20 листопада 2025 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Кифлюк В.Ф., розглянувши матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівців від 27.10.2025 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст.173-2 ч.1 КУпАП,-
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 27 жовтня 2025 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч.1 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення та постанови суду, 23.05.2025 року о 08.00 год., ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , вчинив стосовно своєї дружини домашнє насильство психологічного характеру, а саме: шарпав за одяг, штовхав, принижував та ображав, чим завдав шкоди психічному здоров'ю.
На вказану постанову суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Вказувала, що незважаючи на встановлені докази насильницьких дій з боку її чоловіка, суд не в повній мірі дав їм належну оцінку та не розглянув її клопотання, як потерпілої, щодо застосування термінового заборонного припису та не забезпечив права на захист і безпеку.
На думку апелянта, суд безпідставно вказав, що строк притягнення до адміністративної відповідальності сплив, оскільки у випадках триваючих правопорушень, строк обчислюється не з моменту їх вчинення, а з моменту виявлення. Стверджувала, що суд не дослідивши періодичність дій ОСОБА_2 , порушив принцип невідворотності відповідальності.
Звертає увагу, що закриття провадження у справі без розгляду її по суті порушує її право на справедливий розгляд та ефективний засіб захисту, гарантований Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої держава зобов'язана забезпечувати ефективне реагування на випадки
ЄУНСС 727/12403/25 НП 33/822/584/25 головуючий у 1 інстанції Літвінова О.Г.
домашнього насильства. Вважає, що судом першої інстанції було порушено вимоги ст. 245 та 252 КУпАП, які зобов'язують суд всебічно та повно з'ясувати обставини справи.
Заслухавши ОСОБА_1 , яка просила задовольнити подану апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, що наведені в ній, ОСОБА_2 , адвоката Білу У.М., які просили відмовити в задоволенні вимог апелянта, перевіривши матеріали провадження, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 245, 251, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суддя, розглядаючи справу, повинен дослідити докази у справі, переконатися шляхом співставлення фактично досліджених по справі обставин та доказів зі змістом обставин, що ставляться конкретній особі у вину, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення та з диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і прийти до висновку чи містять її дії ознаки саме такого правопорушення.
При доказуванні вчиненого правопорушення мають бути встановлені обставини, які належать до події правопорушення, яка розуміється як елемент об'єктивної сторони складу правопорушення, що відбувається у певному часі, місці та певним способом. Спосіб вчинення правопорушення є обов'язковим елементом предмету доказування по кожному провадженню, оскільки дозволяє встановити, які саме дії були вчинені правопорушником та призвели до певних протиправних наслідків.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону судом першої інстанції не дотримано у повному обсязі.
Правопорушенням за ст.173-2 ч.1 КУпАП є вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
З протоколу про адміністративне правопорушення, серії ВАД №980061 від 04.09.2025 вбачається, що 23.05.2025 року близько 08.00 год., ОСОБА_2 АДРЕСА_1 , вчинив стосовно дружини домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме: шарпав за одяг, штовхав, дьоргав за руки, принижував та ображав, чим завдав шкоди психічному здоров'ю (а.с.1).
З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або іншу подію від 23.05.2025 складеного за усною заявою ОСОБА_1 вбачається, що 23.05.2025 о 08.00 год. її чоловік ОСОБА_2 , перебуваючи за спільним місцем проживання, вчинив стосовно неї домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме здійснював психологічний тиск, переслідував, шарпав за одяг, штовхався, дьоргав за руки (а.с.3).
З пояснень ОСОБА_1 від 23.05.2025 вбачається, що в цей день близько 08 год. вона попросила чоловіка ОСОБА_2 прибрати за собакою, через що він дуже розсердився, схопив її за плечі, погрожував, залякував. Своїми діями чоловік чинить на неї психологічний тиск, вона відчуває постійну тривожність, боїться за свою безпеку, через постійні стреси у неї проблеми зі здоров'ям. Вона подала заяву в суд про розірвання шлюбу, однак її чоловік заперечує проти цього. Вказувала, що її чоловік вчиняє такі дії систематично, чим завдає шкоди її психічному здоров'ю (а.с.5).
З форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 23.05.2025, яка була заповнена працівником поліції, вбачається, що серед іншого ОСОБА_2 (кривдник) нападав на постраждалу особу або дітей за межами домашнього середовища, кривдник раніше вчиняв щодо постраждалої особи фізичне насильство, психологічне насильство, кривдник забрав спільні документи, постраждала відчуває тривожність через постійний тиск з боку кривдника (а.с.6-7).
Із змісту заяви ОСОБА_1 від 02.10.2025 поданої до суду першої інстанції, вбачається, що домашнє насильство її чоловіком ОСОБА_2 вчиняється не вперше. Шевченківським районним судом 15.05.2025 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.1 КУпАП. Однак після цього ОСОБА_2 не змінився, домашнє насильство має фізичний, психологічний та економічний характер, а їхня дитина є очевидцем цим образ (а.с.13).
Під час опитування ОСОБА_2 інспектором СПНД ВП Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області 04.09.2025, ОСОБА_2 , згідно ст. 63 Конституції України, відмовився від дачі пояснень (а.с.4).
Враховуючи неведене, вважаю, що дії ОСОБА_2 утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Що стосується висновку суду про те, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, то він є необґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня вчинення відповідного правопорушення.
За таких обставин вважаю, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст. 173-2 ч.1 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 38 КУпАП, строк накладення адміністративного стягнення за правопорушення, яке було вчинено 23.05.2025 року, не закінчився.
А тому апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова районного суду скасуванню з ухваленням нової постанови.
На підставі наведеного та керуючись ст.294 КУпАП,-
Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівців від 27.10.2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 ч.1 КУпАП щодо ОСОБА_2 скасувати та ухвалити нову постанову.
Визнати винуватим ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.1 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф.Кифлюк
Копія. Згідно з оригіналом: суддя