Єдиний унікальний номер 448/2248/25
Провадження № 3/448/1171/25
19.11.2025 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., розглянувши матеріали справи, що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Биличі, Старосамбірського району Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, непрацюючого,
за ч.1 ст.204-1 КУпАП,-
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи.
26.10.2025 року о 19 годині 00 хвилин в міжнародному пункті пропуску «Шегині», територія Шегинівської ОТГ Яворівського району Львівської області, на в'їзд в Україну з Республіки Польща під час прикордонного контролю осіб, виявлено особу, яка пред'явила на паспортний контроль паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 24.01.2025 року органом 4634 на установчі дані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході здійснення прикордонного контролю відбулось спрацювання БД «Подвійний перетин». В ході проведення фільтраційно-перевірочних заходів, встановлено що гр. ОСОБА_1 , 02.02.2025 року здійснив незаконний перетин державного кордону України в Словацьку Республіку поза пунктом пропуску.
Такими своїми діями ОСОБА_1 вчинив перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктом пропуску через державний кордон України, порушивши вимоги статті 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, вчинивши правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило; в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , в якій останній просить розгляд справи проводити без його участі, при цьому вказує, що провину визнає.
Враховуючи наведене, суд вважає, що у справі наявні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи та з урахуванням вимог ст.268 КУпАП, у відповідності до якої присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП, не є обов'язковою, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності в судовому засіданні ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
ІІ. Застосоване судом законодавство.
Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У відповідності до положень ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення завжди є протиправною дією (бездіяльністю) тобто діянням, забороненим законом або іншим нормативним правовим актом. Громадянин, що вчиняє протиправну дію, порушує свій конституційний обов'язок, оскільки норми ч.1 ст.68 Конституції України встановлюють, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина).
Частина 1 ст. 204-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використання підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Так, об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону України.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 статті 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу, тобто коли правопорушник усвідомлює, що він незаконно перетинає державний кордон, передбачає наслідки своїх дій і бажає цього.
Суб'єктом правопорушення може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства.
Відповідно до положень ст.9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Статтею 12 даного Закону передбачено, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про прикордонний контроль» перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
ІІІ. Висновок суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Винність ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні підтверджується такими доказами по справі, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні: протоколом про адміністративне правопорушення від 26.10.2025р. серії ЗхРУ №011376Е; рапортом інспектора прикордонної служби 3 категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю віпс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) штаб-сержанта ОСОБА_2 від 26.10.2025р.; рапортом заступника начальника віпс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) капітана ОСОБА_3 від. 26.10.2025р.; копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 24.01.2025 року органом 4634 на установчі дані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 26.10.2025р., в яких останній підтверджує факт незаконного перетину ним кордону з України в Словацьку Республіку; іншими документами, доданими до протоколу.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників прикордонної служби щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, - суду не подав.
Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, приходжу до переконання в доведенні винуватості ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, що передбачено ч.1 ст.204-1 КУпАП.
ІV. Накладення адміністративного стягнення.
У відповідності до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Суддя виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно ч.5 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 204-1 і 204-2 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня їх виявлення, але не пізніше року з дня їх вчинення, а у разі вчинення таких правопорушень іноземцями або особами без громадянства, стосовно яких у встановленому законом порядку прийнято рішення про примусове повернення чи примусове видворення з України, - протягом часу, необхідного для їх виїзду з України, але не пізніше строку, визначеного законом для виїзду цих осіб з України чи забезпечення їх примусового видворення з України.
Як вбачається з матеріалів справи, виявлення адміністративного правопорушення мало місце 26.10.2025 року, а вчинено було 02.02.2025 року, - отже на час винесення постанови не сплив строк накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини та майновий стан, вік особи, відсутність обставин, які б обтяжували відповідальність, вважаю за доцільне призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції частини першої статті 204-1 КУпАП.
Визначений вид покарання за своєю мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
V. Судові витрати.
Згідно вимог ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Оскільки, особу, що притягається до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, то вважаю за необхідне стягнути з останнього судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить (3028 грн. х 0,2 = 605,60 грн.).
Керуючись ст.ст. 8, 33-35, 40-1, 283, 284 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», -
Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п'ять тисяч сто) гривень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного в постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп. судового збору.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.В.Кічак