справа № 759/4230/24
головуючий у суді І інстанції Петренко Н.О.
провадження № 22-ц/824/7923/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
01 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Віницького Віктора Олександровича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просив суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу № 3246/2023/3912471 від 01 липня 2023 року транспортного засобу марки «AUDI ТТ», 2019 року випуску, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Позов обґрунтовано тим, що у провадженні Печерського УП ГУНП у місті Києві перебувало кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 120221000600000745 від 13 липня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України.
Позивачу ОСОБА_1 надано статус потерпілого у вказаному кримінальному провадженні.
06 грудня 2023 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у межах кримінального провадження за № 120221000600000745.
У ході досудового розслідування встановлено, що у вересні 2021 року ОСОБА_2 своїми умисними діями, шляхом обману та зловживання довірою, здійснив заволодіння майном ОСОБА_1 (шахрайство), а саме 30 000 Євро, що є приблизно еквівалентом 1 233 630 грн. Заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 здійснив під виглядом позики коштів для власних потреб - купівлі елітного автомобіля з обіцянкою повернути їх за рахунок майбутніх заохочувальних виплат за місце роботи. Однак кошти не повернув, стало очевидним, що ОСОБА_2 не мав на меті повертати ОСОБА_1 отримані гроші.
На теперішній час обвинувальний акт направлено до суду та справа знаходиться на розгляді в Печерському районному суді міста Києва (справа № 757/49840/23-к). За отримані злочинним шляхом кошти було придбано автомобіль марки «Audi ТТ», VIN НОМЕР_1 , 2019 року випуску, об'єм двигуна 1984 см3, який було зареєстровано за ОСОБА_2 01 жовтня 2021 року. 01 липня 2023 року автомобіль перереєстровано на ОСОБА_4 , яка є членом сім'ї, співмешканкою, пов'язаною з ОСОБА_2 особою.
Таким чином, ОСОБА_2 , знаючи про порушене відносно нього кримінальне провадження, зважаючи на необхідність повернення грошових коштів, які були ним отримані для купівлі автомобіля, не бажаючи віддавати ОСОБА_1 сам автомобіль у рахунок боргу, цілеспрямовано, формально, тобто лише документально, перереєстрував право власності на автомобіль на іншу особу - ОСОБА_4 , яка одночасно є його близькою людиною, у зв'язку з чим договір купівлі-продажу автомобіля № 3246/2023/3912471 від 01 липня 2023 року транспортного засобу марки «AUDI ТТ», 2019 року випуску, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є фраудаторним, тобто таким, що укладений не на користь кредитора.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року у справі № 759/4230/24 за заявою адвоката Вінницького В.О., а саме:
знято арешт з автомобіля Audi ТТ, VIN НОМЕР_1 , 2019 року випуску, об'єм двигуна 1984 см3, д/н НОМЕР_2 , зареєстрованого за ОСОБА_4 , та скасовано всі заборони, накладені ухвалою суду, включаючи заборону відчуження, перереєстрації, зняття з обліку, передачі права власності в будь-який спосіб на транспортний засіб будь-яким особам.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено суду, що ОСОБА_2 є боржником і має невиконані боргові зобов'язання перед позивачем як кредитором, що станом на 01 липня 2023 року у ОСОБА_2 існувало невиконане зобов'язання, а оспорюваний договір не має ознак фраудаторності.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Віницький В.О. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надано оцінку доказам, які були надані ОСОБА_1 із матеріалів кримінального провадження № 12022100060000745, зокрема протоколам допиту свідків, ОСОБА_2 , а також іншим документам, що свідчить про неповноту судового розгляду.
Вказує, що наявність зобов'язання щодо повернення грошових коштів ОСОБА_2 ОСОБА_1 підтверджується й іншими доказами у справі № 759/4230/24, а саме: копія переписки по електронній пошті між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 травень-червень 2022; копія переписки в Вотсап між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Зі змісту цих переписок можна зрозуміти, що ОСОБА_2 прямо вказує на те, що він взяв у борг грошові кошти для купівлі автомобіля марки «АUDІ ТТ», 2019 року випуску, що має обов'язок повернути грошові кошти.
На думку апелянта, враховуючи фактичні обставини справи та наявні докази, можна дійти висновку, що ОСОБА_2 як підозрюваний, у межах кримінального провадження № 12022100060000745 від 13 липня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України, який обізнаний з можливими негативними наслідками у вигляді зобов'язання відшкодувати шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, є особою, яка має зобов'язання перед ОСОБА_1 як потерпілим.
Факт наявності зобов'язання підтверджується як матеріалами кримінального провадження, долученими в якості доказів, так й іншими доказами у справі.
Фактично ОСОБА_2 має не договірне зобов'язання перед ОСОБА_1 , тобто зобов'язання, яке виникає не на підставі договорів (правочинів), а на підставі інших юридичних фактів, в тому числі неправомірних дій, зокрема кримінально протиправних.
Водночас в оскаржуваному рішенні Святошинський районний суд міста Києва не навів жодного аргументу щодо даних обставин справи, відповідних доказів, а обмежився лише загальним висновком про відсутність зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , що свідчить про невмотивованість та необґрунтованість судового рішення, не з'ясування всіх обставин справи.
Вказує, що укладення договору купівлі-продажу № 3246/2023/3912471 від 01 липня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є проявом зловживання цивільними права, оскільки ОСОБА_2 діяв недобросовісно, а сам оспорюваний договір містить всі ознаки фраудаторного правочину, тобто правочину вчиненого боржником на шкоду кредитору, оскільки був спрямований на уникнення майнової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 .
Укладення оспорюваного договору 01 липня 2023 року було не випадковою подією, а умисною, недобросовісною дією, що направлена на приховання майна.
Зазначає, що ОСОБА_2 станом на липень 2023 чітко розумів, що відносно нього здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022100060000745 від 13 липня 2022 року, передбачав високу ймовірність звернення ОСОБА_1 із цивільним позовом у межах кримінального провадження (що пізніше було зроблено) та реальну можливість у подальшому притягненні його до кримінальної відповідальності за частиною 4 статті 190 КК України.
Як наслідок, ОСОБА_2 усвідомлював безвідворотність майнової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 .
По-друге, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2023 року надано дозвіл на проведення обшуку за місцем постійного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 а саме: АДРЕСА_1 .
28 червня 2023 року слідчим СВ Печерського УП Літвінов С. В. проведено обшук за адресою місця проживання у межах кримінального провадження за частиною 4 статті 190 КК України, за наслідками проведення обшуку у подальшому було виділено матеріали в окреме кримінальне провадження за статтею 263 КК України, повідомлення про підозру та направлено обвинувальний акт до суду.
Вказує, що ОСОБА_2 , усвідомлюючи стан здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022100060000745, а саме активність проведення процесуальних дій, отримання доказів щодо шахрайських дій, через два дні після проведення обшуку за місцем проживання уклав оспорюваний договір.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Борис С.А. у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник ОСОБА_3 - адвокат Басараб Н.В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Судом встановлено, що 01 жовтня 2021 року ОСОБА_2 придбано автомобіль марки «Audi ТТ», VIN НОМЕР_1 , 2019 року випуску, об'єм двигуна 1984 см3.
12 липня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 12022100060000745 з фабулою: «12 липня 2022 року надійшла заява ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зловживаючи довірою, увівши ОСОБА_1 в оману заволодів його грошовими коштами». Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення: частина 2 статті 190 КК України (а.с. 43 т. 1);
14 липня 2022 року у межах кримінального провадження № 12022100060000745 ОСОБА_1 допитано у якості потерпілого та вручено пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого (а.с. 76-79 т. 1).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2023 року надано дозвіл слідчим Печерського УП ГУ НП у м. Києві у кримінальному провадженні № 12022100060000745 на проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_2 (а.с. 122 т. 1).
Відповідно до протоколу обшуку від 28 червня 2023 року слідчим Печерського УП ГУ НП у м. Києві на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2023 року проведено обшук за адресою проживання ОСОБА_2 (а.с. 123-124 т. 1).
29 червня 2023 року у межах кримінального провадження № 12022100060000745 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України (а.с. 50 т. 1)
01 липня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладений договір № 3246/2023/3912471 купівлі-продажу автомобіля марки «Audi ТТ», VIN НОМЕР_1 , 2019 року випуску, об'єм двигуна 1984 см3 (а.с. 183 т. 2).
06 жовтня 2023 року у межах кримінального провадження № 12022100060000745 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України (а.с. 46 т. 1).
06 жовтня 2023 року представником ОСОБА_1 у межах кримінального провадження № 12022100060000745 пред'явлено цивільний позов до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок злочинних дій у розмірі 30 000 євро, що є еквівалентом 1 200 000 грн згідно з курсом НБУ на дату подання цивільного позову, та моральної шкоди у розмірі 500 000 грн (а.с. 136-140 т. 1).
10 серпня 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с. 75 т. 2).
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1, 5 статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) не відступила від цих висновків та зазначила, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 501/1857/18 (провадження № 61-9514св22) вказано, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).
Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, апеляційний суд враховує те, що:
У провадженні Печерського УП ГУНП у місті Києві перебувало кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 120221000600000745 від 13 липня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України.
Відповідно до протоколу обшуку від 28 червня 2023 року слідчим Печерського УП ГУ НП у м. Києві на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2023 року проведено обшук за адресою проживання ОСОБА_2 .
В указаній ухвалі слідчого судді зазначено, що досудове розслідування у кримінальному проваджені проводиться за фактом заволодіння ОСОБА_2 шляхом обману грошових коштів, що належить ОСОБА_1 .
З протоколу обшуку вбачається, що копію ухвали про проведення обшуку отримав ОСОБА_2 .
Під час обшуку за адресою проживання ОСОБА_2 виявлено та вилучено боєприпаси, які зберігалися без передбаченого законом дозволу та 29 червня 2023 року у межах кримінального провадження № 12022100060000745 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України.
01 липня 2023 року між ОСОБА_2 продав належний йому автомобіль марки «Audi ТТ», VIN НОМЕР_1 , 2019 року випуску, об'єм двигуна 1984 см3, ОСОБА_4 .
Тобто станом на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу відповідачу було достеменно відомо про факт внесення до ЄРДР відомостей відносно нього за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України, а також відповідні наслідки таких подій, обов'язок винної особи відшкодувати шкоду, імовірність пред'явлення до нього цивільного позову у межах кримінального провадження та можливість у подальшому притягненні його до кримінальної відповідальності за частиною 4 статті 190 КК України.
06 жовтня 2023 року у межах кримінального провадження № 12022100060000745 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України та цього ж дня представником ОСОБА_1 у межах цього кримінального провадження пред'явлено цивільний позов до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок злочинних дій у розмірі 30 000 євро, та моральної шкоди у розмірі 500 000 грн.
Таким чином внаслідок укладення спірного договору купівлі-продажу суттєво зменшився обсяг майнових прав ОСОБА_2 , що впливає на можливість належного та повного відшкодування шкоди, а також міг мати за мету уникнення арешту, а тому така поведінка відповідача не може розцінюватися як добросовісна.
Апеляційний суд враховує, що особа, яка вчиняє дії, пов'язані із зменшенням його платоспроможності після реєстрації кримінального правопорушення, яким завдано майнову шкоду, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, тому будь-який правочин вчинений боржником за наведених обставин, внаслідок якого зменшується платоспроможність боржника, набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).
Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення договору не для регулювання цивільних відносин та не для встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов'язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або уникнення арешту.
Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Колегія апеляційного суду дійшла висновку, що сукупність наведених обставин доводить той факт, що ОСОБА_2 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна на користь його близької особи, із якою у подальшому він зареєстрував шлюб, відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника, уникнення арешту.
При цьому та обставина, що станом на момент укладення оспорюваного договору ОСОБА_2 ще не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України, не виключає тієї обставини, що станом на час його укладення відповідачу було достеменно відомо про факт внесення до ЄРДР відомостей відносно нього за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України, а також відповідні наслідки таких подій, такий договір направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та його арешту, та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.
Апеляційний суд також зауважує, що боржник не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Віницького В.О. необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01 липня 2023 року № 3246/2023/3912471 транспортного засобу марки «AUDI ТТ», 2019 року випуску, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення судовий збір за подання позовної заяви по 454 грн 20 коп. з кожного та судовий збір за подання апеляційної скарги по 681 грн 30 коп. з кожного.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Віницького Віктора Олександровича задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля.
Визнання недійсним договір купівлі-продажу від 01 липня 2023 року № 3246/2023/3912471 транспортного засобу марки «AUDI ТТ», 2019 року випуску, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви по 454 грн 20 коп. з кожного та судовий збір за подання апеляційної скарги по 681 грн 30 коп. з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 19 листопада 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська