Єдиний унікальний номер 448/2281/25
Провадження № 3/448/1187/25
19.11.2025 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., розглянувши матеріали справи, що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Санники, Мостиського району Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України,
за ч.1 ст.204-1 КУпАП,-
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи.
ОСОБА_1 , 04.11.2025 року о 09:40 год. вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України з України в Республіку Польща поза пунктом пропуску через державний кордон України, на напрямку 509 прикордонного знаку, що на території Шегинівської ОТГ Яворівського району Львівської області та був затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) .
Такими своїми діями ОСОБА_1 вчинив спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктом пропуску через державний кордон України, порушивши вимоги статті 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, вчинивши правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, однак в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , в якій останній просить розгляд справи проводити без його участі, при цьому вказує, що провину визнає.
Враховуючи наведене, суд вважає, що у справі наявні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи та з урахуванням вимог ст.268 КУпАП, у відповідності до якої присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП, не є обов'язковою, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності в судовому засіданні ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово констатував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
ІІ. Застосоване судом законодавство.
Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У відповідності до положень ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення завжди є протиправною дією (бездіяльністю) тобто діянням, забороненим законом або іншим нормативним правовим актом. Громадянин, що вчиняє протиправну дію, порушує свій конституційний обов'язок, оскільки норми ч.1 ст.68 Конституції України встановлюють, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина).
Частина 1 ст. 204-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використання підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Так, об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону України.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 статті 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу, тобто коли правопорушник усвідомлює, що він незаконно перетинає державний кордон, передбачає наслідки своїх дій і бажає цього.
Суб'єктом правопорушення може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства.
Відповідно до положень ст.9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Статтею 12 даного Закону передбачено, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про прикордонний контроль» перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
ІІІ. Висновок суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Винність ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні підтверджується такими доказами по справі, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні: протоколом про адміністративне правопорушення від 04.11.2025р. серії ЗхРУ №011750Е, протоколом про адміністративне затримання від 04.11.2025р., порядком дій щодо виникнення обстановки на ділянці ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_4 04.11.2025р., рапортом помічника начальника відділу - начальника групи адміністративно-юрисдикційної діяльності впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) лейтенанта ОСОБА_2 від 04.11.2025р.; витягом з Державної міграційної служби України відносно ОСОБА_1 ; іншими документами, доданими до протоколу.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників прикордонної служби щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, - суду не подав.
Аналізуючи вищенаведені докази, що безпосередньо дослідженні та здобуті в ході розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності в їх сукупності, приходжу до переконання в доведенні винності ОСОБА_1 у спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, що передбачено ч.1 ст.204-1 КУпАП.
ІV. Накладення адміністративного стягнення.
У відповідності до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Суддя виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини та майновий стан (не працевлаштований), вік особи, відсутність обставин, які б обтяжували відповідальність, вважаю за доцільне призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції частини першої статті 204-1 КУпАП.
Визначений вид покарання за своєю мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
V. Судові витрати.
Згідно вимог ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Оскільки особу, що притягається до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, то вважаю за необхідне стягнути з останнього судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить (3028 грн. х 0,2 = 605,60 грн.).
Керуючись ст.ст. 8, 33-35, 40-1, 283, 284 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», -
Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного в постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп. судового збору.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.В.Кічак