Справа № 462/7725/25 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н. М.
Провадження № 33/811/1693/25 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.
19 листопада 2025 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., з участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його представника - адвоката Коць Єлизавети Павлівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові, апеляційну скаргу адвоката Коць Є.П. на постанову Залізничного районного суду районного суду м. Львова від 20 жовтня 2025 року,
встановив:
постановою Залізничного районного суду районного суду м. Львова від 20 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 грн судового збору.
Як видно із постанови, ОСОБА_1 близько 22.50 год 31.07.2025 у АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , що виразилось у тому, що він шарпнув її за одяг без нанесення тілесних ушкоджень у громадському місці, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Окрім цього, ОСОБА_1 близько 22.50 год 31.07.2025 у АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своїх дітей ОСОБА_1 , 2016 року народження, та ОСОБА_3 , 2021 року народження, що виразилось у тому, що конфлікт між ним та дружиною, в ході якого ОСОБА_1 шарпнув її за одежу, відбувся у присутності дітей, що могло спричинити шкоду їх психологічному здоров'ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.173-2 КУпАП.
Не погоджуючись із оскаржуваною постановою, адвокат Коць Є.П. в інтересах порушника ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Залізничного районного суду районного суду м. Львова від 20 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.173-2 КУпАП та закрити провадження у справі за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.ч.1,2 ст.173-2 КУпАП.
Стверджує, що між подружжям мав місце побутовий конфлікт, який виник на грунті сімейно-побутових непорозумінь і не супроводжувався вчиненням насильницьких дій, спрямованих на заподіяння шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілої сторони.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не залучив жодного експерта чи спеціаліста для аналізу відео, не встановив контекст ситуації, що є порушенням вимог ст.252 КУпАП.
Посилається на норми закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та вважає, що мало місце ототожнення звичайного сімейного конфлікту із домашнім насильством без встановлення умислу ОСОБА_1 на заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю. При цьому стверджує, що шарпання за одяг без тілесних ушкоджень у ході суперечки не свідчить про умисне заподіяння шкоди на те підтверджує наявність психологічного насильства щодо дітей.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який вважає, що й його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, представника ОСОБА_1 - адвоката Коць Є.П., яка повністю підтримала вимоги апеляційної скарги з мотивів у ній наведених та просила такі задоволити, та ОСОБА_2 , яка суду наголосила, що у них зразкова сім'я, ОСОБА_1 хороший чоловік та батько і конфлікт, який мав місце 31 липня 2025 року це звичайна побутова сварка між подружжям, дослідивши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положенням ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частина 2 статті 173-2 КУпАП встановлює відповідальність за ті самі дії, вчинені стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Вимоги закону, передбачені ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суддею місцевого суду дотримані і висновок про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП та ч.2 ст.173-2 КУпАП за обставин, наведених у оскаржуваній постанові.
Незважаючи на позицію ОСОБА_1 та його представника - адвоката Коць Є.П., викладену в апеляційній скарзі, його вина підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема даними, що містяться у: протоколах про адміністративне правопорушення серії ВАД №988261 та ВАД №988262 від 22.09.2025, довідці про результати проведення перевірки, рапортом, заяві адвоката Бурковської А.Л., поданою в інтересах ОСОБА_5 від 03.09.2025, формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, письмовими поясненнями ОСОБА_2 та відеозаписі події.
Наведені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП та ч.2 ст.173-2 КУпАП та обґрунтованість його притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 31 липня 2025 року, вчинив насильницькі дії, спрямовані на заподіяння шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілої сторони, тобто заподіяв насильство щодо своєї дружини і малолітніх дітей, не знайшли свого підтвердження та є лише суб'єктивним сприйняттям правопорушником обставин події.
Зокрема, апеляційні доводи про те, що мав місце звичайний сімейний конфлікт, а не домашнє насильства, оскільки ОСОБА_1 не мав умислу на заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю його дружини ОСОБА_6 та малолітніх дітей, апеляційний суд оцінює критично, як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності.
Так, із оглянутого апеляційним судом відеозапису події, видно, що ОСОБА_1 цілеспрямовано у пришвидшеному темпі йшов, наздоганяючи дружину - ОСОБА_6 , яка вийшла з автомобіля разом із дітьми і прямувала у протилежний бік, при цьому застосовуючи фізичну силу, яка виразилась у тому числі у шарпанині за одяг та розмахуванні кулаками. Свідок ОСОБА_5 , проходячи повз, зреагувала на ці події і застосувала до ОСОБА_1 перцевий балончик.
При цьому, апеляційний суд наголошує, що дії ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_5 у межах розгляду цієї справи не оцінює, оскільки за змістом вимог ст.256, ч.1 ст.257 КУпАП питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного щодо конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Таким чином, підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Отже розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється в межах дій, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення і ставляться в вину особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
Тому, суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, або їх виключати, адже у протилежному випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст.ст. 213, 221 КУпАП, є лише розгляд справи.
Щодо доводів про відсутність запису у графі «потерпілі» у протоколах про адміністративні правопорушення, то апеляційний суд звертає увагу на таке. Згідно правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 638/3490/18, складання протоколу є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене, аналізуючи протоколи про адміністративне правопорушення, та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що обставини домашнього насильства, які описані у ньому, дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, які ставляться йому у провину, зміст протоколів відповідає диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП та ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Що ж стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони ні окремо, ні в сукупності, не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а тому не можуть слугувати підставами для його скасування.
Апеляційний суд враховує і те, що докази наявні в матеріалах справи взаємоузгоджуються один з одним і підстав для сумніву в їх об'єктивності та суперечливості, як на те вказує апелянт, не вбачається. Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви в об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи щодо ОСОБА_1 не надано і не здобуто в процесі апеляційного розгляду, а тому підстави для визнання їх недопустимими відсутні.
З огляду на викладене, вважаю, що постанова Залізничного районного суду районного суду м. Львова від 20 жовтня 2025 року, щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування, та закриття провадження, як того просить апелянт - відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
апеляційну скаргу представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Коць Єлизавети Павлівни - залишити без задоволення.
Постанову Залізничного районного суду районного суду м. Львова від 20 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.173-2 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА-МИКИЧ