Справа № 452/3699/25
Провадження № 1-кп/455/274/2025
20 листопада 2025 року м. Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження за №12025141290000429 від 08.08.2025 року про обвинувачення:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кружики Самбірського району Львівської області, який має зареєстрованим місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст. 115, ч.2 ст.15, п. 1,6 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 187, ч.5 ст. 407 КК України,
В провадженні суду перебуває зазначене вище кримінальне провадження.
18 листопада 2025 року прокурор подав до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки строк перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою закінчується 01.12.2025 року.
Клопотання мотивує тим, що 03.10.2025 слідчим суддею Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави з утриманням у ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» до 01.12.2025 року. Необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 пов'язана з наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати, зокрема:
-переховуватись від суду. Даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі, знаючи про тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, відповідно до п.1 ч.1 ст.177 КПК України;
- незаконно впливати на потерпілого та свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, а саме: може чинити тиск на потерпілого та свідків, так як обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину пов'язаного із застосуванням насильства, спонукаючи їх на зміну показань, відповідно до п.3 ч.1 ст.177 КПК України;
- зухвалість та кількість вищевказаних кримінальних правопорушень свідчить про відсутність у обвинуваченого будь-яких моральних принципів та дає підстави вважати, що ОСОБА_6 розуміючи невідворотність покарання за вчинений ним діяння, обставини вчинення яких встановлені органом досудового розслідування, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), зокрема шляхом переховування від суду і здійснення впливу на свідків, експерта.
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Зокрема підтверджується тим, що перебуваючи з 29.04.2025 у СЗЧ, тобто під час вчинення ним триваючого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких, 08.08.2025 вчинив особливо тяжкі злочини.
З огляду на наведене, просить продовжити строк застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб.
Прокурор ОСОБА_5 підтримав клопотання, просив задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник, адвокат ОСОБА_7 , заперечили проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою. Просили застосувати до обвинуваченого цілодобовий домашній арешт за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 .
Заслухавши думку учасників судового провадження та проаналізувавши клопотання прокурора, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно із ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював (у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, Феррарі-Браво проти Італії, Мюррей проти Сполученого Королівства), що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.177, 178, 183 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Обов'язок обґрунтування ризиків кримінального провадження покладено КПК України на слідчого, прокурора.
Обґрунтовуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , прокурор послався на те, що ризики того, що він може: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків; вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується, оскільки перебуваючи в СЗЧ з 29.04.2025 року, під час вчинення триваючого кримінального правопорушення, вчинив особливо важкий злочин, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню не зменшилися та продовжують існувати.
Зазначаючи у своєму клопотанні про існування ризику переховування, посилається на те, що за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується , передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі, знаючи про тяжкість покарання, яке йому загрожує, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин може переховуватися від суду.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), тяжкість обвинувачення сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув'язнення. Проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у п.80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v.Bulgaria, заява №33977/96 від 26/07/2001), а також п. 36 рішення у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) ЄСПЛ нагадав, що «суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину». В обидвох рішеннях ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Однак, Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункти 80-81, рішення від 26 липня 2001 року).
Суд повторює, що під час оцінки такого ризику, як ризик впливу на свідків, суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.
Так, в силу засади безпосередності дослідження судом показань, яка регламентована ст. 23 КПК України, та відповідно до визначених у ст. 224 КПК України правил проведення допиту в суді, під час судового розгляду суд отримує показання усно шляхом допиту особи у судовому засіданні. Порушення зазначених імперативних вимог, як правило, має наслідком недопустимість як доказу відомостей, що містяться у відповідних показаннях.
Водночас, з огляду на закріплений у ст. 290 КПК України порядок ознайомлення захисту з матеріалами досудового розслідування, зокрема, з показаннями допитаних стороною обвинувачення осіб, очевидно, що обвинувачений може бути обізнаний із персональними даними свідків та змістом їх позасудових показань.
Оскільки в цьому кримінальному провадженні свідки недопитані, то у суду існують обґрунтовані підстави припускати імовірність незаконного впливу обвинуваченого на свідків у цьому кримінальному провадженні для зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також суд враховує, що для небезпеки переховування та вчинення іншого кримінального правопорушення має значення не лише суворість можливого покарання, але й характер обвинуваченого, його кошти, зв'язки з державою. У зв'язку із цим суд бере до уваги, що обвинувачений проходив військову службу та має навики маскування, переховування, володіє тактичними прийомами введення противника в оману, що істотно посилюють зазначені ризики. Крім цього, за встановлених умов застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є неможливим.
З урахуванням зазначеного, суд погоджується з наявністю обґрунтованої підозри, яка стала підставою для звернення до суду з обвинувальним актом та наявністю заявлених ризиків, які стали підставою для звернення із клопотанням про продовження строку тримання під вартою.
Встановлено, що ризики, передбачені п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, які встановлені ухвалою слідчого судді Самбірського районного суду Львівської області від 03.10.2025 року (справа №452/2910/25, провадження 1-кс/452/685/25) при продовженні запобіжного заходу не зменшились.
Зважаючи на складність справи, встановлений порядок і обсяг дослідження всіх доказів у справі, судове провадження до спливу строку тримання під вартою не може бути завершено та вимагає забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Оскільки ризики, котрі були підставами для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали і не зменшилися, то підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який також відсутні. Відтак, обвинуваченому слід продовжити строк тримання під вартою до 60 днів.
Суд дійшов висновку про те, що потреби кримінального провадження виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого. Також відповідний ступінь втручання є розумним і співмірним із завданнями цього кримінального провадження. Крім цього, у даній конкретній справі, не встановлено, що продовжений запобіжний захід становитиме для особи непомірний тягар. Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням його тривалості ще не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваваченого, характеру та тяжкості інкримінованого діяння, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду, а стан його здоров'я на даний час не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Втім, зважаючи на тримання обвинуваченого під вартою, судовий розгляд указаного кримінального провадження здійснюється пріоритетно, у порівнянні з іншими справами. Підготовчі судові та судові засідання у справі призначалися на 09.10.2025 року, 23.10.2025 року, 30.10.2025 року12.11.2025 року, 20.11.2025 року.
Частиною 4 ст.183 КПК України визначено виключний перелік випадків у яких слідчий суддя, суд має право при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, а саме: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Згідно вимог ч. 3 ст. 183 КПК України щодо визначення розміру застави, суд враховує передбачені ч. 4 ст. 183 КПК України обставини, зокрема те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, тому доходить висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави обвинуваченому.
Окрім того, суд не може залишити без реагування твердження обвинуваченого ОСОБА_8 про проблеми із здоров'ям. Обвинувачений скаржився на тривалі головні болі, що є наслідком отриманих контузій, проблеми зі сном, відсутністю у нього таблеток, які заспокоюють і дають можливість заснути, а також на відсутність належної медичної допомогу в умовах тримання його під вартою.
Враховуючи те, що обвинувачений наразі перебуває під вартою, відомості про стан його здоров'я мають важливе значення для поточного кримінального провадження, суд дійшов висновку необхідність витребування інформації про стан здоров'я обвинуваченого з Філії Державної Установи Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України у Львівській області.
Враховуючи викладене, керуючись ст.176, 177, 178, 182, 183, 196, 197, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 18 січня 2026року (включно).
Строк дії даної ухвали встановити до 18 січня 2026 року (включно).
Копію ухвали про продовження строку тримання під вартою направити для виконання адміністрації ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)».
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_6 та його захиснику.
Зобов'язати Філію Державної Установи Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України у Львівській області надати суду інформацію про стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який утримується у ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)», а саме:
- чи може обвинувачений утримуватись в місцях позбавлення волі за станом його здоров'я?
- чи існує можливість надання обвинуваченому медичної допомоги, зокрема, з урахуванням його скарг на тривалі головні болі, що стали наслідком отримання контузії, в умовах медичної частини під час перебування обвинуваченого під вартою або можливість організації проведення такого лікування в іншому медичному закладі, за умов перебування обвинуваченого під вартою?
Вищевказану інформацію направити до Старосамбірського районного суду Львівської області (адреса: Львівська область, місто Старий Самбір, вулиця Шевченка Бічна, 1 / електронна адреса: inbox@ssb.lv.court.gov.ua) у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали суду.
На ухвалу суду протягом п'яти днів з дня її оголошення сторони можуть подати апеляцію безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3