Справа № 591/9464/25
Провадження № 2/591/2235/25
20 листопада 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді Косар А. І.
розглянув в порядку письмового провадження
цивільну справу № 591/9464/25
сторони та інші учасники справи:
позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА»
відповідач ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором
представник позивача Мовчан Віталій Віталійович
У серпні 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулось до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 12.09.2022 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №453691 -KC-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» у розмірі 25 330.33 грн, яка складається з суми прострочених платежів: по тілу кредиту - 8 000.00 грн, по процентах- 16 130.33 грн, за комісією - 1 200.00 грн.
Позиція відповідача
Відповідачу визначений судом строк відзив не подав.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 26 серпня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
23.10.2025 за клопотанням сторони позивача суд витребовує від АТ «ПУМБ» інформацію що становить банківську таємницю стосовно .
Представнику позивача документ в електронному вигляді (ухвала про відкриття провадження, повістка-повідомлення) було надіслано в його електронний кабінет.
Відповідачу документи (ухвала про відкриття провадження, повістка-повідомлення) у паперовому вигляді було надіслано за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у визначений судом строк відповідач не подав.
10.11.2025 суд отримав лист-інформацію від АТ «ПУМБ».
Суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.
встановив:
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що 12.09.2022 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» Договір про надання кредиту № 453691-КС-001 в електронній формі через Особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця - https://bizpozyka.com/, який підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3362.
Відповідно до п.2.1. Договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 8 000.00 грн. строком на 16 тижнів - до 02.01.2023.
Фіксована стандартна ставка процентів за користування кредитом - 2.0 % в день, є незмінною протягом усього строку Договору.
Комісія за надання кредиту - 1 200.00 грн, нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту.
Пунктом 4.2.2. Договору встановлено графік платежів, якого повинен дотримуватись позичальник.
Також відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту, який передбачає в собі порядок повернення кредиту, основні умови кредитування та графік платежів.
Із копії візуальної форми послідовності дій клієнта судом встановлено, що ТОВ «БІЗПОЗИКА» сформовано послідовність дій товариства та клієнта в ІТС.
ТОВ «БІЗПОЗИКА» видало ОСОБА_1 кредит у розмірі 8 000.00 грн, а ТАСКОМБАНК у свою чергу надало ТОВ «БІЗПОЗИКА» послугу з переказу коштів 12.09.2022 за кредитним договором № 453691-КС-001 на суму 8 000.00 грн, номер платіжної картки отримувача НОМЕР_1 , номер транзакції- 524044321.
Про номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 позичальник ОСОБА_1 вказав при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором № 453691-КС-001, позичальник ОСОБА_1 - залишок заборгованості згідно кредитного договору станом на 08.08.2025 складає 25 330.33 грн, з якої: за кредитом - 8 000.00 грн; по відсотках - 16 130.33 грн; по комісії - 1 200.00 грн.
Із витребуваної судом інформації від АТ «ПУМБ» про рух коштів по картці НОМЕР_1 з 12.09.2022 по 02.01.2023 судом встановлено, що 12.09.2022 зараховано переказ на карту у розмірі 8 000.00 грн.
Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права
Спір виник внаслідок порушення відповідачем зобов'язань у частині повернення кредитних коштів і наявності/відсутності підстав для стягнення заявленої позивачем заборгованості за кредитом.
Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов'язання щодо кредитної заборгованості.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" , якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Правова позиція щодо застосування вказаних норм чинного законодавства викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Відповідно до ст. 1054, 1055 Цивільного кодексу (ЦК) України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Договір №453691-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 12.09.2022 підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3362.
Зазначений договір не визнаний судом недійсним, тому в силу статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.
З урахуванням викладеного укладення договору, наявність електронного підпису підтверджує волю сторін, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладення Договору про надання кредиту та Додаткових угод підтверджується візуальними формами послідовності дій клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті www.my.bizpozyka.com.
Отже, позивачем доведено укладення Договору № 453691-КС-001 про надання кредиту.
Розрахунок заборгованості відповідачем не спростований.
Матеріалами справи підтверджується, що позичальник допустив неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно не сплачена. Враховуючи зазначене, з урахуванням обставин та підтверджуючих документів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за основним боргом та відсотками.
Щодо стягнення з відповідачки на користь позивача суми заборгованості по комісії в розмірі 1 200.00 грн, суд дійшов до такого.
Відповідно до абз. 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01.01.2017), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VІІІ.
Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв'язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 1 та 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Правилами частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2017 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункету 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Як зазначалося судом вище, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію пов'язану з наданням кредиту.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об'єктом зобов'язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі №363/1834/17 (пункт 27).
Тому у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (пункт 31.25)).
Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов'язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Відтак, положення Кредитного договору №453691-КС-001 від 12.09.2022 про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди, пов'язаної з наданням кредиту суперечать положенням чч. 1, 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину, а вимога щодо стягнення заборгованості за комісією у розмірі 1 200.00 грн задоволенню не підлягає.
Таким чином, суд дійшов до висновку про наявність спірних правовідносин між сторонами, які належать до договірних зобов'язань, а саме випливають з договору кредиту, встановив, що права позивача відповідачем порушені, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №453691-КС-001 від 12.09.2022 становить 24 130.33 грн, з яких 8 000.00 грн заборгованість по тілу кредиту, 16 130.33 грн проценти, а тому вони підлягають захисту, а позов задоволенню частково.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Понесення позивачем судових витрат у виді судового збору в розмірі 2 422.40 грн із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, що передбачено частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» підтверджено випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.
Відповідно до статті141 ЦПК, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 307.64 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку: 24 130.33 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 2 422.40 грн (сума сплаченого судового збору) /25 330.33 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 2 307.64 грн.
Керуючись стст. 7, 141, 191, 258, 259, 263-265, 268, 272, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239) заборгованість за Договором №453691-КС-001 від 12.09.2022 у загальному розмірі 24 130 (двадцять чотири тисячі сто тридцять) грн 33 коп., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8 000.00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 16 130.33 грн.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239) в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позову 2 307 (дві тисячі триста сім) грн 64 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК).
Інформація про сторони та інших учасників справи:
позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗПОЗИКА» код ЄДРПОУ: 41084239, місце знаходження юридичної особи: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, м. Київ, 01133, Україна;
представник позивача Мовчан Віталій Віталійович РНОКПП: НОМЕР_3 ;
відповідач ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя А. І. Косар