Провадження № 33/803/2968/25 Справа № 203/751/25 Суддя у 1-й інстанції - Підберезний Г. А. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
20 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 10 березня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 40 800,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу та стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.,
Згідно постанови Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 10 березня 2025 року 22 січня 2025 року о 21 год. 20 хв. за адресою: м. Дніпро, вул.Костомарівська, 1а ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW X5, н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування такими транспортними засобами, вчинене повторно, чим порушив п. 2.1 А ПДР.
ОСОБА_1 разом з апеляційною скаргою подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, зазначивши, що він не був повідомлений про розгляд справи, постанову суду не отримував, про наявність відносно нього справи про адміністративне правопорушення дізнався випадково за допомогою веб-сайту “Судова влада України» 15 жовтня 2025 року. Того ж дня він ознайомився з текстом постанови за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 проситьскасувати постанову судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 10 березня 2025 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що постанова судді взагалі не містить як опису обставин, встановлених суддею районного суду під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, так і зазначення конкретних доказів, якими підтверджується наявність вказаних обставин і, відповідно, існування в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5ст.126 КУпАП. Вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою.
Особа, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та захисник Великанов М.О. у судове засідання не з'явились, належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи, від захисника Великанова М.О. надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи та заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 10 березня 2025 року за відсутності учасників справи. З матеріалів справи слідує, що апеляційна скарга подана до суду апеляційної інстанції 21 жовтня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що оскаржувана постанова винесена за відсутності учасників справи та з текстом оскаржуваної постанови ОСОБА_1 ознайомився 15 жовтня 2025 року, а також вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження за ч. 5 ст. 126 КУпАП, всебічно не'ясувавши всіх обставин події провадження у справах про адміністративні правопорушення. Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року.
Відповідно до п.п. «а» п. 2.1. ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ч. ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 інкримінується те, що він 22 січня 2025 року о 21 год. 20 хв. за адресою: м. Дніпро, вул.Костомарівська, 1а керував транспортним засобом BMW X5, н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами, вчиненого повторно.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності доведеного факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
При цьому сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідальних осіб від доведення правомірності свого рішення.
Як вбачається з наданих матеріалів, співробітниками поліції у якості доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, до протоколу додано лише рапорт поліцейського та постанову про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що рапорт працівника поліції не може слугувати беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові ВСУ від 20 травня 2020 року у справі № 524/5741/16-а.
Крім того, до справи не долучено будь-якого відеозапису з нагрудних камер поліцейських, яким зафіксовано факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , його зупинку, процедуру складання (оформлення) протоколу та інші обставини, що мають значення для справи.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, слід тлумачити на його користь.
Тому, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, враховуючи наведене, є необґрунтованим і не узгоджується з указаними вище вимогами КУпАП.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, є недоведеною.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Тому, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Поновити особі, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 10 березня 2025 року.
Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 10 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП - скасувати.
Винести нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду С.І.Крот