснив перестроювання на смугу для громадського транспорту в момент, коли в попутному напрямку рухався тролейбус, внаслідок чого затиснув руку працівника поліції між склом дверцят автомобіля та кузовом транспортного засобу. У результаті такий дій ОСОБА_1 працівник поліції опинився затиснутим між двома транспортними засобами. Внаслідок подальших дій водій ОСОБА_1 скоїв наїзд заднім лівим колесом на ліву нижню кінцівку поліцейського. Потім працівники поліції здійснили переслідування транспортного засобу. Після чого, водія було затримано на автостоянці поблизу недобудованої будівлі.
Згідно відеозапису водій ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, та він погодився на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Драгер», результати якого 2,81 проміле.
Апеляційний суд зауважує, що вказані дії поліцейських, зокрема відеозапис здійснювалися при фіксації дій, передбачених статтями 266, 254, 256 КУпАП.
Таким чином доводи апеляційної скарги щодо неможливості притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст 130 КУпАП у зв'язку із отриманням таких доказів у рамках кримінального провадження є неспроможними, так як події вказаного адміністративного правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 (ч. 1 ст. 130 КУпАП) не тотожні та не охоплюються часом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.
Жодні обґрунтовані підстави ставити під сумнів допустимість, достовірність та належність зібраних поліцейськими доказів, в межах справи про адміністративне правопорушення, відсутні.
Дії поліцейських жодним чином не призвели до звуження чи обмеження конвенційних та/або конституційних прав водія чи його основоположних свобод, не обмежили водія в можливостях ефективно використати свої права, та не ставить під сумнів походження доказів, їх надійність та достовірність.
Долучений до матеріалів справи тест приладу «Drager Alkotest 7510», прилад ARMF-0340, результат 2,81 проміле, відеозапис з нагрудних камер працівників поліції є належними та допустимими доказами, оскільки такі докази отримані під час вчинення працівниками поліції дій щодо оформлення порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Зокрема на даному відеозаписі об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
У суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність даних, зафіксованих на відеозаписах, наданих працівниками поліції.
Суддя суду першої інстанції вірно вважав, що при оформленні матеріалів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейськими не було допущено порушень вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції та Порядку, що призвели б до порушення основоположних/фундаментальних прав особи, які у свою чергу потягли за собою визнання здобутих доказів недопустимими.
Апеляційний суд вважає, що у матеріалах справи містяться докази, які беззаперечно доводять порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.9 а) Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог статті 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З аналізу положень вказаної статті вбачається, що у даній справі протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ - акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху на всій території України (ст.ст.254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів) та в силу положень ст.251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення за своїм змістом відповідає вимогам ст.256 КУпАП, складений, відповідно до ст.255 КУпАП, уповноваженою на те особою, в ньому зазначена дата і час його складення, обставини вчинення адміністративного правопорушення (суть правопорушення, результати проходження огляду на стан сп'яніння, транспортний засіб, яким керував водій), з посиланням на конкретний пункт ПДР та статтю КУпАП, порушення якого інкримінується ОСОБА_1 відповідальність за вчинення якого, передбачена КУпАП.
Протокол підписаний особою, яка його склала із зазначенням всіх необхідних даних та особою, відносно якої його складено. При цьому будь - яких зауважень особа, відносно якої складено протокол, не зазначив в останньому.
Частиною 2 статті 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пункту 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Уповноважені підрозділи органів Національної поліції наділені владними управлінськими функціями, та вжиттям відповідних заходів, а тому оскарження їх дій та прийнятих ними рішень носить публічно-правовий характер та має розглядатись адміністративним судом в порядку визначеному КАС України.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції. Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Доказів оскарження дій працівників поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення у встановленому законом порядку ОСОБА_1 та його захисником апеляційному суду не надано.
Будь - яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12,2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.cт.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, апеляційний суд, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність є достатньою, що обгрнутовано покладено суддею суду першої інстанції в основу постанови щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Отже, апеляційний суд вважає, що відеозаписом із нагрудної бодікамери працівника поліціі зафіксовано обставини, викладені в протоколі і такий відеозапис є доказом, що підтверджує факт вчинення водієм ОСОБА_1 правопорушення, що йому інкримінується.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути установленої законом відповідальності за скоєне.
Суд апеляційної інстанції дослідив копію протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 17 квітня 2025 року, відповідно до якого зазначено, що ОСОБА_1 був затриманий слідчим 17 квітня 2025 року о 12 год. 32 хв., дослідження за допомогою алкотестера Драгер він пройшов 17.04.2025 року о 10:45:47 год. В протоколі про затримання також міститься інформація про фактичний час затримання ОСОБА_1 - 17 квітня 2025 року о 10.05 год. На думку суду дане положення протоколу не свідчить про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння за допомогою алкотестора Драгер уже в межах кримінального провадження і що для такої діє необхідно було отримати дозвіл прокурора та слідчого, оскільки в протоколі зазначений і інший час офіціного затримання ОСОБА_1 саме слідчим - 17 квітня 2025 року о 12.32 год. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння за допомогою алкотестора Драгер відбувалось в межах провадження про адміністративне правопорушення і дозвіл прокурора обо слідчого для такої дії не був потрібним.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким суддя надав належну правову оцінку, з такою оцінкою доказів погоджується і суд апеляційної інстанції.
Отже, апеляційний суд вважає, що будь-яких порушень при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Будь - яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, про доведеність вини ОСОБА_1 та могли б бути підставою для її скасування або зміни, захисником не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено.
Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону та повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.9 а) Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП.
Застосування принципу «поза розумним сумнівом» у даній справі є доречним, оскільки у суду апеляційної інстанції відсутній будь - який розумний сумнів у винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Встановлені судами першої і апеляційної інстанції обставини справи повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що йому інкримінується.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддею суду першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15 липня 2025 року (з урахуванням постанови судді Солом'янського районного суду м. Києва від 04 серпня 2025 року) в частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 130 КУАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом, є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Якимчука Михайла Миколайовича залишити без задоволення.
Постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15 липня 2025 року (з урахуванням постанови судді Солом'янського районного суду м. Києва від 04 серпня 2025 року) в частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 130 КУАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Д. Поливач