Єдиний унікальний номер 448/2339/25
Провадження № 3/448/1220/25
19.11.2025 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська матеріали справи, що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,
за ч.4 ст.172-11 КУпАП, -
На адресу Мостиського районного суду Львівської області з ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.172-11 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №244171 від 13.11.2025р. відомо, що 11.11.2025 року старшим зміни прикордонних нарядів впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) майстер-сержантом ОСОБА_2 повідомлено начальника впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) підполковника ОСОБА_3 про факт не прибуття солдат ОСОБА_4 . В ході проведення пошукових заходів встановити місцезнаходження військовослужбовця не вдалося, на телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідав. О 20:00 хвилин 12.11.2025 року за результатами проведеного комплексу заходів з пошуку, військовослужбовця виявлено за адресою: АДРЕСА_2 . О 00:50 хвилин 13.11.2025 року військовослужбовця доставлено до підрозділу, пошукові заходи завершено.
Такими своїми діями військовослужбовець ОСОБА_1 вчинив самовільне залишення військової частини в умовах особливого періоду, відповідальність за яке передбачено ч.4 ст.172-11 КУпАП.
Проаналізувавши матеріали даної адміністративної справи, приходжу до наступного висновку.
Положення статті 1 КУпАП визначають, що завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Частина 2 статті 7 КУпАП передбачає, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до положення статті 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що орган державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.
Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно із статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.
Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення допущеного порушення, ніякого іншого документу про прийняття до провадження уповноваженими органами не оформляється. Від того, наскільки грамотно, змістовно і умотивовано складений протокол, залежить якість розгляду справи про адміністративне порушення, правильність розгляду справи по суті й обґрунтованість застосування адміністративного стягнення.
Протокол про адміністративне правопорушення - це комплексне джерело доказової інформації. Однак він набуває значення доказу в таких випадках, коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим коментованою статтею.
Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол.
Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №244171 від 13.11.2025р. відомо, що 11.11.2025 року об 17:30 год. старшим зміни прикордонних нарядів впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) майстер-сержантом ОСОБА_2 повідомлено начальника впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) підполковника ОСОБА_3 про факт не прибуття солдат ОСОБА_4 . В ході проведення пошукових заходів встановити місцезнаходження військовослужбовця не вдалося, на телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідав. О 20:00 хвилин 12.11.2025 року за результатами проведеного комплексу заходів з пошуку, військовослужбовця виявлено за адресою: АДРЕСА_2 . О 00:50 хвилин 13.11.2025 року військовослужбовця доставлено до підрозділу, пошукові заходи завершено. Вказане правопорушення військовослужбовцем ОСОБА_1 вчинено в умовах особливого періоду.
Диспозицією ч.1 ст.172-11 КУпАП передбачена відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб.
Диспозицією ч.2 ст.172-11 КУпАП передбачена відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
В свою чергу, відповідальність за ч.4 ст.172-11 КУпАП передбачена за вчинення діянь, передбачених частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
В складеному протоколі зазначено, що військовослужбовець ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.172-11 КУпАП, тобто вчинив самовільне залишення військової частини в умовах особливого періоду.
Разом з тим, згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Відповідно до указу Президента України №64/202 від 24 лютого 2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України почав діяти воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Таким чином, у зв'язку із введенням та продовженням дії воєнного стан, кваліфікуюча ознака «вчинення правопорушення в умовах особливого періоду, крім воєнного стану», передбачена ч.4 ст. 172-11 КУпАП, застосовуванню не підлягає, оскільки особливий період реалізується через правовий режим воєнного стану. За таких обставин дії військовослужбовця, вчинені в умовах чинного воєнного стану, не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 172-11 КУпАП.
Враховуючи наведене, суд немає можливості дати оцінку неповно зібраним доказам щодо обставин справи, які є істотними для вирішення адміністративних матеріалів.
На переконання суду, без усунення зазначених недоліків зробити однозначний висновок щодо винуватості чи невинуватості ОСОБА_1 не є можливим, відтак неповнота даних є істотною і суд не наділений повноваженнями таку усунути.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантований розгляд його справи незалежним і безстороннім судом. Європейський суд з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 року у справі "Михайлова проти України" зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" №39598/03від 21.07.2011року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv.theUnitedKingdom), п.161, SeriesAзаява № 25).
При цьому, суд виходить з вимог статті 62 Конституції України та передбаченого у ній принципу презумпції невинуватості, згідно якого обвинувачення особи не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року визнано правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені без додержання вимог КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.
Велика Палата Верховного Суду у своїй правовій позиції сформульованій у постанові від 11.02.2021 у справі №11-1219сап19 зазначила, що норми КУпАП, які встановлюють процедуру адміністративного розслідування і стадію розгляду справи уповноваженим органом (судом), не містять законодавчих положень, які б за окресленої правової ситуації передбачали можливість повертати справу про адміністративне правопорушення для дооформлення протоколу й належного виконання вимог статті 256 КУпАП у частині забезпечення присутності порушника в суді. Водночас немає й процесуальних норм, які б забороняли, зокрема, судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вимагати від уповноваженого органу виконати належним чином вимоги процесуального закону щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і його реалізації таким чином, щоб можна було вирішити питання про винність особи у вчиненні адміністративного проступку з дотриманням строків розгляду і без порушення прав особи порушника чи осіб, які потерпіли від дій останнього. Принаймні чітких й однозначних положень, які б дозволяли чи забороняли повертати протоколи для забезпечення присутності порушника під час розгляду справи, процесуальне адміністративно-деліктне законодавство не містить.
Сформовані на підставі аналізу сталої судової практики рекомендації відповідної вищої судової інституції в окресленому сегменті адміністративно-деліктних правовідносин орієнтував суддів на можливість повернення протоколу уповноваженому органу, який його склав, для дооформлення шляхом винесення відповідних постанов.
Таким чином, зазначені обставини не дають можливості повно та об'єктивно розглянути дану справу, тому суд вважає необхідним надіслати матеріали даної справи на дооформлення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги, обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
Підстав для закриття провадження по справі на даний час, суд, виходячи з норм статей 38, 247 КУпАП - не вбачає, оскільки дана процесуальна дія не дасть змоги забезпечити виконання вимог статей 1, 6, 7, 23 КУпАП.
Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.245, 256, 268, 277, 278, 280 КУпАП, суддя,
Матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.4 ст.172-11 КУпАП повернути до ІНФОРМАЦІЯ_1 , - для належного дооформлення.
Постанова остаточна та апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В.Кічак