Дата документу 18.11.2025 Справа № 333/847/19
Єдиний унікальний №333/847/19 Головуючий у 1-й інстанції: Наумова І.Й.
Провадження № 22-ц/807/1454/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
18 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участі секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кухаря С.В., Волчанової І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2025 року про відмову в перегляді рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2020 року у справі №333/847/19 за нововиявленими обставинами.
В обгрунтування заяви зазначає, що у лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, посилаючись на те, що 17 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір позики, який був підписаний власноруч позивачем та відповідачем по справі, згідно якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 134 501 долар США у борг під 10% річних, які останній зобов'язався повернути у строк до 30 червня 2016 року. Усі умови позики були погоджені сторонами та викладені в договорі позики від 17 грудня 2015 року, підписаному сторонами, а також у розписці про отримання грошових коштів від 17 грудня 2015 року, яку було підписано відповідачем. Свої зобов'язання відповідач по справі ОСОБА_1 не виконав. Грошові кошти своєчасно не повернуті. Посилаючись на зазначені обставини просив суд, стягнути з відповідача: згідно до п. 2.1. договору позики 3 718 703, 42 грн - суми позики в розмірі 134 501 долар США в перерахунку на гривневий еквівалент, відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 01 лютого 2019 року (тобто станом на 01 лютого 2019 року - на день звернення позивача до суду з позовом офіційний курс гривні за 100 доларів США становив 2774,0960 грн); згідно до п. 3.2. договору позики 10% річних за користування позикою за 1141 день (з 18 грудня 2015 року по 01 лютого 2019 року), яка становить 41904,70 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01 лютого 2019 року, становить 1 162 476,60 грн; зобов'язання щодо оплати 3% річних за час прострочення зобов'язання у період з 01 липня 2016 року до 01 лютого 2019 року, які становлять суму 304 346,34 грн; моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн; судові витрати по оплаті судового збору.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики від 17 грудня 2015 року в розмірі 3 718 703, 42 грн, відсотки за користування позикою в розмірі 1 162 476,60 грн, та трьох відсотків річних в розмірі 304 346,34 грн, всього на суму 5 185 526,36 грн. Також стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору в розмірі 9513,33 грн та в розмірі 384,20 грн, а всього на суму 9897,53 грн.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2020 року по цій справі залишено без змін.
В ході ознайомлення 27 жовтня 2024 року із матеріалами кримінального провадження №12022082230000418 від 11 вересня 2022 року у справі на замах на його вбивство та його дружини ОСОБА_3 були виявлені обставини, а саме те, що ОСОБА_2 під час допиту слідчим в рамках вищевказаної кримінальної справи надав пояснення відповідно до яких визнав що він «забрав за борги» арабську компанію «Міддл Іст Інвестмент Групп» ( ОСОБА_4 ), за договором позики на 134 051 доларів США. Так, як ніякого іншого боргу взагалі не існувало та ніякої іншої іноземної компанії та довіреності від нього теж не існувало, ОСОБА_2 самостійно вирішив забрати його частку в підприємстві "Міддл Іст Інвестмент Групп" (Об'єднані Арабські Емірати), яка була оцінена у 2 млн. доларів США відповідно до наших грошових внесків. Заволодіння його часткою в підприємстві "Міддл Іст Інвестмент Групп" (Об'єднані Арабські Емірати) ОСОБА_2 сталося 29 серпня 2017 року, що підтверджується зміненим Установчим Договором і Статутом Компанії "Міддл Іст Інвестмент Групп" (Об'єднані Арабські Емірати), в яких він сам собі передав частку компанії, належну ОСОБА_1 . Надалі, за цим же договором позики та розпискою на суму 134 051 доларів США ОСОБА_2 двічі звертається із позовами до різних судів, а саме до суду у ОАЕ та до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
З приводу незаконних дій ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернувся до органів прокуратури та суду Об'єднаних Арабських Еміратів в грудні 2018 року. Так, під час розгляду його позову у суді Шарджі ОАЕ, ОСОБА_2 надав суду зустрічний позов та заявив, що у мене перед ним є невиконанні зобов'язання згідно з протоколом загальних зборів засновників "Протокол собрания учредителей ООО фирмы "Альфа-Плюс" и 000 "СОК яхт клуб "Корсар" " від 29.12.2011 та інших недійсних фінансових документів, а саме борг на суму 403 948 доларів США, включаючи до вказаної суми зобов'язання за договором позики на суму 134 051 доларів США від 17.12.2015 року.
05 червня 2021 відбулося судове засідання у федеральному апеляційному суді Шарджи, на якому було ухвалено рішення на користь ОСОБА_2 , згідно якого ОСОБА_1 повинен заплатити ОСОБА_2 - 8370685 дирхамів, що є еквівалентом 2 293 340 доларів США, у тому числі включно з сумою 134 051 доларів США за договором позики від 17.12.2015 року, по якій він вже "забрав за борги" частку в компанії "Міддл Іст Інвестмент Групп" (Об'єднані Арабські Емірати) та отримав рішення суду на свою користь в Україні.
Компанія "Міддл Іст Інвестмент Групп" (Об'єднані Арабські Емірати) вела діяльність з інвестування своїх власних грошей та не мала ніяких боргових чи кредитних зобов'язань перед іншою стороною.
Переписавши на себе частку ОСОБА_1 в компанії "Міддл Іст Інвестмент Групп" (Об'єднані Арабські Емірати) за борги за договором позики на суму 134 051 доларів США від 17.12.2015 року, ОСОБА_2 залишився винен заявнику різницю між вартістю частки заявника в компанії "Міддл Іст Інвестмент Групп" та боргом за договором позики від 17.12.2015 року.
Заявник вважає, що ОСОБА_2 тричі стягнув грошові кошти за одним зобов'язанням, а саме за договором позики на суму 134 051 доларів США, при цьому отримавши у власність компанію "Міддл Іст Інвестмент Групп" (Об'єднані Арабські Емірати) в рахунок виконання саме цього зобов'язання за договором позики на суму 134 051 доларів США. Отже, на час подання позовної заяви до Комунарського районного суду м. Запоріжжя, між сторонами був відсутній предмет спору.
У зв'язку з цим просив в порядку перегляду справи за нововиявленими обставинами скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2020 року у справі №333/847/19 і закрити провадження у справі. Вказав, що вказані обставини є нововиявленими.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2025 року, переглянути та скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2020 року у справі №333/847/19 і закрити провадження у справі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що наведені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України. ОСОБА_1 посилався на те, що після ухвалення рішення Комунарським районним судом м. Запоріжжя від 20 січня 2020 року у справі №333/847/19, яке набрало законної сили ОСОБА_2 використав борговий договір на суму 134051 доларів США для переоформлення на себе частки в іноземній компанії, яка належала ОСОБА_1 ще у 2017 році. Цей факт не був відомий ОСОБА_5 , а виходячи з постанови іноземного суду, ОСОБА_1 дізнався про те, що ОСОБА_2 незаконно переписав на себе частку в іноземній компанії, яка належала заявнику і з цього приводу подав позов до іноземного суду. Тільки при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження №12022082230000418 від 11.09.2022 року у справі про замах на вбивство на ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_6 , який було отримано для ознайомлення 11 жовтня 2023 року за згодою прокурора Запорізької області прокуратури Купенко А.В. йому стало відомо, що ОСОБА_2 використавши довіреність надану відповідачем ОСОБА_1 та борговий договір з розпискою на суму 134051 доларів США, переписав на себе частку в іноземній компанії. Саме про це ОСОБА_2 особисто повідомив на допиті в даній кримінальній справі. Підтвердженням заяв ОСОБА_2 про те, що він забрав за борги частку ОСОБА_1 в компанії ОАЕ є долучена до матеріалів провадження копія позовної заяви самого ОСОБА_2 до суду ОАЕ в якій він стверджує, що використав довіреність надану ОСОБА_1 та переписав на себе його частку в компанії « Міддл Іст Інвестмент Групп» порахувавши її у 3000 ДРХ ( що є еквівалентно 8200 доларів США). Крім того, до матеріалів справи апелянтом було долучено копію зустрічної позовної заяви з додатками від позивачів ОСОБА_2 та Міддл Іст Інвеструм Групп у апеляції №1983 від 2019 року в апеляційному суді Шарджа (ОАЕ) від 22 грудня 2019 року із завіреним нотаріальним перекладом на українську мову від 09 травня 2024 року та копію Постанови апеляційного федерального суду Шарджа Об'єднаних Арабських Еміратів від 15.06.2021 у позові №(SHCAPCICOMS2019/0001983/комерційний) з консульською легалізацією та перекладом на українську мову з нотаріальним засвідченням. Позовні вимоги ОСОБА_2 з вимогами до ОСОБА_1 про сплату боргу за одним і тим самим договором позики на суму 134 051 доларів США були подані одночасно до Комунарського районного суду м. Запоріжжя та іноземного суду (ОАЕ). Зазначені обставини стали відомі ОСОБА_1 після ухвалення рішення, які могли бути враховані судом під час ухвалення рішення, в результаті чого суд міг би ухвалити зовсім інше рішення. Вважає, що наведені ним нововиявлені обставини є такими, що при їх врахуванні при розгляді справи у Комунарському районному суді м. Запоріжжя, суд міг би ухвалити нове рішення.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2020 року у справі №333/847/19, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, наведені у змісті заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не є нововиявленими, а посилання заявника, зводяться виключно до необхідності переоцінки доказів, а відтак, обставини, на які вказує ОСОБА_1 , не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 423 ЦПК України.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Судом встановлено, що у лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики від 17 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 134 501 долар США, які не були останнім повернути ОСОБА_2 .
Посилаючись на зазначені обставини просив суд, стягнути з відповідача: згідно до п. 2.1. договору позики 3 718 703, 42 грн - суми позики в розмірі 134 501 долар США в перерахунку на гривневий еквівалент, відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 01 лютого 2019 року (тобто станом на 01 лютого 2019 року - на день звернення позивача до суду з позовом офіційний курс гривні за 100 доларів США становив 2774,0960 грн); згідно до п. 3.2. договору позики 10% річних за користування позикою за 1141 день (з 18 грудня 2015 року по 01 лютого 2019 року), яка становить 41 904,70 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01 лютого 2019 року, становить 1 162 476,60 грн; зобов'язання щодо оплати 3% річних за час прострочення зобов'язання у період з 01 липня 2016 року до 01 лютого 2019 року, які становлять суму 304 346,34 грн; моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн; судові витрати по оплаті судового збору.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики від 17 грудня 2015 року в розмірі 3 718 703, 42 грн, відсотки за користування позикою в розмірі 1 162 476,60 грн, та трьох відсотків річних в розмірі 304 346,34 грн, всього на суму 5 185 526,36 грн. Також стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору в розмірі 9513,33 грн та в розмірі 384,20 грн, а всього на суму 9897,53 грн.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2020 року по цій справі залишено без змін.
Дані рішення суду першої та апеляційної інстанції знаходяться в загальному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив в порядку перегляду справи за нововиявленими обставинами скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2020 року у справі №333/847/19 і закрити провадження у справі (т.1 а.с.1-7).
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною другою статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Відтак, зміст пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21), пункт 34.1.1).
Аналогічні за своїм змістом висновки щодо застосування норми права викладені у змісті постанови Верховного Суду від 01 березня 2024 року у справі № 334/6285/23 (провадження № 61-18435св23).
Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення.
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18).
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, зокрема, докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (підпункт 2 частини четвертої статті 423 ЦПК України).
Відповідно до правового висновку, викладеного у змісті постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц: "нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку".
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у змісті своїх рішень неодноразово зазначав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - принципу остаточності рішень суду, який, своєю чергою наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі "Ponomaryov v. Ukraine", заява № 3236/0).
Отже, перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок (що є прерогативою судів апеляційної та касаційної інстанції), а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Звертаючись до суду з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилається на те, що підставою для скасування рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя є те, що на момент розгляду справи № 333/847/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики від 17 грудня 2015 року йому не було відомо, що Бакланський використав цей борговий договір на суму 134051 доларів США для переоформлення на себе частки в іноземній компанії ще у 2017 році, яка належала ОСОБА_1 .. Про зазначену обставину йому стало відомо при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження №12022082230000418 від 11.09.2022 року, де ОСОБА_2 допитаний в якості свідка повідомив про це. В зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 до ОСОБА_1 до іноземного апеляційного суду Шарджи ( ОАЕ) також зазначено, що ОСОБА_2 переписав на себе частку в іноземній компанії, що належала відповідачу ОСОБА_1 в рахунок заборгованості за договором позики, в тому числі за договором на суму 134031 доларів США. 05 червня 2021 року у федеральному апеляційному суді Шарджи відбулося судове засідання, на якому було ухвалено рішення на користь ОСОБА_2 , згідно якого ОСОБА_1 зобов'язано заплатити ОСОБА_2 8370685 дирхамів, що є еквівалентом 2293340 доларів США, у тому числі включено суму 134051 долароів США за договором позики від 17 грудня 2015 року, по якій він вже забрав за борги частку в компанії «Міддл Іст Інвестменгт Групп» та отримав рішення на свою користь в Україні.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам й врахувавши всі обставини справи, правильно виходив із того, що зазначені обставини, на які посилається ОСОБА_1 в своїй заяві, не являються нововиявленими обставинами відповідно до вимог статті 423 ЦПК України.
Договір позики від 17 грудня 2015 року, укладений між сторонами у справі N 333/847/19, заборгованість до стягнення за яким була присуджена рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2020 року, в судовому порядку не визнавався недійсним.
На момент ухвалення вищевказаного судом рішення належних доказів погашення ОСОБА_1 заборгованості саме за вищевказаним договором позики, суду не надавалися.
З тексту рішень судів першої та апеляційної інстанції іноземних судів Шарджі в Об'єднаних Арабських Еміратах, на які посилається заявник ОСОБА_1 вбачається, що даними судами вирішувався спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який стосувався також заборгованості за вищевказаним договором позики. 15 червня 2021 року судом Шарджи Об'єднаних Арабських Еміратів, в межах зазначеного судового спору, було винесене рішення у справі N SHCAPCICOMS2019/0001983/комерційний, у двох апеляціях N 1983 і 2037 від 2019 року цивільні, значні. Шарджа - апеляція N (1983 від 2019 року) - подана - 1. Едуард Бакланський, 2. "Мідл Іст Інвестмент Груп" (ОАЕ) проти ОСОБА_7 і у апеляції N (2037 від 2019 року) - подана - ОСОБА_8 (надалі відповідач) проти 1. Едуард Бакланский (надалі стягувач), 2."Мідл Іст Інвестмент Груп" (ОАЕ).
Відповідно до наданого перекладу, вищевказаним рішенням іноземного суду присуджено "…На цих підставах суд прийняв наступне рішення по суті обох апеляцій - після проведення взаємозаліку між грошовими сумами, присудженими по обох апеляціях - суд зобов'язує відповідача у апеляції 1983 від 2019 року - позивача у апеляції 2037 від 2019 року - Олега - сплатити першому позивачу у апеляції - Едуарду - у апеляції 1983 від 2019 року - грошову суму в розмірі 8370685 дирхамів (вісім мільйонів триста сімдесят тисяч шістсот вісімдесят п'ять дирхамів) і законний відсоток по ній з дaтu стати мита за прийнятий позов, а саме, 17.09.2019 року, до повної сплати, а також, судові витрати в гонорари адвокатів.".
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному рішенні іноземного суду висновки суду щодо стягнення з ОСОБА_1 вищевказаної суми коштів (в яку входила заборгованість і по іншим договорам позики, укладеними між сторонами у справі), були зроблені з урахуванням взаємозаліку заявлених сторонами грошових вимог.
У зв'язку з чим, посилання заявника у своїй заяві про відсутність інших боргових зобов'язань між сторонами на момент ухвалення спірного рішенням не відповідає дійсності.
Належного доказу, що вищевказане судове рішення іноземного суду, яке було до того ж ухвалено пізніше за часом, ніж рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя по цій цивільній справі, набуло законної сили, а також було визнано в порядку ст. 462 ЦПК України та виконується на території України, заявником ОСОБА_1 , суду не надано. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що рішення іноземного суду на теперішній час не виконується. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факти, викладені в даному рішенні іноземного суду не є нововиявленими обставинами.
Заявником надана стенограма до відеозапису допиту свідка ОСОБА_2 від 30 грудня 2022 року, у кримінальному проваджені за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 п. п. 1,2,5, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, та відеозапис цього допиту. Дослідивши дану стенограму з відеозаписом допиту, в сукупності з іншим доказами у справі, суд першої інстанції вірно виснував, що враховуючи наявність тривалих господарських партнерських відносин у бізнесі між сторонами у цій справі, які встановлюються також і у вищевказаному рішенні іноземного суду, існування обопільних грошових зобов'язань між ними, зокрема декілька договорів позики між ними, суд дійшов висновку, що свідчення ОСОБА_2 надані на допиті, на які посилається заявник у своїй заяві, як нововиявлені обставини, є поверхневими та не відображають повних фактичних обставин щодо договірних відносин з позики грошових коштів. Дані свідчення не суперечать обставинам, які встановлювалися як оспорюваним судовим рішенням та і рішенням іноземного суду. При цьому свідчення надані ОСОБА_2 під час його допиту в якості свідка у іншому кримінальному провадженні, упереджено трактуються заявником в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, з урахуванням його заінтересованості у результаті розгляду у цій справі.
Крім того, слід зауважити, що кримінальна справа №12022082230000418 знаходиться на стадії розгляду, оцінка показанням свідка ОСОБА_2 в рамках даної кримінальної справи судом не надана.
Нововиявлені обставини можуть підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Водночас, показання ОСОБА_2 в рамках зазначеної кримінальної справи, що на думку ОСОБА_9 достовірно свідчить про те, що ОСОБА_2 використавши довіреність надану відповідачем ОСОБА_1 та борговий договір з розпискою на суму 134051 доларів США, переписав на себе частку в іноземній компанії є лише припущенням та не можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Слід також зауважити, що з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що в 2017 році він надав ОСОБА_2 довіреність на переоформлення своєї частки в компанії «Міддл Іст Інвестмент Групп» на ОСОБА_2 , яка останнім була переоформлена в 2017 році, про що ОСОБА_1 знав, що не заперечувалося ним в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, на час розгляду справи №333/847/19 частка в компанії «Міддл Іст Інвестмент Групп», яка належала ОСОБА_1 була переоформлена на ОСОБА_2 ще в 2017 році саме на підставі виданої ОСОБА_1 довіреності, про що було достеменно відомо ОСОБА_1 ..
Отже посилання ОСОБА_1 , що ОСОБА_2 незаконно використав довіреність видану на ім'я останнього, не заслуговують на увагу, оскільки належних доказів, а саме вироку суду, що стороною у справі ОСОБА_2 вчинені умисні шахрайські дії з метою заволодіння грошових коштів шляхом стягнення з ОСОБА_1 тричі заборгованості за одним зобов'язанням, в тому й числі, незаконного переоформлення частки в компанії «Міддл Іст Інвестмент Групп» суду не надано.
Посилання заявника про відсутність предмету спору між сторонами на момент ухвалення вищевказаного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя не відповідає дійсності та спростовується доказами, які були враховані судом під час ухвалення цього рішення суду.
Суд першої інстанції правильно виснував, що заява ОСОБА_1 фактично грунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи, що не є нововиявленою обставиною.
Отже, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що заявником не доведено, що обставини, на які він посилається в заяві про перегляд рішення є нововиявленими, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та скасування рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2020 року у справі №333/847/19.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої інстанції, апеляційний суд керується тим, що в справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.
Інші доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують, вони зводяться до власного тлумачення норм права, власної оцінки доказів та незгоди з судовим рішенням і спростовуються матеріалами справи.
Суд враховує позицію ЄСПЛ, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01, пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00, пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат апеляційний суд не здійснює.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повна постанова складена 19 листопада 2025 року.
Головуючий, суддя Подліянова Г.С. Суддя Гончар М.С. Суддя Кухар С.В.