Єдиний унікальний номер 448/1686/25
Провадження № 2/448/809/25
(повний текст)
14.11.2025 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.,
при секретарі судового засідання Романченко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Мостиська цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
І. Стислий виклад обставин справи.
Представник ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» Кеню Д.В. звернувся до суду із позовом до громадянки ОСОБА_1 . В обґрунтування позову зазнав, що позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачкою умов кредитного договору №2015537038 від 30.05.2017 року, укладеного між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 .
Вказує, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов'язань з повернення кредиту у відповідачки ОСОБА_1 утворилась заборгованість за вищевказаним договором в розмірі 7679,97 грн., з яких заборгованості по тілу кредиту - 5611,58 грн.; заборгованість по відсоткам - 2068,39 грн.
Стверджує, що 18.08.2021 року між АТ «ОТП БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» укладений Договір факторингу №18/08/21, відповідно до якого ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло право нового кредитора до відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором №2015537038 від 30.05.2017 року.
Покликається на те, що всупереч умов кредитного договору, відповідачка ОСОБА_1 не виконала свого зобов'язання та заборгованість не погасила ні перед первісним кредиторам, ні перед позивачем. З метою захисту свого порушеного права позивач ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» через свого представника звернувся до суду із даним позовом.
З огляду на наведене, позивач просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2015537038 від 30.05.2017 року в розмірі 7679,97 грн., а також понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
ІІ. Позиція учасників справи.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак в прохальній частині позову міститься вимога про розгляд справи у їх відсутності у разі неявки у судове засідання відповідача, при цьому вказує, що не заперечують проти ухвалення заочного рішення по вказаній справі.
Відповідачка ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, у судове засідання не з'явилася, клопотань про відкладення або про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило. Як вбачається із матеріалів справи, виклик відповідачки здійснювався у відповідності до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України, - через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та остання вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи з часу опублікування оголошення про виклик. Крім того, останню повідомляли про дату, час і місце розгляду справи, шляхом надіслання судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою місця її проживання, що зареєстрована у встановленому законом порядку ( АДРЕСА_1 ). Відомості про будь-які інші адреси місця проживання чи перебування відповідачки чи про її офіційну електронну адресу в матеріалах справи відсутні, заяв про зміну місця проживання чи перебування від відповідачки не надходило.
Тому, на підставі статей 128, 131 ЦПК України, суд приходить до висновку, що відповідачка вважається повідомленою про дату, час та місце розгляду справи.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 05.09.2025 року відкрито провадження по даній справі та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
14.11.2025р. ухвалою суду у даній цивільній справі постановлено провести заочний розгляд справи.
Враховуючи положення ст.280 ЦПК України, а також те, що відповідачка ОСОБА_1 належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, однак в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзиву не подала, а також враховуючи те, що сторона позивача не заперечувала проти заочного вирішення справи, судом вирішено ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності сторін, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами.
Суд, дослідивши усі надані докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, виходив із такого.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.
30.05.2017 року між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та громадянкою ОСОБА_1 укладений кредитний договір №2015537038.
Відповідно до п. 1.1. Договору, банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах, зокрема, загальний розмір кредиту: 9538,90 грн, ціль отримання кредиту - придбання товарів та послуг, строк кредиту 20 місяців, розмір процентної ставки 0,01 % річних.
Також сторонами підписаний орієнтований, графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, паспорт споживчого кредиту та згоду-дозвіл на обробку персональних даних. Вказані документи засвідчені підписами відповідачки ОСОБА_1 та представника банку.
18.08.2021 року між AT «ОТП БАНК» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено договір факторингу №18/08/21, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №2015537038 від 30.05.2017р., укладеним між AT «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС».
Згідно п. 1.1. Договору факторингу Клієнт (Первісний Кредитор) передає, а Фактор (Новий Кредитор), приймає права грошової вимоги, що належить Клієнту і стає кредитором за кредитними договорами укладеними між Клієнтом і Боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.
Пунктом 1.3. договору факторингу передбачено, що Фактор одержує право (замість Клієнта), вимагати від Боржників належного виконання всіх зобов'язань, за кредитними договорами.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №18/08/21 від 18.08.2021р ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2015537038 від 30.05.2017р., в сумі 7679,97 грн., з яких:
- 5611,58 грн. - загальна суму боргу по тілу кредиту;
- 2068,39 грн. - загальна суму боргу за відсотками.
Позивач ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» зазначає, що в порушення умов вказаного кредитного договору, відповідачка ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконала, допустила прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за договором у розмірі 7679,97 грн.
Оскільки, відповідачка ОСОБА_1 добровільно не погасила існуючої заборгованості ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем після набуття права вимоги останнім, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду з даним позовом.
Частина 2 ст.11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь - який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними і достатніми.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Про допустимість доказів зазначено у статті 78 ЦПК України, згідно вимог якої, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов'язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу.
Надання доказів на підтвердження доводів і обставин, на які позивач посилається як на підставу свої вимог, є обов'язком саме позивача, і їх ненадання є неналежним виконання процесуальних прав та свідчить про те, що позивач не вчиняє активних дій для доведення обґрунтованості своїх вимог перед судом.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Своїми процесуальними правами сторони під час розгляду вищевказаної цивільної справи розпорядились на власний розсуд.
Надані позивачем ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості.
Будь-яких доказів, які б спростували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачкою суду не представлено.
На час розгляду справи в суді відповідачка ОСОБА_1 простроченої кредитної заборгованості не погасила.
В свою чергу відповідачкою не надано в судове засідання жодних доказів, які б підтверджували хоча б часткове належне виконання нею зобов'язань взятих перед фінансовою установою, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, якою передбачено що, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 7679,97 грн., підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду повинне бути не просто формально законним і обґрунтованим, а й справедливим за своєю суттю.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (постанова Верховного Суду від 17 листопада 2021 року в справі № 755/5684/18-ц).
Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову сторони позивача.
Відомості, які б спростовували даний висновок суду,- відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).
V. Розподіл судових витрат.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.
В матеріалах справи міститься платіжна інструкція №271 від 28.08.2025 року, яка засвідчує той факт, що позивачем при подачі позовної заяви сплачено 2422,40 грн. судового збору, які, враховуючи вищевикладені норми процесуального права, - повинні бути стягнені з відповідачки ОСОБА_1 в користь позивача.
Що стосується вимог позивача ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст.15 ЦПК України).
Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України).
Позивач ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
У підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду подано: договір №43453613 від 02.01.2025 про надання правничої допомоги, укладений між ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» та адвокатом Кеню Д.В., Додаткову угоду №2015537038 від 25.08.2025 року до договору №43453613 про надання правничої допомоги, детальний опис робіт, виконаний адвокатом Кеню Д.В. за договором про надання правничої допомоги №43453613 від 02.01.2025 року, з правовим аналізом, складання позовної заяви та формуванням додатків до позовної заяви, на загальну суму 3000,00 грн., актом 2015537038 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 25.08.2025р. копію свідоцтва про право на зайняття Кеню Д.В. адвокатською діяльністю та відповідного ордеру.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
За наведених обставин та те, що до суду станом на час розгляду судом вищевказаної позовної заяви з боку відповідачки ОСОБА_1 не надходило жодних заяв і клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд вважає необхідне стягнути з останньої понесені стороною позивача витрати на професійну правничу допомогу у даній справі в розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141-142, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 43453613, НОМЕР_2 у АТ «СЕНС БАНК» місцезнаходження: 04112, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігора Сікорського, 8 Київської області) заборгованість за кредитним договором №2015537038 від 30.05.2017 року в розмірі 7679 (сім тисяч шістсот сімдесят дев'ять) гривень 97 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 43453613, НОМЕР_2 у АТ «СЕНС БАНК» місцезнаходження: 04112, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігора Сікорського, 8 Київської області) - 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. сплаченого судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимог ст.284 ЦПК України.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 19.11.2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 3453613, місцезнаходження: 04112, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігора Сікорського, 8 Київської області).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Ю.В. Кічак